11.3. Методи виховання і корекції соціально-нормативної поведінки розумово відсталих дітей

Виховна робота з розумово відсталими школярами, спрямована на формування їхньої соціально-нормативної поведінки, вибудовується в цілісну систему, в якій використовуються взаємопов'язані, але специфічні за цільовим призначенням, методи.

Так, в одну групу можна об'єднати методи, основне призначення яких полягає у формуванні в учнів моральних і правових знань, оцінок і переконань. Це розповідь, бесіда, пояснення, переконання, робота з текстовими джерелами інформації, диспут, аналіз ситуацій відповідного змісту, рольові ігри, що моделюють правильну поведінку в різних ситуаціях. В іншу у групу можна об'єднати методи, спрямовані на формування досвіду суспільних відносин, умінь і звичок соціально-нормативної поведінки. Це практична організація різних видів діяльності і міжособистісного спілкування в різноманітних ситуаціях, вправи, привчання. Нарешті, у відносно самостійну Тупу методів входять ті засоби впливу на особистість, що додатково стимулюють, підкріплюють соціально-нормативну поведінку особистості і колективу або ж гальмують прояв соціальних відхилень (заохочення, змагання, осуд, покарання).

У формуванні правильної поведінки учнів допоміжної школи важливу Роль (поряд з описаними у підрозділі 11. 2 загальними умовами, які можна розглядати як принципи виховання) відіграють ті умови, у яких протік життя і діяльність дітей - режим, особистий приклад педагогів та інших осіб. Ці умови, як і методи, можна віднести до засобів виховання розумово відсталих школярів.

Найважливішими вимогами до морально-правової освіти розумово відсталих школярів, здійснюваній за допомогою бесід, пояснення розповідей, обговорення прочитаних текстів і тощо, є наступні:

- доступність змісту пропонованої інформації, що забезпечується конкретністю матеріалу, його зв'язком з життєвим досвідом дітей використанням прикладів, наочних засобів;

- захопленість, емоційність змісту і форми роботи, використання елементів гри, змагання;

- забезпечення інтелектуальної активності учнів, як умова справжнього
розуміння різних компонентів інформації;

- порівняння, виділення істотного, узагальнення, конкретизація стосовно до нових ситуацій, знаходження аналогій, доказу, оцінювання, установлення причинно-наслідкових зв'язків - усе це допомагає зрозуміти моральний або правовий зміст, а також наслідки вчинку;

- чіткість висновків, які містять рекомендації до соціально-нормативної
поведінки школярів;

- систематичність і різноманітність повторення засвоєних норм поведінки, зокрема варто пропонувати учням передати зміст нормативної інформації іншим особам, роз'яснити її зміст молодшим школярам, використовувати її для контролю і самоконтролю оцінки і самооцінки поведінки в різних ситуаціях тощо.

Корисно пропонувати для аналізу різні типи конкретних ситуацій-розповідей з моральним або правовим змістом. Вибір теми і матеріалу, що розкриває її, має відповідати рівню моральної або правової інформованості учнів; тематика повинна динамічно відбивати реальні події життя, у тому числі життя учнівського колективу, поведінки окремих учнів.

Можна рекомендувати приблизно таку тематику етичних та правових бесід з учнями допоміжної школи: " Любов до України"; " Мої обов'язки як громадянина України"; " Ставлення до праці, людей праці"; " Людина – найвища цінність"; " Значення дотримання моральних і правових норм"; " Колективізм"; " Товариство і взаємодопомога"; " Гуманність, взаємоповага між людьми, милосердя"; " Чесність і правдивість, моральна чистота, простота і скромність"; " Неприйняття несправедливості, байдужості і зла"; Дисципліна і культура поведінки"; " Право на життя, свободу і рівність"; " Недоторканість особистості"; " Право на освіту, працю та відпочинок"; " Право на соціальне забезпечення та медичне: обслуговування"; " Свобода слова"; " Право на власність" тощо.

У залежності від вікових особливостей дітей та рівня їхнього розвитку, необхідно у доступній формі знайомити їх з положеннями міжнародних та державних документів про права дитини взагалі та дітей з обмеженими можливостями здоров'я, зокрема з принципами освіти дітей-інвалідів, заснованих на визнанні цінності кожної дитинні, незалежно від її здібностей та досягнень. Ці принципи стверджують, що кожна дитина може мислити та відчувати, має право бути почутою, потребує розуміння, підтримки та дружби, може розвиватися в усіх аспектах її життя і, перш за все, у своїх сильних сферах і потребує для цього відповідних умов (Саламанська декларація Всесвітньої конференції освіти дітей з особливими потребами 8 -20 липня 1994 р. ).

Елементарне розуміння відповідальності за дотримання встановлених норм поведінки повинно бути забезпечене вже в роботі з учнями молодших класів допоміжної школи під час вивчення з ними правил поведінки в школі і поза нею. У подальшому навчанні і різних формах виховної роботи (позакласне читання, екскурсії, перегляд і обговорення кінофільмів, телепередач, ігор і т. п. ) коло знань учнів про правові норми і відповідальність за їхнє недотримання – правопорушення – розширюється (наприклад, знання про правові аспекти природоохоронних норм, про відповідальність за порушення правил пожежної безпеки, вуличного руху, користування суспільним транспортом і ін. ) Звичайно, не чекаючи переходу учнів у старші класи допоміжної школи, їх необхідно знайомити з питаннями кримінальної відповідальності за окремі види злочинів: проти життя, здоров'я і достоїнства особистості, проти суспільного порядку (злісне хуліганство), проти державної й особистої власності. Це має особливе значення в ранній профілактиці протиправної поведінки розумово відсталих дітей і підлітків. Життя підносить достатньо негативних фактів для їхнього вдумливого аналізу і вироблення правильних, емоційно забарвлених оцінок.

Програма допоміжної школи включає вивчення розділу " Права й обов'язки громадян". Тут, зокрема, спеціально вивчаються питання конституційних прав і обов'язків громадян України, статті трудового, сімейного, адміністративного (зокрема про відповідальність за адміністративні правопорушення) і карного законодавства (у тому числі про злочин як найбільш небезпечне правопорушення і кримінальну відповідальність нього). Варто врахувати важливість формування у розумово відсталих школярів усвідомлених і міцних знань, оскільки дослідження показали, щ₀ " більшість старшокласників утруднюються в співвіднесенні свого віку з віком досягнувши який, громадяни можуть бути притягнуті до кримінальної відповідальності неповнолітніх за правопорушення. Навіть випускники допоміжної школи з великими труднощами диференціюють дрібну провину за яку можуть бути застосовані заходи адміністративного впливу (наприклад штраф), від випадків злісного хуліганства, за які згідно чинного законодавства кримінальна відповідальність настає з 14 років, а також відповідальність за співучасть у злочині".

Вивчення правосвідомості неповнолітніх злочинців-дебілів показало, що ніхто з них, роблячи кримінальний вчинок, не задумувався про наслідки. Поняття закон у їхній свідомості сформовано не було. Це усвідомлення не прийшло і пізніше. Так, на запитання: " За що тебе засудили? " засуджений П. відповів: " Багато ковбаси взяв у ларьку". - " А якби менше взяв? " - " Тоді не засудили б. А за що, за десяток бутербродів чи що? " ².

Здійснюючи роботу з профілактики соціальних відхилень у поведінці розумово відсталих дітей, необхідно звернути серйозну увагу на питання антиалкогольної, антинаркотичної пропаганди. За даними досліджень, з року в рік серед мотивів злочинів розумово відсталих неповнолітніх помітно зростає такий, як придбання спиртних напоїв і наркотичних речовин.

Привчання до дотримання норм поведінки починається з молодших класів допоміжної школи, причому в ряді випадків воно може передувати роз'ясненню і переконанню, оскільки молодші розумово відсталі школярі часто виявляються не в змозі зрозуміти зміст тієї або іншої поведінкової норми. У багатьох випадках важливо забезпечити чіткий, доступний показ зразка поведінки (наприклад, демонстрація того, як поводитися в їдальні, під час зустрічі з дорослими, у кінотеатрі і т. п. ). Необхідно організувати кількаразові повторення у виконанні учнями норм поведінки, причому варто у певній мірі урізноманітнити умови проведення вправ. Однак лише повторення не забезпечить виховання поведінкової навички учня. Аналіз психофізіологічних механізмів утворення звичок свідчить про надзвичайну важливість своєчасних позитивних підкріплень, що приносять задоволення дитині.

Цілком очевидно, наскільки важливе дотримання єдності вимог до учнів боку всіх працівників школи, а також з боку батьків. Школі варто проводити з батьками учнів роботу з роз'яснення необхідності враховувати встановлені вимоги до поведінки дитини і, звичайно, детально ознайомити родину вихованця з ними. Єдині вимоги до учнів розробляються школою і доводяться до відома всіх осіб, що працюють у ній. Багато шкіл мають значний досвід у визначенні і неухильному дотриманні системи вимог до поведінки учнів у різних ситуаціях і видах діяльності (на уроці, перервах, в їдальні, під час екскурсій і культпоходів, на транспорті тощо). Такі вимоги є складовим компонентом охоронного лікувально-педагогічного режиму в допоміжній школі.

Для профілактики асоціальної поведінки розумово відсталих дітей варто максимально виключити негативний вплив зовнішніх факторів, уникати тих подразників, що виснажують нервову систему дітей. Охоронний лікувально-педагогічний режим у допоміжній школі передбачає також забезпечення чіткої зміни різних видів діяльності учнів протягом дня з урахуванням їхньої працездатності, своєчасне проведення заходів, що ефективно сприяють відновленню інтелектуальних і фізичних сил учнів (перебування на свіжому повітрі, денний сон, фізкультурно-спортивні заняття тощо).

Принципово важливою педагогічною вимогою є створення у школярів позитивного ставлення до тієї норми поведінки, яку формує педагог. На виникнення такого емоційно-особистісного ставлення дитини впливають різні фактори: авторитет педагога і дитячого колективу, зрозумілість і доступність засвоюваної норми поведінки, емоційність тієї діяльності, у якій дана поведінкова навичка відпрацьовується. От чому вправи з формування навичок соціально-нормативної поведінки варто включати у ігрову діяльність дітей, використовуючи, зокрема, рольові та сюжетні ігри. Велике значення має заохочення самостійності дітей у спробах виконання тієї або іншої дії. Для формування уміння підкоряти свої дії чітко встановленим правилам дуже корисні спортивні ігри.

Серед методів формування у дітей навичок соціальної поведінки, як зазначалося, належне місце в допоміжній школі займає організація суспільно корисної практичної діяльності учнів, за якої успішно закріплюються ті форми поведінки, які неодноразово позитивно підкріплюються думкою колективу, і, навпаки, — негативна колективна реакція на вчинок учня гальмує закріплення в нього певного поведінкового акту, перешкоджає перетворенню його у погану звичку. Підкреслимо, що в допоміжній школі провідна роль у формуванні в дітей правильних оцінних критеріїв і реакцій колективу належить педагогу.

В організації колективної й індивідуальної суспільно корисної діяльності розумово відсталих школярів варто враховувати інтереси, нахили здібності дітей, забезпечувати розуміння змісту і значення кожного доручення. Доручення мають бути сформовані дуже чітко. Необхідні постійний контроль за виконанням доручень, колективне обговорення якості виконання дорученого завдання, залучення дітей до участі в самооцінці. Важливо постійно ускладнювати як колективні, так і індивідуальні доручення.

Виховний ефект роботи з дітьми-олігофренами зростає, якщо школа уміло використовує змагання, яке організоване на зрозумілій і доступній дітям основі. У багатьох допоміжних школах колективи учнів змагаються між собою як у конкретних короткочасних видах діяльності (наприклад, участь у святковому прибиранні шкільного приміщення та ін. ), так і у різних напрямах повсякденної діяльності колективу (підтримка чистоти приміщень, класу, спальні, участь у художній самодіяльності, у фізкультурно-спортивній роботі). Організація змагання в школі вимагає ретельного педагогічного керівництва. Ціль його повинна бути доступною розумінню дітей, хід захоплюючим, оформлення яскравим.

Потрібно враховувати, однак, що змагання, будучи сильним засобом стимуляції діяльності вихованців, може викликати у розумово відсталих дітей прояви так званого " колективного егоїзму", коли головна увага звертається не на досягнення власних успіхів, а на невдачі конкуруючого колективу. Тому спеціальною корекційною умовою використання змагання є формування в учнів критичності і самокритичності, що підвищує їхню об'єктивність і обґрунтованість оцінки діяльності як інших, так і своєї.

Величезне значення у вихованні соціально-нормативної поведінки розумово відсталих школярів має правильне використання заохочення і покарання, які підсилюють, закріплюють позитивні прояви активності та гальмують неправильні вчинки, попереджуючи перетворенню їх у звички.

Ефективність заохочення зростає, якщо враховуються індивідуальні особливості кожного учня, стан його інтелектуального і емоційно-вольового розвитку. У низці випадків корисно використовувати та зване " авансоване заохочення, що проявляється в довірі до можливостей поліпшення поведінки учнів.

Варто забезпечити розуміння учнями змісту даного заохочення, його правильності, та активізувати колективну думку з приводу висловлюваного схвалення.

З урахуванням вікових, типологічних та індивідуальних особливостей школярів можливо використовувати і покарання. По можливості, особливо в молодших класах, варто уникати їхнього застосування, прагнучи попередити порушення в поведінці школярів. Застосовувати покарання можна тільки за конкретні провини, вчинені учнем свідомо. Необхідність кожного застосованого вчителем покарання повинна бути зрозуміла всіма учнями класу.

У допоміжній школі важливо розробити єдину систему заходів індивідуальних і колективних заохочень та покарань з метою забезпечення спільності виховних впливів на учнів.

Виховання соціально-нормативної поведінки розумово відсталих школярів може бути успішним лише в тому випадку, якщо поведінка навколишніх не вступає в протиріччя з моральними нормами. У допоміжній школі особистий приклад дорослих, враховуючи схильність розумово відсталих дітей до наслідування, є одним з найбільш дійових заходів формування соціальної поведінки.

Варто сказати і про залучення дітей до роботи з самовиховання, коли ставляться максимально конкретні і реально досяжні цілі і забезпечується постійний контроль над цим процесом. Передумовою до такої роботи є активізація, розвиток і корекція в учнів самосвідомості на основі навчання їх контролю і самоконтролю поведінки, а також порівнянню, оцінці, причинному обґрунтуванню поведінкових актів.