3. Врахування індивідуальних особливостей пізнавальних процесів.

Серед учнів допоміжної школи є діти, у яких нестійка увага. Неуспішність у навчанні таких дітей не може бути ліквідована додатковими заняттями, бо й на цих заняттях увага залишається нестійкою. Основний плив педагога на таких учнів повинен бути спрямований на виховання їхньої уваги. Корекція недоліків уваги досягається декількома шляхами: тренуванням уваги з допомогою спеціальних вправ; розвитком регулювальної функції мовлення, завдяки коментуванню кожної своєї дії дитина утримує увагу на виконанні завдання; розвитком навичок самоконтролю на основі формування довільної уваги. За П. Я. Гальперіним,, довільна увага – це автоматизована інтеріорізована випереджуюча дія самоконтролю. Розроблені спеціальні вправи, за допомогою яких спочатку формується самоконтроль (дитина навчається помічати і виправляти свої помилки в умовах спеціально організованої діяльності з перевірки власної роботи), потім він автоматизується (дитина помічає помилки у своїй роботі одразу після того, як їх допустить), скорочується та інтеріорізується (самоконтроль діє на випередження: дитина не допускає помилок через неуважність).

Неуспішність учнів допоміжної школи пов'язана зі зниженою здатністю до узагальнення, абстрагування, встановлення причинно-наслідкових зв'язків. Цей загальний для розумово відсталих дітей недолік має індивідуальні відмінності, перш за все, з точки зору глибини порушенні мислення. Є діти, яким особливо важко засвоїти абстрактний рахунок, правила правопису, зрозуміти зміст сюжетної картини, прихований зміст оповідання, зробити висновок, встановити причину та наслідок тощо.

Допомогти такій дитині у навчанні можна лише розвиваючи її мисленні та мовлення, використовуючи для цього спеціальні прийоми: дозовану кількість наочності та словесної педагогічної допомоги, своєчасний перехід від конкретного до абстрактного, значно повільніший темп навчанні, постійне залучення до міркувань, доведень та ін., формування прийомі! розумової діяльності.

Серед учнів можуть бути діти, які постійно не встигають з одного предмету, зокрема, через акалькулію чи дискалькулію, аграфію чи дисграфію дислексію. Якщо додатково проведене обстеження разом з медиком, психологом, логопедом подасть такі ж результати, то цих дітей не атестують за загальною програмою допоміжної школи, а складають для них індивідуальні програми, відповідно – з математики, української мови читання, тобто використовують індивідуальне навчання. Окрім цього корекційні заняття з такими дітьми проводять логопед і психолог.

Зустрічаються розумово відсталі учні, труднощі навчання яких пов'язав з недостатністю рухових умінь, грубим порушенням моторики. Ці діти довго не опановують процес письма, погано малюють, ліплять, відстають на урок фізкультури. Особливу увагу в роботі з ними варто приділити формуванню навичок самообслуговування, включити в режим дня спеціальні ігри з
розвитку точних і дрібних рухів. Важливими для таких дітей є заняття з лікувальної фізкультури та ритміки.

У допоміжній школі можуть бути розумово відсталі діти з незначним зниженням слуху (1-йступінь туговухості). їх треба посадити за першу парту. Вчитель даючи усну інструкцію чи завдання, повинен стояти обличчям до такої дитини щоб вона добре бачила його артикуляційний апарат. Такі діти будуть відчувати труднощі у написанні диктанту, у них страждає усне мовлення. З метою уникнення цих труднощів замість диктанту таким дітям дають завдання на списування, усні інструкції щодо роботи дублюють наочними, у вигляді карток. З цією категорією дітей додатково працює і логопед.

Відповідного індивідуального підходу потребують і розумово відсталі діти з порушеннями зору в різних варіантах (короткозорість, далекозорість, косоокість, ністагм, амбліопія та ін. ), що відбивається на сприйманні ними наочного матеріалу.

Однією з причин неуспішності може бути недостатній розвиток в учня допоміжної школи просторових уявлень. Такій дитині важко опанувати рахунок, розуміння геометричного матеріалу, малювання, орієнтацію в зошиті та навколишньому просторі. Такі учні повинні бути обстежені шкільним психологом, який за потреби застосує відповідні корекційні вправи. Тільки своєчасні спеціальні заняття дадуть можливість подолати недоліки в розвитку просторових уявлень, в результаті чого учень зможе засвоїти програму допоміжної школи.

Неуспішність окремих дітей пов'язана з грубим порушенням пам'яті. Корегувати її недоліки можуть учитель і психолог шляхом тренування пам'яті за допомогою спеціальних вправ та ігор, формування раціональних прийомів запам'ятовування, опосередкування пам'яті процесами мислення та мовлення (полегшує запам'ятовування осмислення матеріалу, а також наявність відповідного обсягу понять в активному словнику дитини).

У Деяких учнів грубо порушеним виявляється усне зв'язне мовлення, що також негативно відображається на засвоєнні програми. На уроках від них необхідно вимагати відповідей повними реченнями, стимулювати їх міркувати вголос, вголос планувати свою діяльність. Додатково з ними повинен працювати логопед.

О. М. Граборов, підкреслюючи важливість правильного встановлення Індивідуальних причин невдач учня, наводив такий приклад. Одного учня не могли навчити писати в рядок. Спеціальне вивчення показало, що у нього погано розвинена моторика взагалі, а недостатній розвиток руки – це окрема вада в структурі загального дефекту. Отже, роботу з цим учнем необхідно було, перш за все, починати не з навчання його письму, а з вироблення точності рухів, їх певної швидкості. Для цього на різних уроках широко використовували вправи для кисті руки, а саме ліпку, роботу з мозаїкою креслення ліній олівцем, що вкладався в спеціальну вузеньку щілинку лінійки. Поступово учень почав обводити по контурах геометричні фігури, спочатку обводив по гнізду, далі - за вкладкою, штриховкою тощо. Вся робота дала позитивні результати: через півроку учень почав писати майже так, як інші учні. Без такої спеціальної роботи, лише вправляння в письмі не дало б змоги подолати дефект учня, стверджував О. М. Граборов.