 |
Недедуктивні умовиводи(індуктивні умовиводи, умовиводи за аналогією)
|
|
|
|
— індуктивні умовиводи (умовивід, в якому із одиничних або часткових суджень виводиться загальне судження)( Земля має природний супутник. Марс має природний супутник. Юпітер має природний супутник.
Земля, Марс, Юпітер... це планети Сонячної системи. Отже, ймовірно, що будь-яка планета Сонячної системи має природний супутник. )
Індуктивні умовиводи поділяються на:
— повну індукцію (такий умовивід, у якому на підставі притаманності ознаки кожному предметові деякої множини робиться висновок про належність цієї ознаки всім предметам цієї множини. )(N знав потерпілого. М знав потерпілого. К знав потерпілого. Z знав потерпілого. N, М, К, Z — це всі мої найближчі родичі. Отже, всі мої найближчі родичі знали потерпілого. )
— неповну індукцію (висновок про весь клас предметів базується на вивченні тільки деяких предметів, що належать до даного класу. )(Київський університет імені Тараса Шевченка має статус національного вузу. Харківська юридична академія імені Ярослава Мудрого має статус національного вузу. Український аграрний університет має статус національного вузу. Київський університет імені Тараса Шевченка, Харківська юридична академія імені Ярослава Мудрого, Український аграрний університет — це основні вузи України. Отже, ймовірно, що всі основні вузи України мають статус національного вузу. )
У свою чергу неповна індукція має два види:
— популярна індукція (у якому відсутній конкретний метод відбору засновків. Популярна індукція відрізняється від повної тим, що вона використовується при аналізі кінцевих неосяжних і нескінченних множин предметів. її ще називають «індукція через простий перелік при відсутності контрприкладу». )( Франція — республіка. Австрія — республіка. Італія — республіка. Франція, Австрія, Італія — європейські держави. Отже, всі європейські держави мають республіканську форму правління. )
|
|
|
Для того, щоб підвищити надійність висновку у популярній індукції необхідно дотримуватися таких вимог: а) збільшувати число досліджуваних випадків; б) збільшувати різноманітність досліджуваних випадків;
в) враховувати характер зв'язку між досліджуваними предметами та їх ознаками.
— наукова індукція або метод знаходження причинних зв'язків.
Всього таких методів п'ять:
1) Метод єдиної подібності; «Якщо яка-небудь умова К постійно передує появі явища х при зміні всіх інших умов, то ймовірно ця умова є причиною х». (Повторення осіб---> Явище)
2) Метод єдиної відмінності; «Якщо за наявності умови К настає досліджуване явище х, а за її відсутності явище не настає, то К є причиною появи явища х». ( «У повітрі, де є кисень, свічка горить. У повітрі, де відсутній кисень, свічка гасне. Отже, наявність кисню є причиною горіння свічки». )
3) З'єднаний метод подібності і відмінності; «Якщо два або більше випадків, коли настає явище х подібні тільки за однієї умови К, у той час як два або більше випадків, коли дане явище х відсутнє, відрізняються від перших випадків тільки тим, що відсутня умова К, то К є причиною х». (Крадіжка, коли є А і немає крадіжки, коли немає А)
4) Метод супутних змін; «Якщо із зміною умови К у тій же мірі змінюється деяке явище х, а решта явищ залишаються незмінними, то ймовірно, що К є причиною х». «За всіх однакових умовах збільшення сили струму в колі супроводжується збільшенням нагрівання провідника».
5) Метод залишків. «Якщо складні умови породжують складну дію і відомо, що частина умов викликає частину цієї дії, то залишкова частина умов викликає залишкову частину дії». АВ є причиною складного явища а, в. В є причиною в. Отже, А є причиною а.
|
|
|
— умовиводи за аналогією (уякому судження про притаманність певної ознаки деякому об'єктові виводиться на основі подібності цього об'єкту з іншим об'єктом. )(« Аналогією називається такий умовивід, де від подібності двох предметів у деяких ознаках робиться висновок про схожість цих предметів у інших ознаках». )
Зразком аналогії називається об'єкт ознака яко- го переноситься на другий об'єкт.
Суб'єктом аналогії називається об'єкт на який переноситься ознака.
Зразок і суб'єкт називаються термінами аналоги. Ознака, яка переноситься із зразка на суб'єкт називається переносною ознакою. Ознака, яка одночасно притаманна зразку і суб'єкту і яка є підставою для переносу ознаки, що нас цікавить називається основою аналогії.
До структури аналоги входять чотири види суджень:
1) судження про наявність основи у зразка; (Засновок)
2) судження про наявність основи у суб'єкта; (Засновок)
3) судження про наявність переносної ознаки у зразка; (Засновок)
4) судження про наявність переносної ознаки у суб'єкта. (Висновок)
Існує два види аналогій:
— Аналогією властивостей називається такий умовивід, в якому переносною ознакою є властивість. (гіпотези про існування життя на Марсі. ) Якщо позначити Землю і Марс відповідно термами а і в, Q ознаку
«мати життя» через предикатор Q, то обргунтовуване твердження «На Марсі є життя» матиме вигляд — Q(b). Порівнюючи властивості, які має Марс і Земля виявляють, що Марс і Земля є планетами Р1, вони обертаються навколо Сонця Р2, світять відображеним світлом Р3 тощо. Отже, має місце їх схожість за ознаками РІ, Р2, Р3. Це й дає підставу зробити висновок за аналогією властивостей, що «На Марсі є життя».
«В одному районі міста зафіксовано 3 випадки крадіжок антикварних речей, шляхом проникнення в квартиру через вхідні двері за допомогою портативного електрозварювального апарату. У результаті розслідування виникла версія, що це були одні й ті самі злочинці». Підставою для аналогії були ознаки:
1) характер злочину (крадіжка); 2) однотипність краденого (антикваріат); 3) шлях і спосіб проникнення.
— Аналогією відношення називається умовивід в якому переносною ознакою є ознака відношення. ) (Прикладом аналогії відношень є відкриття Резерфордом планетарної моделі атому. ) Якщо ми маємо дві системи упорядкованих об'єктів: а = (а1, а2, ... , аn ) і в = (вІ, в2, ... , вп ), між якими існують однакові відношення, то міркування можна побудувати так: 
|
|
|
Для підвищення міри ймовірності аналогії треба дотримуватися таких вимог: 1. Число спільних для зразка і суб'єкта ознак повинно бути якомога більшим. 2. Основа аналогії повинна бути суттєвою для зразка і суб'єкта аналогії. 3. Спільні ознаки для зразка і суб'єкта повинні бути найрізноманітніші. 4. Переносна ознака повинна бути зв'язана із спільними ознаками.
|
|
|
