І иіщ ии міг піти пиппплг 1 страница
Інші чшгаики__виоору вати специфіку КОНКрЄтної справи, її резонансний характер, наявність політичних мотивів або зацікавленості «кланових» структур, психологічні особливості осіб, які ведуть справу і від яких залежить її розв'язання (слідчого, судді, прокурора, експерта тощо), та інші нюанси і деталі, які мають значення і які не може ігнорувати адвокат. Слід зважати на настрої, симпатії, упередженість у ставленні до адвокатів, обвинувальний ухил цих осіб. За певних умов, навіть маючи докази, що виправдовують підзахисного, потрібно виявляти витримку. За обвинувального ухилу осіб, які ведуть справу, надання доказів, "З промови Я. Зейкана на захист І. М. Галаса // Судові промови адвокатів України. — К., 2000. — С. 157. що виправдовують підзахисного, на стадії досудового слідства можуть призвести до протилежного наслідку. Слідство може вжити заходів до нейтралізації таких доказів, або вплинути на свідків, в тому числі погрозами. Такі випадки непоодинокі. Отже, застосовуючи на стадії попереднього слідства позицію спростовування і доказування, захист має враховувати реальну ситуацію. Тут треба діяти так, щоб не зашкодити підзахисному. Адже передчасна «гласність», робота на «випередження» слідчого при з'ясуванні причин і мотивів злочину та завчасне з'ясування системи доказів може перетворити захисника на своєрідний криголам, що прокладає шлях слідчому. Адвокат не повинен показувати, що він уже впевнений у правильності висновків слідства48. І звичайно, неприпустимим є моралізаторство адвоката, повчання допитуваних. Визначити, коли саме подавати докази, що виправдовують підзахисного, в якому обсязі подавати пояснення або, навпаки, не давати їх узагалі — це тактика захисту, якою адвокат повинен володіти. Здійснювати, так би мовити, «ідеальний захист», незважаючи на суб'єктивні та об'єктивні чинники, адвокат не має права. Критерієм тут є домі-нантність інтересів клієнта, як це трактується ст. 7 Правил адвокатської етики49.
Побудова позиції захисту — це свя- ЗЯХИСТу вокати неохоче діляться секретами своєї адвокатської майстерності, хоча із задоволенням прислухаються до досвіду колег. Адвокат Львова у посібнику «Захист у кримінальній справі» пропонує свої варіанти підготовки. Ось орієнтовний план, запозичений у неї: 1) вивчення матеріалів справи; 2) бесіда з підзахисним; 3) вирішення питання про визнання вини; 4) аналіз версії обвинувачення; 5) висунення зустрічних версій захисту та аналіз усіх 6) вибір однієї, найперспективнішої версії захисту 7) аналіз доказів «за» і «проти» версії захисту; 48Див.: Лубшев Ю. Адвокат в уголовном деле. — С. 134. "Схвалені Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури при Кабінеті Міністрів України 1 жовт. 1999 р.; прот. № 6 від 1— 2жовт. 1999 р. 8) остаточне відтворення картини подій, фактичне та юридичне пояснення її (обвинувальний висновок «навпаки», тобто захисний висновок). Адвокат повинен навчитися складати стислу формулу захисту (аналогічно до формули обвинувачення) та представляти її в суд як рівноправну альтернативу. Наведімо приклад із конкретної кримінальної справи. Формула обвинувачення: Петренко обвинувачується у розкраданні колективного майна в особливо великих розмірах (ст. 86і КК України та в ухиленні від сплати податків за ч. 2 ст. 1482 КК України) за таких обставин. Петренко як суб'єкт підприємницької діяльності уклав угоди на поставку угорського м'яса підприємствам «Золотий ключ» та «Нива». Як аванс та попередню оплату одержав 80 000 грн. Обумовлену угодами продукцію не поставив, гроші вибрав з банку готівкою і привласнив.
У податкову інспекцію податкову звітність не подавав. Одержавши консервну продукцію на 20 тис. грн та ліс-кругляк на 20 тис. грн у квітці 1996 р., не сплатив прибуткового податку на 11 847 грн. Наведені обставини підтверджувались актом попередньої перевірки, складеним співробітником податкової служби. Можливі версії захисту: 1. Петренко не привласнив авансові платежі, а витратив їх на 2. Допущено помилкову кваліфікацію дій Петренка як ухилен 3. Петренко не виконав своїх зобов'язань унаслідок збігу не 4. Факт ухилення від сплати податків дійсно мав місце, але у 5. Петренко здійснив часткові поставки іншої продукції в рахунок 6. Кошти були не привласнені, а витрачені на закупівлю лісопро Адвокат визнав найперспективнішою комбінацію кількох версій і сформулював таку формулу захисту: Формула захисту у справі про розкрадання колективного майна в особливо великих розмірах: Немає події розкрадання. Петренко на отримані аванси та попередню оплату закупив лісопродукцію, а також частково розрахувався поставками консервної продукції. Лісопродукція поставлена до Угорщини для закупівлі передбаченого угодами м'яса. г Формула захисту у справі про ухилення від сплати податків: Кваліфікація дій Петренка за ч. 2 ст. 1482 в редакції 1997 р. є помилковою, бо нова редакція статті обтяжує відповідальність Петренка, у зв'язку з чим відповідно до ст. 58 Конституції України необхідно керуватися ст. 1482 КК України в редакції 1993 р.
Обвинувачення не врахувало податкові накладні за той самий податковий період, у зв'язку з чим фактична несплата податків становить 2230 грн. Для з'ясування цих обставин необхідно провести судово-бухгалтерську експертизу. Захист у цій справі був успішний. Петренка було звільнено з-під варти у залі суду. За ст. 86і КК України його було повністю виправдано, а в частині ст. 148і КК України його дії були перекваліфіковані на ч. першу і до нього застосовано амністію. Ось приклад, який наводить адвокат Є. Львова. Формула обвинувачення: Задорожний звинувачується у вчиненні умисного вбивства Ряза-нова з хуліганських спонукань за таких обставин. 1 квітня 1994 р. о першій годині ночі Задорожний разом з Гон-чаровим безпричинно, із хуліганських спонукань, чіплялися у дворі будинку до співробітника міліції Рязанова, який був одягнений у цивільне. Під час сварки Гончаров ударив Рязанова. Побоюючись за своє життя і припиняючи злочинні дії Гончарова і Задорожного, Рязанов вистрелив із табельної зброї і смертельно поранив Гончарова. Задорожний, діючи з хуліганських спонукань, з метою позбавити життя Рязанова, повалив його на землю і став завдавати удари руками й ногами, спричинивши легкі тілесні ушкодження, які не призвели до короткочасного розладу здоров'я. Коли Рязанов знепритомнів і припинив опір, Задорожний з метою вбивства Рязанова взяв у нього пістолет і вистрелив, завдавши йому вогнестрільної проникаючої рани в голову, що й стала причиною смерті Рязанова. Таким чином, Задорожний вчинив навмисне вбивство із хуліганських спонукань. Аналіз можливих версій захисту: 1. Задорожного взагалі не було тієї ночі у дворі. 2. Задорожний був у дворі, брав участь у бійці, але не стріляв у 3. Задорожний стріляв у Рязанова з метою самооборони. 4. Задорожний перевищив межі самооборони. 5. Задорожний випадково вистрелив у Рязанова. 6. Рязанов під час боротьби випадково вистрелив у себе. 7. Стався мимовільний (спонтанний) постріл. 8. Задорожний навмисно вбив, але не з хуліганських спонукань.
9. Задорожний навмисно стріляв, але не з метою вбивства. Захист визнав найдоцільнішою версію необхідної оборони і вбивства з необережності. Сформульовані позиції захисту мали такий вигляд: Формула захисту при необхідній обороні: Захищаючи товариша, при спробі обеззброїти Рязанова і відвести нова. Формула захисту щодо вбивства з необережності: Рязанов убив Гончарова й намагався вбити Задорожного, навів на останнього пістолет із зведеним курком. Але Задорожний у боротьбі, намагаючись вихопити пістолет з руки Рязанова, випадково натиснув на курок і смертельно поранив його. Для того щоб вибрати одну з цих версій, необхідно про ку необхідну оборону. поЛзиВц?ГвсВуд°РУ УкРаїни наР°Д безпосередньо бере рез народних засідателів і присяжних. В Україні поки що суд присяжних не введено. Тому українські адвокати практики виступів у суді присяжних не мають. Проте досвід суду присяжних у дореволюційний період, а також у Російській Федерації засвідчує, що головною особливістю такого суду є те, що присяжні є •«суддями факту»50. Адвокат Львова наголошує, що доводиться переконувати не професійних суддів, а простих людей. Тому, на її думку, у виступі має бути історія із життя: проста, логічна, яка відповідає звичним поглядам присяжних на світ і повинна відповідати їх здоровому глузду. Ще однією принциповою особливістю, на думку Льво-вої, є те, що в суді присяжних неможливо, принаймні дуже важко, змінити позицію без шкоди для захисту. Зміна позиції на очах у присяжних неминуче веде до того, що вони перестають вірити адвокату й підзахисному. 2.2. ДОКАЗИ У СПРАВІ. ДОПУСТИМІСТЬ І ДОСТОВІРНІСТЬ ДОКАЗІВ Доказами в кримінальній справі є різні фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган дізнання, слідчий і суд встановлюють наявність або відсутність суспільне небезпечного діяння, винність особи та інші обставини, що мають значення для справи (ст. 65 КПК України). Х3ащита по уголовному делу/ Под ред. Е. Ю. Львовой. — С. 42. 48 Під «фактичними даними» розуміють не самі факти, а відомості про них. «Факти — це події, явища дійсності, які не можна «приєднати до справи». Тому в процесі доказування слідчий, суд та інші особи оперують відомостями про ці події та явища, зафіксованими в показаннях допитаних осіб, документах та інших джерелах доказів51.
Отже, відповідно до ст. 65 КПК України суд у вирокові, а слідчий у постанові встановлюють один основний юридичний факт — наявність або відсутність злочину, який складається з трьох юридичних фактів: 1) події злочину; 2) вчинення злочину особою, яка притягається до кримінальної відповідальності; 3) винуватості особи, яка вчинила це діяння. Термін «притягнення до кримінальної відповідальності» не є оптимальним, тому в теорії кримінального права він нині переглядається. «Відкрила» очі на цю проблему професор, народний депутат 3. В. Ромовська у статті «Проект Кримінального кодексу України очима цивіліста»52. Вона наголошує, що покарання «є не чим іншим, як кримінальною відповідальністю, оскільки до такої відповідальності можна притягнути лише винувату особу, а вина її встановлюється тільки вироком суду, з чого можна зробити висновок, що вина й покарання визначаються одномоментно, одним актом — вироком суду. Отже, порушення кримінальної справи та пред'явлення обвинувачення ще не є і не може бути «притягненням до кримінальної відповідальності»53. «Процес перетворення фактів дійсності на встановлені вироком або постановою юридичні факти і є процесом доказування»54. Відповідно до ч. З ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. До ч. 2 ст. 65 КПК внесено доповнення. Згідно з нею докази встановлюються: показаннями свідка, потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого, висновком експерта, речовими доказами, протоколами слідчих і судових дій, протоколами з відповідними додатками, складеними уповноваженими 51 Див.: Науково-практичний коментар Кримінально-процесуального кодексу України. — С. 113. 52Вісник Верховного Суду України. - 1999. - № 6. - С. 54. ^Погоджуючись з позицією 3. В. Ромовської, все ж слід визнати, що Інерція традиційного підходу до поняття «притягнення до кримінальної відповідальності» у чинному законодавстві поки що зберігається, не сприймають її і деякі науковці — фахівці з кримінального права і процесу. ^Защита по уголовному делу / Под ред. Е. Ю. Львовой. — С. 43. органами за результатами оперативно-розшукових заходів, допустимість характеризує його з точки зо- доказів -71 у . * }, ру законності джерела фактичних даних (відомостей, інформації), а також способів одержання і закріплення їх уповноваженим на те органом або особою. Таким чином, допустимість доказу визначається законністю джерела, умов і способів їх одержання56. У правовій літературі вказується, що ця властивість має охоплювати чотири критерії: 1) належний суб'єкт, правомочний проводити процесу 2) належне джерело фактичних даних, які становлять 3) належну процесуальну дію, що використовується для 4) належний порядок проведення процесуальної дії, що Отже, не матимуть доказової сили дані, одержані не-уповноваженим на те суб'єктом; з неналежного джерела; у результаті незаконної слідчої дії або з порушенням порядку проведення та оформлення доказу. Предметом доказування у кримінальній справі є сукупність обставин, які необхідно дослідити у процесі дізнання, попереднього слідства і розгляду справи у суді. Це наявність чи відсутність злочину, час, місце, спосіб та інші обставини його вчинення; причини, з яких злочин не було доведено до кінця; роль кожної особи у скоєнні групового злочину, форма вини, мотив і мета злочину; вид, розмір і тяжкість шкоди, яку було чи могло бути заподіяно; обставини, які обтяжують, пом'якшують або виключають кримінальну відповідальність; обставини, які виключають або зупиняють провадження у справі; обставини, які характеризують особу підозрюваного, обвинуваченого чи підсудного; розмір витрат на стаціонарне лікування потерпіло- 55 Див.: Науково-практичний коментар Кримінально-процесуального кодексу України. — С. 113. само, - С. 117. 57 Див.: Кипнис Н. М. Допустимость доказательств в уголовном судо-производстве. - М., 1995. - С. 27. го від злочину; безпосередні причини злочину та умови, що сприяли його вчиненню58. Виконуючи свій професійний обов'я- Оцінка доказів зок, адвокат аналізує кожен доказ, що є у справі, незалежно від того, чи обґрунтовує цей доказ обвинувачення, чи виправдовує підзахисного. В результаті такого аналізу адвокат ясно уявляє, що доведено у справі безумовно, з чим можна не погоджуватись, що не доведено, а що взагалі не може бути доведено. Золотим правилом кожного адвоката є слова А. І. Уру-сова (сказані при захисті Дмитрієвої): «Де сумнівний факт, там неможливе звинувачення»59. Об'єктом оцінки є як докази, так і процесуальні джерела, що їх містять. «До змісту оцінки доказів як фактичних даних входить встановлення їх достовірності, належності, допустимості і достатності для вирішення як окремих питань у справі, так і справи у цілому60. Достовірність доказів означає, що вони правильно, адекватно відображають матеріальні і нематеріальні (ідеальні) сліди. Належність доказів визначається їх придатністю для встановлення наявності чи відсутності обставин, що входять до предмета доказування в справі. Як уже зазначалося, для з'ясування у кримінальному процесі всіх необхідних обставин є вичерпний перелік процесуальних джерел (ч. 2 ст. 65 КПК України). Проте іноді замість аналізу цих джерел суди посилаються лише на прізвища потерпілих, свідків та інших допитаних у справі осіб, не розкриваючи змісту цих та інших джерел61, на що звернув увагу Пленум Верховного Суду України. Слідчий, особа, яка проводить дізнання, прокурор або суд можуть збирати докази тільки у справах, які є у їх провадженні. Докази повинні визнаватися такими, що одержані незаконним шляхом, якщо їх збирання і закріплення здійснено або з порушенням гарантованих Конституцією України прав людини і громадянина, встановленого кримінально-процесуальним законодавством порядку, або не-уповноваженою на це особою чи органом, або за допомогою дій, не передбачених процесуальними нормами62. 58Див.: Юридична енциклопедія. - К., 1999. - Т. 2. - С. 272. ^Судебшле речи известньїх русских юристов. — М., 1957. — С. 710. иДив.: Науково-практичний коментар Кримінально-процесуального кодексу України. — С. 117. "Там само. - С. 113. 62Див.: Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 1 листоп. 1996 р. (п. 19). Одержання доказів Отже, адвокат повинен перевіри- суб'єктом питання про виключення протоко- лів слідчих дій, якщо: *• немає постанови про прийняття справи до свого провадження відповідно до ч. 2 ст. 113, ч. 9 ст. 227 КПК України; »• немає постанови про створення слідчої бригади; * немає розпорядження прокурора про передачу спра * немає окремого доручення іншому слідчому або орга > санкцію дано неуповноваженим прокурором; * діяльність органів дізнання здійснювалась без * діяльність органів дізнання у справах, з яких провад >• були порушення правил підслідності або підсудності. Допустимість катові право збирати відомості про зібраних захистом Факти' ЯК1 МОЖУТЬ 6У™ використані як докази у справі, зокрема одержувати документи або їх копії від підприємств, установ, організацій, об'єднань, а від громадян — за їх згодою; ознайомлюватися на підприємствах, в установах та організаціях з необхідними документами і матеріалами, за винятком тих, таємниця яких охороняється законом; отримувати письмові висновки фахівців з питань, що потребують спеціальних знань, проводити опитування. Адвокати вважають за можливе широке тлумачення цієї норми. Зокрема, вважається допустимим оглядати й фотографувати місце події або речовий доказ, наприклад автомашину, в тому числі за участі спеціалістів; вести бесіду з експертами щодо пропонування їх кандидатур для вчинення експертизи згідно з п. 2 ст. 197 КПК України; розмовляти з лікарями установ, у яких перебуває підзахисний (в тому числі тюремних і психіатричних); вести бесіди з посадовими особами, які давали або не давали відповідь на запит адвоката тощо. Адвокати старої школи остерігаються вести такий активний спосіб захисту, оскільки слідчі органи вважають це веденням слідчих і судових дій із збирання і перевірки доказів, що є винятковою компетенцією слідчих органів, прокурора, судді і суду63. Нерідко така обережність є виправданою, адже за активної позиції легко перейти ту межу, яка відділяє слідчу дію від збирання доказів відповідно до ч. 13 ст. 48 КПК. Адвокат повинен пам'ятати про це, адже відповідні органи можуть звернутися про притягнення його до відповідальності, а також відсторонення від справи. У справі Р. окремою ухвалою було доведено до відома відповідного органу адвокатури про допущене адвокатом порушення у справі про зґвалтування. Судова колегія дійшла висновку, що адвокат, пред'явивши в судовому засіданні чотири фотографії місцевості, в районі якої було вчинено злочин, виконав функцію, яка входить у компетенцію слідчого, а суд неправильно задовольнив клопотання адвоката про прилучення їх до справи. Скасовуючи окрему ухвалу, президія суду зазначила, що посилання на порушення з боку адвоката є необгрунтованим. В ухвалі не вказано, яку саме функцію слідчого виконав адвокат і в чому конкретно полягало порушення вимог ст. 108 КПК Латвійської РСР (статті 190, 191 КПК України). Клопотання адвоката про приєднання до справи згаданих фотографій не дають підстав розглядати їх як здійснення дій, що входять у компетенцію слідчого, оскільки фотографії не е процесуальним актом огляду місця події. Також не вмотивована вказівка колегії на порушення закону з боку суду. В окремій ухвалі не вказано, який саме закон суд порушив і в чому полягає порушення64. Уже після внесення змін до КПК України заступник Генерального прокурора в одному з інтерв'ю заявив, що адвокати обвинуваченого Л. зустрічаються зі свідками у справі і такі дії Генеральна прокуратура вважає тиском на слідство. Справа не в «полохливості» прокуратури, а в іншому: наші правоохоронні органи ніяк не можуть звикнути, що у зв'язку зі змінами у законодавстві вони втратили монополію на істину у кримінальній справі, що тепер адвокат може провести опитування свідка, зробити звукозапис або зафіксувати його пояснення в інший спосіб і просити суд, слідчого, прокурора допитати цього свідка. І принаймні зустріч адвоката зі свідком або потенційним свідком — це не тиск на слідство, а дозволена законом дія. В окремих випадках захисник може подати письмові пояснення, які не можна визнати як показання свідка, але за певних умов вони можуть мати силу документа. Тому збирання доказів самим адвокатом має неабияке значен- юДив.: Науково-практичний коментар Кримінально-процесуального кодексу України. — С. 91. "Стецовский Ю. Й. Адвокат в уголовном судопроизводстве. — М.,1972. - С.113. ня. Відповідно до ст. 48 КПК України захисник має право «подавати докази». Проте Кримінально-процесуальний кодекс дає тільки орієнтовний перелік способів одержання доказів: запитувати й одержувати документи або їх копії від громадян та юридичних осіб, знайомитися на підприємствах, в установах з документами, одержувати висновки фахівців та опитувати громадян. Отже, із закону і судової практики не випливає недопустимість для адвоката розшукувати захисні дані, і обмеження захисника поданням тільки письмових і речових доказів65. Дискусії з цього питання тривають до сьогодні. Заявляючи клопотання про допит свідка, необхідно вказувати, які саме обставини він може підтвердити. Проте щоб виконати таку вимогу, захисник повинен заздалегідь ознайомитись із додатковим матеріалом, а за необхідності попередньо опитати громадянина, якого він просить допитати як свідка (право на таке опитування гарантовано ч. 2 ст. 65 КПК). В іншому випадку замість представлення доказів, сприятливих для обвинуваченого або підсудного, захисник може погіршити його становище, що неприпустимо. Право захисника представляти докази може бути реалізовано і шляхом безпосереднього відшукування відомостей, необхідних для захисту66. Встановлюючи можливість опитування громадян, закон не визначає форми їх фіксування. Це можуть бути письмові записи, аудіозапис та інші види фіксування певних даних. Щоб перетворити їх у доказ, очевидно, необхідно заявити клопотання про допит опитаних адвокатом людей як свідків. Як же перетворити матеріали захисту на повноцінні докази? Для цього необхідно: * надати матеріали захисту (фотографії, схеми, звуко-і відеозаписи, письмові висновки фахівців особі, яка правомочна збирати докази (слідчому, суду) у вигляді додатку до клопотання про вчинення тих чи тих слідчих або судових дій, у процесі яких будуть перевірені відомості, що містяться у матеріалах захисту. Цими матеріалами обґрунтовується доцільність проведення повторної або додаткової експертизи; відвід експерта; необхідність допиту тих або тих осіб; проведення очних ставок, пред'явлення особи до впізнання, освідування, відтворення обстановки та обставин події; иДив.: Строгович М. С. Защитник должен защищать // Лит. газ. — 1970. - 4 марта. 66Див.: Стецовский Ю. Й. Адвокат в уголовном судопроизводстве. — С. 116. > заявити клопотання про допит фотографа, спеціаліста, ... Змішування оперативно-пошукової допустимість діяльності з процесуальною, підміна МаТСрІаЛІВ.. - оперативно-пошуко- 1Х °Дна одною поставили 6 під загро- вої діяльності 3У нормальний процес доказування в кримінальному процесі, здійснення принципу встановлення об'єктивної істини у справі та інших демократичних принципів судочинства68. Під час розгляду в суді скарги на санкцію прокурора69 представники прокуратури посилалися на матеріали, зібрані оперативними працівниками міліції. На клопотання адвоката суд витребував додаткові матеріали, які б підтверджували законність таких дій. Це очевидно. Відповідно до ч. З ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом. Але ж така сама вимога має бути дотримана і при вирішенні питання про надання санкції на арешт. Відповідно до ст. 66 КПК «у передбачених законом випадках орган, який здійснює слідство, або суд може доручити проведення оперативно-пошукових заходів чи використати засоби для отримання фактичних даних, які можуть бути доказами у кримінальній справі». Згідно з п. 2 ст. 10 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» результати оперативно-розшукової діяльності можуть використовуватися для отримання фактичних даних, які можуть бути доказами у кримінальній справі. Більшість оперативно-розшукових заходів пов'язані з таємним втручанням у приватне життя громадян. Тому для того щоб використати результати таких заходів, як докази, вони мають бути: > одержані з дозволу судді або санкції прокурора; *• здійснені слідчими органами згідно з нормами КПК України; * дозвіл на проведення оперативно-розшукової діяльності має бути наданий відповідним керівником і заведена оперативно-розшукова справа; постанова про заведення такої справи має бути затверджена начальником відповідного органу, який здійснює оперативно-розшукову діяльність (ст. 9 Закону). 67Див.: Защита по уголовному делу / Под рея- Е. Ю. Львовой. — С. 46. 68Див.: Михеєнко М. М., Нор В. Т., Шибгко В. П. Кримінальний процес України. - К., 1999. - С 119. 69Слухання справи мало місце ще до внесення змін до КПК. Вважаємо, що при цьому має бути розкрите джерело такого доказу. Відповідно до ст. 68 КПК України не можуть слугувати доказами дані, повідомлені свідком, джерело яких невідоме. Якщо показання свідка ґрунтуються на повідомленнях інших осіб, то ці особи також мають бути допитані. Згідно зі ст. 65 КПК як докази можуть бути прийняті протоколи з відповідними додатками, складеними уповноваженими органами за результатами оперативно-розшуко-вих заходів, та іншими документами. Не зовсім зрозуміло, хто саме повинен складати протокол щодо результатів опе-ративно-розшукових заходів, як перевіряти їх законність і достовірність, чи підлягає розкриттю особа, яка проводила ці заходи. Законодавча влада повинна б чіткіше висловитись з цього питання, розвинути в КПК або спеціальному акті положення ст. 62 Конституції України, як це зроблено, наприклад, в Ізраїлі, де на випадок зіткнення між особистою свободою і безпекою держави у зв'язку з розголошенням засекречених відомостей баланс має визначатися критерієм, згідно з яким «необхідність у розголошенні в інтересах справедливості переважує зацікавленість у нерозголо-шенні» (Ордонанс про докази. — 1971. — Розд. 45)70.
Читайте также: II. ПУТИ РАЗВИТИЯ КАПИТАЛИЗМА 1 страница Воспользуйтесь поиском по сайту: ![]() ©2015 - 2025 megalektsii.ru Все авторские права принадлежат авторам лекционных материалов. Обратная связь с нами...
|