Главная | Обратная связь | Поможем написать вашу работу!

І иіщ ии міг піти пиппплг 5 страница

Недопущення адвоката — це невиконання службовою особою вимог КПК про допуск захисника до участі у справі на будь-якій стадії процесу, коли адвоката запрошують підозрюваний, обвинувачений, підсудний¹²⁷. Несвоєчасне надання захисника має місце при невиконанні встановленого порядку призначення захисника у випадках, передбачених КПК.

Інше грубе порушення права на захист може мати місце, наприклад, у разі тиску на особу, з тим щоб вона відмовилася від запрошеного або призначеного адвоката, непризна-чення захисника у випадках, передбачених законом, тощо¹²⁸. Порушенням права на захист є також фальсифікація тих чи тих даних досудового слідства, тиск на експертів з метою одержання потрібного слідчому результату експертизи. Якщо слідчий грубо порушує права підозрюваного, обвинуваченого, захисник, прагнучи забезпечити об'єктивність і неупередженість слідства, повинен обговорити зі своїм клієнтом питання про доцільність звернення з відповідною скаргою на такого слідчого.

¹²⁶Див. також гл. 1 «Допуск захисника до участі у справі» Відповідна поправка про визнання особи, проти якої порушено кримінальну справу, підозрюваною подана до Верховної Ради України депутатом 3. В. Ромовською.

¹²⁷ Див.: Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України від 5 квіт. 2001 р. - С. 938.

^І28Гал само.

Ще одна важлива норма — ст. 387 КК, яка передбачає відповідальність за розголошення даних досудового слідства або дізнання. Такі повідомлення перетворились на узвичаєну практику, в тому числі й для прокурорів високого рівня. Так, окремі прокурори Генеральної прокуратури дозволяють собі твердження, що ті чи ті політики допустили злочини, вже «доведені слідчими», хоча вироку щодо цих осіб суд не ухвалював. Такі виступи порушували передбачену ст. 62 Конституції України презумпцію невинуватості, створювали ще до суду негативну громадську думку щодо окремих осіб, що не могло не впливати і на суддів, які в майбутньому розглядатимуть справу. Тому прийняття ст. 387 КК є логічним продовженням ст. 62 Конституції України. Розголошення даних досудового слідства чи дізнання утворює склад злочину, передбаченого ч. 2 ст. 387, за умови, якщо розголошені відомості ганьблять людину, принижують її честь і гідність. До них належать, наприклад, дані про інтимне життя особи, її захворювання або дії, вчинені щодо неї, які вона бажає зберегти у таємниці і розголошення яких підриває її авторитет, зачіпає почуття самоповаги¹²⁹.

Усі згадані статті є важливим захисним ресурсом. Звернення із заявами про порушення кримінальних справ у подібних ситуаціях є «витверезним» чинником, який може повернути слідчого, прокурора у русло законності або й бути підставою для їх відводу.

Труднощі в питаннях кваліфікації злочину полягають також у тому, що остання здійснюється у процесі слухання справи або досудового слідства, коли фактичний склад діяння учасники процесу уявляють по-різному. Кожна зі сторін подає свою версію подій, а відтак, як правило, й свою кваліфікацію. І ні прокурору, ні захисникові достеменно не відомо, які дії підсудного суд вважає доведеними, а які ні.

¹²⁹Див.: Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України від 5 квіт. 2001 р. - С. 958.

участь захисника у суді

3.1. ВИВЧЕННЯ МАТЕРІАЛІВ СПРАВИ

Перевірка справи Адвокатська діяльність — справа творча. Тому кожен адвокат має свої прийоми та принципи підготовки до участі у розгляді справи в суді. Наприклад, є досвідчені адвокати, які, готуючись до процесу, задовольняються обвинувальним висновком та перевіркою його окремих положень матеріалами справи (при цьому їм вдається домогтися значних практичних результатів). Великий досвід, уміння працювати в судовому засіданні нерідко компенсують дещо поверховий підхід до вивчення матеріалів справи. Проте останнє є одним з найвідповідальніших етапів підготовки адвоката до судового розгляду справи.

До справи з обвинувачення в шахрайстві вступив адвокат, який не брав участі в попередньому слідстві. Два томи справи, що складалася з кількох епізодів, на перший погляд, не містили несподіванок. Очевидно, суддя була такої ж думки, тому здивовано запитала в адвоката, що ж він там вивчає впродовж двох тижнів. У судовому засіданні з'ясувалося, що адвокат знайшов захисні ресурси в матеріалах справи: пояснення свідків, які не були включені у перелік до обвинувального висновку, недоліки експертизи, невідповідність обвинувального висновку пред'явленому обвинуваченню, помилковий розрахунок сум. Суд не наважився винести виправдувальний вирок і направив справу на дослідування, де її закрили провадженням.

Отже, все по порядку. В різних судах адвоката по-різному допускають до ознайомлення зі справою. Це залежить від голови суду. Наприклад, в одному із закарпатських судів справу надають адвокатові для вивчення після подання відповідної заяви на ім'я голови суду й одержання дозволу на ознайомлення зі справою. До заяви додається ордер, якщо адвокат є членом адвокатського об'єднання, або угода, якщо він не член такого об'єднання. В інших випадках адвокат звертається до судді, у провадженні якого перебуває справа, й одержує дозвіл на ознайомлення.

У будь-якому разі адвокатові доцільно обов'язково зустрітися з суддею, який веде справу. Іноді це дає можливість з'ясувати позицію судді щодо справи, його ставлення до своїх професійних обов'язків і до адвоката чи адвокатів. Корисно також з'ясувати думку своїх колег щодо цього судді й узагалі одержати про нього якомога повнішу інформацію. Адже кожен суддя — індивідуальність за своїм характером, рівнем підготовки, ставленням до справи. Тому адвокат повинен знати ці особливості, наскільки це можливо. І не тільки для того, щоб зібрати матеріал для можливого відводу судді, адже усякий відвід — це крайній захід, що, як правило, не дає позитивного результату. Однак адвокату дуже важливо налагодити психологічний контакт із суддею, навіть у межах чітких офіційних відносин. Спір і змагання в судовому процесі проходять не з суддею. Зазвичай судді вкрай неохоче відступають від версії обвинувачення, через що їх нерідко звинувачують в обвинувальному ухилі. Проте якби суддя демонстрував «виправдовувальний ухил», це одразу б насторожило прокурора, були 6 задіяні певні адміністративні ресурси (зокрема, переговори прокурора з головою суду), що врешті-решт негативно вплинуло б на хід справи для адвоката.

У канцелярії суду видають справу для ознайомлення на підставі ордера (в інших випадках — на підставі ордера і дозволу голови суду або судді), під заставу якогось документа (свідоцтва адвоката, паспорта тощо). В одних судах можна вивчати справу тільки у присутності працівника суду, в інших адвокатам довіряють і дозволяють вивчати її десь у коридорі, але без права виносити із суду. У Верховному Суді України є кімната адвоката, де він може вивчати справу. Такі кімнати є також в окремих обласних судах, але в більшості судів через брак приміщень такої кімнати немає.

Одержуючи справу в канцелярії, слід одразу перевірити:

> нумерацію сторінок;

* наявність усіх аркушів;

>• відповідність опису документів справи самим документам;

* наявність документів, що містяться у конвертах, підши
тих до справи (негативів, фотографій, паспортів тощо);

> наявність речових доказів, які зберігаються при справі
(аудіо- і відеокасети із записами слідчих та оперативних
дій; предмети, вилучені під час обшуків і виїмок або вияв
лені на місці події, тощо).

Якщо чогось немає, необхідно негайно довести до відома працівника канцелярії й попросити його скласти акт, яким засвідчити факт відсутності того чи того документа, виправлення нумерації, фальсифікації доказу тощо. Це треба зробити до того, як зі справою вийти з канцелярії, щоб потім не виправдовуватись, що це не ви знищили пів-справи.

Адвокати знають, що слідчі полюбляють нумерувати справу олівцем, що дає можливість після виконання вимог статей 218, 229 КПК України вилучати з неї документи або доповнювати новими документами. Досить часто в суд не направляють речові докази, хоча в обвинувальному висновку є посилання, що вони знаходяться у справі.

У гр. Н. було вилучено 8 цінних мисливських рушниць і карабінів, долари, марки. Ні адвокат, ні суд не витребували цих речових доказів, хоча вони були зазначені як такі, що знаходяться у справі. Ухвалюючи вирок, суд не вирішив долю цих речових доказів, тому дружині засудженого довелося звертатися до суду в порядку статей 409, 411 КПК України і вести тривале листування, а потім заявляти позов про виключення майна з опису.

„. Коли справа надходить від проку-

для досадування Р°Р^а' ^СУ^' ^ЯКОМУ ^її ^пеР^еда^но- ^насам-перед з ясовує:

1) чи підсудна справа суду, на розгляд якого вона надій
шла;

2) чи немає підстав для закриття справи або її зупинення;

3) чи складено обвинувальний вирок відповідно до ви
мог КПК;

4) чи немає підстав для зміни, скасування або обрання
запобіжного заходу;

5) чи не було допущено під час порушення справи, про
вадження дізнання або попереднього слідства таких пору
шень КПК, без усунення яких справа не може бути призна
чена до судового розгляду.

Якщо є обставини, за яких справа не може бути розглянута в суді, подальша підготовка до процесу втрачає сенс. Тому адвокат передусім перевіряє, чи немає підстав для направлення справи на дослідування, тобто обставин, зазначених у ст. 242 КПК України, зокрема:

1) чи підсудна справа суду, на розгляд якого її надіслано;

2) чи були додержані під час слідства і дізнання вимоги
Кодексу про забезпечення права підозрюваного на захист;

3) чи немає підстав для її закриття або зупинення;

4) чи зібрані необхідні докази для розгляду справи в
судовому засіданні і т. ін.

4" 97

Водночас адвокат зобов'язаний перевірити:

* чи затверджено обвинувальний висновок прокурором
(адже нерідко трапляються ситуації, коли обвинувальний
висновок хоч і затверджено, але не тією посадовою осо
бою, яка мала на це право);

* чи відповідає формула обвинувачення в обвинуваль
ному висновку формулюванню обвинувачення у постанові
про притягнення як обвинуваченого (наприклад, у цих
важливих документах вказуються різні розміри розкра
дання; різні частини однієї статті Кримінального кодексу;
різні кваліфікуючі ознаки; по-різному описані обставини
справи і роль кожного співучасника тощо);

* чи порушувалась кримінальна справа, матеріали з якої
надійшли до суду;

>• чи приймалася справа до провадження особами, які здійснювали розслідування;

* чи був присутній адвокат при пред'явленні обвину
вачення, якщо на цьому наполягала особа або таке перед
бачено законом;

* чи надавались усі матеріали справи для вивчення об
винуваченому й захиснику;

»• чи розглянуті слідчим усі заявлені захистом та обвинуваченим клопотання.

Зазначені обставини можуть стати причиною направлення справи на додаткове розслідування. Проте заявляти про них суду одразу або дочекатися зручного моменту — залежить від конкретної ситуації¹³⁰. Вміння тримати паузу важливе не тільки в спорті, а й у суді.

Справа підлягає поверненню на додаткове розслідування, якщо:

1) не було законної підстави для проведення попередньо
го слідства, бо існували обставини, що виключали провад
ження у справі (ст. 6 КПК); була відсутня постанова орга
ну дізнання, слідчого чи судді або ухвала суду про по
рушення кримінальної справи; були підстави для відво
ду особи, яка проводила дізнання, слідчого, прокурора
(статті 58, 60 КПК);

2) порушено право обвинуваченого чи іншого учасника
процесу на захист (вимоги статей 44, 45 КПК України про
обов'язкову участь у справі захисника, ст. 19 КПК Ук
раїни про участь у справі перекладача); обвинуваченому
пред'явлено неконкретне обвинувачення; необґрунтовано

^ІЗОДив.: Защита по уголовному делу / Под ред. Е. Ю. Львовой.— С. 73.

відхилено клопотання обвинуваченого або іншого учасника процесу про з'ясування обставин, які мають істотне значення для справи, якщо такі обставини не можуть бути встановлені судом; формулювання обвинувачення, викладене в обвинувальному висновку, істотно відрізняється від формулювання, що міститься у постанові про притягнення особи як обвинуваченого; не забезпечено право обвинуваченого, потерпілого чи адвоката на ознайомлення з усіма матеріалами справи; в обвинувальному висновку не зазначено докази, що підтверджують пред'явлене обвинувачення; обвинувальний висновок не затверджено прокурором¹³¹.

Якщо суд або суддя виявлять, що справа непідсудна цьому суду, вони виносять постанову або ухвалу про направлення справи за підсудністю. Готуючись до суду, адвокат здійснює оцінку якості слідства по справі. Він повинен підготувати і подати скарги на дії особи, яка проводила дізнання, слідчого і прокурора, які підлягають розгляду на стадії попереднього слухання справи.

На жаль, адвокати не завжди приділяють належну увагу стадії віддання до суду і тим можливостям, які вона надає учасникам процесу.

„ З'ясувавши, що справа підлягає судо-

Вивчення справи •'... ^ґ-¹

^г вому розгляду, п вивчають у повному

обсязі. Розпочинати це вивчення слід з уважного ознайомлення з обвинувальним висновком. Це потрібно для того, щоб з'ясувати, в чому звинувачується клієнт. Далі матеріали справи вивчаються у їх послідовності.

«Найперший, азбучний обов'язок публічного обвинувача — вивчення справи за попереднім слідством. Вивчення це, безумовно, має бути найуважнішим, різнобічним, з першої сторінки до останньої, без пропуску найнепомітнішого на перший погляд папірця. Найнепомітніший папірець може несподівано стати на суді матеріалом для роз'яснення обставин справи, може дати вказівку на сильні і слабкі сторони захисту, може дати, зрештою, інше висвітлення фактам, що мають значення у справі»¹³². Аналогічна вимога стосується й захисту.

П. Сергеїч писав: «Якщо можливо, ви маєте знати справу краще за всіх, якщо не можна — не гірше за голову й обвинувача. Якщо вашим противником буде справжній прокурор, ви побачите, що він знає справу саме вздовж і впоперек, пам'ятає не тільки сторінки, а й зовнішній вигляд кож-

'•"Див.: Постанови Пленуму Верховного Суду України в кримінальних та цивільних справах. — К., 1995. — С. 234.

*³²Сергеич П. Искусство речи на суде. — М., 1988. — С. 76.

ного папірця, знає скільки разів і коли допитаний кожен свідок, де зустрічаються недомовки й де трапляються описки в актах слідчого. Ось небезпечний противник. Таким маєте бути і ви. Однак така робота відбиратиме неймовірну кількість часу. Звичайно. То й що ж? Адже ви захисник. Ваше дозвілля належить не вам, а підсудному»¹³³.

Адвокат Є. Львова вважає за доцільне читати всі документи та «папірці», включаючи окремі доручення, запити, рапорти та інші допоміжні документи слідства¹³⁴. Щоб побачити цілісну картину і простежити логіку та послідовність дійових осіб, обвинувачення читають, не відволікаючись на виписки.

Вивчаючи справу, адвокат встановлює не тільки ознаки злочину, а й перевіряє правильність кваліфікації дій підзахисного за певною конкретною статтею Кримінального кодексу¹³⁵.

Істотність порушень прав підзахисного адвокат визначає в кожному конкретному випадку. Як свідчить практика, найчастіше права підзахисного порушуються під час представлення ним доказів і заявлення клопотань (наприклад, до протоколів допитів заносять тільки ті пояснення обвинуваченого, які відповідають версії слідчого, інші ж свідчення залишаються без уваги).

Слідчий залишає без уваги причини і мотиви поведінки обвинуваченого. На це звертає увагу адвокат, щоб висунути захисну тезу: «Слідчий надто захопився тільки обвинуваченням, інші версії ним не розглядались»¹³⁶. Або, навпаки, слідчий ретельно фіксує показання обвинуваченого про скоєні ним злочини, їх мотиви, обставини, які сприяли вчиненню злочину, проте не вживає заходів для їх підтвердження чи спростування. В результаті версія обвинуваченого залишається неперевіреною.

Ст. 132 КПК України зобов'язує слідчого скласти мотивовану постанову про притягнення особи як обвинуваченого. Викладені у постанові дані про вчинений злочин визначають межі відповідальності підзахисного. Ці межі не можуть бути розширені органами розслідування без пред'явлення нового або доповненого обвинувачення (ст. 141 КПК).

Зіставляючи обвинувальний висновок з постановою про пред'явлення обвинувачення, адвокати подекуди виявля-

^<33СергеичП. У головная зашита. - СПб., 1913. - С.28. ¹³⁴Див.: Зтцита по уголовному делу / Под ред. Е. Ю. Львовой. — С. 74. ¹³⁵Див.: Лубшев Ю. Адвокат в уголовном деле. — С. 175. ^<жТам само. - С. 177.

ють нові обставини, які були додані без пред'явлення нового обвинувачення. Це суперечить процесуальному законодавству. У подібних випадках адвокати повинні порушувати перед суддею питання про повернення справи для пред'явлення обвинувачення або виключення з нього обставин, які не були пред'явлені підзахисному.

Згідно з формулою обвинувачення С. обвинувачувався в тому, що, перебуваючи у нетверезому стані, чіплявся на вулиці до незнайомих жінок, а одну з них — Ш. — вилаяв нецензурними словами, образив її людську гідність, штовхав її і погрожував розправою. Вивчаючи справу, адвокат виявив, що у постанові про притягнення С. як обвинуваченого не вказано, що нецензурна лайка та погрози інкримінуються як вина. Захисник подав клопотання про виключення із хуліганських дій погроз і нецензурної¹³⁷ лайки. Суддя погодився з адвокатом¹³⁸.

В іншому випадку суддя погодився направити справу на додаткове розслідування у зв'язку з тим, що «частина епізодів розкрадання була інкримінована гр. Ц. без пред'явлення їх у постанові про обвинувачення, що не могло не порушити права підсудного на захист».

_.^. За чинним законодавством обов'язок

Обов язок

доказування доказування вини покладається на слідчого і прокурора. Представлення обвинуваченим доказів, які його виправдовують, — це лише його право. На практиці суди активно допитують підсудного про обставини інкримінованого діяння, після чого втрачають до підсудного інтерес. Ю. Лубшев слушно зауважує, що суд покликаний постійно працювати з основним учасником процесу. «Якщо цього немає, то процесуально-стимулюючу роль повинен виконувати адвокат»¹³⁹. Якщо адвокат виявлятиме активність, і не просто критикуватиме обвинувачення, а й наводитиме факти, документи, називатиме осіб, які не тільки спростовують обвинувачення, а й виправдовують людину, за таких умов можна розраховувати на позитивний результат.

Звідси випливають і певні відносини адвоката: його стосунки з підзахисним, небажаність його участі у справі для слідчого й прокурора; «колючість», несимпатичність адвоката для суду...¹⁴⁰ Невипадково у народі кажуть: «Не будь солодкий, бо розлижуть; не будь гіркий, бо розплюють». Звідси й розмови у суддівському середовищі

'"Словосполучення «нецензурна лайка» дуже поширене. Вже і цензури немає, а його вживають. На нашу думку, застосування такого словосполучення як терміна невиправдане.

¹³⁸Див.: Лубшев Ю. Адвокат в уголовном деле. — С. 178.

¹³⁹Гал само. - С. 206.

^{і"Там само. - С.207.

про необов'язковість участі адвоката у цивільних та кримінальних справах. Мовляв, зайве витрачання коштів, адже все вирішує суддя¹⁴¹.

Після того як справу повністю про- Виписки і копії читано й адвокат склав собі загальне уявлення про неї, слід перейти до вибіркового докладного вивчення виписок та копій. Адвокат виписує або робить копії, які стосуються підзахисного: 1) матеріалів про затримання і арешт; 2) показань; 3) заяв і клопотань. При цьому у відповідній графі або на полях він робить ремарки (позначки) про процесуальні порушення, суперечності, необхідність витребувати ті чи ті документи тощо. Можна підготувати таблиці і заносити до них відповідні записи.

Том, аркуш справи		Зміст	Ремарка
Т. 58/ а. с. 77	Свідок Петров	«Я бачив, як Василь-кун перший ударив Петрова»	Є розбіжність з показаннями свідка Іванова... Т. 12 а. с. 33

З кожного протоколу допиту, а також по кожній особі або доказу виписки краще робити на окремих аркушах. Це зручно, коли ви цитуєте показання у суді або готуєте клопотання. Звичайно, кожен адвокат відпрацьовує для себе свою систему записів. Найголовніше — зробити так, щоб у них було легко орієнтуватися.

Після аналізу і виписок показань свідків, потерпілого, пояснень підзахисного вивчають висновки експертиз. Копії документів і показань не замінюють виписок. Адже, роблячи виписки, водночас проводять значну аналітичну роботу, відбирають усе цінне, на що адвокат повинен звернути увагу під час розгляду справи у суді. Виписки — цінний матеріал і для формування майбутньої захисної промови. Одним словом, це копітка робота, без якої важко досягти успіху і бути на висоті під час судового засідання.

'•"Авторові довелося брати участь у таких дискусіях із суддями. На жаль, окремі з них недооцінюють роботу адвоката. Такі настрої у суддів свідчать про те, що далеко не завжди у судових процесах адвокати на висоті і водночас вказують на недостатній професіоналізм самих суддів. Адже досвідчений суддя завжди цінує адвокатську працю і знає, що формування майбутнього вироку без її врахування обов'язково потягне за собою слабкість суддівського розсуду.

Відповідно до ст. 48 КПК України захисник при ознайомленні зі справою з дозволу суду може застосовувати технічні засоби (звукозапис, фотографування, відеозапис або копіювання). В окремих судах є відповідне копіювальне обладнання і працівник суду за плату може зняти копії потрібних документів.

Технічні засоби (звукозапис, кіно- і Робота з доказами відеозйомку тощо) відповідно до згаданої статті КПК захисник з дозволу особи, яка проводить дізнання, або слідчого має право застосовувати також під час допиту підозрюваного, обвинуваченого, потерпілого, свідка, пред'явлення особи для впізнання, відтворення обстановки й обставин події, проведення інших слідчих дій. Такі дії захисника процесуальному оформленню не підлягають.

Адвокат Є. Львова наводить цитату із М. Є. Салтико-ва-Щедріна про дослідження доказів: «...Я не схожу в свою совесть, я не советуюсь с моими личньїми убеждени-ями, я смотрю на то только, соблюденьї ли все формально-сти, й в зтом отношении строг до педантизма, — міркував суддя в «Губернських нарисах» М.Є.Салтикова-Щедрі-на. — Если єсть у меня в руках два свидетельских показання, надлежащим порядком оформленньїе, я доволен й пишу: єсть; если нет их — я тоже доволен й пишу: нет! Я хочу знать, доказано ли оно или не доказано — й больше ничего». І слід визнати, що його міркування про формальну істину точно відображають сутність підходів адвоката до дослідження й оцінки доказів¹⁴².

Отже, адвокат звіряє вивчені ним докази з викладом їх у обвинувальному висновку, де слідчий перераховує ті докази, які, на його думку, підтверджують вину підзахисного. Тут на адвоката можуть чекати різні сюрпризи. Наприклад, зміст пояснень може бути викладений інакше, ніж у протоколі допиту.

У справі Ц. свідок пояснив: «Підприємство М. прострочило сплату відсотків за кредит, і спірна сума була списана банком у беззаперечному порядку. Списану суму віднесли на затрати підприємства*. Слідчий з посиланням на свідка записав: «Підприємство М. пропустило термін сплати за прострочений кредит і спірну суму банк списав у безспірному порядку. Списану суму за прострочений кредит віднесли на затрати виробництва». Якщо у першому випадку віднесення суми прострочених процентів на затрати підприємства є правомірним, то у другому воно незаконне, бо веде до заниження оподаткованих сум.

¹⁴²Див.: Защита по уголовному делу / Под ред. Е. Ю. Львовой. — С. 74-75.

У такий спосіб слідчий обґрунтував ухилення від сплати податків, якого не було. Якщо врахувати схильність суддів до «переписування» у вирок змісту обвинувального висновку, то є очевидним, що тільки пильність адвоката може забезпечити належну оцінку неправильно викладеного пояснення та виправдання підзахисного в ухиленні від сплати податків за цим епізодом. На жаль, у конкретній справі адвокати цей епізод «проґавили», і їхні підзахисні були визнані винними в ухиленні від сплати податків. Тільки згодом, після довготривалого листування в порядку нагляду вже іншому адвокатові вдалося усунути цей недолік.

Тому слід мати на увазі, що суди не завжди критично оцінюють обвинувальний висновок, залюбки переписують його у свій вирок, а опис доказів далеко не завжди відповідає матеріалам справи. Однак нерідко в обвинувальному висновку показання обвинувачених, потерпілих, свідків цитуються вибірково, зі спотворенням змісту, з доповненням фактами, про які особи не свідчили, з обвинувальним ухилом і, як правило, їх виривають із контексту; докази наводяться «списком», не розкривається їх зміст, що є одним з найпоширеніших способів слідства завуалювати відсутність або слабкість доказів¹⁴³.

Наприклад, у обвинувальному висновку вказується:

Вина П. підтверджується протоколом огляду місця події (а. с. 77), протоколом обшуку (а. с. 88), висновком дактилоскопічної експертизи (а. с. 89), поясненням свідка Іванова (а. с. 44).

Доказові факти нерідко підмінюються «умоглядними висновками» слідчого про вину обвинуваченого за допомогою фраз на кшталт «наперед домовившись про вчинення злочину», «діючи за заздалегідь складеним планом», «сформувавшись у злочинну групу» тощо. При цьому не береться до уваги обов'язок доводити узгодженість дій та змову.

Ще один заяложений прийом — у обвинувальному висновку не наводяться доводи й аргументи обвинувачених на свій захист. Адвокат готується до критики обвинувального висновку, досліджує всі докази, на які посилається слідчий, і, так би мовити, складає виправдувальний висновок, подає свою, обґрунтовану тими самими доказами версію подій, щоб не допустити дослівного переписування обвинувального висновку. Ретельне вивчення справи нерідко дає змогу виявити докази, що спростовують обвинувачення, але не були внесені до обвинувального висновку.

'•"Див.: Защита по уголовному Іклу/ Под ред. Е. Ю. Львовой. — С. 75. 104

Далі адвокат перевіряє достовірність, належність та допустимість доказів. Так, за кожним доказом захисник перевіряє:

* чи належить він до предмета доказування;

* чи належним є джерело його одержання;

> чи одержано цей доказ правомочним суб'єктом;

* чи дотримана процесуальна форма його одержання;
>• чи не був порушений процесуальний порядок його

одержання;

* чи були дотримані всі права обвинуваченого при одер
жанні доказу;

»• чи не є доказ внутрішньо суперечливим;

* чи складають докази достатню сукупність для прий
няття вироку у справі¹⁴⁴.

Належність доказів визначається їх
Належність доказів придатністю для встановлення наяв
ності чи відсутності обставин, що вхо
дять до предмета доказування у справі, конкретизованого кри
мінальним законом, а також інших обставин, які є у цій справі
допоміжними або супутніми щодо предмета доказування¹⁴⁵.
Якщо очевидність прямих доказів не становить труднощів
(наприклад, пояснення очевидця події злочину), то вста
новлення належності непрямих доказів пов'язане з певни
ми труднощами. Деякі адвокати звертають увагу на те, що
в судове засідання іноді викликаються слідчі або дізнавач
для підтвердження вини підсудного, який під час поперед-
нього слідства давав визнавальні показання, а в суді від
них відмовився. Такі пояснення слідчого або дізнавача не
відповідають вимогам належності, оскільки ці особи свідчать
не про обставини вини підсудного, а тільки про факти визнан
ня ним своєї вини, що не входить у предмет доказування¹⁴⁶.
. Зважаючи на можливість і складність

Допустимість матеріалів, які стосуються цього питан-

ДОКЯЗІВ о * •. о

ня, та його місце у роботі адвоката, цій темі присвячено окремий підрозділ нашої книги (див. 2.2).

_.. Обвинувальний вирок може ґрунту-

Достовірність. ^е,

^г. ватися тільки на достовірних дока-

ДОКЯ.ЗІВ....

зах, коли у справі досліджені всі

¹⁴⁴Див.: Защита по уголовному делу / Под рея Е. Ю. Львовой. — С. 76. ¹⁴⁵Див.: Науково-практичний коментар Кримінально-процесуального кодексу України. — С. 117. ^І46Див.: Защита по уголовному делу / Под ред. Е. Ю. Львовой. — С 76.

версії, а наявні суперечності з'ясовані й дістали оцінку. Достовірність доказів означає, що вони правильно, адек-

⇐ Предыдущая 1 2 3 4 567 8 9 10 Следующая ⇒