• Домов Д.Д. Д.С. Бортнянский. Биографический очерк // Литературное прибавление к журн. «Нувеллист». — 1857, март. — С. 18.

' На думку В. Іванова, це прізвище вона успадкувала від свого першого чоловіка (Іванов В. Дмитро Бортнянський. — С. 14). 5 РьщареваМ. Композитор Д. Бортнянский. — С. 38.     '■ < ■ . .; і;    :   . '; ■

• Домов Д. Д. Д. С. Бортнянский. Биографический очерк // Литературное прибавление к журн. «Нувеллист». — 1857, март. — С. 18.

218

Придворні співці брали участь також в оперних виставах, різних
концертах, а також в інших музичних розвагах царського двору. Про
непересічний голос Д. Бортнянського свідчить той факт, що у віці
13 літ (1764 р. ) Він виконував головну чоловічу партію (цар Адмет,
тенор) в опері «Альцеста» придворного композитора Германа Раупаха.
Існують припущення, що крім М. Полторацького, вчителями Д. Борт­
нянського в юнацькому віці були німецькі композитори Герман Раупах
та Йосиф Старцер. Від оперного композитора Г. Раупаха Д. Бортнян­
ський міг навчатися основ оперного мистецтва, а від Й. Старцера
засвоїти основи німецької контрапунктичної школи⁷.           . а¹'

Д. Бортнянський був також вихованцем Шляхетського (або Кадет­ського) корпусу. До цього корпусу прикріплювали придворних співців, які брали участь в оперних виставах. Там Д. Бортнянський навчався драматичної майстерності, іноземних мов тощо.

Співаючи в Придворній співацькій капелі, Д. Бортнянський позна­йомився з духовними концертами А. Рачинського, М. Полторацького, М. Березовського та ін., що потім позначилося на його духовних творах.

Важливе значення для Д. Бортнянського мала його зустріч з відомим італійським оперним композитором Бальдассаре Галуппі. У 1765 р. він приїхав до Санкт-Петербурга на запрошення Катерини II на при­дворну службу. Б. Галуппі, перебуваючи в Санкт-Петербурзі, писав духовну музику на церковнослов'янські тексти, яку виконувала При­дворна співацька капела. Цей композитор, оцінивши обдарування Д. Бортнянського, навчав його протягом трьох років, а виїжджаючи з Росії у 1768 р., рекомендував Катерині II відправити Бортнянського

ДО НЬОГО у ВєНЄЦІЮ ДЛЯ ПрОДОВЖеННЯ ЗаНЯТЬ. *; Щ*# %ЙЧ > |>: і: <;, « »#і

Д. Бортнянський в юнацькому віці (18 років) був посланий в Італію і пробув там десять років (1769 — 1779 рр. ). Це були роки не тільки навчання, але й засвоєння багатих досягнень італійської та західно­європейської музики в цілому, роки шліфування своєї майстерності й досягнення композиторської зрілості.

Про перебування Д. Бортнянського в Італії відомо дуже мало. Спо­чатку він, очевидно, був у Венеції і вчився в Б. Ґалуппі. Збереглися відомості про місце написання його деяких творів та постановки опер в Італії, що вказує на перебування молодого композитора в де­яких містах. У Неаполі в 1775 р. Бортнянський написав вокально-інструментальний ансамбль «Аує Магіа» (для сопрано, контральто,

' РицареваМ. Композитор Д. Бортнянский. - С. 36. ^п" ";     те ог >

219

струнних і валторн), у Венеції були поставлені дві опери — «Креонт» (1776), «Алкід» (1778), а в місті Модені — опера «Квінт Фабій» (1778).

Д. Бортнянський, мабуть, бував і в інших містах Італії. За свідченням біографа середини XIXст. О. Львова, Бортнянський побував також у Болоньї, Римі⁸. Інший біограф Бортнянського Д. Долгов писав, що в Римі композитор познайомився із земляком відомим скульптором Іваном Петровичем Мартосом, який удосконалював свою майстерність в Італії. їхня дружба продовжувалася потім у Петербурзі. І. Мартос зробив бюст Бортнянського з мармуру, — він був поставлений у кон­цертному залі Придворної співацької капели⁹. Мабуть, в Італії у Д. Бортнянського виникло велике захоплення образотворчим мис­тецтвом і, очевидно, там він дістав необхідні знання.

Крім вищезазначених творів, Д. Бортнянський написав протягом італійського періоду ще один вокально-інструментальний твір — «5а|\'с Ке§іпа» (1776 р. ) для контральто, струнного оркестру, валторн і гобоя та німецьку службу. Однак, композиторський доробок Д. Борт­нянського, створений у цей період, очевидно, не обмежується цими відомими творами.

Після постановки опери «Квінт Фабій» Д. Бортнянський уже не міг зачитатися в Італії, бо із Санкт-Петербурга вимагали його повернення в Росію. У квітні 1779 р. Бортнянський дістав листа від директора імператорськігх театрів і придворної музики І. Єлагіна, який настійно просив Д. Бортнянського залишити Італію і приїхати в Росію. Він писав: «Пане Бортнянський! Оскільки вже десять літ минуло пере­бування вашого в Італії, і ви, досвідом довівши успіх вашого мистецтва, вже не потребуєте майстра, то нині час повернутися вам на батьківщину: для цього рекомендую вам якнайшвидше вирушити, взявши із собою всі ваші твори... Якщо ж вам треба буде в майбутньому для нових вражень побувати в Італії, то можете сподіватися, що вас відпустять. Але вас повторно прошу, анітрохи не зволікаючи, сюди їхати; перше, що ви дуже потрібні; друге, що це послужить для повсякчасного й неодмінного вашого щастя й заснування честі Вашої назавжди; зрештою, будьте впевнені, що я вам охочий слуга. Іван Єлагін»¹⁰. З цього листа довідуємося, що це вже було повторне звернення до Бортнянського щодо його повернення в Росію («повторно прошу, анітрохи не зволікаючи, сюди їхати»). Д. Бортнянський, знаючи, яка доля спіткала М. Березовського

¹ ЛьвовЛ. Ф. Биография Бортнянского // «Музикальний свет». — 1855. — № 8. — С. 57. \'і ДНІ

'До/іговД. Д. Д. С. Бортнянский. Биографический очерк. — С. 18.   . „..,., „_, „,,.,.,,, „. „„_

¹⁰ Рьіцарева М. Композитор Д. Бортнянский. — С. 84, 86. чг/дамк»;, У

220

в Росії, мабуть, не хотів (принаймні, не поспішав) повертатися з Італії. Тому І. Єлагін у листі запевняє його, що в Росії він потрібний і що його приїзд буде для нього щасливим.

Наприкінці 1779 р. Д. Бортнянський повернувся до Санкт-Петер­бурга. Згідно з переказами, він представив Катерині II свої твори (сонати для клавесина, опери, декілька кантат і твори для хору), які викликали сенсацію. Д. Бортнянський отримав посаду капельмейстера Придворної співацької капели і грошову винагороду". З цього часу він був пов'язаний з Придворною капелою до кінця свого життя. З 1780 до 1783 р. Бортнянський писав в основному тільки духовну музику, яку і виконувала ця Придворна співацька капела.

У 1784 р. після від'їзду з Росії італійського композитора Дж. Паїзіелло, який займав посаду капельмейстера «малого двору», на цю посаду призначили Д. Бортнянського. Престолонаслідник Павло Петрович був у складних стосунках зі своєю матір'ю Катериною II і жив не в столиці, а недалеко біля неї, у своїх резиденціях у Павловську та в Гатчині, подарованих йому імператрицею. «Малий двір» мав певне коло людей, які були наближені до нього (російські аристократи, драматурги та ін. ). Значне місце в розвагах «малого двору» відігравала музика. У палацах Павловськата Гатчини влаштовували концерти, ставили опери. Пере­буваючи на службі капельмейстера «малого двору», Д. Бортнянський писав камерно-інструментальну музику, а також опери на французькі тексти («Свято синьйора», 1786; «Сокіл», 1786; «Син-суперник», 1787). Крім того, він давав уроки гри на фортепіано великій княгині, дружині Павла Петровича, Марії Федорівні й спеціально для неї писав твори для клавішних інструментів.

У цей же період Д. Бортнянський писав також романси на французькі тексти. У 1793 р. було видано збірник його романсів, присвячений великій княгині.

У листопаді 1796 р., коли після смерті Катерини II на престол став Паапо І, Д. Бортнянський відразу ж дістав посаду директора Придворної співацької капели. Колишній директор цієї капели Марко Полторацький помер ще в квітні 1795 р., але Д. Бортнянському цієї посади не давали. Півтора року капелою керував Яків Андрійович Тимченко¹². З приходом до влади Павла І, у якого служив Бортнянський при «малому дворі», ситуація змінилася, і композитор обійняв посаду директора Придвор­ної співацької капели, на якій пробув до кінця свого життя.

⇐ Предыдущая51525354555657585960Следующая ⇒

Поделиться:

Воспользуйтесь поиском по сайту: