 |
5) Модальні судження. 6) Запитання. Його структура та види. Види відповідей. 7) Складні судження та їх види. Поняття про логічний сполучник.
|
|
|
|
5) Модальні судження.
Модальним судженням називається таке просте судження, в якому відношення між предметом
думки і ознакою предмета думки обумовлюється своєрідним характером зв'язку. «Необхідно, що вода кипить при 100%»
Цей характер зв'язку фіксується спеціальними оцінками, які називаються модальностями.
Модальність (від лат. Modus — міра, спосіб) — це оцінка висловлювання, яка проголошена з тієї чи іншої точки зору. Модальні оцінки виражаються за допомогою понять: «необхідно», «можливо», «ймовірно», «доведено», «обов'язково» тощо.
Модальні судження за природою модальності поділяють на:
а) судження за об'єктивною модальністю
+ Судження можливості називається таке модальне судження, в якому відображена реально існуюча, але не реалізована можливість. «Можлива образа словом», «Можливий результат іспиту»
+ Судженням дійсності називається вид модального судження, в якому дещо відображається як уже існуюче в дійсності. «Робота першого блоку ЧАЕС зупинена», «Конституція України прийнята»
+ Судженням необхідності називається модальне судження, яке відображає неминучість існування
якогось предмета, явища, або зв'язку між ними.
б) судження за логічною модальністю.
+ Проблематичним називається такий вид модального судження в якому яка-небудь ознака стверджується або заперечується відносно предмета думки лише передбачувано. «Тут імовірно, була симуляція крадіжки».
+ Достовірним називається судження в якому фіксується знання, що містить цілковиту визначеність про належність ознаки предмету. «Достовірно, що діагоналі квадрату при перетині утворюють прямі кути».
6) Запитання. Його структура та види. Види відповідей.
|
|
|
Запитання — це думка, в якій зафіксована вимога або прохання поновити наявну інформацію з метою
усунення або зменшення пізнавальної невизначеності.
Запитання, на відміну від судження, оцінюються не як «істинні» чи «хибні», а як «логічно коректні» чи «логічно некоректні».
Логічно коректним називається запитання, на яке можна дати істинну або хибну відповідь. «Хто може бути обраний Народним депутатом? », «Чому дорівнює відстань від Землі до Сонця? ».
Логічно некоректним називається запитання, на яке не можна дати ні хибної, ні істинної відповіді.
+ Тривіально некоректним є запитання на яке не можна дати ніякої відповіді. «Які інтенції властиві квадрату в точці перетину його діагоналей? ».
+ Нетривіально некоректним називається запитання, на яке не можна дати істинної відповіді. Такі запитання називають ще провокаційними. «Коли перестануть вирощувати ананаси на Місяці? ».
Існує типологія відповідей на запитання. Серед істинних відповідей на запитання розрізняють:
а) Правильною відповіддю називається відповідь, яка повністю або частково усуває пізнавальну
невизначеність. У свою чергу, відповідь, яка повністю усуває пізнавальну невизначеність називають сильною, а яка неповністю — слабкою. «Хто відкрив Америку? ». Сильною відповіддю на це запитання буде: «Христофор Колумб», а слабкою — «Іспанець», «Якийсь іноземець».
б) Неправильними називаються відповіді, які не знижують пізнавальної невизначеності. У таких відповідях частково або повністю повторюється інформація передумови запитання. на запитання «Кому із видатних письменників XIX ст. належить авторство роману «Граф Мон-те-Крісто»? » маємо неправильну відповідь: «Видатний письменник XIX ст. ».
7) Складні судження та їх види. Поняття про логічний сполучник.
8) Логічні відношення між складними судженнями.
|
|
|
Умовиводом називається така форма мислення або логічна операція, за допомогою якої із одного або декількох відомих суджень виводиться нове судження.
Умовивід складається із:
— засновків( Засновками називаються раніше відомі судження. на підставі яких робиться висновок)
(1. Будь-який мешканець нашого будинку знає англійську мову. 2. Мій приятель мешкає в нашому будинку)
— висновку( Висновком називається нове судження, отримане в результаті співставлення засновків)
(3. Отже, мій приятель знає англійську мову. )
Всю множину умовиводів за характером зв'язку між засновками та висновком поділяють на:
— дедуктивні (У дедуктивних умовиводах між засновками та висновком існує відношення логічного слідування)
— індуктивні (В індуктивних умовиводах між засновками та висновком існує відношення наведення)
У дедуктивному умовиводі ми переходимо від загального до часткового, або одиничного; в індуктивному — від одиничного до загального.
За ступенем обґрунтованості висновку умовиводи поділяють на:
— демонстративні (У демонстративних умовиводах висновок необхідно істинний)
— правдоподібні (імовірні). (, а в правдоподібних — імовірно істинний)
За кількістю засновків умовиводи поділяються на
— безпосередні (Безпосереднім умовиводом називається такий умовивід, в якому висновок отримують із одного засновку)
— опосередковані (Опосередкованим умовиводом називається такий умовивід, в якому висновок отримують із двох і більше засновків)
|
|
|
