12.2. Особливості естетичного розвитку учнів допоміжної школи

Учням потрібно прищеплювати любо® до прекрасного в природі, творах мистецтва, формувати в них уміння спостерігати, розуміти й оцінювати прекрасне у вчинках людей (мужність, скромність, чуйність, доброта, чесність тощо), розвивати інтерес до творчої діяльності, бажання брати участь в інсценівках, у хоровому співі, танцях, організації виставок, концертів тощо.

Естетичне виховання у допоміжній школі тісно пов'язується з розумовим, моральним, фізичним, трудовим вихованням і виконує пізнавальну, корекційно-розвиткову та виховну функції.

Пізнавальна функція естетичного виховання розумово відсталих школярів полягає у формуванні активізації і спеціальній спрямованості їхньої інтелектуальної діяльності на оволодіння елементарними художньо-естетичними знаннями та уміннями: осягати замисел, закладений автором у творі мистецтва, вичленовувати в змісті художнього твору суттєві ознаки, розуміти значення основних засобів виразності, встановлювати логічні зв'язки між формою і змістом художнього образу, порівнювати твори мистецтва. З цього приводу Олюст Роден зазначав: " Мистецтво — це лише почуття. Але без знання найбільш живе почуття паралізоване". Провідною умовою реалізації пізнавальної функції естетичного виховання є педагогічно доцільна організація процесу активізації інтелектуальної діяльності, що підвищує свідомість засвоєння художньо-естетичних знань та умінь, мотивацію пізнавальної діяльності та інтелектуальну самостійність розумово відсталих дітей.

Корекцїйно-розвиткова функція естетичного виховання передбачає використання його засобів з метою удосконалення вищих психічних функцій, вироблення їх усвідомленості та довільності. Та»:, естетичний розвиток розумово відсталих учнів включає відпрацювання й корекцію довільної уваги, образної та логічної пам'яті, інтелектуальної та емоційно-чуттєвої сфери особистості в їх системній єдності, розвиток цілісності, осмисленості й узагальненості сприймання, удосконалення мовленнєвих навичок, формування елементів творчої уяви та свідомого емоційно-особистісного ставлення до прекрасного, вироблення умінь адекватно мотивувати оцінку результатів практично-творчої діяльності істотними ознаками тощо.

Виховна функція реалізується через усвідомлене сприймання дійсності й мистецтва та формування морально-естетичного ставлення до них на основі переживання почуття прекрасного. Натхнуте розумом, це почуття набуває більшого впливу на свідомість та поведінку школярів, підштовхує до побудови власного життя за законами краси, викликає неприйняття всього негарного, потворного, негативного в житті. Адже, як справедливо підкреслює І. Г. Єременко, " моральне — завжди прекрасне, і навпаки, прекрасне - це те, що морально".

Таким чином, естетичні й моральні почуття в учнів формуються на основі збагачення чуттєво-емоційного досвіду. їхнє взаємопроникнення та емоційне осмислення сприяють розвиткові оцінного сприймання явищ мистецтва та дійсності як основи утворюваної системи ціннісних відносин учня допоміжної школи з оточуючим світом та самим собою.

Підґрунтя організації системи естетичного виховання розумово відсталих учнів становлять як загальні принципи виховання, так і низка специфічних принципів. Так, принцип загальності й обов'язковості естетичного виховання обумовлено тим, що учні усіх вікових груп постійно взаємодіють з естетичними явищами в побуті, міжособистісному спілкуванні ³¹ старшими та однолітками, спілкуванні з природою та мистецтвом. Повсюди й завжди їх супроводжує прекрасне й потворне, трагічне й комічне. З огляду на це цілеспрямоване збагачення чуттєвого досвіду, естетичних Уявлень і понять на уроках, у позакласній та позашкільній роботі, у родині ^сприяє формуванню у школярів адекватного стійкого емоційно-оцінного ставлення до дійсності. Естетичний розвиток кожної розумово відсталої дитини мас стати найважливішою умовою її соціальної реабілітації підготовки до самостійного життя.

Органічний взаємозв'язок естетичного та корекційного впливу педагогічного процесу спричинює актуальність принципу єдності художньо-естетичного розвитку та корекції пізнавальної, емоційно-чуттєвої ціннісно-орієнтаційної сфер особистості розумово відсталих школярів. Результати вивчення досвіду організації естетичного виховання учнів допоміжних шкіл свідчать про те, що в розв'язанні цього питання наразі чимало недоліків, основний з яких - недостатнє розуміння вчителями й вихователями значення естетичного виховання для корекції психічних недоліків школярів.

У цьому зв'язку дуже важливо, щоб учитель, який працює з такими дітьми, чітко усвідомлював, що необхідними педагогічними умовами повноцінного запровадження естетичного виховання у допоміжній школі є спрямування навчально-виховного процесу на системний розвиток і корекцію інтелектуальних, емоційно-чуттєвих і ціннісних компонентів свідомості учнів, а також цілеспрямована організація їхньої практично-творчої діяльності. Для цього потрібні спеціальні прийоми активізації, упорядкування, спрямування, підкріплення пізнавальної діяльності школярів, виклику й закріплення у них адекватних емоційних реакцій, мотивованих естетичних і моральних суджень-оцінок, розвитку самостійності творчої діяльності тощо.

Принцип постійності зв'язку із життям реалізується через актуалізацію та активізацію особистого емоційного та пізнавального досвіду розумово відсталих учнів у різних життєвих, зокрема побутових, ситуаціях; організація спілкування школярів з мистецтвом (емоційність таких зустрічей буде запорукою та стимулом для підтримання стійкого пізнавального інтересу й активного оволодіння художніми знаннями); сполучена! класних, позакласних, позашкільних занять, різноманітних форм комплексного впливу мистецтв, що посилюють своєю взаємодією емоційність художньо-естетичного сприймання; використання міжпредметних зв'язків, що сприяє усвідомленому переносу отриманих знань та їх практичному застосуванню в нових умовах.

Принцип естетики всього дитячого життя потребує організації корекційно-виховної роботи зі школярами за законами краси, що приносить радість та естетичну насолоду. Для учнів виховного значення набуває і оформлення шкільних приміщень, і охайність у одязі, житті, і форма спілкування з однолітками та дорослими, і естетика в організації трудового, фізичного виховання, і характер шкільного т& сімейного дозвілля тощо, важливо залучати учня до активної діяльності щодо створення та збереження краси навколо себе й у самому собі.

Система естетичного виховання учнів допоміжної школи будується також на основі принципу врахування вікових та індивідуальних особливостей учнів. Вимоги до естетичних суджень, смаків, почуттів, результатів творчої діяльності мають оптимально співвідноситися з віковими можливостями дитини. Індивідуальний підхід створює найбільш сприятливі умови для розвитку творчих можливостей, нахилів кожного учня.

12. 2. Особливості естетичного розвитку учнів допоміжної школи

Поняття " естетичне виховання" щодо розумово відсталих дітей передбачає не всебічний естетичний розвиток, а лише його певний рівень, що максимально відповідає індивідуальним потенціям учнів, адже при інтелектуальних порушеннях повноцінно пізнавати дійсність та мистецтво, а також практично вправлятися з галузі мистецтва, безумовно, перешкоджають недоліки психофізичного розвитку. Г. М. Дульнєв, характеризуючи рівень естетичного розвитку учнів допоміжної школа доходить такого висновку: " Розумово відсталі учні-підлітки не виявляють певного глибокого, адекватно емоційного ставлення до музики, живопису, поезії. Вірогідно, як пізнавальні інтереси, так і естетичні емоції як найбільш складні утворення психіки, що перебувають у тісній залежності від загального інтелектуального розвитку, у розумово відсталих підлітків закономірно менше розвинені".

Насамперед у процесі естетичного розвитку та виховання розумово відсталих школярів варто враховувати особливості їхнього естетичного сприймання, а саме те, що ці діти часто не розрізняють прекрасне й потворне, красиве й некрасиве; характерною їхньою ознакою є фрагментарне сприймання, якому властиві дифузність і невибірковість; наявні слабкість Розумових операцій (аналізу й синтезу, порівняння, індукції й дедукції, Узагальнення й конкретизації), низький рівень мовленнєвої активності; відсутні достатній життєвий досвід і знання. Ці особливості естетичного сприймання обумовлюють труднощі, яких діти з інтелектуальними порушеннями зазнають під час осмислення прекрасного в мистецтві й дійсності. Невміння визначати авторський замисел у творах мистецтва. розуміти роль і значення окремих виражальних засобів (наприклад кольорове вирішення картини, емоційний стан літературних героїв, настрій музичного твору) спричиняють виявлення несуттєвих відношень і зв'язків під час осмислення змісту й ролі художнього образу і як наслідок -недостатньо адекватне його сприймання і розуміння.

Художньо-естетичні інтереси розумово відсталих учнів мають поверховий і нестійкий характер. Якість художньо-естетичних знань характеризується низьким рівнем усвідомленості, повноти, міцності, систематизованості, узагальненості й конкретності. Якщо з віком і спостерігається позитивна тенденція до покращення якості естетичних знань, вона незначна й пов'язана не стільки з естетичним розвитком учнів, скільки з активізацією їхніх пізнавальних процесів і збагаченням життєвого досвіду.

Поряд з цим у розумово відсталих школярів не завжди адекватно й зі значним запізненням формуються естетичні оцінки. Як правило, вони обумовлені зовнішніми ознаками й не виходять за межі суджень " подобається" - " не подобається", " гарне" - " негарне". Незважаючи не те, що естетична цінність виступає основним мотивом вияву емоційно-особистісного ставлення до об'єктів мистецтва й дійсності, її розуміння й вербалізація мають поверховий і примітивний характер. Овофідність емоційно-особистісного ставлення у розумово відсталих учнів полягає в тому, що більшість з них мотивують власні умовисновки на основі виділення несуттєвих зв'язків.