Главная | Обратная связь | Поможем написать вашу работу!

Моделі оцінки ефективності капітальних інвестицій

9.1. Поняття та види банківських інвестицій.

З погляду макроекономіки, інвестиції – це новостворена вартість. Також інвестиції можна визначити як витрати на виробництво та нагромадження запасів виробництва, або сукупність витрат, які реалізуються в формі довгострокових вкладень капіталу в промисловість та інші галузі народного господарства.

В банківській практиці інвестиціями є кошти банків, вкладені у цінні папери підприємств, організацій різноманітних форм власності та кредити, надані на порівняно тривалий період часу. Банківські інвестиції відрізняються від фондових операцій тим, що носять довготерміновий характер, націлені не на перепродаж цінних паперів, а на отримання стабільного доходу в довгостроковій перспективі. Основне призначення банківських інвестицій – забезпечення прибутку та ліквідності.

Інвестиційна діяльність комерційних банків – це позикові й інвестиційні операції, котрі дозволяють кредитним установам з обороту своїх ресурсів отримувати прибуток.

Участь банків в інвестиційному процесі може здійснюватись за двома напрямками:

-за допомогою механізмів фондового ринку, про що йшла мова при викладенні матеріалів попередньої теми. При розгляді інвестиційних цінних паперів, які реально утримуються в банківських портфелях і визначені як інвестиційні, керівництво банку повинно враховувати ряд факторів, основними серед яких є: очікувана норма прибутку, податкові характеристики, заставні вимоги та процентні і інвестиційні ризики;

-за допомогою механізму середнього та довгострокового кредитування.

Інвестиції банків в цінні папери розглядались в попередній темі. Тут же зосередимо увагу на прямих банківських інвестиціях, які можна класифікувати так:

1. Інвестиції у власну діяльність. Це, насамперед, інвестиції у власні основні фонди та інші вкладення, які збільшують вартість власних активів банку.

2. Інвестиції в інші види діяльності. Ці інвестиції здійснюються:

а)за рахунок коштів банку. Вони спрямовуються на створення підприємств чи участь в їхній діяльності (крім купівлі акцій), які передусім є елементами інфраструктури банківської діяльності;

б)за рахунок кредитних ресурсів. Кредитування клієнтів банку на інвестиційні потреби здійснюється як за рахунок кредитних ресурсів, залучених власними силами банку, так і за рахунок обслуговування цільових кредитних ресурсів на інвестиційні цілі зовнішнього походження.

9.2. Довгострокове кредитування як форма участі банку в інвестиційному процесі.

Інвестиційний кредит є різновидом банківського кредиту, направленого на інвестиційні цілі. Це участь установи банку в інвестиційному проекті в формі надання кредиту на строк, який відповідає розрахунковому строку окупності проекту чи перевищує його, у міру реалізації якого (проекту) повернення інвестованих банком коштів і одержання доходу у вигляді процента здійснюється на етапі експлуатації інвестиційного проекту з виручки від реалізації продукції, що генерується самим проектом.

За допомогою механізму довгострокового кредитування банк може брати участь в інвестиційному процесі. Капітальні вкладення – однин з основних видів інвестицій.

Особливістю банківського інвестування шляхом кредитування, що відрізняє його від інвестування інших суб’єктів, є те, що воно має одночасно відповідати вимогам Закону “Про інвестиційну діяльність”, а також вимогам законодавчих та нормативних актів, що регулюють банківську діяльність в частині кредитування. Згідно з Положенням НБУ “Про кредитування”, при наданні банківського кредиту необхідно дотримуватись загальновідомих принципів: строковості, платності, забезпеченості, поворотності й цільового використання. Виходячи з цих принципів, об’єктами інвестиційного кредитування можуть бути лише ті об’єкти, які передбачають обов’язкове повернення позичених коштів у визначений строк.

Важливим фактором визначення об’єктів інвестиційного кредитування є забезпечення не тільки повернення кредиту, а й плати за його використання. Це обумовлено тим, що в основу банківського інвестиційного кредитування покладено рух капіталу, котрий має властивості вартості, що збільшується. Так, об’єктами інвестиційного кредитування не можуть бути об’єкти соціально-культурної сфери, культові споруди, оскільки вкладення в них мають безстроковий, безповоротний і некомерційний характер і здійснюються без подальшої гарантованої оплати. Дотримання цих принципів звужує можливий перелік об’єктів інвестиційного кредитування.

Важливим принципом належності кредитів до інвестиційних є те, що вони спрямовані не на задоволення поточних потреб або на придбання уже створеної вартості, а на забезпечення подальшого збільшення вартості за рахунок будівництва, реконструкції, модернізації, тобто створення нових потужностей сфери виробництва та обігу. До інвестиційних кредитів не можуть належати кредити, спрямовані на фінансування тимчасових потреб підприємств у обігових коштах.

Інвестиційне кредитування можна визначити як фінансування діяльності, що здійснюється згідно з принципами банківського кредитування й спрямована на створення об’єктів капітального характеру.

Таким чином, об’єктами банківського інвестиційного кредитування є:

- будівництво, розширення, реконструкція, модернізація діючих промислових підприємств, сільського господарства, сфери обігу тощо;

- придбання машин, устаткування, будівель, землі;

- науково-технічні розробки, що мають фундаментальний характер;

-інші об’єкти, які відповідають вимогам Закону “Про інвестиційну діяльність” та Положенню “Про кредитування”.

Суттєвою особливістю інвестиційного кредитування є те, що право на об’єкт інвестування закріплене за позичальником і після реалізації інвестиційного проекту і розрахунку з банком-кредитором банк не в праві заявляти права на цей об’єкт як на свою власність.

Основним джерелом ресурсів інвестиційного кредитування виступають власні кошти банку, державні кошти, а також залучені банком ресурси.

У процесі надання інвестиційного кредиту потенційний позичальник, окрім стандартного переліку документів, має подати за узгодженням з установою банку такі матеріали:

-проектно-кошторисну документацію,

-основні техніко-економічні показники проекту,

-контракт на будівництво (реконструкцію, модернізацію тощо),

-документи на право землекористування,

-позитивне рішення екологічної експертизи,

-план технічного переозброєння.

На підставі поданих документів в установі банку проводиться комплексна оцінка кредитоспроможності позичальника, а також попередня інженерно-економічна експертиза проекту. Фахівці банку визначають доцільність надання кредиту та його економічну ефективність. Спеціалісти банку вирішують проблему потреби у довгострокових ресурсах та кредитуванні. Загальний термін користування інвестиційним кредитом складається з нормативного часу здійснення витрат і часу, протягом якого цей кредит повертається банку. Видача інвестиційного кредиту може здійснюватись одночасно або поетапно (в міру виконання будівельно-монтажних робіт, придбання товарно-матеріальних цінностей тощо).

Інвестиційна діяльність комерційного банку потребує кваліфікованого спостереження і вивчення як фондового ринку, так і розвитку економіки країни та окремих (інвестиційно привабливих) галузей.

Банки-інвестори повинні забезпечувати заощадження коштів, виходячи з вибору між безпекою вкладень, їх прибутковістю та ліквідністю. Комерційні банки в своїй інвестиційній діяльності повинні мати тісний контакт з підприємствами.

Слід відмітити основні відмінності банківських інвестицій від банківських кредитів:

-по термінах розміщення коштів позички, як правило, мають короткостроковий характер, інвестиції – довгостроковий;

-ініціатором вкладення коштів при кредитних операціях виступає позичальник, при інвестиційних – банк;

-по рівню ризикованості позичкам притаманний більш високий ступень ризику неповернення, ніж інвестиціям.

⇐ Предыдущая 7 8 9 10 111213 14 15 16 Следующая ⇒