Главная | Обратная связь | Поможем написать вашу работу!

V. Комп’ютер в навчальному процесі.

Комп’ютер є універсальним технічним засобом навчання, адже поєднує в собі функції всіх інших засобів. У кожному навчальному кабінеті бажано мати хоча б один комп’ютер, підєднаний до мультимедійного проектора, локальної шкільної мережі, та глобальної мережі Інтернет. У навчально-виховному процесі він має великі можливості, а саме:

1) організація різноманітних видів освітньої діяльності по роботі з навчальною інформацією на основі використання ресурсів телекомунікаційних мереж, технології Мультимедіа та „Віртуальна реальність”;

2) можливість самостійного або дистанційного навчання за допомогою спеціальних навчаючих програм;

3) моделювання й імітація будь-яких процесів, створення навчальних тренажерів, що максимально наближають діяльність учня до реальності;

4) автоматизація контролю навчальних досягнень учнів, діагностики здібностей.

Застосування комп’ютерів у навчанні з точки зору психології і педагогіки має як позитивні, так і негативні сторони.

Позитивні сторони	Негативні сторони
- вільний, швидкий доступ до будь-якого роду інформації	- інформація в телекомунікаційних мережах часто буває неякісною, сумнівного походження
- можливість роботи з будь-якого роду інформацією: текстовою, графічною, аудіовізуальною	- при поганому володінні комп’ютером виникає тривожність, страх перед ним або озлобленість на нього
- можливість задоволення різноманітних пізнавальних потреб, жаги подорожей і пригод	- при тривалому користуванні звужується коло інтересів, відмова від участі в інших видах діяльності
- комп’ютерні ігри виконують роль психологічного тренінгу (відпрацьовують швидкість реакції, просторове й аналітичне мислення, уяву, тренують волю до перемоги) і психологічного розвантажувача	- викликають психологічну залежність, втрату відчуття реальності
- економія часу, - більша об’єктивність контролю, незалежність від суб’єктивних оцінок вчителя, рівність вимог до всіх учнів	- знеособлення процесу викладання, зникнення безпосереднього контакту з вчителем та іншими учнями
- можливість анонімного, розкріпаченого спілкування з однодумцями; програвання різних ролей, експериментування з власною ідентичністю, пошук і творення себе – поява множинної особистості	- комп’ютер сприймається як „жива” істота, найкращий друг; - вторгнення у внутрішній світ людини, що може призвести до екзистенціальної кризи, переоцінки цінностей, докорінної зміни поглядів на світобудову і своє місце в світі
серед психологічних особливостей людей, що мають багаторічний контакт з комп’ютером, дослідники відмічають
- наполегливість у досягненні мети; - незалежність, схильність до самостійного прийняття рішень; - відповідальність, самокритичність; - схильність до творчої діяльності.	- інтровертованість, заглибленість у власні переживання, інколи на межі з аутизмом (відхід від реальності у віртуальний світ); - холодність і не емоційність у спілкуванні; - егоцентризм, конфліктність.

У сфері освіти комп’ютери використовують як об’єкт вивчення, як засіб навчання, як складову системи управління народною освітою та як елемент методики наукових досліджень. Школа покликана сформувати в учнів комп’ютерну грамотність, ознайомивши їх з напрямами застосування комп’ютерів, використання їх можливості.

Використання комп’ютерів у навчальному процесі відбувається за багатьма напрямками:

- як засіб індивідуалізації навчання. За допомогою завдань та індивідуальної роботи учня з комп’ютером досягають значних успіхів у засвоєнні матеріалу. Адже комп’ютер фіксує всі етапи його роботи, оцінює її. Вчитель має змогу будь-коли проаналізувати його дії.

- як джерело інформації. Через комп’ютер можна отримувати величезну кількість інформації, яку вчитель може використовувати в навчальному процесі. Але комп’ютерна інформація не повинна замінювати підручник, книги, інші джерела знань.

- як засіб оцінювання, обліку та реєстрації знань. Для цього використовують програми з контрольними та екзаменаційними питаннями, відповідями на них та нормативами оцінювання кожної відповіді. Комп’ютер не тільки оцінює відповіді, а й видає рекомендації щодо виправлення помилок.

- як засіб творчої діяльності учня. Сучасне програмне забезпечення комп’ютерів дає змогу творчо працювати учням: текстовий редактор – замінює друкарську машинку, маючи значно більше функцій (вибір шрифту, його розміру, кольору, розміщення друкованого тексту, корекція написаного, заміна блоків тексту); графічний редактор – сприяє розвитку художніх навичок, допомагає в кресленні, проектуванні; музичний редактор – дає змогу писати музику для будь-якого інструмента, оркестру.

- як засіб заохочення до навчання в ігровій формі. Робота на комп’ютері стимулює успішне виконання навчального завдання; забезпечує тренінг у певному виді діяльності.

- як засіб допомоги дітям з дефектами фізичного і розумового розвитку. Передусім він є засобом комунікації дитини із зовнішнім світом. Для таких дітей розробляють спеціальні програми, які враховують особливості їх розумової діяльності, допомагають ефективному навчанню.

Основні види комп’ютерних навчальних програм:

- комп’ютерний підручник – програмно-методичний комплекс, що забезпечує можливість самостійно засвоїти навчальний курс або його розділ. Поєднує в собі особливості підручника, довідника, задачника та лабораторного практикуму;

- контролюючі програми – програмні засоби, призначені для перевірки досягнутих результатів;

- ігрові програми – забезпечують додаткові до навчальних програм дидактичні можливості. Найефективнішими є ділові ігри, орієнтовані на розв’язання складних однотипних задач групами учнів. Існують розважальні ігрові програми, які впливають на формування світогляду школярів, конкуруючи з такими соціальними інститутами, як сім’я, школа, етнос;

- предметно-орієнтовані середовища – програми, які моделюють мікро- та макросвіти, об’єкти певного середовища, їх властивості, співвідношення між об’єктами, операції з ними. Навчальне моделювання сприяє унаочненню навчання, а вивчення процесів у їх динаміці – більш глибокому та свідомому засвоєнню навчального матеріалу.

Робота учнів з комп’ютерною технікою забезпечує:

- підвищення інтересу й загальної мотивації до навчання завдяки новим формам роботи і причетності до пріоритетного напряму науково-технічного прогресу;

- індивідуалізацію навчання;

- об’єктивність контролю;

- активізацію навчання завдяки використанню привабливих і швидкозмінних форм подачі інформації, змаганню учнів з машиною та з собою, прагненню отримати вищу оцінку;

- формування вмінь і навичок для різноманітної творчої діяльності;

- виховання інформаційної культури;

- оволодіння навичками оперативного прийняття рішень у складних ситуаціях;

- доступ учнів до банків інформації, можливість оперативно отримувати важливу інформацію.

Вимоги щодо комплексного використання засобів навчання:

- врахування пізнавальних закономірностей навчальної діяльності учнів, їх підготовленість до сприймання і засвоєння навчального змісту аудіовізуальними засобами;

- забезпечення органічного поєднання їх зі словами вчителя, а також іншими засобами навчання;

- відповідність змісту і навчально-виховним завданням уроку;

- врахування можливості застосування різних методичних прийомів, спрямованих на розвиток пізнавальних інтересів учнів і забезпечення міцності засвоєння знань.

ПРАКТИЧНИЙ БЛОК

1. Інформаційні повідомлення студентів про застосування різних засобів навчання.

2. Охарактеризувати шкільний підручник (тип, структуру (навести приклади сторінок текстового та позатекстового компонентів)).

3. Вибрати певну тему шкільного підручника з трудового навчання (обслуговуючої праці чи креслення). Уважно опрацювати зміст параграфа чи розділу.

4. Проаналізувати один з основних текстів, з’ясувати його особливості, визначити місця можливого утруднення для окремих учнів, спробувати змінити порядок та методику викладання матеріалу. Виділити знання, навички та уміння, якими оволодіють учні. Зробити відповідні записи до зошита.

5. Передбачити засоби наочності для вибраної теми.

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОПЕРЕВІРКИ

1. Охарактеризуйте функції підручника.

2. Назвіть вимоги до підручника.

3. Класифікуйте підручники за різними ознаками.

4. Охарактеризуйте структурні елементи підручника.

5. Наведіть відому вам класифікацію наочних посібників.

6. Охарактеризуйте ТЗН.

7. Які вимоги комплексного використання засобів навчання на уроці?

8. Напрямки використання комп’ютерів у навчальному процесі.

9. Види комп’ютерних навчальних програм.

12 Переваги і недоліки роботи учнів з комп’ютерною технікою.

Лабораторна робота № 4

СУТНІСТЬ ТА СТРУКТУРА ПРОЦЕСУ НАВЧАННЯ

Мета: усвідомити цільність процесу навчання, засвоїти його основні компоненти та вплив на нього мети, задач та мотивів навчальної діяльності.

При виконанні роботи треба отримати такі знання та уміння:

Знання:

- функцій процесу навчання;

- методику формування цілей уроку;

- поняття “активність” та її види;

- умов активної діяльності;

- причин пасивності учнів у навчанні;

- мотиви навчальної діяльності учнів.

Вміння:

- характеризувати та формулювати мету і задачі уроку, мотивувати діяльність учнів на уроці;

- характеризувати види та умови активності.

ОБЛАДНАННЯ ТА МАТЕРІАЛИ: Підручники з трудового навчання (креслення, обслуговуючої праці); роздатковий матеріал.

План ПРОВЕДЕННЯ заняття

І. Перевірка засвоєння студентами основних теоретичних положень з теми заняття.

1. Компоненти процесу навчання.

2. Рушійні сили та функції навчання.

3. Активність. Її види.

4. Стимули та мотиви навчання.

ІІ. Практична частина.

1. Обговорення проблемних питань за темою заняття.

2. Формулювання цілей уроку.

3. Творче завдання: підготовка повідомлення з періодичної літератури.

4. Розв’язування педагогічних задач.

ІІІ. Підведення підсумків заняття.

Завдання для студентів

1. Вивчити теоретичний блок та рекомендовану літературу, скласти опорний схематичний конспект. Підготуватись до обговорення основних положень за планом заняття та до виконання тестових завдань.

2. Підготувати огляд статті, в якій висвітлюється досвід вчителів щодо формування інтересу та розвитку пізнавальної активності учнів на уроках трудового навчання.

ЛІТЕРАТУРА:

1. Волкова Н.П. Педагогіка: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2001, - С.261-268

2. Галузинський В.М., Євтух М.Б. Педагогіка: теорія та історія. Навч. посібник. – К.: Вища школа, 1995. – Розд. І, Ш.

3. Дидактика современной школы / Под ред. В.А.Онищука. – К., 1987.– С. 34-42, 54-61

4. Зайченко І.В. Педагогіка. Навчальний посібник для студентів вищих педагогічних навчальних закладів. –Чернігів, 2007. – С.97-112

5. Кузьмінський А.І., Омеляненко В.Л. Педагогіка: Підручник. – К.: Знання-Прес, 2003. - С.70-76

6. Патрашку Д.Я. Определение и формирование целей урока // Шк.. и пр-во.-1991.-№ 12.-С.3-7

7. Практикум з педагогіки. Навч. посіб. / За ред. О.А.Дубасенюк та А.В. Іванченка. – К.: ІСДО, 1996. – С. 92-96

8. Фіцула М.М. Педагогіка. Навчальний посібник для студентів вищих педагогічних закладів освіти. – К., 2004. – С.79-82

9. Ягупов В.В. Педагогіка: Навч. посібник. – К.: Либідь, 2002. – С.223-240

Список статей для індивідуальної самостійної роботи над темою:

1. Алексеева Т.Н. Эстетическое воспитание на занятиях по технологии // Шк. и пр-во. – 2001. - № 5. - С.59

2. Бабина Н.Ф. Как развивать познавательную активность учащихся // Шк. и пр-во. – 2002. - № 3. – С. 34-38

3. Данькова І. Трудове навчання як засіб формування естетичного смаку // Трудова підготовка в закладах освіти. – 2004. - № 2. – С. 11-13

4. Дрижак В. Ділові ігри як засіб активізації пізнавальної діяльності учнів у процесі вивчення основ підприємництва // Трудова підготовка в закладах освіти. – 1997. - № 3. – С. 10-12

5. Корчаков В.А. Развитие активности школьников в трудовом обучении. // Шк. и пр-во.-1989.-№ 10.-С.31-32

6. Малихін А. Моральне виховання учнів на уроках трудового навчання // Рідна школа. – 1999. -№10. – С. 55-57

7. Простолаки Л.А. Формирование интереса к трудовому обучению (у школьников) // Шк. и пр-во.-1989.-№ 12.-С.37-39

8. Семеног О. Скарбниця ремесла: Трудове виховання в процесі трудового навчання // Трудова підготовка в закладах освіти. – 1997. - № 3. – С. 24-29

Теоретичний блок

Навчання як один з видів людської діяльності складається з двох взаємопов’язаних процесів – викладання і учіння.

Викладання – діяльність учителя у процесі навчання, що полягає в постановці перед учнями пізнавального завдання, повідомленні нових знань, організації спостережень, лабораторних і практичних занять, керівництві роботою учнів із самостійного засвоєння знань, у перевірці якості знань, умінь та навичок.

Учіння – цілеспрямований процес засвоєння учнями знань, оволодіння уміннями та навичками. У широкому значенні – оволодіння соціальним досвідом з метою його використання в практичному житті.

У процесі навчання відбувається взаємодія між учителем і учнем, а не просто вплив учителя на учня. Вчитель може навчати учнів безпосередньо або опосередковано – через систему завдань. Результативність процесу навчання залежить від стилю спілкування учителя у учнем та впливу навколишнього середовища.

Процес навчання формують тісно пов’язані між собою компоненти:

- цільовий (постановка конкретної мети вивчення навчального матеріалу на уроці, вивчення навчальної дисципліни та освітньої мети навчально-виховного закладу певного типу);

- стимулююче-мотиваційний ( створення умов, що спонукають учнів до активної навчально-пізнавальної діяльності, формують у них позитивну мотивацію цієї діяльності);

- змістовний (оптимальний підбір предметів навчального плану, змістовність навчальних програм і підручників, а також продуманість кожного навчального заняття);

- операційно-дійовий (вдалий підбір прийомів, методів і організаційних форм навчання, оптимальне поєднання фронтальної, групової та індивідуальної роботи щодо засвоєння учнями змісту навчального матеріалу, вироблення в них відповідних умінь та навичок);

- контрольно-регулюючий (контроль за засвоєнням учнями знань, набуттям умінь і навичок, внесення необхідних коректив до змісту і методики навчання з метою підвищення ефективності процесу навчання);

- оцінно-результативний (виявлення рівня знань, умінь і навичок кожного учня, визначення причин неуспішності в кожному конкретному випадку і відповідна робота щодо їх усунення).

Учіння це не лише оволодіння тим, що дає викладання, а й процес пізнавальної діяльності учнів, завдяки якій:

- учень оволодіває системою знань, що уже відомі людству, а також досвідом здійснення способів відкриття цих знань;

- здобуває індивідуальний досвід пізнання, вміння самостійно оперувати знаннями, навичками та уміннями;

- збагачує власний досвід спілкування з учителями та учнями.

Розрізняють учіння у вигляді предметно-практичної та інтелектуально-пізнавальної діяльності.

Навчальний процес як складова частина загального процесу виховання гармонійно розвиненої с особистості, що відповідає вимогам суспільства, повинен забезпечити реалізацію трьох функцій: освітньої, розвиваючої та виховної.

Освітня функція. Покликана забезпечити засвоєння учнями системи наукових знань, формування вмінь та навичок. Знання є головним компонентом освіти. Виділяють такі види знань:

- основні терміни і поняття, без яких неможливо зрозуміти жодного тексту, жодного висловлювання;

- факти щоденної дійсності та наукові факти, без знання яких неможливо зрозуміти закони науки, формувати переконання, доводити і обстоювати ідеї;

- основні закони науки, що розкривають зв’язки й відношення між різними об’єктами та явищами дійсності;

- теорії, що містять систему наукових знань про певну сукупність об’єктів, методи пояснення та передбачення явищ певної предметної галузі;

- знання про способи діяльності, методи пізнання й історії здобуття знань (методологічні знання);

- знання про норми ставлення до різних явищ життя (оцінні знання).

Розглянуті види знань поділяють на теоретичні й фактичні.

Теоретичні знання – поняття, системи понять, абстракції, теорії, гіпотези, закони, методи науки.

Фактичні знання – одиничні поняття (знаки, цифри, букви, географічні назви, історичні особи, події).

Серед знань, що мають засвоїти учні у процесі навчання, особлива роль належить тим, які виражають способи діяльності і використовуються на практиці. Вони мають алгоритмічний характер (наприклад, знання про способи і порядок виконання арифметичних дій). У навчальних предметах вони оформлені у вигляді правил.

Освітня функція навчання повинна забезпечити:

- повноту знань, яка визначається засвоєнням передбачених навчальною програмою відомостей з кожної навчальної дисципліни, необхідних для розуміння основних ідей, істотних причинно-наслідкових зв’язків;

- системність знань, їх упорядкованість, щоб будь-яке знання випливало з попереднього і прокладало шлях для наступного;

- усвідомленість знань, що полягає в розумінні зв’язків між ними, прагненні самостійно постійно поповнювати їх;

- дієвість знань, що передбачає вміння оперувати ними, швидко знаходити варіативні способи застосування їх зі зміною ситуації.

Окрім засвоєння системи знань, освітня функція забезпечує формування в учнів умінь та навичок. Розрізняють уміння й навички теоретичні (в їх основі – правила оперування поняттями, вони є результатом аналізу-синтезу) і практичні (дії, що регулюються за допомогою формул, моделей, зразків).

Розвиваюча функція. Передбачає розвиток учнів у процесі навчання. Розвиваюче навчання сприяє розвиткові мислення, формуванню волі, емоційно-почуттєвої сфери, навчальних інтересів, мотивів і здібностей.

Передусім слід розвивати мислення учнів на основі загальних розумових дій і операцій. Учні загальноосвітньої школи мають навчитися:

- структурування – встановлення найближчих зв’язків між поняттями, реченнями, ключовими словами тощо, у процесі якого визначається структура знань;

- систематизації – встановлення віддалених зв’язків між поняттями, реченнями тощо, в процесі якої вони організовуються в певну систему;

- конкретизації – практичного застосування знань у ситуаціях, пов’язаних з переходом від абстрактного до конкретного;

- варіювання – зміни неістотних ознак понять, їх властивостей, фактів тощо при постійних істотних;

- доведення – логічного розмірковування;

- робити висновки – поступово спрощувати теоретичний або практичний вираз з метою отримання наперед відомого його виду;

- пояснення – акцентування думки на найважливіших моментах(зв’язках) під час вивчення навчального матеріалу;

- класифікації – розподілу понять на взаємопов’язані класи за істотними ознаками;

- аналізу – виокремлення ознак, властивостей, відношень понять, знаходження спільних і відмінних їх властивостей;

- синтезу – поєднання, складання частин (дія, зворотна до аналізу);

- порівняння –виділення окремих ознак понять, знаходження спільних і відмінних їх властивостей;

- абстрагування – виділення істотних ознак понять відкиданням неістотних;

- узагальнення – виділення ознак, властивостей, істотних для кількох понять.

Під час навчального процесу вчитель сприяє розвиткові в учнів волі та наполегливості (обмірковує проблемні ситуації, завдання, теми дискусій тощо); розвиває їхні емоції – здивування, радість, цікавість, парадоксальність, переживання (продумує, коли і як створити необхідні ситуації).

Виховна функція. Виховний характер навчання – об’єктивна закономірність, що виявлялася в усі епохи. Водночас виховуючий характер навчання – важлива функція діяльності вчителя, який виховує підростаюче покоління насамперед у процесі навчання. Зрозуміло, що процес навчання передусім сприяє формуванню наукового світогляду учнів на основі засвоєння системи наукових знань про природу, суспільство і людину, вихованню відповідального ставлення до життя і до самих себе.

Формуванню наукового світогляду є підґрунтям для виховання моральних, трудових, естетичних і фізичних якостей особистості. У процесі навчання формуються такі моральні якості, як почуття обов’язку і відповідальності, дружби і колективізму, доброти і гуманності, активна позиція щодо навчання і життя взагалі, а також якості, необхідні майбутньому працівникові будь-якої галузі виробництва: вміння планувати свою роботу, добирати прийоми її виконання, контролювати себе, раціонально використовувати час.

Визначенню цілей уроку може допомогти схема, яка складається у вигляді запитань:

1. Що нового повинні засвоїти учні?

2. Які зміни повинні відбутися в якості їх знань?

3. Які вміння у них будуть формуватися?

4. Які зміни повинні відбутися в ступені самостійності школярів при використанні ними раніше засвоєних умінь і в їх застосуванні?

5. Які види творчих задач повинні навчитися розв’язувати учні?

6. Які оціночні висновки повинні бути ними прийняті?

7. Яку емоційну реакцію потрібно викликати в учнів по відношенню до явища, яке вивчається?

8. Якими оціночними критеріями вони повинні оволодіти?

Чітка постановка перед учнями цілей і задач навчання особливо важлива при залученні школярів до самостійного надбання знань, оволодіння навичками і уміннями, творчого застосування їх на практиці.

Крім загальних цілей та задач до кожного заняття учитель формулює часткові. В самому загальному вигляді можна запропонувати для зразка таку номенклатуру формування освітніх цілей, користуючись якою вчитель конкретизує мету уроку, враховуючи особливості школи, предмету, класу. Наприклад, для трудового навчання:

- ознайомити учнів з поняттями...;

- забезпечити засвоєння учнями закону, принципу, особливостей прийомів праці, трудового процесу...;

- навчити новому способу дій, новим робочим прийомам, новим трудовим операціям...;

- ліквідувати недоліки в знаннях про.... Узагальнити і систематизувати знання про...;

- відпрацювати навички.... Закріпити відомі способи дій...;

- навчити виконувати завдання за зразком або переносити знання, уміння в нову ситуацію...;

- навчити самостійно оцінювати результати роботи...; робити висновки...

Оскільки досягнення цих цілей і задач повинен забезпечити учитель, то освітня мета формулюється для нього і для учнів. Наприклад, “Засвоєння учнями поняття про електромагнітне поле”. В багатьох випадках при формулюванні освітньої мати виходять з діяльності вчителя. Наприклад, “Пояснити учням поняття “сила”. “Ознайомити учнів із законами Ньютона”.

Оскільки, цілі виховання передбачають формування у школярів якостей особистості та рис характеру, а це зробити на протязі одного уроку неможливо, то цей процес вимагає тривалого часу.

В загальному вигляді можна запропонувати таку номенклатуру формулювання цілей виховання на уроках праці. Виховання:

- інтересу до теперішнього і майбутнього країни, краю, культури, мистецтва...;

- мотивів навчання (пізнавальна потреба, інтерес і активність, відношення до навчання);

- гуманності (уважливе, турботливе ставлення до оточуючих, повага до старших, милосердя...);

- колективізму (суспільно значимі мотиви поведінки, звичка рахуватися з суспільною думкою, вимогливість до себе і товаришів...);

- дисциплінованість (виконання моральних норм, встановлених вимог до поведінки під час праці...);

- естетичних поглядів (культура праці, одягу, поведінки, мовлення...);

- творчого початку особистості.

Цілі розвитку передбачають вплив на уроці на психічні процеси (увагу, сприймання, мислення, пам’ять...) та емоційно-почуттєву сферу.

В трудовому навчанні можна запропонувати реалізувати такі цілі розвитку, а саме:

розвиток:

- видів мислення (наочно-дійового, наочно-образного, абстрактно-логічного);

- операцій мислення (вчити: аналізувати, синтезувати, порівнювати, узагальнювати, класифікувати...);

- уяви (репродуктивну, творчу...);

- сенсорних навичок (вміння визначати ознаки і властивості матеріалу за їх кольором, запахом, на дотик, дефекти роботи механізмів на слух, уміння орієнтуватися в просторі і часі...);

- моторних навичок (точність руху, координованість...);

- умінь навчальної праці (спостерігати, планувати, працювати в заданому темпі, здійснювати самоконтроль...);

- загально-трудових політехнічних вмінь (конструкторсько-технічних, організаційно-технологічних...).

Розглянуті функції тісно пов’язані між собою, і реалізація однієї з них обов’язково зумовлює реалізацію певних аспектів іншої. Тому педагог, готуючись до уроку, повинен чітко визначити його освітню, розвиваючу і виховну мету.

Реалізація освітньої, розвиваючої та виховної функцій залежить від таких чинників:

1. Використання змісту навчального матеріалу. У кожній темі підручника закладено достатньо навчального матеріалу для реалізації означених функцій, однак для посилення освітньої, розвиваючої та виховної ролі цього матеріалу вчитель повинен доповнити його цікавими відомостями з інших джерел.

2. Добору форм, методів і прийомів навчання. Для реалізації освітньої функції добирають форми і методи навчання, які заохочують учнів до самостійного здобуття знань, навичок і умінь (опрацювання додаткової літератури, спостережень, написання рефератів та ін.).

⇐ Предыдущая 1 2 3 456 7 8 9 10 Следующая ⇒