 |
8.2. Використання івент-аналізу в міжнародних економічних відносинах.
|
|
|
|
Івент-аналіз – методика, спрямована на обробку інформації, яка показує, хто говорить або робить, що говорить або робить, по відношенню до кого, чого і коли говорить або робить.
Івент-аналіз належить до кількісних методів, найбільше застосовується в політології, але і в практиці охорони здоров’я, і менеджменту компаній. Його суть полягає в систематичному формалізованому представленні взаємодії між суб’єктами економіки чи політики в рамках певної шкали. Шкала відображає стан розвитку процесу (наприклад, наскільки рухається Україна до Європейського Союзу, шкала буде відображати успішність – неуспішність цього процесу).
Інформаційною базлю івент-аналізу є повідомлення ЗМІ: переважно газет та солідних інформаційних агенцій. Івент-аналіз близький до контент-аналізу: обидва методи здійснюють кількісний аналіз текстів, хоча і різними способами. Підкреслимо, що об’єктами івент-аналізу є не самі події, а повідомлення про них.
Процедури івент-аналізу можна умовно віднести до двох фаз:
- формалізоване представлення повідомлень про події у відповідності з певною схемою кодування, або процес створення даних про події;
- використання баз даних про події для отримання змістовних гіпотез і висновків стосовно досліджуваних процесів.
Процес створення даних про події включає:
- вибір інформаційного повідомлення;
- розробку системи кодування;
- вибір способу кодування (ручне – машинне);
- формування бази даних.
Найскладнішим моментом є кодування. Воно являє собою переведення вербального (словесного) повідомлення про подію у формалізований ряд даних у відповідності з певним форматом. Подія представляється через 4 складники:
|
|
|
- Час настання події (коли? )
- Суб’єкт або ініціатор події (хто? )
- Ціль події (кому? кого? )
- Власне подія (що зроблено? )
Пропонують і дещо інший порядок:
1. Суб’єкт-ініціатор.
2. Акція – що відбувається?
3. Суб’єкт-мішень – по відношенню до кого відбувається подія?
4. Дата (час події)
5. Географічна локалізація.
Систематизація подій зводиться в матриці-таблиці, які ранжуються і підраховуються спеціальними програмами. Окремому досліднику чи студенту можна робити івент-аналіз вручну на основі збору невеликої бази даних. Професіонали працюють масштабніше. Наприклад, у 1970-х роках американський соціолог Азар в інформаційний банк з проблем міжнародних відносин включив інформацію, яка стосувалася 135 країн, в яких було зафіксовано 500 тисяч подій за 30 років, а метою проекту було вивчення механізмів розвитку подій і закономірностей конфліктної поведінки.
Основними етапами застосування методики івент-аналізу є:
1. Складання інформаційного масиву або бази даних. Джерела інформації: офіційні звіти, повідомлення, огляди новин, статистика різних подій тощо.
2. Побудова системи класифікації тих чинників і явищ, які становлять досліджувану ситуацію, наприклад, «за» і «проти». В залежності від мети дослідження виділяють два види одиниць спостереження: а) суб’єкти політичних та економічних відносин (держави, компанії, фірми, економічні угруповання). Фіксування результатів спостережень може здійснюватись шляхом класифікації дій чи висловів: хто, що, кому, коли; б) дії цих суб’єктів (тип дій, мета діяльності, зміст кожної дії і її відношення зі знаком плюс чи мінус.
3. Підрахування результатів.
4. Аналітичне порівняння отриманих величин, що характеризують тип подій або їх аспекти на різних часових етапах.
5. Верифікація отриманих результатів.
8. 3. Когнітивне картування.
Когнітивне картування ґрунтується на засадах когнітивної психології, яка, в свою чергу, концентрує увагу на особливостях організації, динаміки і формуванні знань людини про оточуючий світ. Ті дослідники, котрі дотримуються когнітивного підходу, вважають, що в такий спосіб можна пояснити поведінку особистості в різних ситуаціях і що когнітивне картування дозволяє з високою вірогідністю прогнозувати вибір, який зробить знаковий економічний діяч чи політик. Мова йде про пошук в структурі людського мислення пізнавальних базових конструкцій, в рамках яких проходить осмислення реальної інформації.
|
|
|
Фахівці виділяють 5 типів зв’язків, за допомогою яких людська свідомість і персональні переконання політичних лідерів можуть впливати на зовнішні економічні зв’язки та міжнародні економічні відносини загалом. Ці типи зв’язків наступні:
- конкретний зміст переконань та поглядів;
- їх організація та структура;
- загальні моделі сприйняття, у тому числі можливими варіантами є адекватне або спотворене, невірне сприйняття;
- когнітивна ригідність – жорсткість або гнучкість по відношенню до змін у реальному житті;
- безпосередній вплив людської психіки на процес прийняття економічних та політичних рішень.
У практичних дослідженнях аналітика-міжнародника когнітивне картування може застосовуватися в таких сферах:
- аналіз процесу прийняття рішень у кризових (фінансова, боргова криза, криза несприйняття непопулярних економічних рішень, наприклад, про обкладання податками банківських вкладів на Кіпрі у березні 2013 року) або конфліктних ситуаціях, коли стандартні правила управління не дають результату;
- аналіз рішень видатних політичних лідерів, які відносно незалежні від свого оточення;
- стратегічне планування, коли можна очікувати суттєві варіації поглядів осіб, що приймають рішення.
Когнітивне картування називають картуванням через те, що для відображення складної структури прийняття рішень застосовуються графічні елементи у вигляді кругів, овалів чи інших геометричних фігур.
Когнітивна карта являє собою графічне відображення наявного у свідомості людини плану (стратегії) збирання, обробки і зберігання інформації, і відповідно є основою її уявлень про минуле, сучасне і ймовірне майбутнє.
|
|
|
Спрямоване когнітивне картування – це аналіз персоніфікованої текстової інформації, що дозволяє вивести на деякі стабільні характеристики мислення особи, характерні для певного автора тексти (наприклад, схильність звертатися до минулого історичного досвіду або оперування прогностичними судженнями, виявляти конформізм або нетерпимість у певних ситуаціях), які надалі інтерпретуються дослідником.
Неспрямоване когнітивне картування – це виявлення «набору цінностей» (переліку основних понять), які використовуються автором тексту, оцінювання його широти і ступеня глибини опрацювання понять, переважання збалансованих логічних конструкцій або емоційних тверджень.
|
|
|
