г''.:.и;.' Бу-ли ви ме-ні лю - бо-в'ю  і.■,.«'•.

? \ Р » т р

'•'■ ■ .          Як в од-ну мить,     о  Бо- же,          тут все змі-ни • лось знову

У другому розділі другої частини (Асіа^іо) втілюється спогад про кохану дружину. Мелодика цього розділу близька до мелодики першої частини:

114. " ■ ■ '-—-'■ '-— -■ • -- • -■ ■ ■,; -.. •, -> Ьг|, -

Р'Г Р

г''..:. и;. '                       Бу-ли ви ме-ні лю - бо-в'ю                               і.. ■,. «'•.

'■ >.! ■ ■ }> '". \:. \к; - Л4-; ---. «'; «:.                                                                                                                   •,., -. . '. і. л-і-' ■

У третьому розділі другої частини (АІІе^го) знову звучить схвильовано-декламаційна мелодика.

У репризній третій частині арії М. Березовський точно повторює лише перший розділ першої частини, але видозмінює другу частину.

У цій арії Тіманта із задумливо-ліричною, ламентозною та лірико-драматичною образністю проявилася велика майстерність Березов-ського. У характері цієї лірики спостерігається рецепція італійської мелодики з ніжно-елегійною українською лірикою.

На відміну від двох розглянутих арій Тіманта, у яких композитор відмовився від віртуозності, вона є панівною в арії Демофонта «Про неї воїн снить після січі» (С-сіиг) з третьої картини першої дії. Це — «бравурна» віртуозна арія, традиційна для опери-серіа, яка вимагала від співака володіння складною вокальною технікою. Суво­рий володар Демофонт у пишно-віртуозній арії з героїчними рисами повчає свого спадкоємця (Тіманта), що найвищим обов'язком коро­нованих осіб є дотримання вірності даному слову:, _ІІ, _! , _и,,,, _{; г}., ,.. >,,.,

14. (І-1

'■ „■ ■ '5, ¹

У лібретто П. Метастазіо немає тексту другої тенорової арії «Це ж душа звіряє з горя» (О-сіиг), наявної серед віднайдених чотирьох арій опери «Демофонт» М. Бсрезовського. Дослідники вважають, що це вставна арія Демофонта. У цій арії з наспівною мелодикою (вона має ознаки арії сап(аЬПе) відчутні й сумні нюанси, бо у тексті арії йдеться про приховування героєм душевної скорботи:

скор - бо - ту, я - ку    хо • ва - с

116

Пластична мелодика арії іноді має й віртуозні місця. У формі цієї арії композитор також відійшов від традиційних штампів, і вона наближається до старосонатної форми без розробки.

Збережені чотири арії з опери М. Березовського «Демофонт» засвід­чили велике оперне обдарування композитора, який, творячи в кла­сичному стилі і спираючись на загальноєвропейську стилістику, став високопрофесійним майстром оперного жанру.

;.; ■ 4. Соната для скрипки і чембало '^ь

Сонату для скрипки і чембало (Ьажо сопііпио) М. Березовський писав у Пізі в 1772 р. Тривалий час ноти цього твору були не відомі. Про місце зберігання цієї сонати в Паризькій національній бібліотеці (шифр В 11688) уперше повідомив В. Витвицький в уже згадуваній

210

монографії про М. Березовського (1974 р. ). Український дослідник і композитор М. Степаненко зробив розшифровку та редакцію сонати і підготував її до публікації. Ця соната була видана в Києві 1983 р. ⁴⁸.

Соната для скрипки і чембало в рукописній копії записана на двох лінійках: на верхній — партія скрипки, на нижній — бас партії чембало. Такий спрощений запис ще існував у XVIII ст. в Західній Європі і давав можливість виконавцеві імпровізувати акомпанемент, спираю­чись на поданий композитором функційно-гармонічний бас і традиції класичного інструментального жанру. У надрукованій сонаті М. Бере­зовського розробка акомпанементу належить М. Степаненкові.

М. Березовський писав свою скрипкову сонату, коли цей жанр розквітнув в італійській музиці, розвивався у французькій, німецькій та чеській музичних культурах. Перебуваючи в Італії, Березовський був добре обізнаний з італійською скрипковою сонатою та італійською музикою в цілому, що позначилося на його творі. Але композитор не сліпо наслідував італійські зразки. Спираючись на загальноєвро­пейські стилістичні засоби «передкласичного періоду» й ранньокла-сичного стилю, він написав високохудожній твір, позначений індиві­дуальними рисами.

Тричастинний сонатний цикл Березовського побудований за прин­ципом контрасту. Енергійна перша і третя частини контрастують з середньою повільною частиною (Ога\'е), яка є ліричним центром циклу. Цей контраст проявляється й на тональному рівні. Середня частина написана в тональності субдомінанти (Р-сіиг), а крайні части­ни — в основній тональності (С-сіиг).

Перша частина сонати (АЛе§го), яка написана у формі сонатного аІІе§го й відзначається веселістю, життєрадісністю, але при цьому її «елегантністю», а також легкістю й летючістю звучання, має яскраві ознаки музичної образності класичного стилю. У цій частині компо­зиторові вдалося поєднати енергійність і динамізм із ліризмом. У те­матизмі першої частини постійно зіставляються енергійні мелодичні звороти з ліричними. Так, у першому реченні головної партії енергій­ний мелодичний підйом завершується ліричним спадом:

 ■ ", ^ч. ■.: ■ * \}-

АНе^го '

" Березовський М. Соната для скрипки і чембало. — К.: Музична Україна, 1983.

⇐ Предыдущая48495051525354555657Следующая ⇒

Поделиться:

Воспользуйтесь поиском по сайту: