Главная | Обратная связь | Поможем написать вашу работу!

І иіщ ии міг піти пиппплг 2 страница

Пріоритет прав людини випливає також із норм ст. З Конституції України, за якою «права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави... Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави».

До внесення змін до КПК України практика судів з цього питання була неоднозначною. Так, Президія Київського міського суду у постанові про скасування постанови Печорського районного суду відносно Т. зазначила:

«Суд послався на відсутність доказів, які б підтверджували інформацію оперативних даних про намір Т. виїхати за межі України і що нею відпрацьовувалося декілька шляхів виїзду. Водночас суд не взяв до уваги, що згідно зі Зводом відомостей, що становлять державну таємницю України, затвердженим наказом Державного комітету України з питань державних секретів, відомості про зміст, плани, організацію і результати оперативно-розшукової діяльності та про зміст кримінальних справ до закінчення слідства і передання справи до суду становлять державну таємницю, а тому не могли бути розголошені в судовому засіданні при розгляді скарги на санкцію прокурора».

Постанову було скасовано, провадження у справі закрито. Таким чином, суд, посилаючись на те, що дані містять

™Барак Аарон. Судейское усмотрение. — С. 91. 56

державну таємницю України, прийняв їх «на віру», без оцінки у сукупності з іншими доказами.

З такою позицією важко погодитись. У згаданому випадку баланс цінностей між інтересами людини (закріплений у конституційній нормі) та інтересами держави (закріплений наказом Державного комітету з питань державних секретів від 31.07.1995 р.) вчинено на користь держави, тобто порушено принципи, закріплені у ст. З Конституції України. Адже йшлося про обмеження права людини на свободу.

. Частина 2 ст. 65 КПК України міс-

Одержання доказів _тить _{вичерпни}й перелік джерел до-

Із неналежного _казі_в: показання свідків, потерпіло-

ДлССрСЛЯ..

го, підозрюваного, висновки експертів, речові докази, протоколи слідчих і судових дій та інші документи.

Завданням захисту є порушення питання про неприпустимість застосування як показань свідків, так і потерпілих, якщо:

>• особа через свої фізичні або психічні вади не здатна адекватно сприймати обставини, що мають значення для справи і давати про них правильні показання;

> особа не може назвати джерело своєї інформованості;
»• неповнолітня особа допитувалася без педагога;

* за ст. 63 Конституції України близьких родичів не
було попереджено про їхнє право не свідчити проти свого
родича;

>• як свідок була допитана особа, затримана за підозрою у вчиненні злочину;

* показання містяться у поясненнях, письмових заявах
(у тому числі посвідчених нотаріусом), тоді як єдино до
пустимою формою фіксації таких доказів є протокол до
питу;

>• слідчий не пересвідчився в особі свідка або потерпілого.

Висновок експерта є недопустимим джерелом доказів, якщо він:

> підлягає відводу через некомпетентність;

> вийшов за межі своїх спеціальних знань;

* проводив ревізію.

Протоколи — це документи про про-

Одержання ведення слідчих і судових дій, про їх

доказів неналежною... / -,«₀І т/-ттту

процесуальною дією «міст І наслідки (п. 20 ст. 32 КПК

України). КПК дає вичерпний перелік таких дій. Це — затримання і допит підозрюваного, допити свідків, потерпілого, обвинуваченого, експерта, очна

ставка, пред'явлення для впізнання, обшук, виїмка, огляд, ексгумація трупа, освідування, відтворення обстановки та обставин події, призначення експертизи. Здійснення слідчих і судових дій, не передбачених КПК, є порушенням принципу законності і прав громадян.

У справі Б. і К. Верховний Суд України визнав недопустимим використання як доказу даних, одержаних під час допиту «малолітньої, щодо якої був застосований неправильний метод допиту», тобто були порушені процесуальні норми проведення такого допиту. Скасовуючи вирок, суд вищої інстанції вказав, що не тільки «результат дослідження, а й шлях, що веде до нього, має бути істинним»⁷¹.

Підлягають вилученню як недопустимі:

> протоколи виїмки, оформлені замість протоколу обшу
ку. Виїмка оформляється відповідно до ст. 178 КПК за
постановою слідчого;

> протоколи добровільної видачі, оформлені замість
постанови про виїмку;

* протоколи перевірки показань на місці, оформлені замість протоколів огляду або відтворення обстановки та обставин події;

> медичні довідки про огляд обвинувачених, підозрюва
них, потерпілих і свідків замість протоколу освідування,
складеного відповідно до статей 193, 195 КПК України;

>• щиросердне зізнання замість власноручних записів обвинуваченим своїх показань у присутності слідчого згідно зі ст. 170 КПК України⁷².

Вилучення таких доказів ще не є усталеною практикою судів, однак це не повинно стримувати адвоката. Він не повинен думати про те, чи погодиться з ним суд, чи ні. Виходячи з конституційного положення, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, слід відстоювати свою правову позицію.

Незаконною процесуальною дією є й розшифрування аудіозаписів, зроблених слідчим, із вказівкою на належність голосів замість висновку фоноскопічної експертизи. У відповідь на подібні дії слідства адвокат має подати клопотання про вилучення такої розшифровки з числа доказів.

Поширеною є також практика збирання доказів за період адміністративного арешту, оформленого замість протоколу затримання відповідно до статей 106, 115 КПК Украї-

"Стецовский Ю. Й. Адвокат в уголовном судопроизводстве. — С. 111. ⁷²Див.: Защита по уголовному делу / Под ред. Е. Ю. Львовой. — С. 48.

ни. Всі докази, зібрані в такий спосіб, підлягають вилученню як недопустимі.

Гр. К. на підставі протоколу про вчинення опору співробітникові міліції було піддано адміністративному арешту. За цей період з ним інтенсивно працювали, вимагаючи зізнання у крадіжці. Щоб якось допомогти, адвокат звернувся до судді за дозволом на побачення з гр. К. для з'ясування обставин адміністративного арешту і подання скарги. Яким же було його здивування, коли в кабінеті слідчого він застав свого підзахисного, якого допитували з обставин крадіжки. Слідчий домагався написання явки з повинною. На тілі К. були сліди побоїв.

У результаті енергійних заходів адвоката і подання скарги на ім'я прокурора К. було звільнено з-під адміністративного арешту, у порушенні кримінальної справи було відмовлено.

Недотримання порядку проведення процесуальної дії, в результаті якої одержано доказ

Досвід адвоката і ґрунтовне знання процесуальних вимог дають змогу помічати порушення процесуальних норм і на цій підставі добиватись виключення доказів як недопустимих.

У деяких публікаціях виокремлюють три групи таких порушень⁷³.

1. Порушення, пов'язані з неправильним, неточним або неповним дотриманням норм КПК під час проведення слідчих або судових дій:

> проведення попереднього слідства без порушення кримінальної справи;

* проведення слідчих дій після припинення кримінальної справи, ЇЇ зупинення або направлення прокурору з обвинувальним висновком;

>• відсутність санкції прокурора на проведення відповідної дії або обставин, які дають підставу на проведення такої дії без санкції прокурора з наступним його повідомленням;

*• порушення правил про необхідність попереднього проведення іншої слідчої дії або використання іншого доказу (принцип «нитка-голка»: тобто неможливо почати шити, якщо не засилив нитку в голку).

Очну ставку проводять між двома раніше допитаними особами (ст. 172 КПК України). Прилучення речового доказу здійснюється після його огляду. Пред'являючи особу до впізнання, слідчий спочатку допитує того, хто впізнає зовнішній вигляд і прикмети цієї особи й особливості, за якими вони можуть провести впізнання (ст. 174 КПК).

"Див.: Защита по уголовному делу / Под ред. Е Ю. Львовой. — С. 49.

У справі гр. Ч. з числа доказів було вилучено кулю, яка була прилучена до матеріалів справи як доказ через рік після виїмки, а оглянута тільки у процесі додаткового розслідування через два роки.

При розгляді у суді не допускається відтворення звукозапису без попереднього оголошення показань підсудного, потерпілого або свідка.

Якщо показання є недопустимими доказами (наприклад, через те, що не роз'яснювались положення ст. 63 Конституції України), захист, порушивши питання про виключення із розслідування справи протоколу, який містить такі показання, повинен заперечувати і проти оголошення показань, і проти звуко- або відеозапису.

> якщо перед впізнанням був показаний впізнаний або
його фотографія, або при впізнанні використовувалися
статисти, зовні не схожі на впізнаного, або процедура
впізнання була підмінена пред'явленням фотографії впіз
наного під час допиту;

>• порушення при проведенні слідчих дій правил участі понятих;

> використання під час допиту навідних запитань, фор
мулювання яких містить відповідь, частину відповіді або
підказку;

* наявність у протоколі слідчої дії змін, доповнень, ви
правлень, не обумовлених тими, хто складав протокол, і не
засвідчених підписами всіх учасників слідчої дії;

* порушення принципів гласності, безпосередності та
усності під час розгляду справи у суді.

2. Порушення прав осіб, стосовно яких проводяться слідчі або судові дії.

> Найістотніші порушення конституційних прав і свобод
громадян зафіксовані у відповідних статтях Конституції
України. Це:

> нероз'яснення органами слідства і судом вимог ст. 63
Конституції;

> підміна положень Конституції України тлумаченням
норм КПК України. Ось приклад з обвинувального вироку,
винесеного Московським міським судом під головуванням
С. А. Пашина. Зважаючи на спорідненість законодавства
України і Росії, вважаємо такий приклад за доречний:

«Судова колегія зазначає, що показання А. С. Іваніна та О. М. Ко-нобрицької, дані ними в ході попереднього слідства, не можуть бути використані для обґрунтування їх винуватості, оскільки упродовж усього попереднього слідства їм не роз'яснювався зміст ч. 1 ст. 51 Конституції Російської Федерації. Роз'яснення положень ст. 46 КПК РРФСР, де у ч. З ідеться лише про «право давати пояснення», а не про право відмовитися від них, не замінює роз'яснення

конституційного положення, введеного в дію більш ніж через ЗО років після формулювання в КПК РРФСР прав обвинуваченого. Якщо Пленум Верховного Суду Російської Федерації вважав інакше, в п. 18 зазначеної постанови не з'явилися б записи про необхідність роз'яснювати згадане конституційне положення»⁷⁴;

* нероз'яснення ст. 63 Конституції України при виконанні інших слідчих дій (впізнання, огляд місця події з участю підозрюваного, обвинуваченого, потерпілого і свідка, відтворення обстановки та обставин події). Хоча в цих випадках, як зауважує адвокат Є. Львова, йдеться про свідчення не тільки словом, а й дією. Проте це, на її думку, з якою слід погодитись і при застосуванні українського законодавства, не змінює сутності конституційного положення.

Так, судова колегія в кримінальних справах Верховного Суду України визнала, що фактичні дані, які послужили підставою для засудження особи за ст. 208 КК України за втягнення неповнолітнього у злочинну діяльність, були добуті на стадії розслідування з порушенням права на захист, а тому вирок було скасовано, а справу закрито.

Як видно зі справи, Ш. не визнав себе винуватим у втягненні неповнолітнього в злочинну діяльність ні на попередньому слідстві, ні в суді. Обвинувачення ґрунтувалося винятково на показаннях, даних ним і Г. на попередньому слідстві як свідками. Водночас їх допит та початкові слідчі дії у кримінальній справі, порушеній щодо Ш. і Г. за ч. З ст. 140 КК, а також відтворення обстановки й обставин події за їх участю й очна ставка між ними були проведені в один день — 15 жовтня 1999 р.

Ураховуючи зазначені обставини та беручи до уваги, що Ш. і Г. під час допиту як свідків були попереджені про кримінальну відповідальність за статтями 178, 179 КПК, тобто всупереч вимогам ст. 63 Конституції України змушені були давати показання щодо себе, Судова колегія в кримінальних справах Верховного Суду України визнала, що в цьому конкретному випадку на цій стадії слідства одержання фактичних даних відбувалося з порушенням усіх передбачених законом правил і права зазначених осіб на захист. Тому ці дані не можуть бути визнані достовірними⁷⁵.

Щодо порушень права на захист, то як у Російській Федерації, так і в Україні судова практика визнає неповноцінними матеріали за таких умов:

>• якщо особі не було роз'яснено характеру підозри;

"Цит. за кн.: Защита по уголовному делу / Под ред. Е. Ю. Льво-вой. - С. 53.

^Рішення Верховного Суду України: Щорічник. — К., 2001. — С. 134.

* якщо особі, яку було затримано або застосовано щодо
неї запобіжний захід, своєчасно не пред'явлено обвинува
чення;

> обвинувачення пред'явлено з порушенням ст. 140 КПК
України;

> під час проведення допиту слідчим ставилися навідні
запитання (ч. 6 ст. 143, ч. 4 ст. 167, ч. 2 ст. 171);

* пред'явлено неконкретне обвинувачення, коли обви
нуваченому інкримінується вчинення кількох злочинів, які
підпадають під різні статті кримінального закону, але у
постанові не вказано, які конкретні дії ставляться у вину
обвинуваченому по кожній з них або не проведено розме
жування між діями учасників злочину (звичайно, судова
практика далеко не завжди рішуча в таких підходах, але
порушити перед судом проблему доказу як неякісного дже
рела — обов'язок адвоката);

> допит підозрюваного як свідка або допит обвинуваче
ного та підозрюваного проведений без адвоката. Треба мати
на увазі, що коли є запис підозрюваного або обвинуваченого
про їх згоду давати показання без адвоката, слід перевіряти,
чи була можливість реально скористатися допомогою адвока
та, чи був запропонований-конкретний адвокат. У Росії в
подібних випадках перевіряють наявність ордера конкретної
юридичної консультації про надання допомоги конкретним
адвокатом, від послуг якого відмовились. В Україні також
набула поширення практика, коли відмова від допомоги
адвоката є належною, якщо це сталося в умовах, коли мож
ливість скористатися послугами адвоката була реальною;

>• показання було отримано із застосуванням фізичного або психічного насильства, погроз, тортур, приниження людської гідності;

* мала місце «вимушена» явка з повинною з порушен
ням вимог ст. 96 КПК України;

»• слідчі дії проводилися без роз'яснення прав;

> ненадання перекладача, педагога неповнолітньому
обвинуваченому, непред'явлення його законному представ
никові матеріалів справи для ознайомлення;

»• порушення прав обвинуваченого при призначенні і проведенні експертизи;

* привід обвинуваченого у нічний час за відсутності
виняткових підстав.

3. Порушення, пов'язані з оформленням доказів. До них належать:

* відсутність у протоколі слідчої дії підпису кого-не-
будь з учасників або складача протоколу;

> відсутність печатки прокуратури на санкції, висновку
експертизи, офіційній відповіді, виконаній не на бланку
і т. ін.

> відсутність відомостей про місце, час і про допитувано
го або учасника слідчої дії, а також про особу, яка прово
дила такі дії;

> відсутність відомостей про спосіб пакування речових
доказів, вилучених на місці події і направлених на екс
пертизу;

> невручення копії постанови про виїмку, протоколу об
шуку, накладення арешту на майно (такі дії можуть квалі
фікуватись і як порушення права на захист)⁷⁶;

> вручення повістки без розписки.

Звичайно, в кожному конкретному випадку можуть мати місце й інші порушення.

Ці поради корисні й для української практики, а тому їх з повним правом слід використовувати і в українських судах. Проте останні вельми неохоче йдуть на такий крок. Тому кожне порушення слід аналізувати з урахуванням конкретних обставин справи. Може статися, що в одному випадку порушення буде визнане істотним, а в іншому — недопустимим, тоді як в інших випадках такий доказ буде покладено в основу обвинувачення⁷⁷.

Докази, одержані неналежним суб'єктом, з неналежного джерела або слідчою дією, не передбаченою процесуальним законодавством, майже завжди оцінюються як недопустимі.

Якщо ж порушено встановлений законом порядок проведення слідчої дії, у процесі якої було одержано доказ, то за поширеною в судах практикою він визнається неналежним, якщо:

* порушено конституційні права громадян;
>• порушено право на захист;

>• відомості про достовірність неможливо доповнити іншими доказами;

* неможливо повторити слідчу дію.

Деякі адвокати посилаються на 11 заповідей федерального судді Росії С. А. Пашина, якими слід керуватися, оцінюючи допустимість матеріалів.

1. Допустимість матеріалів як доказів не залежить від оцінки їх важливості для завершення справи.

⁷⁶Див.: Защита по уголовному делу / Под ред. Е. Ю Львовой. — С. 55.

"Гал само.

2. Якщо закон істотно змінив умови допустимості до
казів, то в основу обвинувачення не можуть бути по
кладені ті з них, що не відповідають положенням цього
закону.

3. Матеріали в інтересах захисту підлягають менш суво
рим правилам оцінки їх допустимості як доказів, ніж ма
теріали обвинувачення.

4. Інтересам сторони служить той матеріал, на викорис
танні якого вона наполягає, яким би не був його зміст.

5. Обвинувачений не розплачується своєю долею за
помилки або зловживання органів кримінального пере
слідування, а також захисника та інших осіб, що стоять на
його боці.

6. Тягар доводження хибності матеріалу покладено на
сторону, яка вказує на його хибність. Якщо ця сторона
продемонструє його хибність, тягар доводження допусти
мості матеріалу як доказу покладається на протилежну
сторону.

7. Матеріали мають підводитися під матрицю залежно
від їх змісту, а не назви.

8. Отруєне дерево дає ядовиті плоди. Матеріали, отри
мані в результаті використання недопустимого матеріалу,
самі неприпустимі як докази.

9. Після визнання матеріалу недопустимим спрацьовує
ефект доміно. Зокрема, забороняється згадувати про існу
вання такого матеріалу в інших матеріалах справи.

10. Нарочитість загрожує неповноцінністю. Наприклад,
існує правова відмінність між відеодокументом, отрима
ним від агента, що спеціально спостерігав за якоюсь особою,
і отриманим в результаті безперервної зйомки стаціонар
ною камерою всіх відвідувачів банку.

11. Заповіді можуть бути суперечливі: їх дія визна
чається людським вибором»⁷⁸.

Окремі з цих заповідей (наприклад, принцип «отруєного яблука») в українських судах ще не мають підтримки. Проте адвокат, розробляючи правову позицію і здійснюючи захист у справі, повинен вишукувати й активно висувати перед судом аргументи на захист підсудного. Одним з перспективних напрямів захисту є розробка і впровадження у судову практику норм ст. 62 Конституції України, яка передбачає, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на

™3ащита по уголовному делу / Под ред. Е. Ю. Львовой. — С. 56 — 57.

припущеннях. Тому «заповіді» С. А. Пашина заслуговують на увагу і в Україні.

Безумовно, кожен адвокат може віднайти і додати власні, відточені часом прийоми, які можуть бути використані у практиці.

2,3. ЕКСПЕРТИЗА В АРСЕНАЛІ ЗАХИСТУ

Можливості У багатьох категоріях справ захист
експертизи може бути побудований на вмілому

використанні результатів експертизи. Проте зробити це може тільки адвокат, який добре орієнтується в питаннях застосування спеціальних знань в кримінальному судочинстві.

Проблеми експертизи потребують окремого дослідження з боку науковців і фахівців з питань права і наук. Досягнення науки і техніки активно впроваджуються в практику боротьби зі злочинністю, за допомогою експертизи можна віднайти відповіді на складні питання й успішно вирішувати проблеми судового захисту. Тому органи розслідування і суди призначають експертизу для з'ясування важливих для справи обставин, що потребують спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва або ремесла. Експертні дослідження дають можливість прийняти обґрунтовані процесуальні рішення.

Адвокат повинен добре розбиратись у захисних можливостях експертизи. За результатами дослідження експерт складає висновок — джерело доказів, а наявні у ньому фактичні дані визнаються доказами.

Деякі адвокати не завжди усвідомлюють значення експертиз, але тільки доти, доки не стикнуться з цією проблемою безпосередньо в суді. Ось тут доводиться озброюватись довідниками, спеціальною літературою, звертатися за консультацією до знайомих експертів (що останні роблять украй неохоче і не кожному адвокату довіряють свої секрети).

За клопотанням адвоката на експертизу були направлені документи на дозвіл на поховання. Експерти мали встановити послідовність нанесення резолюції і тексту заяви. В деяких з представлених документів записи були виконані кульковою ручкою, в інших — чорнилами, в третіх — олівцем. У дослідженнях було застосовано адсорбційно-люмінесцентний метод, метод щупового профілювання (при дослідженні штрихів, виконаних пастою кулькових ручок), мікрозйомку картини інфрачервоної люмінесценції, метод вологого копіювання та ін. У результаті було зроблено висновок про відсутність у документах підробок і підчисток. Це дало

^ЗМ65

підставу адвокату просити про припинення справи за відсутністю події злочину⁷⁹.

В іншій справі об'єктом дослідження експертизи, призначеної на прохання адвоката, були схожі почерки. Експерт зробив категоричний позитивний висновок про виконання анонімних листів конкретним виконавцем — обвинуваченим. Експертами вищої організації, куди звернувся адвокат, був наданий протилежний категоричний негативний висновок. Для перевірки висновку експерти додатково застосували ймовірнісно-статистичний метод розбіжностей. У результаті були одержані дані, які підтвердили негативний висновок. Кримінальну справу було закрито.

„ Адвокат, визнавши за необхідне при-

Призначення ^

експеотизи значення експертизи з певного пи-

тання, заявляє клопотання про її призначення. Клопотання може бути задоволене або в ньому буде відмовлено. Як правило, проведення судових експертиз доручається відповідним експертним установам Міністерства юстиції України.

Адвокат повинен перевірити, що експерт, який бере участь у дослідженні, відповідає всім необхідним вимогам. Експерт має бути відведений від участі у проведенні експертизи, якщо:

1) раніше він брав участь у цій справі як потерпілий,
цивільний позивач, цивільний відповідач, їх представник,
свідок, слідчий, особа, яка проводила дізнання, обвинувач,
суддя, захисник, перекладач, законний представник обви
нуваченого або є близьким родичем цих осіб;

2) є інші обставини, що підтверджують особисту зацікав
леність експерта;

3) він перебуває у службовій або іншій залежності від
обвинуваченого, потерпілого, цивільного відповідача або
їх представників;

4) він раніше проводив ревізію, матеріали якої були
підставою для порушення кримінальної справи;

5) виявлено некомпетентність експерта.
Вважаємо, що не може призначатись експертом і особа,

яка раніше залучалась як спеціаліст і давала пояснення суду в цій якості. Експертиза призначається у випадках, коли для розв'язання певних питань при провадженні у справі потрібні наукові, технічні або інші спеціальні знання (статті 75, 76 КПК України).

В Україні є розгалужена мережа спеціалізованих судово-експертних установ та відомчих служб з різних галузей знань у системі Міністерства юстиції, охорони здоров'я, внутрішніх справ, оборони, а також служби безпе-

^пЛубшев Ю. Адвокат в уголовном деле. — С. 246. 66

ки⁸⁰. Міністерство юстиції веде реєстр атестованих судових експертів державних і підприємницьких структур та громадян. Відповідно до ст. 9 Закону України «Про судову експертизу» органи дізнання, досудового слідства й суду зобов'язані доручати проведення судових експертиз переважно фахівцям, внесеним до реєстру.

Висновок експерта є документом, складеним в результаті дослідження матеріальних об'єктів, явищ і процесів, що містять інформацію про обставини справи, в якому викладено відповіді на поставлені запитання. Ці відомості є доказами у справі, якщо вони сформульовані в категоричній формі, а не є припущеннями. «Ймовірний висновок експерта не є доказом і не може бути покладений в основу вироку. Він може бути використаний лише для висунення версій у справі»⁸¹.

Досвід адвокатури показує, що в експертній практиці ще чимало недоліків й помилок у розв'язанні не тільки складних, й навіть елементарних питань, в тому числі й таких, які чітко врегульовані у кримінально-процесуальному законодавстві. Виявлення цих помилок, юридичний аналіз їх причин, пропозиції щодо вдосконалення експертної роботи є умовою покращення захисної діяльності адвокатів.

У клопотанні про призначення експертизи адвокат має вказувати фабулу справи та обставини, у зв'язку з якими виникла потреба у спеціальних знаннях; в резолютивній частині зазначається вид експертизи, питання, які пропонується поставити перед експертом, а також експертна установа або експерт, якому, на думку адвоката, слід доручити проведення дослідження.

Порядок призначення експертизи визначений ст. 196 КПК України. Експертизу призначають у випадках, коли для розв'язання певних питань потрібні наукові, технічні або інші спеціальні знання (ст. 75 КПК). Експертиза є обов'язковою: для з'ясування причин смерті; для встановлення тяжкості і характеру тілесних ушкоджень; для визначення психічного стану підозрюваного або обвинуваченого за наявності у справі даних, які викликають сумнів щодо його осудності; для встановлення статевої зрілості потерпілої у справах про злочини, передбачені ст. 120 КК України; для встановлення віку підозрюваного або обвинуваченого, якщо

""Див.: Науково-практичний коментар Кримінально-процесуального кодексу України. — С. 127. само.

це має значення для вирішення питання про його кримінальну відповідальність і якщо про це немає відповідних документів і їх неможливо одержати (ст. 76 КПК).

Слідчі не завжди призначають експертизу, навіть у випадках, коли вона обов'язкова за законом. Найчастіше такі помилки трапляються при вирішенні питання про призначення судово-психіатричної експертизи. Адвокат повинен пам'ятати, що підставою при призначенні такої експертизи є передусім певщ об'єктивні дані (травми, перенесені захворювання, перебування на лікуванні в нервово-психіатричних закладах, обставини вчинення злочинів тощо⁸²). Тому, оформлюючи клопотання, на них слід обов'язково вказувати.

Часто слідчі призначають судово-психіатричні експертизи, керуючись особистими враженнями, а не об'єктивними даними. Захищаючи інтереси свого клієнта, адвокат має реагувати на подібні дії слідства поданням відповідних клопотань або й оскарженням цих дій.

Нерідко бувають випадки безпідставного призначення експертизи за фактами, вивчення яких не потребує спеціальних знань. Наприклад, у справах про автотранспортні злочини не завжди враховується, що з'ясування суті порушених правил дорожнього руху й оцінку поведінки водія здійснює суд на підставі наявних доказів. Спеціальних знань експерта для цього не потрібно⁸³. У кримінальному судочинстві обов'язковою умовою призначення експертизи є порушення кримінальної справи⁸⁴.

Кількість видів експертиз постійно

Види експертиз зростає, що пов'язане насамперед з

розвитком науки і техніки. Однією

з найпоширеніших експертиз є судово-медична, що дає

висновки з питань медичного і біологічного характеру.

Розрізняють кілька видів такої експертизи.

Експертиза трупа. Крім загальної проводяться спеціальні експертизи трупа: при механічній травмі, при пошкодженні тупими або гострими предметами, при вогнестрільних пораненнях, при транспортних травмах, при пошкодженнях від падіння з висоти; при смерті від механічної асфіксії, від дії високих або низьких температур, ураженні електричним струмом, іонізуючого випромінення, отруєння, різких змін тиску тощо. Здійснюють експерти-

⁸²Див.: Лубшев Ю. Адвокат в уголовном деле. — С. 247. ^Там само. - С. 248.

⇐ Предыдущая 1 234 5 6 7 8 9 10 Следующая ⇒