Сприймання навчального матеріалу

Оволодіння новим матеріалом починається з його сприймання.

Сприймання – відображення предметів і явищ навколишнього світу, що діють у даний момент на органи чуття людини.

Сутність цієї пізнавальної дії в тому, що учні за допомогою органів чуття (слухових, зорових, нюхових) сприймають зовнішні властивості, особливості і ознаки предметів і явищ, що вивчаються. Коли, наприклад, людина відчуває за допомогою слуху звуки, то вона сприймає характер цих звуків (сигнал автомобільної сирени і т.д.). За допомогою зорових відчуттів сприймаються кольори (світлий, червоний, яскравий і т.д.), форму предметів (круглий, високий, низький і т.д.), характер явищ (біжуча вода, блиск скла, свічення електричної лампочки і т.д.), їх зміни. Отже, сприймання є ніщо, як відтворення в свідомості людини зовнішніх властивостей, якостей і ознак предметів, явищ, процесів, які вивчаються. Наприклад, учні на уроці математики вчаться визначати частину від цілого числа. Вчитель демонструє яблуко, яке розділено на 5 частин. Учні за допомогою зорових відчуттів сприймають в одному випадку яблуко цілим, в другому – таке, що складається з п’яти рівних частин. Або на уроці фізики в 7-му класі при вивченні теми “Архімедова сила” вчитель демонструє досліди, які пов’язані з зануренням різних тіл в рідину. Учні зорово і слухаючи пояснення вчителя сприймають наступне: сухі дерев’яні бруски тримаються на поверхні рідини, але якщо вони довго полежать в рідині, то опускаються на дно посудини і т.д. За допомогою вчителя вони також зорово сприймають те, що при зануренні тіл в посудину з рідиною, її рівень підвищується. Таким чином, сприймання всіх властивостей і ознак в наведених прикладах відбувається в процесі їх відчуття.

Сприймання залежить великою мірою від минулого досвіду, від наявності в учня запасу знань. Встановлення зв’язків нових знань зі старшими в процесі навчання, врахування інтересів, потреб, уваги, звичок учнів, їх волі, нахилів, переконань справляє великий вплив на сприймання. Ось чому, готуючи учнів до сприймання нового матеріалу, вчитель зобов’язаний спеціальну увагу приділяти постійним зв’язкам старого з новим, активізувати відповідні опорні знання, уміння, навички. Важливо також організувати вивчення учнями нового матеріалу з різних джерел як за допомогою безпосереднього сприймання (різні види наочності, організація екскурсій, ліплення, малювання, лабораторні і практичні роботи, експерименти), так і шляхом опосередкованого сприймання (усне і друковане слово, викладання, вміння викликати в свідомості учнів потрібні уявлення тощо). Безпосередній або опосередкований шлях сприймання зумовлюється тим, наскільки близький або далекий матеріал від знань або досвіду учнів.

Майстерна постановка пізнавальних завдань перед учнями є важливою умовою підготовки учнів до сприймання нового матеріалу, розширення їх уявлень і понять. Вводячи новий матеріал, вчитель може застосувати різні логічні шляхи, зокрема:

а) аналіз окремих подій, явищ, фактів, узагальнення їх ознак (індуктивний шлях);

б) шлях, коли аналізу окремих явищ передує ознайомлення з загальними принципами (дедуктивний шлях);

в) формування понять на основі аналізу і синтезу розглядуваних явищ, подій, фактів (аналітико-синтетичний шлях).

Слід враховувати значні індивідуальні відмінності сприймання у окремих учнів щодо точності, швидкості, повноти, емоційності сприймання, уміння відбирати, переробляти і використовувати інформацію, що залежить від минулого досвіду і особливостей нервової системи.

Ефективність сприймання учнями навчального матеріалу є найважливішою умовою для переходу до подальшого пізнання, пов’язаного з розумінням, засвоєнням і оволодінням навичками, уміннями, оперуванням поняттями, гіпотезами, принципами, законами.