Випадки обмеження права на страйк та визнання страйку недійсним

Забороняється проведення страйку за умови, якщо припинення працівниками роботи створює загрозу для життя і здоров’я людей, для навколишнього середовища або перешкоджає відверненню стихійного лиха, аварій, катастроф, епідемій і епізоотій або ліквідації їх наслідків.

Забороняється проведення страйку працівників (окрім технічного і обслуговуючого персоналу) органів прокуратури, суду, Збройних Сил України, органів державної влади, безпеки і правопорядку.

У разі оголошення надзвичайного стану Верховна Рада України або Президент України можуть заборонити проведення страйків на строк, що не перевищує одного місяця. Подальша заборона повинна бути схвалена спільним актом Верховної Ради України і Президента України. У разі оголошення військового стану автоматично забороняється проведення страйків до моменту його відміни.

У період проведення страйку сторони зобов’язані продовжити вирішення колективного трудового спору шляхом проведення різних примирних процедур.

Для забезпечення в період страйку громадського порядку, збереження майна підприємств і фізичних осіб, а також роботи машин і устаткування, зупинення яких представляє безпосередню загрозу життю і здоров’ю людей, працедавець, органи виконавчої влади і орган, що очолює страйк, зобов’язані вжити для цього всіх належних заходів.

У тих організаціях, філіях, представництвах, робота яких пов’язана з безпекою людей, забезпеченням їх здоров’я і життєво важливих інтересів суспільства (наприклад, швидка допомога, лікарні, водопостачання, транспорт тощо), під час проведення страйку повинен бути забезпечений мінімум необхідних для населення робіт (послуг).

Страйки визнаються незаконними, якщо вони оголошені з вимогами про зміну конституційного ладу, державних кордонів і адміністративно-територіального ладу України, а також із вимогами, що порушують права людини. Крім того, згідно з законом України «Про порядок вирішення трудових спорів (конфліктів)» підставами для визнання страйку незаконним є: відсутність предмета колективного трудового спору (конфлікту) (ст. 2); недотримання порядку щодо формування вимог найманими робітниками (ст. 4); страйки оголошені без дотримання найманими робітниками, профспілкою, об’єднанням профспілок строків, які визначають момент виникнення колективного трудового спору (конфлікту). Страйк може бути визнаний незаконним і в тому випадку, коли спір не розглядався трудовим арбітражем або є його рішення, про обов’язковість виконання якого сторони заздалегідь домовилися (частини 1 і 5 ст. 12); а також коли рішення про оголошення страйку на підприємстві ухвалюється не уповноваженим на те органом (ст. 3); коли рішення про оголошення страйку ухвалене не шляхом голосування на загальних зборах (конференції) найманих робітників, якщо за нього проголосувала меншість найманих робітників або менш ніж дві третини делегатів конференції (ч. 1 ст. 19); коли найняті робітники підприємств галузі або адміністративно-територіальних одиниць не ухвалювали рішення про оголошення або неоголошення страйку на власному підприємстві; коли орган (особа), що очолює страйк, вчасно не повідомив власника або уповноважений ним орган (представника) письмово не пізніше ніж за сім днів до початку страйку, а в разі ухвалення рішення про страйк на безперервному виробництві — за п’ятнадцять днів (ч. 6 ст. 19).

Незаконними визнаються: страйки, розпочаті з порушенням найманими робітниками, профспілкою, об’єднанням профспілок або уповноваженими ними органами вимог про те, що орган, що очолює страйк, не обирався на загальних зборах (конференції) (ст. 20), коли існує заборона на проведення страйку (частини 2 і 3 ст. 24); страйки, які оголошені та проводяться під час здійснення примирних процедур. Рішення про визнання страйку незаконним розглядається у судовому порядку за заявою власника або уповноваженого ним органу (представника).

Справа за цією заявою має бути розглянута судом, включаючи строки підготовки справи до судового розгляду, не пізніше ніж у семиденний строк.

Рішення суду про визнання страйку незаконним зобов’язує учасників страйку постановити рішення про припинення або відміну оголошеного страйку, а працівників — розпочати роботу не пізніше за наступну добу після дня вручення копії рішення суду органу (особі), що очолює страйк.

Таким чином, відкласти, призупинити або достроково припинити страйк можуть два органи: суд — у вказаних випадках і орган, що очолює страйк (у будь-який час він продовжує контролювати виконання досягнутої угоди про врегулювання колективного трудового спору).