 |
Картина VI. Картина VII
|
|
|
|
КАРТИНА VI
Голохвостий, Проня, Настя і Наталка.
Голохвостий (уздрівши), А ось і вони з кумпанією. Ну, Голохвостий, держись!
Голохвостий (підліта). Бонджур! Моє серце розпалилося, мов щипсі, поки я дожидав мамзелю!
Проня (манірно). Мерси, мусью! (До подруг).
Голохвостий. Рекомендуйте мене, пожалуста, баришням! Хоч я і не знаю їх, но надєюсь, што ви не будете водить компанію лиш би з ким!
П р о н я. Разумєеться. Єто маї близькі приятельки
- Анастасі!
- Наталі!
Голохвостий. Рикомендуюсь вам: Свирид Петрович Галахвастов.
Настя. Мені здається, що ми десь стрічались.
Голохвостий. Нічаво нєту вдивительного — міня знаєт увесь город чисто.
Наталка. Невже?
Голохвостий. Рішительно. Міня везде принімают как сваво, значить, без хвисона, потому что перве дело ум і обхождєніє: делікатні хранцюзькі маньори, штоб вийшов шик!
П р о н я. Разумєеться, не мужицькі: фе! Мове жар!
Наталка (до Насті). Який він гарний!
Настя. Нічого собі; тільки штукований!
Наталка. А я вас сьогодні десь бачила.
Голохвостий. Я чоловік не очень дуже посидящий: люблю у праходку з образованними людьми ходить. Ноги чоловіку, видите, для того й дадені, штоб бити ними землю; потому вони і ростуть не з голови…
Наталка (до Насті), Який він розумний та гострий як бритва!
П р о н я (до подруг), А я ж вам казала, що первий кавалер!
Голохвостий. Позвольте канахветок! (Вийми з кишені у піджаці).
Настя (до Наталки). Ач, який ввічливий!
Наталка. Настоящий хрант.
Беруть цукерки.
П р о н я (бере манірно одну). Мінє так солодке обридло! Кожинного дня у нас вдома ласощов етих разних, хоч свиней годуй! Я ще больше люблю пальцини, нанаси…
Голохвостий. Сю минуту видно у вас, Проню Прокоповно, не простий, а образованний вкус!
|
|
|
Настя (до Наталки). Куди пак! Дома пироги з маком та вареники трощить, а тут — пальцини.
Наталка. Це на нас критика.
Голохвостий. Только дозвольте, Проню Прокоповно, то я вам етой всякой всячини цєлий воз притарабаню! Меня, знаєте, на Хрещатику, дак еті все купці делікатними матеріями — просто на руках носють. Бо я їм усєм дєнєг позичаю, і там перед началством звєсно — што, потому у меня будошник у струне! Дак уже все вони як учеплються: бери скольки хочеш, значить, етой погані — пальцин, кавунов, разних монпасье, мигдалу… Я вже просто одпрошуюсь, — што куда мінє ето переїсти все, потому луснуть, пардон, треснуть — як раз плюнуть, так нєт-таки — бери та бери! Как учеплються, то й береш, да й роздаєш уже усяким там разним, потому што пущай хоть на смєтник викідають… Дак я вам цєлий воз…
П р о н я (ображено). Шось не зрозуміла, це мені того, што на смєтник викидають?
Дівчата сміються
П р о н я. Другим, можеть, необразованним што вгодно з губи плюнь, бо понятія нікоторого не імєють; а я в пенціонє все науки проізошла.
Настя (до Наталки) почала носитися зі своїм пенціоном
Наталка (до Насті). як дурень з торбою… Це вона нам вибива очі!
Н, а с т я. Приндя чортова!
Проня. Я?
Дівчата. Ти!!
Голохвостий. Пардон, пардон, їй-богу, пардон. Потому шо в мене з язика, як у млина з колеса.
Проня. Оце так розумійте!
Дівчата. Ходімо вже додому.
Голохвостий. Што ж, баришні, так сейчас домой? Може, у праходку: при мєсяце такой шик!
Настя. Ні, спасибі вам, ходіть здорові самі вже!
Наталка (до Проні). Прощайте, нам не затиняйте, а ми вам не мішаємо!
Проня. Не задавайтесь на крупу, бо в решеті дірка!
Наталка. Нічого, ваш кавалер позбирає!
Пішли
КАРТИНА VII
Проня й Голохвостий.
П р о н я (вслід). А дулі не скушаєте? Ач, копилять як губи! З меня только хворму беруть, а од них усєх гнилицями так і тхньоть! Свиноти погані!
|
|
|
Голохвостий. Ну й ловко ж ви їх одбрили! Ех, Проню Прокоповно, розумні ви.
Проня. Шо правда? Якби мінє модніща публика, то я б себя показала! А то з кєм тут зайтись — необразованність одна! Свиноти погані!
Голохвостий. Необразованість!
Проня. Я от только з вами і маю приятность общаться!
Голохвостий. А позвольте узнать, Проня Прокоповна, какоє-такоє ви обо мне понятіє имєєтє?
Проня. Ви мене так допитуєтесь. Мені ж конфузно, ви ж мужчина, а я ж баришня!
Голохвостий. А єто нічого, что баришня, єто чисті пустяки
Проня. Ні, я в цьому понятія ніякого не имєю.
Голохвостий. Не беспокойтесь, обхождение понімаєм!
Проня. Ви мінє такого жару укидаєте, што я просто шарєю… Хіба не знаєте, як безневинній дівиці стидно…
Голохвостий. Коли без етого никак нельзя обойтиться: все равно прийдьоться…
Голохвастий співає
Тебе, лишь тебе - Эти песни мои.
Тебе, лишь тебе - Все слова о любви.
Тебе лишь тебе - Одной прошепчу:
«Я хочу быть с тобою, Я с тобою быть хочу! »
Не вижу в жизни ни зимы ни лета,
А ты меня тихонько позови,
как приговора буду ждать ответа,
я просто погибаю от любви.
Не вижу в жизни ни зимы ни лета,
А ты меня тихонько позови,
как приговора буду ждать ответа,
я просто погибаю от любви.
Проня. Ах, как я ужасть люблю енті романси, і коли слухаю їх, аж кров як смола кипіть! А особливо, когда їх співає кавалер-душка, як ви.
Голохвостий. Прошу, значить, вашу руку і серце.
Проня. Господи. Господи. Дочекалася-таки! Я вас теж дуже-таки люблю! Ви завтра приходьте до нас предложеніє дєлать…
Голохвостий Приду. Приду, моя канахветочка.
Проня. Я Канахветочка. Господи, ви до нас прийдете, а я вас так одрикомендую, так одрикомендую….
Голохвостий. Приду. Приду. Зозулечка.
Проня. Знаєте, я ж вас дуже-таки люблю, тільки ви мене не обманіть, тому що я вас дуже-таки буду чекати… а зараз я не можу, мені бігти треба…
Проня. Душка! (Цілує хутко Голохвостого і біжить до хвіртки). Ламур! (Вибіги).
|
|
|
