 |
Картина XXXіі. Картина XXXіII. Картина XXXIV. Картина XXXV. Картина XXXVі. Картина XXXVіі. Картина XXXVIIі
|
|
|
|
КАРТИНА XXXІІ
Світлиця у Сірків, та ж, що і в 2-й дії.
Xимка сама.
X и м к а (прибира хату). Другим людям неділя, а тобі нема ні неділі, ні свята у цих хазяїв! Весілля, бач, справляють! Ще й не видано, й не чутно, щоб таке було хапане весілля: шити, мити, білити — завтра Великдень! А тут через них і ніг під собою не чуєш: увесь двір підмела, ще й піском підсипай та травою труси, бо, бач, велика пані поїде вінчатись!
КАРТИНА XXXІII
Химка й Устя.
Устя. Химко! Чого це ваші до Секлити на іменини не прийшли? А там сватання було: просватали Галю за Голохвостого.
Химка. Тю на вас!
Устя. Ти, дівко, не тюкай, а слухай! Пропили ми навіки Галю.
Химка. Брехня!
Устя. Що ти мені брехню завдаєш? Стара вже я, дівко, щоб брехати; то, може, твоя мати брехала, як на лавці лежала!
КАРТИНА XXXIV
Ті ж і Марта.
М а р т а (засапавшись). Добридень вам! А де ваші? (Глянувши на Устю). Уже випередила: от довгонога чапля! (До Химки). Чи ви знаєте, що Секлита Лимариха заручила уже Галю з Голохвостим?
Химка. Та що це ви мелете? Про якого Голохво-стого?
Устя. Про Голохвостого — цилюрника, сина того, що за Канавою був!
Химка. Так той же самий Голохвостий сьогодні вінчається з Пронею!
Устя і Марта (сплеснувши руками). Що ти? Невже?
Химка. Та хіба не бачите, які тут прибори йдуть до весілля… Через них уже мені хоч руки й ноги одкидай!
Устя. Матінко моя, оце штука!
М а р т а. Ну й бешкет!
Устя. Так побіжім зараз до тітки Секлити сказати!
М а р т а. А побіжім! От буде халепа!
X и м к а (сміючись). Ну, тепер уже піде баталія!
КАРТИНА XXXV
Голохвостий
Голохвостий у мене просто через ту Секлиту душі нєту… Ну, що як ускочить? Хоч з Києва тікай, не то што! Здається только, я їх уложив добре, да вони й у сварці, на щастя…
|
|
|
КАРТИНА XXXVІ
Голохвостий (підліта з квітками). Позвольте, дорогая нєвєста, ради, значить, щасливєишого для меня дня, подать вам пукета і поцєловать ручку!
Проня (соромливо бере). Ах, мерси! Бонджур!
Голохвостий. Красниє цвєти прекрасной квєтцє. (Цілує руку).
Проня. Мерси! (Набік). Який душка!
Голохвостий. Што ж дєлать, моя дорогая нєвєста, пуколько, когда ето свєтовоє дєло; да у меня просто сердце не видержить етой проволочки, єй-богу, может луснуть! Когда б поскоріше уже еті царамонії.
Проня. Да ужасть как долго!
Хочется, хочется, хочется
Тебе понравиться - нравиться.
Хочется, хочется, хочется
Быть для тебя красавицей.
Хочется, хочется, хочется,
С тобою быть так хочется.
Хочется, хочется, хочется,
Никак не перехочется.
Всего-то ничего - о, боже мой,
Без тебя прожить день другой,
Всего-то ничего - о, боже мой,
Утром просыпаться одной.
Всего-то ничего - о, боже мой,
Без тебя, любимый-родной,
А уже так хочется, хочется, хочется, хочется
Быть с тобой.
КАРТИНА XXXVІІ
Явдокія Пилипівна. Дай боже вам усякого щастя й здоров'я! Любіть мою дочку: одна тільки й є!
Прокіп Свиридович (бере Проню). От передаю вам їх з рук на руки, любіть і жалуйте! (Цілує Проню). Пошли вам боже всякого благополучія; а ви нас, дочко, у щасті не забувайте і вибачайте вже, що ми прості!
Проня. Мамо! Годі! Коли б уже швидче!
Голохвостий. Не баріть, папонько й мамонько, діла: в церквє поп дожидаєть!
Прокіп Свиридович. Пора, пора, стара!
КАРТИНА XXXVIIІ
Ті ж і Секлита Лимариха, Устя, Марта, а потім і Галя.
Секлита (за вікном). Пустіть, пустіть! Пропустіть Секлиту Лимариху!
Всі поторопіли.
Голохвостий (набік). Пропав я!
П р о н я. Тітка? Разом
Сірко. Сестра?
Секлита (сліта несамовито). Стійте, не благословіть! Не благословіть, кажу! Злодіяцьке весілля? Хотіли вкрасти мого зятя, жениха моєї Галі, та не вкрадете! Я вам докажу, що не вкрадете!
|
|
|
Сірки. Сестро, опам'ятайся, чи ти при собі?!
П р о н я. Що це за шкандаль! Якого жениха?
Секлита. Я за своє дитя встою, встою! Не пущу до вінця! Стійте, не підете! Не пущу, хоч лусну!
Явдокія Пилипівна. Сестро! Секлито Пилиповно! Не роби сорому нам, прошу тебе! Чим же ми зинні?
Секлита (кричить). Не винні? Одбили жениха у моєї дитини? Я на всі Кожум'яки кричатиму: розбій, розбій!
П р о н я. Ой шкандаль! Шкандаль!
Голохвостий. Що ж це, впустили якусь сама-шедшу!
Секлита. Я самашедша? Ти мене самашедшою зробив!
Явдокія Пилипівна. Голубко, сестро, не безчесть нас, не губи нашої Проні! Одна ж тільки!
(Плаче).
Секлита. Сестро! В тебе дочка і в мене дочка! Нехай я буду й сяка й така, і проста, і ликом шита, а все-таки я мати своїй Галі! Не дам знущатись над моєю дитиною і запанілим поганцям! (До Голохвостого). Нащо ти дурив моє дитя, нащо топтав до неї стежку? Нащо залицявся, коли ти не думав її брати?
П р о н я. Свириде Петровичу, що вона каже?
Голохвостий. Брехня, брехня! Я вам не позволю публіковать меня! Я вам! я… я…
Секлита. Я тобі докажу брехню, перевертню чортовий, пройдисвіте, ланцю!
Голохвостий. Я такого шкандалю не прощу нікаким разом! Я Свирид Петрович Галахвастов! Да у мене всі будочники он де! (Показує кулак). Да я вас за брехню в рештанську і замкну трома замками!
Секлита. Мене у рештанську за правду? Секлиту Лимариху, чесну хазяйку, під три замки? За те, що ти вчора заручився з моєю дочкою?!
П р о н я. Ай! То правда? Що ж це?..
Прокіп Свиридович і Явдокія Пилипівна. Господи, глум який! Попущеніє боже!
Голохвостий. Ха-ха! З якою дочкою!? Вона сказилась! Ми, з Проню, хадьом вінчатись, Прокопе Свиридовичу, когда почали дєло, то надобно якось кончать. Невже нас буде держать одна брехлива баба?!
П р о н я (кричить). Докажіть, докажіть!
М а р т а. Як же, учора заручився, сама власними очима бачила і оцими вухами чула! Щоб я луснула, коли ми не пропили Галю!
Устя. Та ще спочатку за столом, а далі і долі, і заручних пісень співали їм.
М е р о н і я. Та ще цей раб божий і танцював без одіянія скусительно!
П р о н я. Ой! Підступило під серце! Рятуйте! (Переходить і припади до матері).
Явдокія Пилипівна. Господи, боже мій! Що ж з нею? Хоч згляньтесь!
|
|
|
Прокіп Свиридович. Що ви зробили з дитиною нашою?
Кинулись до Проні, розстібують плаття.
Голохвостий (з одчаем до Проні). Не вірте їй: це заговор!
Секлита (з кулаками до Голохвостого). Ах ти, да я ж я тобі наволоч очі видеру з лоба!
П р о н я (нервно плаче). Мамо, я не вірю їй! Вона нарочито шкандаль робить…
Явдокія Пилипівна. Сестро, зглянься на нас! Не безчесть дочки. Господь тебе покарає!
(Рада).
Секлита. Дурна ти, за якого харциза заступаєшся! Думаєш, що любить тебе? За гроші тільки бере, за гроші! Та він тебе вчора привселюдно лаяв, нівечив, гидив!
Голохвостий (кричить). Бреше!
Секлита. Ой кумці мої, заступниці мої! Кажіть уже ви, бо були там! Кажіть по правді!
М а р т а. А лаяв, господи як, і в батька, і в матір; величав її совою, чаплею, кислоокою жабою!
П р о н я. Ой, ой! Зарізав!.. Під серце! Води!..
Явдокія Пилипівна. Боже мій! Убили дитину мою! (Упада коло дочки, розстібуе їй плаття).
Проня. Чого ви ходили до мене? Нащо ви божились, клялись, падали передо мною на коліна?
Голохвостий. Та зачекайте, ж…
П р о н я. Не за ваші магазини йшла… я… вас любила… а ви назнущались… осоромили на весь Київ!..
Голофастов: Та мені ж від тебе і треба було тільки твоїх грошей, багатства, а не женить!
П р о н я. То ви за гроші?!
Голохвастов: Тю, шо за вопрос! Ну, да можливо я зробив ошибку, то що з того?
Проня: (хватає Голохвастого) Останній танець, женишок!
Проня: Ты сделал ошибку во мне, пробудив ураганы,
Цунами и бури все чувства сметают с пути,
Любовь убежала, спасаясь, оставив усталость,
Расставлены точки, завязаны крепко узлы.
Голохвастов: Сама разжигаешь костры, и огонь раздуваешь,
Упреки, намеки обидны и все невпопад,
Обидные фразы так ранят, и ты это знаешь,
Но мы на войне, где в плену, не спасёт белый флаг.
Припев:
Не об этом мы мечтали,
Начиная долгий путь,
И, в конце концов, устали,
Но назад не повернуть.
Хор гостей: Не об этом (этом) мы мечтали,
Начиная долгий (долгий) путь,
И, в конце (конце) концов, устали,
Но назад (назад) не повернуть.
|
|
|
Проня: Мы долго старались играть в идеальную пару,
Но нервы сдают, эти скачки ведут в некуда,
Пока еще можно остаться людьми, заклинаю,
Закончить рассказ и забыть обо всем навсегда.
Голохвастов: Ты так утончена, загадочна и непонятна,
Простому мужчине так сложно тебе угодить,
Пытаюсь ловить настроение, но безрезультатно,
Еще раз подумай, не стоит сейчас уходить.
Припев:
Не об этом мы мечтали,
Начиная долгий путь,
И, в конце концов, устали,
Но назад не повернуть.
Хор гостей: Не об этом (этом) мы мечтали,
Начиная долгий (долгий) путь,
И, в конце (конце) концов, устали,
Но назад (назад) не повернуть.
Проня: Свободен! А тепер, мій шлях, на сцену! Там я розкажу глядачу свою історію кохання!
Всі: Хто за двома зайцями погонеться, - жодного не впіймає!
Любові вам, Щастя та Добра шановні пані та панове!
|
|
|
