 |
9) Правила визначення. 1. Дефініція повинна бути відповідною. 10) Прийоми, подібні до визначення поняття. СУДЖЕННЯ. 1) Загальна характеристика судження. Судження та речення. Види суджень.
|
|
|
|
9) Правила визначення
Операція визначення поняття підпорядковується спеціальним правилам.
1. Дефініція повинна бути відповідною.
При порушенні цього правила виникає дві помилки: «занадто широка дефініція»( «Діаметр — це пряма, яка з'єднує дві точки кола» охоплюэ поняття хорди) та «занадто вузька дефініція»(«Історія — це наука про виникнення та розвиток античної цивілізації», )
2. Дефініція не повинна здійснюватися по колу. При порушенні цього правила виникає помилка «коло у
дефініції». («Істина — це вірне відображення дійсності в думках людини» і «Вірне відображення дійсності — це істинне відображення») Різновидом кола у визначенні є помилка, яка називається «тавтологією» («Історія — це наука про історичні явища», )
3. Дефініція по можливості не повинна бути заперечувальною. Це правило враховує, насамперед те, що, множина, яка відповідає заперечувальному поняттю частіше всього буває невизначеною. («Геологія — це не георгафія», )
4. Дефініція повинна бути чіткою, ясною, вільною від двозначностей. При побудові визначень треба використовувати не метафори і образні порівняння, а поняття, які мають чіткий смисл і значення. ( «Закон — це каральний меч правосуддя»)
10) Прийоми, подібні до визначення поняття
Окрім логічної операції визначення поняття у практиці міркувань широко використовуються процедури, які подібні до визначення, але такими не є. Зокрема, це такі процедури як: опис, характеристика, порівняння, розрізнення, остенсивне визначення.
Описом називається процедура, яка полягає у перерахуванні ознак, які більшою або меншою мірою розкривають певний предмет. ( «Тигр — це ссавець родини котячих, один з найбільш великих сучасних хижих звірів. Голова округлої... )
|
|
|
Характеристикою називається прийом, за допомогою якого вказують якісь помітні ознаки предмету, важливі у певному відношенні може бути повною або неповною, позитивною або негативною, всебічною або односторонньою, але вона повинна завжди бути об'єктивною. Іноді характеристика може мати лише одну ознаку. («Ньютон — геніальний фізик»)
Порівнянням називається процедура ознайомлення з предметом, коли визначення неможливе або не
потрібне. Порівняння, власне, є способом пояснення специфіки предметів через аналогію і, головним чином, через метафори. («Столиця — серце держави»
Розрізнення — це прийом, за допомогою якого відрізняють один предмет від інших, схожих з ним
предметів. (фіксація особливих прикмет при розшуку людей чи зниклих речей. )
Остенсивним визначенням називається процедура, яка полягає в демонстрації предмета (у вказівці на предмет). Наприклад, коли демонструють предмет і називають його «Це будинок», «Це телевізор».
СУДЖЕННЯ
1) Загальна характеристика судження. Судження та речення. Види суджень.
«Судження —це думка, що виражається розповідними реченнями і є істинною або хибною».
« Судження — це така форма мислення, яка розкриває зв'язок між предметом і його ознакою».
Те, про що говориться у судженні називається « предметом думки у судженні » або « логічним підметом судження », або « суб'єктом судження » і позначається буквою латинського алфавіту « S ».
Те, що говориться у судженні про предмет думки називається « ознакою предмета думки » або « логічним присудком судження », або « предикатом судження » і позначається буквою латинського алфавіту « Р ».
Відношення між предметом думки і ознакою предмета думки фіксується логічною ознакою «є/не є», « суть/не суть ».
Оскільки судження є однією із форм абстрактного мислення, то його матеріальним втіленням, матеріальною реалізацією є мова, конкретніше — речення. Але хоча будь-яке судження реалізується у реченні, не всі речення виражають судження. Із усієї множини речень (розповідні, питальні, окличні) лише розповідні виражають судження.
|
|
|
Сучасна ж логіка, як другий етап логіки у розвитку єдиної логічної науки, бере до уваги мову як втілення мислення, або іншими словами, досліджує смисловий бік мови і різних її утворень (виразів). Тому у сучасній логіці говорять не про «поняття», «судження», «умовивід», а про « терміни », « висловлювання », їх комбінації і відношення (тобто, про висновки).
Висловлювання — це речення(розповідне) смислом якого є судження, а значенням — такі логічні об'єкти як «істина» або «хиба»».
=Усю множину суджень можна поділити на дві під множини: прості і складні судження.
+ Простим називають таке судження у якому жодна логічна частина не є окремим судженням («Книга є джерелом інформації», («книга», або «джерело інформації») )
+ Складним називається таке судження, яке складається із двох або більше простих суджень, що пов'язані логічними сполучниками, а кожна із його правильних частин буде окремим судженням («Марс і Юпітер — це планети Сонячної системи», «Марс — це планета Сонячної системи», «Юпітер — це планета Сонячної системи» поєднуються логічним сполучником «і». )
2) Прості судження. Види простих суджень.
Простим називають таке судження у якому жодна логічна частина не є окремим судженням («Книга є джерелом інформації», («книга», або «джерело інформації») )
=За характером ознаки, яка представлена предикатом судження, розрізняють такі види простих суджень: а) атрибутивні, б) судження з відношеннями, або судження про відношення, в) судження існування.
+Атрибутивним називається таке просте судження предикат якого представляє таку ознаку як властивість («Франція є республікою», «Жоден мій знайомий не має вищої освіти»)
+ Судженням звідношеннями називається такий вид простих суджень у яких предикат представляє таку ознаку як відношення між предметами ( «Київ розташований вище по Дніпру ніж Канів», «Мій приятель не знає мого брата» (У першому судженні стверджується, що відношення «розташований вище по Дніпру» має місце між двома предметами «Києвом» і «Каневом». У другому судженні заперечується, що відношення «знає» має місце між «моїм приятелем» і «моїм братом». ) ).
|
|
|
++ за якістю поділяються на: стверджувальні і заперечувальні.
+++Стверджувальним називається таке судження з відношеннями, в якому стверджується, що предмети знаходяться у певному відношенні. «Деякі міста більші столичних міст».
+++ Заперечувальним називається таке судження з відношеннями, в якому говориться про те, що
предмети не знаходяться у певному відношенні. «Лейбніц не є ровесником Гегеля».
За кількістю судження з відношеннями поділяються на(9):
— одинично-одиничні «Київ більший Одеси»; — загально-загальні «Будь-який курс більший будь-якого нормативного курсу»; — частково-часткові «Деякі мої приятелі вивчають деякі слов'янські мови»;
+ Судженням існування називається вид простих суджень в яких предикат виражає наявність (буття) предмета («Є люди, які можуть прогнозувати майбутнє», «Не існує життя на Місяці» (У першому судженні стверджується існування людей, здатних до прогнозування. У другому судженні заперечується наявність живого на такому космічному об'єкті як Місяць. ) )
|
|
|
