Главная | Обратная связь | Поможем написать вашу работу!

І иіщ ии міг піти пиппплг 8 страница

У таких справах до слідчих груп залучаються десятки працівників, здійснюється оперативно-розшукова «підтримка», яка видає «на-гора» іноді найабсурдніші чутки.

Усе це робиться з розрахунку на те, що суд «не розбереться», не подолає комплексу штучно створеної ілюзії «складності і значущості» справи, не захоче протиставляти себе сформованій громадській думці. З гіркотою потрібно визнати, що все це може дати бажаний для слідства результат.

Успіх обвинувачення у подібних справах зумовлений недомовками в законодавстві, суперечливістю у самих нормативних актах, що дає можливість для їх двоїстого тлумачення і, що гріха таїти, відкриває широке поле для зловживань та порушень, в тому числі і в судово-слідчій практиці¹⁷⁹.

Треба визнати, що культура слідства не завжди на належній висоті, ще мають місце випадки застосування незаконних методів і порушення законності.

Показовим прикладом є справа А. Д* Шейхона, якого було обвинувачено в розкраданні державного майна в особливо великих розмірах і систематичному хабарництві. Захист у справі здійснював адвокат Й. М. Кісенішський.

А. Шейхона, який був керуючим трестом, слідство представляло як «організатора», що «надихав» інших членів «злочинної групи» на скоєння злочинів. Як зазначає адвокат, слідство штучно змістило «епіцентр» справи і посадове становище Шейхона-керівника трансформувало

¹⁷⁹Див.: Островский С. А. Адвокат й правосудне. — Кн. 2. — С. 330. 130

у його «процесуальне» становище «організатора»¹⁸⁰, змалювавши його в такий спосіб як головну процесуальну фігуру.

Адвокат продемонстрував скрупульозну роботу з доказами і, критикуючи слідство, подав глибоко аргументований аналіз обвинувального висновку. Захисник виявив суперечності у постанові про пред'явлення обвинувачення, в якому стверджувалося, що Шейхону давали «хабарі з метою приховати від нього свою злочинну діяльність». Адвокат запитує: «Якщо Шейхону давали хабарі за версією слідства для того, щоб «приховати від нього свою злочинну діяльність», то як він міг бути «організатором»¹⁸¹ і головною процесуальною фігурою у справі?»

За наріжний камінь захисної формули Й. М. Кісеніш-ський узяв основоположні норми про презумпцію невинуватості та недопустимість побудови обвинувачення на основі припущень. Обвинувачення декларативно стверджувало, що Шейхон організував злочинну групу і за попередньою змовою повторно, шляхом привласнення і розтрати, систематично займався розкраданням державного майна і грошових коштів у особливо великих розмірах.

Кожне порушення завідувачами складів та бухгалтерами порядку обліку сировини (вони зменшували на 10 % знижку від загальної ваги, створюючи таким чином надлишки продукції та нараховуючи гроші, які ділили між собою), слідство кваліфікувало як таке, що було вчинено у змові з Шейхоном. При цьому нічим не підтверджувалось, що Шейхон принаймні знав про ті факти, які йому інкримінувались як вчинені у змові з ним.

Критикуючи позицію прокурора у справі, адвокат цитує його твердження про те, що «він (прокурор) думає, що Шейхон знав, що діється у конторі» і показує, що процесуальне значення такого припущення є нікчемним, бо воно не підкріплене відповідними доказами, а отже, не може мати значення для правосуддя взагалі. «Прокурор «думає, що Шейхон знав», а я, наприклад, «цього не думаю». Правосуддя не може будувати свої висновки на тому, «хто що думає», воно не може будуватися на здогадках й суб'єктивних абстрактних умовисновках. Правосуддя може стояти лише на твердому підмурівку безспірно доведених фактів!»¹⁸²

^тКисенишский Й. М. Судебньїе речи по уголовньїм делам. —

204.

""Гал само. - С. 205.

^№2Там само. - С. 207.

Обвинувачення Шейхона в 'одержанні хабарів ґрунтувалося на показаннях Осмініна та Завіна, які проходили по справі разом із Шейхоном. Вони обмовили останнього на попередньому слідстві, проте в судовому засіданні відмовились від цих показань, заявивши, що зробили це під впливом погроз. Судова практика свідчить, що зміни показань, даних під час попереднього слідства, недостатньо. Суди неохоче відступають від версії слідства.

Тому адвокат ретельно вивчив усі матеріали справи, якими слідство підтверджувало пояснення Осмініна й Завіна. Захисник навів об'єктивні дані, з яких випливало, що Шейхон різко реагував на недоліки у роботі Осмініна, видав цілу низку наказів, у яких накладав на нього дисциплінарні стягнення, і зрештою особисто порушив питання про передачу матеріалів на Осмініна у слідчі органи та звільнення його з роботи.

Перевіряючи давання Шейхонові хабаря у вигляді кришталевої вази, адвокат критично оцінив матеріали обшуку й вилучення кількох ваз та протоколи впізнання. Зіставивши ці протоколи, адвокат з'ясував, що впізнання мало місце за 10 годин до виїмки цих ваз у Шейхона.

Осмінін, зокрема, розповів, що він ніколи не давав Шейхонові грошей, що явку з повинною писав під диктовку слідчих, бо його помістили в жахливі умови й обіцяли відпустити, якщо він дасть проти нього свідчення. Таким чином, адвокат виявив грубі помилки слідства, які об'єктивно підтверджували те, про що розповідав Осмінін у суді, змінивши свої показання.

Завін так само показав, що на нього чинили тиск, погрожували, що у разі, якщо він не дасть показання проти Шейхона, піде «за потяг», тобто його зроблять організатором. За обмову Завіну обіцяли свободу, стверджували, що він їм не потрібен, їм потрібна людина, яка стоїть на більш високому щаблі¹⁸³.

Проте захисник не обмежується тільки поясненнями Завіна, а проводить об'єктивний аналіз ситуації, характер взаємовідносин Завіна з Шейхоном, демонструючи неспроможність і нереальність давання хабаря. Одним з епізодів, які інкримінувалися як хабар, було твердження, що Завін передав Шейхону куртку. Слідство не допитало осіб, які могли спростувати ці твердження, відмовило Шейхону в такому клопотанні.

¹⁸³Див.: Кисенишский Й. М. Судебньїе речи по уголовньїм делам. — С. 215.

Адвокат заявив клопотання про виклик цих свідків до суду. Під час їх допиту з'ясувалося, що Шейхон взагалі не брав куртки у Завіна, він тільки обміняв свою аналогічну куртку, яка була йому тісною, на куртку більшого розміру, яку купила свідок Лученкова. У свою чергу, Лу-ченкова купила для себе куртку, яку приносив Завін.

У судовій промові адвокат, аргументуючи, які показання Осмініна суду слід взяти до уваги — ті, що були дані на попередньому слідстві або в суді (а така дилема при зміні показань завжди виникає), сказав: «Адже справа не тільки й не стільки в самих показаннях Осмініна, скільки в об'єктивній підтвердженості його показань, ступені їх переконливості й логічності, реальності та життєвій правдоподібності. Показання про давання Осмініним хабарів Шейхону — неправдоподібні за своєю об'єктивною логічною природою, їх бездоказовість й недостовірність об'єктивно визначені характером їхніх стосунків та специфікою самої ситуації»¹⁸⁴. Вироком суду Шейхон був виправданий за всіма пунктами обвинувачення.

У лютому 1996 р. було порушено

Тенденційність кримінальну справу за ч. 2 ст. 148²,
слідства, _ч ₁ _ст ₈₀ _ст _8б, _кк у_країни _проти

експептГЛ^Вчахист ТУ™ прачі»™¹"¹⁸ підприємства «Адо-

С АІ'НС V 11В 1 о а А.*! І/1. т т ^ ті а '— т т ^

за поиниипом «не ^Н1С> УУ^беР^и ^В- ^А-> " ^сина ЦУ^бе"

АА ІШИНЦИІШІЧ ^НС _ _. _" _ -. __. _ _. _ _

заважати слідчому Р^и ^М-^ Бор™ °- Ю" Лаврюк М. М. робити помилки». Справа ускладнилась тим, що на третій день тримання під вартою в камері тимчасового тримання за загадкових обставин загинула Цубера В. А., одна із засновників підприємства «Адоніс», яку слідство спланувало як «організатора стійкої злочинної групи».

Обставини смерті належним чином з'ясовані не були, експерти не дійшли єдиної думки. Офіційна версія — самогубство. Формула обвинувачення:

«Цубера та інші, одержавши 5 млрд крб. для закупівлі пального для районної адміністрації у зв'язку зі стихійним лихом, створили лишки пального шляхом завищення ціни і в такий спосіб привласнили понад 200 тис. доларів США. Крім того, директор Борка та головний бухгалтер Лаврюк звинувачувались в ухиленні від сплати податків, незаконних валютних операціях».

Приймаючи на себе доручення, автор цих рядків не мав уявлення про масштаби справи, до того ж слідство чинило

""Кисенишский Й. М. Судебнне речи по уголовньїм делам. — С. 213.

всілякі дрібні перепони у побаченнях з арештованими, ознайомленні з матеріалами, які були підставою для порушення кримінальної справи. Зокрема, порушуючи вимоги ст. 12 Закону «Про попереднє ув'язнення», слідчий не направив повідомлення про допуск адвоката до участі у справі в СІЗО і вимагав у кожному окремому випадку одержувати від нього дозвіл на побачення.

У пресі ще до пред'явлення обвинувачення розпочалася «розкрутка» справи, і начальник УБОЗу області дав масштабне інтерв'ю про розкриття «злочинної зграї», яка вкрала понад 200 тис. доларів. «Винуватці вже за ґратами», — заявив начальник, підміняючи суд. Справа набувала ознак резонансної, різко зросла група слідчих, її члени безперестану виїжджали у численні відрядження до Полтавської області, Чехії та Угорщини «за доказами». «Значущість» і «масштабність» справи зростали. Рішучий «наступ» на корупцію в області одержав підтримку Генеральної прокуратури та МВС України.

За таких умов захист визнав за необхідне не давати пояснень слідчій групі, оскаржувати кожне порушення закону, заявляти відводи слідчим та публікувати спростування односторонньої інформації, що надавалася правоохоронними органами.

Захист активно оспорював рішення слідчих з процедурних питань, а також арешти на майно поданням позовів про виключення майна з опису, оскаржував санкцію прокурора. Водночас обвинувачені пояснень не давали, «не заважаючи» працювати слідчим. Помилки й упущення слідчих при призначенні експертизи не оскаржувались. Проте захист подав свій перелік запитань, які вважав за необхідне поставити перед експертом. Зайве говорити, що слідчий відхилив їх.

Іноді адвокатам дорікають, що така позиція вводить в оману слідство, не сприяє встановленню істини у справі. Проте жоден законодавчий акт не зобов'язує адвоката шукати об'єктивну істину у справі або сприяти її пошуку, якщо це суперечить інтересам його клієнта¹⁸⁵.

Після оскарження санкції про арешт у суді одну із заарештованих — директора Борку — було звільнено з-під варти. Стосовно заарештованого М. І. Цубери Генеральна прокуратура змушена була визнати, що заступник прокурора області перевищив свої повноваження, продовживши термін його тримання під вартою до 6 місяців. Вимоги

¹⁸⁵Див.: Адвокатская деятельность. — М., 2001. — С. 131. 134

слідчого до адвоката щоразу одержувати дозвіл на побачення були визнані незаконними.

В умовах тенденційного слідства давати пояснення і виправдовувальні матеріали слідству — означає освітлювати прожектором дорогу для обвинувачення. Все, що виправдовує обвинуваченого, — відкидається або ігнорується. Натомість документи, договори, рахунки і пояснення, якщо такі надаються захистом і обвинуваченим, є підставою для допитів усіх тих, хто так чи інакше мав спільні справи з обвинуваченими. А ось ще один погляд зсередини: «Сподіватися на якусь подобу об'єктивності з боку слідства — велика дурниця. В матеріалах кримінальної справи залишиться тільки те, що характеризує тебе як антисоціальний елемент...»¹⁸⁶. Тому-то й було прийнято рішення не заважати слідчим поясненнями, посиланнями на документи, які спростовують версію слідства, тощо. Водночас будь-яка неточність слідства у питаннях процедури негайно оскаржувалась.

Звичайно, це не догма. В деяких справах і за інших обставин (наприклад, коли обвинувачених не заарештовано) відмова від давання показань може бути використана недобросовісним слідством для погроз арештом і якщо адвокат дав таку рекомендацію, то наступний за цим арешт обвинувачений може сприйняти як наслідок такої відмови. Клієнтові у цьому випадку не доведеш, що давати показання або ні — це його право і що відмова від давання показань не може бути підставою для арешту.

Показовий приклад у справі Цубери, Борки та інших. Заарештована Борка заявила адвокату, що хотіла 6 давати пояснення, бо вважає себе невинуватою. На її думку, після дачі пояснень слідчий мав змінити їй запобіжний захід на підписку про невиїзд. Звичайно, давати пояснення чи ні — це прерогатива обвинуваченого. Адвокат може дати тільки пораду, роз'яснити обвинуваченому його права, проте наполягати на відмові від давання показань він не повинен, адже це може зашкодити захисту, викликати недовіру до захисника.

Після проведення допиту у присутності адвоката, на якому Борка дала свої пояснення у справі, захисник уголос зачитав протокол допиту. Яке ж було здивування Борки, простої сільської жінки, коли було зачитано текст протоколу! Слідчий перекрутив її пояснення і вжив слова і терміни («гуманітарна допомога», «франко-станція За-

^жКудін А. В. Книга про те, як вижити в тюрмі. — С. 19.

гонь» тощо), які допитуваній були навіть невідомі. Після цього Борка відмовилася давати слідчому будь-які пояснення.

Обвинувачення передало суду 48 томів справи, яка переважно містила вилучені з підприємств документи, що не мали безпосереднього стосунку до обвинувачення. На етапі ознайомлення з матеріалами справи захист подав низку клопотань щодо призначення повторної і додаткової експертиз, їх було відхилено. Слідство не просто довірилось помилковим висновкам експертів, а й ці помилкові позиції нав'язувало ревізорам, і, як можна здогадуватись, й експертам.

У результаті судового розгляду справу було направлено на додаткове розслідування. У захисту виникло чимало запитань до експертів (понад 500). Експерти давали пояснення в суді протягом двох тижнів. Висновки експертиз не дали відповіді на низку ключових питань обвинувачення, а тому було призначено додаткову експертизу для з'ясування реальної вартості закупленого пального. Касаційне подання прокурора на постанову про направлення справи на додаткове розслідування було відхилено Верховним Судом України.

Після проведення додаткового розслідування справу було повторно направлено в суд. Експерти, які проводили повторну експертизу, визнали неможливим визначити вартість пального через «відсутність первинних документів», проте загальний висновок, що підтримував версію обвинувачення, залишився незмінним. Слідство обґрунтовувало вартість пального висновками ревізора. Суд знову направив справу на додаткове розслідування, але цього разу не був підтриманий Верховним Судом України.

Захист усвідомлював необхідність оспорювання висновків експертів і ревізорів. Оскільки суд відмовив у проведенні повторної експертизи за участю інших експертів, залишалася спроба спростувати висновки експертів безпосередньо в суді шляхом одержання пояснень від них. Розраховувати на успіх у такій ситуації важко, адже експерти мали науковий ступінь, значний стаж роботи. Суд у подібних ситуаціях надає перевагу думці експерта.

Оскільки спертися на висновки інших фахівців та експертів захисники не могли, то вони відібрали конкретні приклади явно помилкових тверджень і піддали їх критиці в судовому засіданні, створивши ситуацію, коли експерти були змушені самі спростовувати себе. Ось як це відбувалося:

Захисник: У справі є два контракти. Один від 5, а другий від 20 січня 1994 р. Який із цих двох контрактів Ви брали до уваги при проведенні експертизи?

Експерт Дячишина: Нами досліджувались тільки ті контракти, які були надані.

Захисник: Який саме контракт Вам був наданий?

Експерт: Мені був наданий контракт від 5 січня.

Захисник: У матеріалах справи е платіжне доручення № 2, за яким перераховувались кошти. Ви знайомі з цим платіжним документом?

Експерт: Так, я знайома з цим документом і досліджувала його.

Захисник: Який контракт вказаний у цьому документі як підстава для платежу?

Експерт: Оплата за платіжним дорученням № 2 проводилась за контрактом від 20.01.94 р.

Захисник: Тоді поясніть, чому Ви брали для експертного висновку контракт від 5.01.94 р., якщо оплата за платіжним дорученням здійснювалась за контрактом від 20 січня 1994 р.?

Експерт: Мені був наданий контракт від 5 січня 1994 р.

Захисник: А контракт від 20 січня Вам не був наданий?

Експерт: Контракт від 20 січня 1994 р. не був наданий.

Це дало змогу суду з'ясувати, що експерт робив висновок про вартість та інші обставини поставки пального не за тим контрактом, за яким проводилась оплата, а за зовсім іншим, за яким поставка пального взагалі не здійснювалася. Отже, висновки експерта про вартість пального ґрунтувалися на контракті, за яким поставка не здійснювалася, а контракт, за яким проводилася поставка і який був підставою для платежів, ревізорам і експертам не був наданий.

Захисник: Ви здійснювали повторну експертизу. На підставі яких документів Ви робили висновок про вартість пального?

Експерт Скороход: Документи, які були мені потрібні, слідством не надавалися, а саме первинні документи.

Захисник: Ви робили ревізію у підприємстві «Адоніс». На підставі якого контракту Вами зроблено висновки про вартість та кількість пального?

Ревізор Фегер: Висновки зроблено на підставі контракту _Ві_д5 січня 1994 р.

Захисник: Чи Ви знаєте про контракт від 20 січня 1994 р.?

Ревізор: Про доповнення до контракту від 20.01.94 р. мені невідомо. Цей контракт не досліджував.

У предмет розкрадання було включено пальне, яке одержали треті особи та організації. Проте обвинувачення стверджувало, що пальне було одержано товариством «Адоніс» і ревізори та експерти підтверджували цей висновок. Стверджувалося, що М. І. Цубера за накладною № 733/733 одержав 15 цистерн пального для товариства

«Адоніс». Підсудні — директор Борка та головний бухгалтер Лаврюк — заявляли, що такого пального вони не одержували і нічого про це не знають.

Захисник: Вами зроблено висновок, що товариство «Адоніс» одержало пальне за накладною №733/733. Чи було в наданих Вам матеріалах доручення від підприємства «Адоніс» на одержання пального?

Експерт Дячишина: Нам було надано доручення від Медоварсь-кого, директора угорської фірми МММК.

Захисник: Чи могла угорська фірма МММК надавати доручення для одержання пального від імені товариства «Адоніс»?

Експерт: Доручення, видане Медоварським, не відповідає вимогам, яких слід дотримуватись при отриманні матеріальних цінностей: його складено не за формою, не вказано дату і термін дії. Видача матеріальних цінностей за такими документами неможлива.

Захисник: То чому ви зробили висновок, що пальне одержало товариство «Адоніс»?

Експерт: 7 (німа сцена без відповіді).

Лише в суді ревізори та експерти «прозріли» й підтвердили, що доручення є неналежними документами.

Захисник: Чи відповідають вимогам закону доручення, якими обґрунтовується одержання пального товариством «Адоніс»?

Ревізор Фегер: Я бачив доручення, видані Цубері, але отримували пальне зовсім інші люди. Крім накладної, інших документів на 15 вагонів не було. Доручення № 20, № 29 оформлені неналежним чином. У дорученнях відсутня дата видачі і виправлена кількість нафтопродуктів. Доручення № 23 виписано на Гусака, але за накладними дизпаливо отримав Вакаров.

Після цих пояснень суду було неважко зробити висновок, що акт ревізії, як і акт експертизи, ґрунтується на недостовірних документах, які не можуть бути доказом одержання пального товариством «Адоніс». На цих обставинах наголошував у своїх поясненнях Верховному Суду України й адвокат. Ось уривок з виступу у Верховному Суді України:

У предмет розкрадання включено пальне, яке одержали треті особи та організації. Стверджується, що Цубера М. І. одержав 15 цистерн пального за накладною №733/733 для товариства «Адоніс». Захист просить: підніміть мені повіки і покажіть те доручення, на підставі якого Цубера був уповноважений на одержання пального від імені товариства «Адоніс». Такого доручення немає.

Тоді кажуть: Цубера одержав пальне для товариства «Адоніс» на підставі доручення від угорської фірми МММК. Розрахунок тут на довготерпіння суду, на те, що він проковтне і таку вигадку. Бо будь-кому зрозуміло, що угорська фірма МММК не може видавати доручення на одержання пального від імені товариства «Адоніс».

Експерт Дячишина, яка у висновку стверджувала одне, в суді «прозріла» й пояснила суду, що «доручення, видане Медоварським, не відповідає вимогам, яких слід дотримуватись при отриманні матеріальних цінностей. Відсутні дата і термін дії доручення. Доручення складено не за формою». І висновок: «Видача матеріальних цінностей за такими документами неможлива» (т. 42, а. с. 224). Усе це добре, але чому експерти не зробили такий висновок в експертизі, чому не вказали, що висновки ревізора Фегера, який зарахував пальне як одержане «Адонісом», є помилковими?

І знову тільки в суді ревізори й експерти «прозріли» і підтвердили, що доручення є неналежними документами. Ревізор Фегер заявляє суду: «Я бачив доручення, видані Цубері, але отримували пальне зовсім інші люди. Крім накладної, інших документів на 15 вагонів не було. Доручення № 20, № 29 оформлені неналежним чином. У дорученнях відсутня дата видачі й виправлена кількість нафтопродуктів. Доручення №23 виписане на Гусака, але за накладними отримав дизпаливо Вакаров» і т.ін.(том 47, а. с. 154 — 157). Отже, ревізор «усе бачив», а писав протилежне... як і експерти...

Попереднє розслідування і вирішення справи у суді тривало понад 5 років. Вину підсудних у розкраданні в особливо великих розмірах так і не було доведено, суд постановив виправдувальний вирок. Рідкісний випадок, коли в судовому засіданні вдалося спростувати висновки експертизи. Хоч експерти і ревізори все чудово знали, але коли стало непереливки, вони прикрились тим, що, мовляв, слідство не надало їм потрібних «первинних» документів.

У цій самій справі є епізод, пов'язаний з обвинуваченням за ст. 80 КК України «Порушення правил про валютні операції». Допитується свідок Н. — угорець за національністю, який народився і проживав в угорському селі, навчався в угорській школі. Єдиний свідок обвинувачення у справі, порушеній за ст. 80 КК України.

Його допит на попередньому слідстві був проведений без перекладача, хоча свідок Н., людина похилого віку, практично не володіє українською мовою, але на побутовому рівні може спілкуватися російською, яку вивчав у школі.

Адвокати, враховуючи тенденційність слідства, не заявили клопотань про допит цього свідка з перекладачем, хоча й усвідомлювали, що слідчий припустився помилки.

У судовому засіданні захисники заявили клопотання про допит свідка за участю перекладача. Прокурор заперечував, але після з'ясування того, де вчився свідок та інших обставин, підтвердилось, що він справді не володіє українською мовою і з труднощами може спілкуватися російською. Під час допиту з перекладачем свідок категорично заявив, що з ним розраховувались за виконану роботу купоно-карбованцями, а не доларами. Про ціну за

роботу він домовлявся в доларовому еквіваленті, але платежі здійснювалися в українській валюті.

Показання, дані під час попереднього слідства, він заперечив і заявив, що взагалі нічого не зрозумів з того, про що його запитували. Йому дали підписатися, сказавши, що так треба. Він розписався угорською мовою. Отже, ніяких розрахунків у доларах він не проводив. Довести порушення правил валютних операцій не вдалося. Підсудних було виправдано і за цим епізодом. Захист не став на заваді допущеної слідством помилки, і в суді вдалося піддати її сумніву й виправдати підсудних за ст. 80 КК України.

Такою вже є природа обвинувачення, що йому завжди ближчі свідчення на його підтвердження, ніж ті, які спростовують його версію. Проте тенденційне слідство — це не тільки сумнозвісний «обвинувальний ухил». При тенденційному слідстві слідчий, та й не тільки він, усвідомлює відсутність вини обвинуваченого, але вперто продовжує обстоювати свою позицію. І адвокату важко цьому протидіяти.

У справі Давітая адвокат Кісенішський заявляє: «Обвинувальний висновок у цій справі побудовано так: він механічно перераховує показання всіх без винятку свідків, — і незалежно від того, чи стосуються ці показання справи, викривають чи не викривають вони обвинуваченого, — показання ці, без скільки-небудь серйозного аналітичного розбору наводяться як докази нібито «винуватості» обвинуваченого... Важливо подати або витлумачити показання свідка таким чином, щоб створити ілюзію його причетності до справи, видимості його значення для обґрунтування вини»¹⁸⁷.

Якщо обвинувачення ґрунтується тільки на показаннях різних осіб, а інших доказів немає або ж вони мають другорядне значення, особливу увагу слід приділити підготовці, проведенню й оцінці допитів підсудних, потерпілих, свідків. Які «захисні резерви» може знайти адвокат, найлегше зрозуміти на прикладах конкретних справ. Найхарактерніші в цьому плані злочини проти особи, де типовими є такі засоби доказування, як пред'явлення для впізнання, перевірка показань на місці. Як правило, вирішальними для цих категорій справ є показання підсудного, потерпілого та свідків, а тому їх допит є важливою дією не тільки для адвоката, а й для прокурора.

Мимоволі пригадується обвинувальна промова відомого судового діяча В. Д. Спасовича у справі про підпал млина, в якій він на закиди захисту, що обвинувачення

^шКисенишский Й. М. Судебньїе речи по уголовньш делам. — С. 76. 140

побудовано лише на непрямих доказах, на рисах і рисочках, відповів: «Так! Риси і рисочки! Але ж з них складаються обриси, а з обрисів літери, а з літер склади і зі складів виникає слово, — і це слово: — підпал!»¹⁸⁸.

Отже, показання свідків, потерпілих, підсудних залежно від їх повноти і всебічності можуть дати достатню сукупність доказів для винесення вироку, намалювати цілісну картину злочину, якщо вони пронизані внутрішньою логікою подій, яка дає підстави для певного й однозначного висновку. І адвокат, будуючи захист свого підзахисного, повинен враховувати ці обставини.

Захисні можливості аналізу допитів продемонстрував адвокат Й. М. Кісенішський у справі Давітая, якого було обвинувачено в умисному вбивстві. Суд на підставі наявних матеріалів не зміг постановити вирок і знову, вже вдруге, направив справу на дослідування. В ухвалі суду прямо вказувалося, що «Давітая ні на попередньому слідстві, ні в суді винним себе не визнав, і стверджував, що бензином ні Маркаряна, ні його машину не обливав і бензин не підпалював. Ця позиція підсудного обвинуваченням не спростована»¹⁸⁹.

Як приклад адвокат наводить використання слідством свідчень Щербакова, які нібито викривають Давітая у вчиненні злочину і показує неспроможність такого підходу. Щербаков прямо сказав: «Хто підходив з відром, я не пам'ятаю, я особисто впізнати Давітая не можу. Я особисто не бачив, щоб хто-небудь плеснув бензином, я не бачив, щоб хто-небудь когось підпалив». І адвокат робить висновок, що свідок Щербаков не є свідком кримінального факту, його показання не можуть бути покладені в основу обвинувачення, вони є «нейтральними стосовно події», не мають процесуальне-доказового значення.

Адвокат продовжує аналіз показань свідків. Наводить еволюцію пояснень кожного з них після кількох судових процесів справи, скрупульозно з'ясовуючи подробиці й обставини злочину. Для того щоб це зробити, Кісенішський безпосередньо в суді готував відповідний ґрунт на прямому і перехресному допитах. Важливими для справи були показання Гевондяна. Адвокат наголошує:

«Показання Гевондяна — специфічне джерело доказів. Потрібно враховувати й те, що він — працівник міліції і був, можливо, про-

^тСпасович В. Д. Избранньїе трудьі й речи: Автограф. — Тула, 2000. — С. 14.

^<тКисенишскгІй Й. М. Судебньїе речи по уголовньїм делам. — С. 75.

фесійно зацікавлений у підтриманні версії слідства, й будучи другом загиблого Маркаряна, хотів підтримати версію його батька про умисне вбивство.

На першому процесі свідок сказав: «Першим вдарив Маркарян. Після цього удару виплеснулося відро». Запитання: «Що Ви розумієте під словом «виплеснулося», чи вважаєте Ви, що Давітая плеснув бензин навмисно, а далі — підпал? Відповідь: «Я бачив, як виплеснулась рідина із відра, але я не стверджую, що Давітая навмисно плеснув бензин. Я не бачив і не знаю, хто підпалив».

На нашому процесі Гевондян показав: «Сам факт бачив так: Давітая з відром підійшов до Маркаряна і той його вдарив. Рідина з відра виплеснулася на Маркаряна. Я особисто не бачив, щоб Давітая підпалив Маркаряна»¹⁹⁰.

Далі адвокат наводить пояснення інших свідків, розглядає їх пояснення з різних боків, досягаючи кумулятивного ефекту за рахунок зосередження їх один поруч з одним і робить висновок:

⇐ Предыдущая 4 5 6 7 8910 11 12 13 Следующая ⇒