Осмислення знань, формування понять, узагальнення і систематизація.

Розуміння – один із найскладніших компоненті навчально-пізнавального процесу, суттєвою ознакою якого є направлена діяльність вчителя і учнів на розкриття об’єктивних зв’язків і відношень в реальному світі, на розкриття сутності предметів і явищ. Розуміння також може виражатися у з’ясуванні значень окремих слів і внутрішнього, іноді прихованого, змісту суджень. В процесі навчання розуміння не завжди приходить миттєво, під час пояснення вчителя або читання підручника. В багатьох випадках воно потребує певного часу, спеціальної попередньої підготовки і застосування відповідних методів і прийомів навчання, тобто в ньому можна виділити певні ланки. Тому за ознакою глибини відображення зв’язків і відношень між об’єктами, предметами і явищами виділяють: усвідомлення учнями нового матеріалу, фактів, подій, ознак, властивостей; осмислення внутрішніх зв’язків і відношень; інсайт – момент осягнення, проникнення в проблемну ситуацію, яка завершується знаходженням її розв’язку або розуміння.

Усвідомлення – це розуміння на більш елементарному рівні відображених явищ у свідомості учня. Воно в багатьох випадках пов’язано із упізнаванням предмета, зіставленням його з відомими об’єктами. Цей процес відбувається, як правило, під час сприймання учнями навчального матеріалу в ході усного викладу вчителя чи в процесі читання підручника.

Під час першого ознайомлення учнів з новим матеріалом важливе значення має правильне співвідношення предметів, які вивчаються, з відповідними словами, які відповідають чуттєвим представленням і зберігаються в пам’яті. Тому важливо, щоб вчитель пов’язував новий матеріал (слова, терміни) з чуттєвим досвідом або з раніше засвоєними поняттями. Іноді така відповідність здійснюється відразу, без додаткового пояснення або спеціальної роботи з актуалізації опорних знань учнів.

Осмислення навчального матеріалу – процес мислительної діяльності, спрямований на розкриття істотних ознак, якостей предметів, явищ і процесів та формування теоретичних понять, ідей, законів. Це більш високий ступінь розуміння.

Осмислити те чи інше явище – значить визначити його місце серед інших, зрозуміти причини, що його спричинили, передбачити результати або наслідки, до яких воно приведе, з’ясувати взаємозв’язки його з іншими подіями.

В реальному педагогічному процесі усвідомлення і осмислення здійснюються одночасно. Розрізняють два види осмислення: первинне і наступне. Якщо новий матеріал достатньо легкий і не містить складних понять, досить одного первинного сприймання і осмислення, щоб його добре зрозуміти. Але в більшості випадків матеріал, що вивчається, досить складний, і первинне осмислення дозволяє досягти лише поверхневого розуміння, неповного і не завжди точного. Ось чому при вивченні такого матеріалу необхідно, щоб учні здійснювали наступне більш глибоке його осмислення.

Учні можуть досягти повного осмислення і розуміння навчального матеріалу завдяки аналізу, синтезу, порівнянню, індукції, дедукції.

Осмислити означає для учня вкласти у сприйняту інформацію певний зміст. Проте в залежності від підготовки учня і характеру діяльності він може вкласти справжній науковий, а може вкласти свій неточний перекручений. Тому важливо, щоб у процесі осмислення навчального матеріалу встановлювалися зв’язки між фактами, даними спостережень і висновками, щоб “чужий” досвід зливався з власним досвідом учня. Отже, нові знання учнів формуються в їх свідомості на основі раніше засвоєного, на основі наявного життєвого досвіду.

Можна виділити два шляхи утворення понять:

1. На основі практично-чуттєвої діяльності учнів; учні можуть виділити ознаки понять, спираючись на безпосереднє сприймання і співставлення самих предметів. Керівну роль тут відіграє сприймання, а не логічний аналіз.

2. Поняття формуються на логічному аналізі їх ознак, які свідомо виділяються учнями.

Основні етапи формування понять:

а) спочатку уявлення і поняття учнів мають дифузний характер – учень не усвідомлює їх ознак;

б) учень виділяє лише деякі ознаки, що найчастіше зустрічаються, серед них. Він не розрізняє істотних і неістотних;

в) виділяє і усвідомлює істотні ознаки;

г) поняття пов’язуються з усе більшим числом різноманітних об’єктів, знання узагальнюються і поглиблюються.

Нове поняття завжди формується як результат розв’язання якогось запитання, проблеми або задачі, активної і самостійної пізнавальної і практичної діяльності учнів.

Узагальнення – логічний процес переходу від одиничного до загального або від менш загального до більш загального знання, а також продукт розумової діяльності, форма відображення загальних ознак і якостей явищ дійсності.

Узагальнюючи навчальний матеріал, учитель повинен звернути увагу на найважливіші ознаки предметів, явищ, процесів, добирати варіанти, які найповніше розкривають істотні ознаки явищ і понять.