 |
ІІІ. Наочні посібники.
|
|
|
|
В літературі немає загальноприйнятої класифікації наочних посібників.
За критерієм взаємодії учня з об’єктом наочності вона може бути споглядальною та дієвою.
Споглядальною наочність є тоді, коли учні під керівництвом учителя спостерігають, розглядають об’єкти в натурі або в зображеннях; дієвою – коли пізнають об’єкти, діючи: виготовляють (моделі, карти, діаграми, таблиці), спостерігають і виготовляють різні предмети й матеріали в навчальних майстернях, кабінетах, лабораторіях тощо. Поєднуючи споглядання з дією, наочність допомагає засвоювати знання глибше і повніше, ніж спостереження без праці.
За критеріями відображення засобами наочності дійсності їх поділяють на такі види:
а) натуральні об’єкти – рослини, тварини, знаряддя і продукти праці, мінерали, хімічні речовини та ін. Конкретність, повноту, багатогранність натуральних об’єктів не можуть замінити штучні зображення. Але використання на уроках натуральних об’єктів не завжди можливе.
б) зображальні (образно-опосередковані) засоби – навчальні картини, репродукції художніх картин, макети, муляжі та ін. Цінність їх у тому, що вони в яскравій образній формі відображають складні предмети і явища. При їх використанні необхідно звертати увагу на внутрішню суть зображень, маючи на меті навчити учнів читати картину, бачити головне в ній (ідею, основний зміст). Так само слід спрямовувати сприймання учнів на найістотніші ознаки й особливості предметів, представлених у вигляді макетів, муляжів, скульптур (загальна структура предмета, основні його частини, взаємозалежність між ними).
в) схематичні засоби – географічні, топографічні, історичні карти, схеми, малюнки, діаграми, графіки тощо. Вони відображають дійсність в умовних, символічних і графічних формах, схематично, але чітко показують кількість та просторові відношення між окремими елементами відображувальних явищ, зв’язки й залежності між різними сторонами об’єкта.
|
|
|
Зображальні та схематичні наочні посібники можуть бути площинними і об’ємними.
За ознакою зовнішньої і внутрішньої структури наочні посібники поділяють на:
а) натуральні предмети і явища (об’єкти природного і соціального оточення, колекції натуральних предметів, зразки їх промислової переробки);
б) препаровані і консервовані предмети (опудала птахів, тварин, гербарії рослин, заспиртовані істоти та їх окремі органи та ін.);
в) плоскі реальні зображення природи і суспільних процесів, окремих об’єктів та їх частин (картини, ілюстрації та ін.);
г) об’ємні реальні зображення (муляжі, макети, моделі та ін.);
д) абстраговані зображення (схеми, графіки, картосхеми, карти та ін.);
е) аудіовізуальні засоби.
ІV. Технічні засоби навчання – це обладнання й апаратура, що застосовуються в навчальному процесі з метою підвищення його ефективності.
Технічні засоби навчання – це система дидактичних засобів, що складається з двох взаємопов’язаних частин: 1) специфічних навчальних посібників (носіїв аудіовізуальної інформації, навчальних програм) та 2) апаратури (технічних приладів), за допомогою якої може бути подано інформацію, що її містить певний навчальний посібник. Це епідіапроектори (слайд-проектори, оверхед-проектори, фільмоскопи, епіпроектори), кінопроектори, телевізори, шкільний радіовузол, музичні центри, відеомагнітофони, CD/DVD-програвачі, мультимедійні проектори, інтерактивні дошки, комп’ютери і комп’ютерні мережі, тренажери, засоби мультимедіа.
Класифікація сучасних ТЗН
Усі ТЗН можна класифікувати за різними критеріями:
1) за призначенням:
|
|
|
- універсальні (мають широке коло застосування)
- спеціальні (наприклад, тренажер для відпрацювання навичок водіння автомобіля)
2) за виконуваними функціями:
- інформаційно-ілюстративні
- засоби програмованого навчання, контролю знань, діагностики і корекції (електронні підручники, машинний тестовий контроль, засоби психодіагностики тощо).
3) за видом сприйняття:
- візуальні (зорові)
- адитивні (звукові)
- аудіовізуальні (звукозорові) або комбіновані
4) за способом подачі інформації
- статичні (нерухомі зображення – слайди, транспаранти, діафільми)
- динамічні (рухомі – кіно- і відеофільми)
5) за носієм інформації
- паперові
- плівкові (на прозорій плівці, на фото- і кіноплівці)
- на магнітній стрічці (магнітофонні аудіо- і відеокасети)
- лазерно-оптичні (лазерні компакт-диски)
- на картах флеш-пам’яті (флеш-накопичувачі для будь-якої цифрової техніки)
6) за ступенем прогресивності
- традиційні (засоби статичної проекції, телебачення, радіо, аудіо- і відеомагнітофони, CD/DVD-програвач)
- сучасні (комп’ютер, мультимедійний проектор, інтерактивна дошка)
- перспективні (засоби мультимедіа та віртуальної освіти).
Дидактичні особливості, що зумовлюють ефективність застосування ТЗН на уроці:
1) висока інформаційна насиченість – здатність передати великий об’єм навчальної інформації за короткий час і звідси – прискорення темпу навчання;
2) здатність долати реально існуючі часові і просторові співвідношення (відтворення історичного минулого або моделювання майбутнього; відтворення будь-якого куточку простору; показ процесів у сповільненому і прискореному темпі);
3) можливість глибокого проникнення в сутність явищ і процесів, що вивчаються, які неможливо реально відтворити в умовах школи або недоступні безпосередньому спогляданню (світ атомів і молекул, мікроорганізмів, біопроцеси та ін.);
4) показ явищ, що вивчаються, у розвитку, динаміці, а не лише статичних зображень;
5) виразність, багатство зображальних прийомів, емоційна насиченість;
6) можливість інтерактивної взаємодії (навчаючі програми).
З перерахованих особливостей випливають основні дидактичні функції ТЗН:
- компенсаторна (полегшення процесу навчання, зменшення витрат часу, збереження сил і здоров’я вчителя і учнів);
- інформаційна;
- ілюстративна;
- моделююча (імітаційна);
- афективна (вплив на емоції і почуття).
 |
|
|
|
