 |
12. 3. Шляхи естетичного виховання розумово відсталих школярів у процесі навчання та у позакласшй роботі
|
|
|
|
Досить низький рівень можливостей виявляють ці учні і щодо самостійної творчості. Навіть якщо і присутнє бажання проявити себе у різноманітних видах художньо-естетичної діяльності, школярі не завжди адекватно усвідомлюють свої можливості, особливо у молодших класах. Так, виконання творчих робіт характеризується низькою якістю, відсутністю самостійності та спроможності використовувати минулий досвід.
Естетичний розвиток розумово відсталих учнів значною мірою ускладнюється наявністю в них серйозних порушень емоційно-чуттєвої сфери, обумовлених патологічною перевагою процесів гальмування чи збудження. І. Г. Єременко пояснює, що в легкозбуджуваних дітей афективні стани, які характеризуються раптовими бурхливими переживаннями з
втратою вольового контролю, гальмують будь-яке виявлення естетичних почуттів, надають останнім, навіть якщо ті виникають, ефемерного й поверхового характеру і, відповідно, віддаляють дитину від прекрасного; а у випадках психічної загальмованості на перший план виступає емоційна пасивність, і такі діти відрізняються несприйнятливістю як до прекрасного, так і до огидного: вони байдужі до цих проявів навколишнього, не намагаються розібратися, що дійсно гарно, а що ні. Разом з цим за психопатоподібного стану, крім грубих відхилень у поведінці, травмувальний вплив на естетичний розвиток спричинює нездатність дітей взагалі оцінювати та переживати власний стан.
Проте варто враховувати, що наведені особливості естетичного розвитку розумово відсталих учнів не стабільні. За час перебування у допоміжній школі її вихованці значно просуваються в своєму естетичному розвитку, але не досягають рівня, характерного для їхніх однолітків, які розвиваються нормально. Під впливом системи корекційно-виховного впливу у школярів виявляється позитивна вікова динаміка розвитку естетичного сприймання, естетичних смаків і потреб, естетичних почуттів. Значна кількість учнів оволодіває елементами художньої творчості й реалізує свої здібності в галузі мистецтва. Варто враховувати, що в окремих розумово відсталих дітей можуть бути виявлені помітні обдарованості у тій або іншій галузі мистецтва.
|
|
|
Важливо пам'ятати, що створення на уроках, у позакласній та позашкільній роботі спеціальних корекційно-педагогічних умов, спрямованих на корекцію й розвиток інтелектуальної діяльності та емоційної сфери учнів у їх системній єдності, дозволяє значно підвищити рівень естетичного розвитку особистості розумово відсталих школярів. Разом з тим, з досліджень і шкільної практики відомо, що будь-які методичні прийоми, які включаються у роботу з розумово відсталими дітьми, проявляють свою ефективність далеко не відразу. Потрібен значний час і наполегливість педагога, щоб ці прийоми призвели до помітних корекційно-виховних результатів.
12. 3. ШЛЯХИ ЕСТЕТИЧНОГО ВИХОВАННЯ РОЗУМОВО ВІДСТАЛИХ ШКОЛЯРІВ У ПРОЦЕСІ НАВЧАННЯ ТА У ПОЗАКЛАСШЙ РОБОТІ
У допоміжній школі система художньо-естетичного виховання загалом реалізується у навчально-виховному процесі, що здійснюється на уроках та в позанавчальний час, але основами естетичних знань і умінь учні оволодівають передусім у процесі опанування навчальними дисциплінами. " У будь-якій науці, - зазначав з цього приводу К. Д. Ушинський, - більше чи менше існує естетичний елемент, на передачу якого учням повинен зважати наставник". У допоміжній школі цьому сприяє творчий підхід до вирішення навчальних та корекційно-виховних цілей, виразність слова вчителя, відбір та оформлення наочного й роздаткового матеріалу тощо.
|
|
|
Насамперед, у плані естетичного виховання розумово відсталих учнів важливу роль відіграють географія, природознавство, історія, оскільки під час вивчення цих предметів перед школярами оживають яскраві картини життя людей різних часів і країн, їхні погляди, звичаї, багатство й краса природи. Між тим, розумово відстала дитина спочатку не здатна самостійно побачити цю естетику і вчителеві необхідно розвивати та удосконалювати спостережливість учнів уже з перших етапів навчання. Сутність корекційно-виховної роботи полягає в тому, щоб навчити школярів бачити красу навколишньої дійсності, сформувати в них естетичне ставлення до людини та природи рідного краю, тобто " привернути увагу учнів, примусити здивуватися й захотіти вивчати". Важливо досягти логічного й образно-емоційного пізнання в їхній єдності, активізувати отримані образні враження про ті чи інші події та явища, розвинути естетичне почуття до них і адекватну емоційно-особистісну оцінку. Лише за такого підходу будуть задіяні усі резерви інтелектуального й чуттєвого пізнання розумово відсталої дитини щодо змісту певного навчального матеріалу.
Особливе місце серед навчальних дисциплін посідають предмети естетичного циклу – музика, образотворче мистецтво, література. Художній образ, як основа мистецтва, є особливим узагальненням дійсності в індивідуалізованій, конкретно-чуттєвій та естетично виразній формі як єдність того, що відчуваємо, і того, що розуміємо. Саме завдяки особливостям свого впливу на дитину (чуттєва безпосередність, ідейна спрямованість, спонукальна сила) мистецтво, як ніяка з інших форм суспільної свідомості, є найефективнішим засобом естетичного виховання.
Говорячи про розвиток естетичного сприймання дітей засобами мистецтва, Л. С. Виготський підкреслював складність поставленої проблеми: " Дивитися й слухати, отримувати задоволення – це здається такою нескладною психологічною роботою, виконуючи яку абсолютно не відчуваємо необхідності ні в якому спеціальному навчанні. Між тим це й складає основну мету й завдання загального виховання" .
" Введення" мистецтва у внутрішній світ учня допоміжної школи як результат розуміння художнього образу має опиратися на створення емоційного контакт}' з творами, що сприймаються, удосконалення навичок аналітико-синтетичної діяльності мислення, збагачення емоційно-особистісного досвіду школяра з урахуванням виховних, освітніх та коригуючих моментів, закладених у самому змісті мистецтва. Педагог повинен завжди пам'ятати, що " на мистецтво не можна дивитися, як на пілюлю, яка рятує від бід... Воно - плуг на ниві душі, а не ліки. Плуг не оре сам, ним потрібно вміти користуватися" (Б. С. Неменський).
|
|
|
Художня література є найбільш освоєним допоміжною школою засобом естетичного розвитку учнів. Читання художніх творів (оповідань, казок, віршів ліричного характеру), організація самостійного читання, складання переказів, творів, різноманітні творчі роботи (наприклад, за картиною) сприяють формуванню уміння розуміти естетичні цінності, розвитку естетичних емоцій, естетичного ставлення до дійсності та мистецтва.
Разом з тим важливо прагнути правильності, швидкості, виразності та свідомості читання, а також розвивати в учнів зв'язне усне мовлення. Учені довели пряму залежність між становленням свідомості прочитаного у розумово відсталих школярів та формуванням у них естетичних якостей особистості. Дослідники підкреслюють доцільність роботи над аналізом виражальних засобів художнього твору шляхом вербального зіставлення ознак порівнюваних предметів, явищ, актуалізації уявлень, наявних в учнів, елементарного пояснення метафор, порівнянь тощо.
У " Концепції мовної та читацької освіти учнів допоміжної школи" (2001р. ) до основних завдань мовної освіти включено й завдання етико-естетичного спрямування, як-то: виховання національно свідомого громадянина України, прилучення до кращих літературних надбань українського народу в Україні та діаспорі, прищеплення учням етичних рис, а серед завдань читацької освіти наявні такі: надання початкових відомостей про художній образ, розвиток чуттєвого сприймання, розширення світогляду учнів, виховання засобами літератури любові до України, її народу, його мови. " Художні твори, - зазначено в Концепції, - мають плекати в розумово відсталих учнів повагу до слова взагалі й до художнього зокрема, розвивати культуру почуттів, формувати емоційну сферу, виховувати високогуманних громадян".
|
|
|
Значний естетичний потенціал мають уроки образотворчого (візуального) мистецтва. Це зумовлено як самою природою сприймання образотворчого мистецтва, так і тим, що образотворча діяльність є однією з найдоступніших для учнів з інтелектуальними порушеннями форм творчості. Заняття з образотворчого мистецтва дають можливість ефективно розвивати в учнів почуття прекрасного, формувати уявлення про візуальне мистецтво, знайомити з його роллю у житті людей, з образною мовою різних видів і жанрів мистецтва, розвивати адекватне емоційно-естетичне ставлення до предметів і явищ навколишнього світу й творів образотворчого мистецтва, інтерес до художньої творчої діяльності, здатність до сприймання, розуміння й відтворення художніх образів.
Істотний вплив на естетичний розвиток дітей справляють картини, художні ілюстрації, зразки декоративно-прикладного мистецтва, архітектури, скульптури. Робота з художніми ілюстраціями та репродукціями має проводитися на кожному уроці безпосередньо перед малюванням з натури, декоративним і тематичним малюванням.
Крім того, у програмі для допоміжної школи з 4-го класу передбачено спеціальні уроки-бесіди з образотворчого мистецтва. Відбір ілюстративного матеріалу, з яким знайомляться діти, має відповідати низці критеріїв: доступність художнього образу розумінню учнів; художня цінність твору, виражена в стрункості композиційної структури та чітко обумовленому зв'язку елементів виразності; реальна корекційно-виховна цінність твору, виражена в можливості оволодіння школярами його змістовим (зміст) та конструктивним (форма) чинниками; наявність у творі образотворчого мистецтва можливостей для порівняння його з іншими художніми творами чи життєвим досвідом школяра. У навчальній програмі з образотворчого мистецтва подано орієнтовний перелік творів художників, народних майстрів, зразків архітектури, з якими діти мають ознайомитися.
Ефективними прийомами, спрямованими на послідовний розвиток емоційної чуйності, пізнавальної активності, творчої самостійності учнів у роботі з творами образотворчого мистецтва, можуть бути такі:
· порівняння репродукцій однієї тематики (наприклад, картини С. Шишко " Навесні над Дніпром" та О. Шовкуненко " Весна" );
|
|
|
· зіставлення зразків різних видів мистецтва (живопис, музика, література), що співпадають за загальним емоційним настроєм;
· словесне малювання картини (один учень розповідає про одну з двох запропонованих картин, інші мають здогадатися, про яку картину йдеться);
· озвучування картини (придумування монологу/діалогу героїв);
· добір слів-синонімів, що визначають настрій героїв;
· додумування ситуації (Як вчинить головний герой? Що відбуватиметься з героями надалі? );
· добір узагальнюючої назви до картини;
· установлення наслідків поданої причини та причин поданого наслідку (наприклад: " Чому хлопчик стоїть винний? " - до картини Ф. П. Решетнікова " Знову двійка"; " Яким був би пейзаж, якби художник намалював його не ранньою весною, а влітку/восени? Чи можна в цьому разі залишити попередню назву картини? - до картини О. Саврасова " Граки прилетіли" );
· " удавана присутність" (наприклад: " Увійдімо до цієї картини, станьмо біля цієї берези, піднімемо голову й подивимося... Яке небо ви побачили над головою? Прислухаймося, які звуки чути навколо? Як ви будете поводитися в цьому лісі? Ви будете бігати, кричати, галасувати чи тихо й спокійно прогулюватися лісом? " - до картин І. Левітана " Березовий гай" чи А. Куїнджі " Березовий гай" ).
Захоплене знайомство розумово відсталих учнів з образотворчим мистецтвом розширює їхній світогляд, навчає бачити й розуміти прекрасне. Але вчителю потрібно пам'ятати, що " сприймання набуває характеру естетичного лише в тих випадках, коли в учнів розвинуті естетичні почуття. До них належать радість, захоплення, задоволення у зв'язку зі сприйманням та створенням прекрасного".
Разом з тим під впливом корекційно-виховної роботи в учнів Розширюється сфера чуттєвого пізнання. На основі розвитку мислення й мовлення створюються передумови для формування елементарних естетичних суджень. Естетичні переживання сприяють загальному загостренню відчуттів, особливо відчуттів кольору, кольоропоєднань, ритму динаміки. Через емоційне сприймання, осмислення змісту й засобів виразності образотворчого мистецтва в їх єдності, оволодіння основами образотворчої грамоти, самостійної творчості учні опановують доступну їхній свідомості естетичну оцінку явищ навколишньої дійсності.
Музика як предмет художнього циклу в допоміжній школі займає незначний навчальний час. На жаль, як і на уроки образотворчого мистецтва, на уроки музики відводиться лише одна година на тиждень, що послаблює увагу до цих предметів.
Між тим, музиці належить чи не найважливіша роль у керівництві почуттями та настроями дитини, адже саме музика й співи становлять природну потребу людини, яка виявляється вже у ранньому дитинстві. Заняття музикою створюють об'єктивні умови для розвитку музичного сприймання та художніх здібностей. Для розумово відсталих дітей ця обставина набуває непересічного значення, оскільки їхні виконавські можливості досить обмежені. Емоційні реакції на музичні твори в учнів допоміжної школи порівняно з їхніми однолітками, що розвиваються нормально, є загальними та недиференційованими. Емоційний відгук виражається частіше за все лише у формі радощів чи суму, а більш тонкі нюанси почуттів виявляються дуже рідко.
Незважаючи на це, під впливом системних цілеспрямованих занять в учнів, як правило, формуються естетичний смак до музики, уміння слухати й розуміти її, формується уявлення про музичні твори, їх характер, побудову, виражальні засоби, підвищується рівень емоційної чутливості, розвивається музичний слух. Згодом у дітей з'являються улюблені вокальні та інструментальні твори, вони опановують, навички хорового співу.
Особливу увагу під час добору музичного матеріалу варто приділяти народним пісням як найважливішому складнику духовної культури українського народу. Завдяки знайомству з народною творчістю в учнів формується любов до Батьківщини, розуміння національних звичаїв, обрядів, традицій.
Треба зауважити, що загальний успіх музично-виховної роботи в допоміжній школі залежить від дотримання низки вимог, а саме: умілий добір музичного матеріалу для слухання й виконання, високохудожнє виконання музичних творів, уміле вербальне спілкування з учнями в ході музичних занять, широке застосування зорової наочності, організація рухів під час слухання та виконання музичних творів.
Загалом атмосфера уроків мистецтва мас бути захопленою, динамічною, цікавою, сприяти новим відкриттям як в емоційному, так і в пізнавальному планах. Відвідування таких уроків має викликати в розумово відсталих учнів постійний пізнавальний інтерес до занять, радість від спілкування з мистецтвом і активне свідоме бажання оволодіння елементарними художніми знаннями й уміннями. Так звана " психологічна установка" на сприймання мистецтва повинна починатися задовго до початку уроку, адже " урок мистецтва, що не дає насолоди мистецтвом, не веде до неї, втрачає для дитини всякий сенс, породжує ледарство думки" (А. Щербо).
З метою естетичного виховання з успіхом може бути використана ще одна група навчальних предметів, завдання яких - розвинути практичне ставлення до навколишньої дійсності, озброїти школярів основами практичної творчості, навчити опікуватися здоров'ям, побутом. Йдеться про уроки трудового навчання, соціально-побутового орієнтування, основ здоров'я та фізичної культури.
Заняття з трудового навчання дозволяють організувати виховний процес таким чином, щоб не тільки сформувати в учнів готовність працювати в сфері матеріального виробництва, побуту, обслуговування, сільського господарства, але й захопити їх елементами посильної творчості. Як зазначалося в розділі 10, реалізація завдань трудової діяльності потребує від учнів виконання низки розумових дій: насамперед усвідомлення мети та кінцевого результату роботи, розуміння інструкцій вчителя, усвідомлення властивостей і призначення матеріалів для роботи, планування практичної діяльності, здійснення контролю за своєю роботою, самооцінки результатів. Посиленню ефективності трудового навчання і виховання розумово відсталих дітей на цих уроках сприяє формування у них інтересу до естетичної складової процесу праці.
У навчальному плані важливо ставити перед учнями естетичну мету (не просто зробити, а зробити гарно), яка стимулює, примушує працювати в творчому режимі, змагатися, а отже, мобілізувати і власні інтелектуальні сили, а не лише практичні уміння й навички. Діти мають відчувати красу своєї трудової діяльності, переживати насолоду від праці. Для цього, передусім, потрібно, щоб вони зрозуміли корисність, отримали визнання своєї праці, переконалися в її важливості. Кожен виріб учнів повинен мати певне призначення й можливість практичного застосування. Наприклад, якщо молодші школярі роблять коробочки з картону, то мають усвідомлювати, що їх зручно використовувати для збереження олівців, серветок та ін. Розуміння важливості, радість від успішно виконаної роботи – стимул для проявів і розвитку творчості дітей.
Незмінним засобом естетичного виховання розумово відсталих дітей є й заняття з фізичної культури, спрямовані на зміцнення здоров'я, формування правильної постави, швидкості, спритності та чіткості у виконанні цілеспрямованих рухів. На цих уроках учитель має зацікавлювати учнів фізичним удосконаленням тіла, учити отримувати естетичну насолоду від фізичних вправ. Заняття фізичною культурою повинні викликати в учнів позитивні емоції, бадьорий настрій, удосконалювати дисциплінованість, організованість та інші навички культурної поведінки. До того ж зв'язок фізичних вправ з музикою сприяє розвитку пластики, виразності рухів, тонкості м'язових відчуттів, що є фактором корекції недоліків фізичного розвитку та порушень психомоторики.
Навчальний процес закладає в розумово відсталих учнів підґрунтя для розуміння краси навколишньої дійсності й формування оцінно-естетичного ставлення до неї. Разом з тим розв'язання завдань естетичного виховання буде ефективним і повноцінним тільки у комплексі з позакласною виховною роботою.
У процесі її здійснення мають розширюватися й поглиблюватися естетичні знання, уміння й навички школярів шляхом залучення їх до різноманітних гуртків, організації бесід, диспутів, свят, тематичних вечорів, вечорів запитань і відповідей естетичної тематики, ігор, експедицій, вікторин, предметних шкільних тижнів, конкурсів, тематичних виставок, ярмарків, екскурсій та прогулянок у природу, відвідувань музейних експозицій, театральних та циркових вистав тощо. Але перш, ніж вибирати ті чи інші форми й методи позакласної виховної роботи, потрібно чітко обґрунтувати їхнє місце й значення в системі естетичного виховання, з'ясувати специфіку, переваги й можливі труднощі для розумово відсталих учнів. Кожен виховний захід має бути попередньо детально підготовленим (відбір певної кількості експонатів, пропедевтична бесіда з учнями, визначення програми заходу тощо).
Завдяки досвіду багатьох допоміжних шкіл установлено, що в учнів великим успіхом користуються, насамперед, танці й хоровий спів, викликає значне зацікавлення робота гуртків образотворчого й художнього мистецтва, фольклору, художньої вишивки й плетіння, різьби, драматичні гуртки, ляльковий театр, фотогуртки. Діяльність цих гуртків має спрямовуватися на задоволення естетичних інтересів дітей, розвиток здібностей, залучення до активної естетичної діяльності.
Варто зауважити, що під час організації концертів, конкурсів самодіяльності доцільно об'єднувати виступи розумово відсталих учнів з їхніми однолітками, які розвиваються нормально. Так, наприклад, педагогічний колектив дефектологічного факультету Слов'янського педагогічного університету щорічно ініціює присвячений Дню інваліда концерт, організований спільними зусиллями студентів, учнів масових шкіл, шкіл для дітей з розумовими вадами, дітей з порушеннями слуху, зору. Це ж стосується й організації виставок художнього рукоділля, дитячих малюнків тощо. Подібні спільні заходи сприяють соціальній інтеграції дітей з інтелектуальними порушеннями, розширюють межі соціуму, " дефектологічного квадрата" (за М. М. Малофєєвим), в середині якого учні перебувають в умовах школи-інтернату.
Говорячи про залучення розумово відсталих дітей до краси природи, варто, насамперед, формувати бережливе й відповідальне ставлення до неї. У зв'язку з цим В. О. Сухомлинський зазначав: " Природа - нічим незамінне джерело емоційного розвитку дитини, її емоційного життя, емоційної культури". Розумово відсталі учні відчувають значні труднощі у процесі сприймання та осмислення естетичних властивостей природи, вони часто проходять повз цю красу, залишаючись байдужими до неї. Отже, відчуття прекрасного в природі розвивається й збагачується лише у процесі спеціального педагогічного керівництва пізнавальною й практичною діяльністю учнів з використанням відповідних корекційних прийомів, у яких підкреслено зв'язок естетичного виховання з екологічним.
Цілеспрямоване залучення розумово відсталих учнів до практичної діяльності щодо охорони й перетворення природи сприяє розвитку почуття співпереживання. Школярі духовно збагачуються, привчаються уважно й турботливо ставитися до тварин і рослин. Естетичне і бережливе ставлення до природи стає важливим фактором морального й трудового виховання учнів, а естетичне сприймання й осмислення природи допомагає їм стати більш чуйними, уважними до людей, вимогливішими до себе. У школярів поступово формується критична оцінка своїх вчинків, звичок і поведінки щодо природи, особистісний досвід збагачується новими враженнями й почуттями. Крім того, формування любові до рідного краю, тварин, рослин, інтересу до сільськогосподарської праці здебільшого визначає життєві плани випускників допоміжної школи і є одним з усвідомлених мотивів вибору майбутньої професії.
Важливу роль в естетичному вихованні розумово відсталих учнів відіграє сім'я. Належна організація естетичного побуту в оселі, охайність одягу, наявність бібліотеки, телевізора, сімейних традицій, спільне відвідування кінотеатру, театру, взаємні стосунки між членами родини – певним чином впливає на естетичний розвиток дитини, формування її почуттів і смаків. Разом з тим сім'я не може самостійно забезпечити умови для естетичного виховання своїх дітей, оскільки батьки в переважній більшості самі не підготовлені до цієї роботи. До того ж певна частина учнів допоміжних шкіл мають неблагополучні сім'ї, тому потрібна копітка, цілеспрямована робота педагогічного колективу з батьками (бесіди, залучення їх до організації та проведення тих чи інших виховних заходів і та ін. ).
Окремим напрямом естетичного виховання розумово відсталих учнів можна назвати вплив засобів масової інформації: телебачення, кіно, радіо, газет, журналів, Інтернету. Розумово відстала дитина не може самостійно впоратися з відбором інформації, що поступає ззовні, а зміст її не завжди сприяє вирішенню завдань морально-естетичного розвитку. У цьому випадку контроль і керівництво з боку дорослих мають здійснюватися не за допомогою заборон, а шляхом випереджувального виховання любові до прекрасного, формування системи ціннісних орієнтирів, розвитку адекватного емоційно-особистісного ставлення до прекрасного й потворного.
Таким чином, використання засобів естетичного виховання має здійснюватися в єдиному комплексі, що дозволяє максимально впливати на розвиток інтелектуальних, емоційно-чуттєвих, ціннісних компонентів естетичної свідомості та елементів художньо-творчої діяльності розумово відсталих учнів.
|
|
|
