1.1. Визначення аудіювання як виду мовленнєвої діяльності.
1. 1. Визначення аудіювання як виду мовленнєвої діяльності.
v Аудіювання
| – процес сприймання мовленнєвої форми і процес розуміння змісту іноземного мовлення на слух, яке протікає взаємопов'язано і взаємообумовлено; при цьому сприймання є первинним компонентом процесу аудіювання;
– внутрішній за (формою), реактивний (за роллю), рецептивний вид мовленнєвої діяльності, який належить до усного мовлення, ґрунтується на механізмах сприймання та розуміння мовлення на слух.
|
Аудіювання є комплексною мовленнєво–
мисленнєва
діяльність
|
| Вона базується на установці, яка сформована у ході індивідуального розвитку людини в певному соціальному контексті
|
|
Вона дає можливість людині
|
| Розуміти інформацію в акустичному коді
|
|
| Накопичувати її в пам’яті або на письмі
|
|
| Проводити її відбір у відповідності до інтересу або поставлених задач
|
Точність і швидкість розуміння мовлення співрозмовника і зв'язних текстів під час аудіювання це -
| · Добре сформовані вимовні навички;
· Уміння сприймати слова, синтагми, речення, сполучення речень швидко, у швидкому темпі.
|
|
|
Результатом аудіювання є -
| · Розуміння або нерозуміння сприйнятого на слух змісту висловлювання;
· Відповідна поведінка (мовленнєва /немовленнєва реакція).
|
1. 2. Мотиви і умови процесу аудіювання
Аудіювання як вид мовленнєвої діяльності (продовження).
v Мотиви, які визначають слухання як діяльність
|
| Інтерес
|
| Рівень та спрямованість уваги
|
| Впевненість в особистій і суспільній цінності інформації або іншомовної діяльності
|
v Зовнішні умови процесу слухання
|
| Мовленнєва та змістова структура аудіотексту
|
| Співвідношення знайомих (незнайомих) елементів у рецептивному тексті
|
|
Особливості мовленнєвої реалізації
|
| Ступінь знайомості голосу або ступінь розбіжності з засвоєною фонетичною нормою
|
|
| Темп мовлення
|
|
| Спосіб акустичного членування тексту
|
|
Різні ситуативні фактори
|
| Наявність міміки, жестів
|
| | Умови часу і місця
|
v Внутрішні цільові установки
|
| Перцептивні та моторні передумови
|
| Загальні розумові передумови
|
| Фактичні знання
|
| Знання і вміння з рідної мови
|
| Іноземні знання і вміння
|
| Мотиваційні фактори
|
1. 3. Психофізіологічні процеси і механізми аудіювання.
Сприймання мовлення на основі слухових відчуттів; зустрічний процес промовляння почутого.
| |
1. Механізм сприймання
Членування потоку мовлення.
| |
2. Механізм сегментування мовленнєвого ланцюга
Ідентифікація:
ü граматичних структур із фразовим стереотипом;
ü звукових образів слів з їхнім значенням.
| |
Упізнавання слів, граматичних структур з опорою на зовнішні формальні ознаки.
| |
3. Механізм довготривалої пам’яті
Імовірне прогнозування структурного (синтаксичного) і смислового закінчення фрази (тексту).
| |
4. Механізм антиципації
Утримання в оперативній пам'яті сприйнятої мовної інформації (слів, синтагм).
| |
Утримання в оперативній пам'яті сприйнятої мовної інформації (слів, синтагм)
| |
Осмислення або перетворення мовної інформації на образну (компресія фраз у «згустки» смислу)
| |
Розуміння сприйнятої інформації:
*на рівні значення; *на рівні смислу; *на рівні підтексту
| |
5. Механізм оперативної пам’яті
Осмислення або перетворення мовної інформації на образну (компресія фраз у «згустки» смислу)
| |
6. Механізм осмислення
Розуміння сприйнятої інформації:
- на рівні значення;
- на рівні смислу;
- на рівні підтексту
| |
Воспользуйтесь поиском по сайту: