Порядок розгляду спору примирною комісією

Завдання, функції і порядок формування і діяльності примирної комісії визначається Законом України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)», а також Положенням про примирну комісію від 4 травня 1999 р. № 36, затвердженим наказом Національної служби посередництва і примирення.

Примирна комісія утворюється за ініціативою однієї із сторін, на виробничому рівні — в триденний, на галузевому або територіальному рівні — в п’ятиденний, на національному рівні — у десятиденний строк з моменту виникнення колективного трудового спору (конфлікту), з однакової кількості представників сторін.

Порядок визначення представників у примирну комісію визначається кожною стороною колективного трудового спору (конфлікту) самостійно.

На час ведення переговорів і підготовки рішення примирної комісії її членам надається вільний від роботи час.

У разі потреби примирна комісія включає до свого складу незалежного посередника (незалежний посередник — визначена за загальним вибором сторін особа, яка сприяє встановленню взаємодії між сторонами, проведенню переговорів, бере участь у виробленні примирною комісією взаємоприйнятного рішення, консультується зі сторонами колективного трудового спору (конфлікту), центральними і місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування та іншими зацікавленими органами).

Організаційне і матеріально-технічне забезпечення роботи примирної комісії здійснюється за домовленістю сторін, а якщо сторони не досягли згоди — у рівних частках.

Власник або уповноважений ним орган не має права ухилятися від створення примирної комісії та участі в її роботі.

Представники працівників у комісії повинні чітко сформулювати на засіданні комісії, які з вимог колективу працедавець (адміністрація) відхилив і що слід розглянути примирній комісії.

Засідання комісії повинні проводитися у повному складі виділених представників. Зі свого складу комісія обирає відкритим голосуванням голову і секретаря.

Комісія зобов’язана використовувати усі наявні в її розпорядженні можливості для врегулювання колективного трудового спору.

Сторони колективного трудового спору (конфлікту) зобов’язані надавати примирній комісії інформацію, необхідну для ведення переговорів.

Члени примирної комісії не мають права розголошувати відомості, що є державною або іншою, захищеною законом, таємницею.

Рішення примирної комісії, що оформляється протоколом, має для сторін обов’язкову силу і виконується в порядку і у строки, встановлені цим рішенням. Рішення примирної комісії направляється сторонам трудового спору (конфлікту) і Національній службі посередництва і примирення.

Після ухвалення рішення про вирішення колективного трудового спору (конфлікту) примирна комісія припиняє свою роботу. Її рішення вважається прийнятим, якщо: досягнуто угоди між сторонами спору; на її засіданні були присутні не менше двох третин представників від кожної сторони і незалежний посередник (якщо він був включений до складу комісії). При цьому пропозиції однієї сторони повинні збігатися з думкою іншої.

У рішенні можуть бути вказані строки виконання кожної вимоги. У протоколі примирної комісії слід описати суть колективного трудового спору, тобто відхилені власником або уповноваженим ним органом вимоги, які пред’являються до нього. Вони можуть бути звужені, але не можна висувати нові вимоги, які не затверджувалися зборами (конференцією) і не пред’являлися до комісії власнику або уповноваженому ним органу для його вирішення. У рішенні ж комісії вказується, за якими із цих розбіжностей буде досягнуто згоди, а за якими — не досягнуто. У рішенні комісії також вказуються порядок і строки його виконання.