 |
Картина VIII. Картина IX. Голохвостий (зуздрівши). А, на ловця й звір біжить. (підліта). Ціп-Ціп, куріпочко. Картина X. Картина XI
|
|
|
|
КАРТИНА VIII
Голохвостий сам.
Голохвостий Треба буде мила купити, дорогого мила… Але зате ж все добро тепер моє! Годі вам, Свириде Петровичу, тепер зайцем бути! Можно будєть і самому зайців ловити, а особливо куріп'яточок!
КАРТИНА IX
Голохвостий і Галя.
Голохвостий (зуздрівши). А, на ловця й звір біжить. (Підліта). Ціп-ціп, куріпочко! Честь імею рекомендовать себе, Свирид Петрович Галахвастов!
Г а л я. От, єй-богу, коли не пустите, то калавур закричу!
Голохвостий. Та не кричи серденько, бо я тольки поговорить хотів з тобою, зірочко моя красна. Як повидів я тебе, то і пропадаю, — просто вхопила моє серце щипцями!
Г а л я. Сорому у вас нема, а ще панич!
Голохвостий. Да коли улюбльон, да так улюбльон, що хоч візьми в руки піштолєта і прострелі тут грудь мою!
Галя. Так і повірили! Шукайте собі панночок!
Голохвостий. Да ти луччі за панночок; просто така ціпонька, така хороша!
Галя. Хороша Маша, но не ваша!
Голохвостий (розпалюючись). Чого ж це так? Які ми строгі та нелюб'язні! У мене, голубочко моя, всякого добра — стільки, да я озолочу тебе, брильянтами обсиплю на весь Київ…
Галя. Обсипайте своїм мотлохом когось іншого, а мені вашого золота не треба.
Голохвостий. Да хіба я разві поганий? Придивись, первий хвисон…
Галя. Та що — що гарні!
Голохвостий (бере її за руки). Серденько, пу-колько моя! Улюбись у мене, бо, єй-богу, застрелюсь отут зараз перед тобою!
Галя. Пустіть же, бо, боронь боже, хто побачить, то буде лихо…
Голохвостий. Ніхто не побачить! Куріпочко моя! (Обніма).
Галя. Бач який! Пустіть, бо кричатиму!
Голохвостий (притиска ще більше), У-ух! Пропав я! Пожар!
КАРТИНА IX
Ті ж і Секлита.
С е к л и т а (зуздрівши). А то що, Галька? З паничем? Ой лихо моє! Ой нещастя моє! Добігалась, каторжна! От і устерегла! Ах ти подла! (Підскакує до Галі)
|
|
|
Голохвостий оторопів.
Галя (плачучи). Мамо! Начепився, хто його зна й звідки…
Секлита. Як! Хто його знає? А ти не знаєш — свята та божа! Ах, обманщиця чортова, матері хочеш очі одвести? Так і повірили! Геть мені зараз додому! Я тобі дома оті патлі обірву!
Галя відходить плачучи.
КАРТИНА X
Секлита і Голохвостий.
Голохвостий кинувся було тікати,
але Секлита не випустила піджака, так що він аж злетів з одного рукава.
Секлита тоді вхопила обома руками за жилетку.
Секлита. А куди, каторжний? Щоб ще такого шелихвоста не вдержати, та не була б я Секлита Лимариха!
Голохвостий. Що ви? Чи при своїм умі? Не робіть, пожалуста, шкандалю! (Все позира на дім Сірків). Я вам заплачу, я багатий…
Секлита (ще дужче). А щоб ти не діждав, щоб я за дочку гроші брала? Щоб я рідну дитину продавала? Не діждеш! Не втечеш! Не пущу! У мене одна дитина, як одно сонце у небі! Нащо ти зводиш її з ума?!
Голохвостий (набік). От репетує бісова баба; розбудить усю вулицю! (До неї). Та я, єй-богу, не чіпав вашої дочки — тільки побалакав.
Секлита. Брешеш, нащадку іродів! Сама бачила, як обнімались! Знаю я вас, паничів! Знаю, як ви обдурюєте та з ума зводите дівчат!
Голохвостий. Та щоб я луснув, коли зводив!
Секлита. Докажи, докажи! Я не повірю твоєму слову: твої слова гнилі, як яблука! Ти харциза, волоцюга!
Голохвостий. Та що ж ви лаєтесь? Я обманювати не буду
Секлита. Ти думаєш, як я торговка, то мене можна й зневажати?
Голохвостий Та я і не думав зневажати! (Хоче знову вирватись).
Секлита. Не пущу! Ґвалт, ґвалт! Поліція! Поліція! Квартальний!
Голохвостий (набік). Ой пропав я! (До Секлита). Цитьте! Не кричіть-бо! Потопить, бісова баба! У Сірків уже й віконниця одчиняється! (До Секлити). Слухайте сюди: я вашу Галю люблю і хочу її сватати
|
|
|
С е к л и т а. Дури кого іншого, а не мене: знаємо ми вас, паничів!
Голохвостий. Та щоб я луснув…
С е к л и т а. Присягнись мені, ходім до церкви!
Голохвостий. Та чи я ж чоловіка вбив, щоб серед ночі присягати! Вірте мені, я чоловік благородний, і божусь, і присягаюсь, що не піддурюю; бодай я завтрішнього дня не діждав, бодай я зарізався в своїй хаті своєю бритвою, коли не вірите!
С е к л и т а. Їж святу землю, тоді повірю!
Голохвостий. Хіба ж я вовк, щоб їв землю?
С е к л и т а. Їж, то повірю!
Голохвостий. Та мене ж од тієї землі скорчить, то і чоловіка вашій дочці не буде!
Секлита. Присягніться мені хоч на Братській!
Голохвостий. Нехай мене покарають всі печерські святі! Нехай мене покриє великий лаврський дзвін, коли я брешу
Секлита. Ну, тепер вірю, тепер вірю!
Голохвостий Так а незабаром до вас і на заручини.
Секлита. Про мене, просимо; тільки за моєю Галею нічого нема — знайте!
Голохвостий. Нащо мені? І свого досталь! Аби Галя!
Секлита. Так заходьте ж; раді будемо!
Голохвостий. А де ж ваша хата?
Секлита. Зараз за яром. Спитайте Секлиту Лимариху: увесь Подол зна. Глядіть же, не обдуріть; а то і живим не випущу! Од Лимарихи не сховаєтесь!
Голохвостий. Та буду ж, буду!
Секлита виходить.
КАРТИНА XI
Голохвостий сам.
Голохвостий (озирається, обтрушує штани; ). От бісова баба, через неї тільки бручки запачкав! . Ух! Ху! От баня, так баня, аж три пота зійшло, єй-богу! (Утирається). Як би мені від велика розуму не зробити собі якусь штуку. Та ні! ні! Пронька аж пищить за мною! А тітку Секлита овести курячим зубом та й все діло!
Завіса
|
|
|
