 |
6) Логічні операції над поняттями. Обмеження й узагальнення понять
|
|
|
|
6) Логічні операції над поняттями. Обмеження й узагальнення понять
Логічною операцією над поняттями називається така дія, за допомогою якої з одних понять отримують нові поняття.
До логічних операцій над поняттями відносяться: а) обмеження і узагальнення понять; б) операції над обсягами понять як множинами; в) поділ понять; г) визначення понять.
Обмеженням поняття називається логічна операція, яка полягає в переході від поняття з більшим обсягом, але меншим змістом до поняття з більшим змістом, але меншим обсягом.
Узагальненям поняття називається логічна операція, за допомогою якої переходять від поняття з більшим змістом, але меншим обсягом до поняття з більшим обсягом, але меншим змістом.
+ За своєю логічною структурою поняття складається із: змісту і обсягу.
Змістом поняття є сукупність ознак, на підставі яких узагальнюються і виділяються у понятті предмети певного класу.
Обсягом поняття є множина предметів кожний з яких є носієм ознак, що складають зміст поняття.
7) Поділ поняття. Структура поділу. Види поділу. Класифікація
Поділом понять називають логічну операцію, за допомогою якої розкривають обсяг поняття.
Структура операції поділу складається із: 1) діленого поняття; 2) членів поділу; 3) підстави поділу.
Діленим називається поняття обсяг якого потрібно розкрити. («студент»)
Членами поділу називають видові поняття, на які розбивають обсяг діленого поняття. (студенти бувають денної форми навчання, заочної та вечірньої. )
Підставою поділу називають ознаку за якою виділяються члени поділу. («форма навчання»)
Розрізняють два види поділу понять: а) поділ за видозмінюваною ознакою, б) дихотомічний поділ.
|
|
|
Поділом за видозмінюваною ознакою називають такий вид поділу за допомогою якого розбивають ділене поняття на види, на підставі специфічного прояву ознаки у різних видах діленого поняття. («науки бувають гуманітарні, природничі, технічні». Тут кожному із членів поділу специфікується ознака «предмет науки»)
Дихотомічним «розсікати на дві частини». називається поділ за допомогою якого ділене поняття розбивають на два суперечливі поняття. («студенти бувають здібні і нездібні», )
Операція поділу поняття підпорядковується спеціальним правилам.
1. Поділ поняття повинен бути співмірним. «занадто вузький поділ» полягає у
тому, що не всі члени поділу знайдені. («арифметичні дії» — це «додавання», «віднімання» і «ділення») «занадто широкий поділ» («рослини — це дерева, квіти, трави, кущі і газон)
2. Поділ слід здійснювати за однією підставою. веде до помилки «підміна підстави поділу». («міжнародні угоди бувають справедливими, несправедливими, усними і письмовими». Тут використано одночасно дві підстави поділу: 1)рівноправність і нерівноправність; 2) форма складання договорів. )
3. Члени поділу повинні виключати один одного. («війни бувають справедливі, несправедливі і визвольні», «визвольна війна» входить до обсягу поняття «справедлива війна», тому даний поділ є помилковим. )
4. Поділ повинен бути послідовним, тобто, члени поділу повинні бути однопорядковими видами. веде до помилки, яка називається «стрибок в поділі». («науки бувають природничі, гуманітарні, технічні і біологічні». Тут члени поділу «природничі науки» і «біологічні науки» не є однопорядковими)
Логічну операцію поділ поняття треба відрізняти від процедур подібних до поділу понять. Це такі процедури як класифікація і поділ цілого на частини.
Класифікацією називається систематизація предметів на основі угоди чи певних практичних міркувань, і на основі ознак, що випливають із природи систематизованих предметів.
|
|
|
Допоміжна класифікація передбачає систематизацію предметів на основі угоди чи практичних міркувань. (Наприклад, список групи студентів за алфавітом. )
Природна Класифікація, у основі якої при систематизації предметів лежать ознаки, що випливають із природи цих предметів. ( Прикладом, може бути «періодична таблиця хімічних елементів Д. )
Поділ цілого на частини полягає у мисленному розчленуванні цілого на частин. («рік складається з січня, лютого, березня тощо». Тут маємо не поділ поняття, а розчленування цілого на частини. )
8) Визначення поняття та його структура. Види визначення поняття
Визначенням поняття називається логічна операція, яка розкриває зміст поняття. «Визначенням називається логічна процедура, за допомогою якої відшукується, будується який-небудь предмет, відрізняється від інших, а також формується значення вперше вживаного терміну чи уточнюються значення уже існуючого терміну». «дефініція»
За своєю структурою операція визначення складається із: визначуваного («дім») і визначуючого («будівля, яка пристосована для постійного проживання». )
Операцію визначення поняття можна аналізувати в трьох площинах:
1) семантичній (З позицій логічної семантики дефініція є операцією, за допомогою якої розкривається або смисл, або денотат «визначуваного терміну» через смисл чи денотат «визначуючого терміну»)
2) синтаксичній (З точки зору логічного синтаксису дефініція складається з двох термінів)
3) прагматичній (З точки зору логічної прагматики дефініції досліджуються з боку їх ролі у комунікативних процесах)
Залежно від завдань усю множину дефініцій поділяють на дві підмножини: а) реальні дефініції і б) номінальні дефініції.
+ Реальною дефініцією називається визначення, яке ототожнює, розрізняє, будує, виділяє предмет. Іншими словами, реальна дефініція визначає предмет. До реальних визначень належать: 1. Визначення через рід і найближчу видову відмінність; 2. Визначення через вказівку на протилежність; 3. Генетичне визначення; 4. Операціональне визначення; 5. Індуктивне визначення.
|
|
|
++ Суть дефініції через рід і видову відмінність полягає в тому, що спочатку знаходять найближче родове поняття для визначуваного, а потім перераховують характерні видові відмінності. («Барометр — це прилад, що слугує для виміру атмосферного тиску»; )
++Якщо потрібно дати визначення універсальним поняттям, а саме категоріям філософії, то тут дефініція через рід і видову відмінність малоефективна. У цих випадках застосовують дефініцію через вказівку на протилежність. («Випадковість — це форма прояву і доповненння необхідності».
++ Генетичним визначенням називається така реальна дефініція, у якій фіксуються способи походження і побудови визначуваного предмета. («Куля — це тіло, яке утворюється обертанням півкола навколо діаметра»)
++ Операціональним визначенням називається такий вид реальної дефініції, який полягає у описові специфічних експериментальних операцій для знаходження тих чи інших об'єктів. («Ять-мідянка — зелена фарба, яка отримується шляхом окислення міді»)
++ Індуктивним визначенням є процедура, яка передбачає: 1) явну вказівку на вихідні елементи (вони або повністю перераховуються, або дається критерій, за яким можна виділити їх із певної множини); 2) правила утворення із вихідних елементів похідних; 3) обмеження, яке вказує, що окрім наведених в 1 і утворених відповідно до 2 немає ніяких інших, які б належали множині, що визначається.
+Номінальною дефініцією називається визначення, за допомогою якого розкривається, уточнюється, вводиться значення термінів.
Номінальні дефініції поділяються на синтаксичні і семантичні, а семантичні — на аналітичні і синтетичні.
++ Синтаксичним називається визначення у якому вказується як можна замінити знаки або їх сполучення іншими (як правило коротшими), не
звертаючи уваги на їх значення. («0» — це таке число, яке після перемноження його з будь-яким числом «п» дає 0, тобто відповідає рівності 0 х п = 0».
Граматичні знаки, коми, крапки, дужки тощо, також визначаються синтаксично. )
++ Семантичним називається визначення, яке певному позначенню ставить у відповідність предмет, охарактеризований через його відмінні ознаки. ( «Слово «п'ятикутник» означає багатокутник з п'ятьма сторонами». Особливістю семантичних визначень є те, що у них у правій частині говориться про предмет, а у лівій — про термін. )
|
|
|
+++ Аналітичним визначенням називається такий вид семантичних дефініцій, який розкриває значення термінів, що уже існують у даній мові. (Формою аналітичного визначення може бути вираз: «Під терміном Т у науці N розуміють... ». Наприклад, «під терміном «нормативний акт» у юридичній практиці розуміють правовий акт держави, у якому містяться накази — норми права, що регулюють суспільні відносини певного виду». )
+++ Синтетичним визначенням називається такий вид семантичних дефініцій, який розкриває значення терміну що вперше вводиться, або уточнює значення терміну, який уже наявний у даній мові. Прикладами синтетичних визначень будуть визначення вперше введених термінів: «аеробіка», «ринкова економіка», «космонавтика» тощо.
|
|
|
