 |
Програмові вимоги тестування з дисципліни
|
|
|
|
Програмові вимоги тестування з дисципліни
„Фізико – хімічні методи аналізу”
| Розділ програми | Опис вимог |
| Фізико-хімічні методи аналізу | Класифікація і характеристика фізико-хімічних методів аналізу. Суть, особливості та переваги інструментальних методів аналізу. Спектрохімія. Адсорбційна спектроскопія. Хроматографія. Класифікація електрохімічних методів аналізу. |
| Оптичні методи аналізу | Оптичні методи аналізу, їх порівняльна характеристика. Загальні положення, класифікація. Закони поглинання випромінювання. Вимоги до реакцій утворення забарвлених сполук. Оптимальні умови проведення фотометричного аналізу. Спектрофотометрія, ІК- спектроскопія як методи аналізу та дослідження. Методи визначення концентрації речовин, приклади аналізу речовини відповідно до спеціальності. |
| Потенціометричний метод аналізу | Суть, різновиди. Окисно-відновні потенціали, рівняння Нернста. Способи вимірювання електрорушійної сили, прилади, які застосовують у потенціометрії. Кислотно-лужне, окисно-відновне та осадове титрування. Індикаторні електроди, електроди порівняння. Іоноселективні електроди. Практичне застосування методу. Приклади використання методу в залежності від технологічних завдань. |
| Електрогравіметричний метод аналізу | Основні закони електролізу. Різновиди. Теоретичні основи аналізу з накладанням зовнішньої ЕРС. Поляризація електродів, види поляризації. Перенапруга, фактори, які впливають на неї. Напруга розкладання. Поляризаційні криві виділення металу і водню. Фізичні і хімічні умови електролізу. Електроліз без накладання зовнішньої ЕРС. Теоретичні основи та застосування кондуктометричного методу аналізу. |
| Вольтамперометричний (полярографічний) метод аналізу | Теоретичні основи методу. Сучасні різновиди вольт-амперометрії. Аналіз та умови зняття полярографічної хвилі. Якісний і кількісний полярографічний аналіз. Полярографія органічних сполук. Основи амперометричного титрування. Типи кривих. Аналіз складних аналітичних об’єктів методом амперометричного титрування. Електроди в полярографії і в амперометрії. Межі застосування полярографії та амперометрії. |
Структура тесту та форми тестових завдань
|
|
|
Тестові завдання з курсу „Фізико – хімічні методи аналізу” відбувається в письмової формі.
Тестування триває 80 хвилин. Кожна особа, яка проходить тестування, отримує індивідуальний екзаменаційний комплект, що складається з екзаменаційного зошита та бланка відповідей на нього (Додаток 1).
Тестовий зошит містить такі тематичні блоки:
1. „Фотометрія” охоплює ~ 25 % завдань.
2. „Потенціометрія” охоплює ~ 25 % завдань.
3. „ Електрогравіметрія” охоплює ~ 25 % завдань.
4. „Вольтамерометрія” охоплює ~ 25 % завдань.
Екзаменаційний тестовий комплект містить тестові завдання двох форм ( Додаток 1 ):
– завдання з вибором однієї правильної відповіді;
– завдання відкритої форми з проведенням певних обчислень та записом розв’язування і короткою відповіддю.
РОЗДІЛ 1. ОПТИЧНІ МЕТОДИ АНАЛІЗУ
Оптичні методи аналізу ґрунтуються на залежності характеристик електромагнітного випромінювання, таких як інтенсивність, оптична густина та інших, від вмісту речовин, які цими методами визначають. Основою фізико-хімічної суті методів є два види оптичних явищ:
1) взаємодія випромінювання з атомами чи молекулами речовини, яка супроводжується випромінюванням (емісією), поглинанням (абсорбцією), розсіюванням, одночасним поглинанням і розсіюванням (екстинція);
2) випромінювання атомами чи молекулами речовин, що були попередньо збуджені (переведені в електронно-збуджений стан) нерадіаційним способом (без застосування випромінювання), тобто без взаємодії, зазначеної для першого виду явищ.
|
|
|
1. 1. Фотометричні методи
Теоретичні основи методу
Спектрофотометричний метод аналізу належить до оптичних груп: в його основу покладено взаємодію речовини з випромінюванням УФ, видимої та ІЧ-ділянок електромагнітного спектра. Фотометрія знаходить застосування, головним чином, у галузях, де працюють з випромінюванням в ультрафіолетовій та видимій ділянках спектра. Всі переваги зумовлені роботою в широкій області довжин хвиль (200 – 1100 нм) та включені в особливості конструкції приладу – спектрофотометра. До переваг методу відноситься також:
1) можливість визначати концентрації як забарвлених, так і незабарвлених розчинів органічних і неорганічних сполук;
2) більш висока чутливість, бо працюють з монохроматизованим променем;
3) висока вибірковість, а саме можливість визначати одну забарвлену речовину в присутності іншої.
Фотометричний метод аналізу ґрунтується на переведенні компоненту, що визначається, в забарвлену сполуку з подальшим вимірюванням інтенсивності світлопоглинання.
Для переведення речовин в забарвлені сполуки використовують реакції комплексоутворення, інколи використовують окисно-відновні реакції. До реакцій висувають відповідні вимоги: а) висока міцність комплексних сполук, що утворюються; константа нестійкості повинна бути якомога менше, тоді комплексна сполука міцніше і реакція специфічніше; б) постійний склад комплексної сполуки, оскільки інтенсивність забарвлення може бути різною при ступінчастому комплексоутворенні; в) забарвлення повинно бути інтенсивним, чим інтенсивніше забарвлення, тим вище чутливість визначення речовини.
|
|
|
