 |
Михайло Старицький “За двома зайцями»
|
|
|
|
Михайло Старицький “За двома зайцями»
Свирид Петрович Голохвостий — промотаний цилюрник.
Смик та Пляшка – друзі Голохвостого
Й о с ь к а-комерсант — жид
П р о н я — дочка їхня.
X и м к а — наймичка у Сірків.
Прокіп Свиридович Сірко — міщанин, має крамницю.
Явдокія Пилипівна — його жінка.
Настя, Наталка — подруги Пронині.
Секлита Пилипівна Лимариха — сестра Сірчихи, перекупка.
Галя — її дочка.
Степан Глейтюк — закоханий у Галю
КАРТИНА I
Звучить музика співає Голохвастий, Смик та Пляшка йому підіграють.
В небі канареєчка літає
І співає прямо в горизонт
А ми підем вип’єм, погуляєм
В цьому все життя і весь наш резон
В цьому все життя і весь наш резон
Нас чекають баришні-коханки
Не життя, а просто мармелад
Тож заграй, заграй моя гітарко,
На веселий дуже і очєнь лад
На веселий дуже і очєнь лад
Моя мама серце добре має
Мій папаша мають магазин
Та вони мене не обіжають
Бо один у них я шикарний син
Бо один у них я шикарний...
В небі канареєчка літає
І співає прямо в горизонт
А ми підем вип’єм, погуляєм
В цьому все життя і весь наш резон
В цьому все життя і весь наш резон!
Голохвостий: Шампанського!
Пляшка: Усім шампанського!!!!!
Смик: Так, усьо!
Голохвостий: Шо «усьо»?
Смик: Усьо! Шампанського уже нема!
Пляшка: Свириде, а Свириде, а між іншим грошиків уже теж нема!
Голохвостий: Як уже нема?
Смик: «Як»! Випили ж, закусили!
Голохвостий: Та ви що, хлопці!
Пляшка: Чуєш, Свириде, може до Йосика?
Голохвостий: О! Точно! До Йосика! (танцюють)
КАРТИНА ІІ
Пляшка, Смик та ж і Йося (музика ) Повератється з Йосиком.
Голохвостий: Йося мене не зрозумів.
|
|
|
Йося: Я тобі покажу!
Голохвостий: Йося, ти мене не зрозумів … останній раз до завтра!
Йося: Не мороч мені голову!
Смик та Пляшка (до Йосі, знімаючи капелюхи): Бонжур!
Йося: Шелупонь! Шарлотани!
Голохвостий: Йосик, ти мене не зрозумів … останній раз до завтра, ти ж мене знаєш!
Йося: Знаю, знаю! Добре знаю! Твоя розписочка?
Голохвости: Моя, моя!
Йося: А єто твоя розписочка?
Голохвостий: Та моя, Йосику, моя!
Йося: А это твоя розписочка?
Голохвостий. – Нє, нє, нє, нє.
Йося. - Читай, читай.
Голохвостий. - Пардон. (бере окуляри, приглядається, читає). О, у твоїх окулярах так і моя(сміється)
Йося. Я тебя каторжника за долгі твои должочки в холодную!
Голохвостий. Ех, Йосику, Йосику! Ніякої в тебе делікатної хвантазії нема.
Йося. Делікатної? Так я тебя делікатно попереджаю: завтра все не відддаш – цирульню твою заберу!
Голохвостий. Йосику, Йосику, я віддам, їй-богу, віддам!
Йося. І що він мені розповідає? Віддасть! З чого? З яких-таких капіталів? Що на ньому – усе моє! Жильоточку знімай! А батько твій, бувало, на базарі голить, стриже, кров пускає – ось і водилась копійка! А ти що? Що ти мені маєш сказати? Ні –чо -го! А які гроші були в батька! Які гроші! У! Все промотав! І що з тебе взяти? Одна цирульня осталась, її і заберу! (Йося йде).
Голохвостий у розпачі
Пляшка. Свиря, Свиря …. А може?
Голохвостий. От влип, так влип! Долгів стільки, шо блох у курятнику. Такий зажим, хоч у петлю лізь! От баня, так баня! От пройняло, так пройняло…(дивиться вбік, знаходить перчатку). Хлопці, це що?
Смик. Перчатка…
Пляшка. Дамська…
(Свирид аж підплигує від радості)
Голохвостий. Честь имею рекомендовать…. Проня Прокоповна Сєркова! На виданьї! Здається, я їй пондравлюсь!
Смик. Ну, Свириде, а кому ж ти не пондравишся?!
Голохвостий. О! Ось як на Проньці одружуся….
Пляшка. Шо?
Смик. Свириде, та ти шо, у тебе всі клепки вдома?
Голохвостий. усі, усі…Одружуся на її добрі, на її приданому. Вона ж багата! Який дім, сад, лавка. Грошей по скринях! А старого Сірка я як трухону, так і посипляться з нього червінчики! Одна надія на її придане! До Йоськи…. на хвилиночку!
|
|
|
Друзі. А цілюрня?
Голохвостий. Ні, хлопці! Буде вже не цілюрня, а ПА-ЛИ-КМА-ХТЕР-СКАЯ! «Голохвастов. Се. Пе и кумпанія»: (по-рос. )
Я вам скажу с большою долей вероятности,
Нам тяжело прожить всю жизнь без неприятностей,
А у меня, а у меня, есть редкий дар,
Всегда могу, всегда могу держать удар!
А у меня, а у меня, есть редкий дар,
Всегда могу, всегда могу держать удар!
Я не вступаю в войны и сражения,
Но выход нахожу из положения
ведь у меня, ведь у меня, есть редкий дар,
Всегда могу, всегда могу держать удар!
Ведь у меня, ведь у меня, есть редкий дар,
Всегда могу, всегда могу держать удар!
Скажу вам честно, мне жениться так не хочется,
С такой невестой каждый обхохочется,
Но у меня, но у меня, есть редкий дар,
Всегда могу, всегда могу держать удар!
Но у меня, но у меня, есть редкий дар,
Всегда могу, всегда могу держать удар!
Голохвостий. Ми до Йоськи на хвилиночку!
Пляшка. Свириде, тільки ж Пронька погана!
Смик …як жаба!
Разом: І навчається манерам в пансіоні для «звьозд»
Голохвостий. Знаю, що погана, як жаба. Але інакше не зможу виправити наших справ.
Голохвостий іде
Пляшка. Оце фантазія, так і прьоть... ПА-ЛИ-КМА-ХТЕР-СКАЯ! «Голохвастов. Се. Пе и кумпанія»:
Бреєм, стрижем
Бобриком і єжом.
лєчим паршивих
от лисих до плішивих.
Кудрі завиваєм,
гафре направляєм,
Локони начісуємо,
на пробор причісуємо,
(Виходить Голохвостий, пише записку Проні. )
Голохвостий. «Моє серце розпалилося, як шипці». (віддає хлопцям). До Проні швидко!
Смик. Чуєш, Свириде, а що з Йосиком?
Голохвостий (задоволено) Хлопці, та я не тільки його вмовив, але й обідрав знову! Ми тепер у шику! І дивіться там, щоб….
Йося. Який костюм, Свириде Петровичу, будете обирати? Мабуть, найдорожчий?
Голохвостий. Звісно, не копєєшний! Хвасонистої моди щоб!
Йося. Ах, вилитий батько!
Усі йдуть
|
|
|
