Главная | Обратная связь | Поможем написать вашу работу!

І иіщ ии міг піти пиппплг 6 страница

ватно відображають матеріальні і нематеріальні (ідеальні) сліди¹⁴⁷.

У 60-ті рр. у маленькому містечку був заарештований начальник комунального відділу П. і звинувачений в одержанні хабаря. Такі дії настільки не відповідали особі обвинуваченого, що викликали обурення в людей. Обвинувачення ґрунтувалось на поясненнях інваліда Великої Вітчизняної війни, який начебто бачив через вікно, як якась жінка передавала обвинуваченому П. гроші в його кабінеті. На клопотання адвоката було призначено відтворення обстановки події. У результаті з'ясувалося, що свідок не тільки не міг розпізнати, що саме передається, гроші чи папери, а й того, хто сидить за столом (жінка або чоловік). Провадження у справі було закрито.

Оцінка доказів з погляду достовірності є обов'язковою для адвоката, який повинен піддати сумніву показання всіх зацікавлених осіб у справі, якщо такі сумніви йдуть на користь клієнту. Суд нерідко відкидає як доказ пояснення родичів підсудного, посилаючись на те, що вони зроблені з метою вигородити його й суперечать іншим доказам. Натомість, коли оцінюються пояснення працівників міліції або прокуратури, суди неохоче визнають їх зацікавленими особами, посилаючись на формальний обов'язок цих осіб бути об'єктивними.

Недостовірними закон визнає ймовірні висновки експерта. Такі висновки (власне, припущення) не можуть бути покладені в основу вироку.

Категоричний висновок	Імовірний висновок
Походження крові від гр. С. виключаю	Походження крові від гр. не виключаю	С.

Недостовірним є також припущення, яке не може бути доказом у справі (ч. З ст. 62 Конституції України).

Точне знання	Припущення
Я бачив ніж у руці В. і бачив, як він завдавав ним удари по тілу М.	Я припускаю, що у Н. був ніж і він ним бив М., оскільки на її тілі виявлено порізи

¹⁴⁷Див.: Науково-практичний коментар Кримінально-процесуального кодексу України. — С. 117.

Адвокатське досьє Адвокатське досьє — це зброя адвоката, без якої ефективний захист неможливий. Адвокат зобов'язаний складати досьє у кожній кримінальній справі, яку він веде. Принаймні там повинні бути:

>• копія обвинувального висновку з відміткою про дату її вручення обвинуваченому;

* копія постанови про притягнення як обвинуваченого;

> копія постанови про порушення кримінальної спра
ви, прийняття слідчим справи до свого провадження, про
обрання запобіжного заходу;

* копії протоколів обшуків, огляду місця події;

* копії постанов про призначення експертиз і висновків
експертиз (якщо не вдається зняти ксерокопії, то досьє
має містити найповніші виписки);

* виписки з матеріалів справи (протоколів допитів, оч
них ставок обвинувачених, потерпілих, свідків, протоколів
інших слідчих дій, актів ревізії тощо);

* виписки з матеріалів справи, на які є посилання в
обвинувальному висновку;

* копії матеріалів, які характеризують обвинуваченого;
*• копії заявлених і підготовлених клопотань¹⁴⁸.
Сучасні технічні можливості дають змогу заносити ці дані

в комп'ютер і розмножувати їх. І все ж у суді краще мати під рукою саме записи, складені за певним планом. Це допоможе легко орієнтуватись під час судового засідання.

Досьє можна складати за різними принципами: у тій самій послідовності, що й у матеріалах справи, або за тематичними розділами. Наприклад:

> обвинувальний висновок;
»• процесуальні документи;

> підзахисний (виписки з показань, документи про осо
бу, про затримання і арешт, відомості про особу);

>• інші обвинувачені; >• потерпілий;

* свідки;

* експертизи;

>• матеріали захисту (схеми захисту, плани дій, клопотання, допити в суді тощо)¹⁴⁹.

Записи слід робити на окремих пронумерованих аркушах або у спеціальному зошиті. Кожен з цих способів

^М8Див.: Защита по уголовному делу/ Под ред. Е. Ю. Львовой. — С. 82-83.

"⁹Там само. - С. 83.

має певні переваги і недоліки. Вивчаючи справу і заносячи записи та матеріали у досьє, адвокат водночас проводить значну аналітичну роботу, робить для себе помітки і зауваження щодо цінності того чи того доказу, необхідності звернути особливу увагу на показання того чи того свідка, з'ясування окремих обставин, виявлених при ознайомленні з певним документом. Такі помітки й зауваження дають йому змогу чітко і впевнено почувати себе у судовому засіданні під час проведення допитів та вивчення матеріалів справи.

Самі судді також не завжди старанно готуються до участі у справі, розраховуючи на свою кваліфікацію й на те, що все буде з'ясовано у судовому процесі. Адвокат не має права на такі послаблення, він повинен бути у всеозброєнні до початку судового засідання і прийти до суду з готовим планом захисту, ґрунтовно вивчивши справу.

Пригадується справа, коли кваліфікований суддя справи не вивчив, не підготувався і прокурор (і таке буває). У результаті адвокату, який досконало досліджував справу, вдалося реалізувати план захисту легко й з усією повнотою. Всі його клопотання були заздалегідь підготовлені й обґрунтовані, подавались у письмовій формі, допит свідків проводився цілеспрямовано і за наперед підготовленим планом, клопотання про направлення справи на додаткове розслідування було всебічно продумане й аргументоване. Судді лишилося тільки перефразувати його на свій лад і викласти у вигляді постанови, що вона й зробила. Прокурор, не підготувавшись належним чином, був тільки статистом.

Суддя, після того як адвокат звернув увагу на істотні порушення при призначенні експертизи та інших слідчих дій, тільки знизала плечима й заявила: «Нарешті в кінці судового процесу і я вже вивчила справу». Такі вільності і відступи від процесу суддя може собі дозволити, проте адвокат на це права не має. При дослідуванні справу провадженням було закрито.

3.2. ПЛАНИ ЗАХИСТУ І СИСТЕМАТИЗАЦІЯ МАТЕРІАЛІВ

Аналіз матеріалів Після того як потрібні матеріали зібрано, адвокат здійснює їх аналіз і дає їм оцінку, систематизує їх у своєму адвокатському досьє, відокремлює встановлені факти від сумнівних і складає план захисту. Звичайно, не кожен адвокат готує до-

кладний план захисту на папері, не завжди цього потребує й справа, яка може містити один-єдиний епізод. Проте у складних багатоепізодних, групових справах доцільно такий план скласти, принаймні передбачити для себе:

> які клопотання необхідно заявити суду з метою за
безпечення прав та інтересів клієнта;

* які докази подати суду для обґрунтування невинува
тості клієнта або меншого ступеня його відповідальності;

> на що звернути особливу увагу при з'ясуванні дока
зів, а також під час допиту свідка, потерпілого, в якій послі
довності і як провести їх допит, які запитання їм поставити;

* які питання обговорити з підзахисним та узгодити з
ним правову позицію у справі;

* залежно від обраної правової позиції у справі відпо
відним чином згрупувати докази, що підкріплюють цю по
зицію.

Така систематизація має попередній характер, у процесі судового слідства до неї вноситимуться корективи.

Відомий адвокат Ф. Н. Плевако наголошував, що особливістю роботи адвоката є його «захисна жилка». Він говорив: «Професія дає нам відомі звички, які йдуть від нашої праці. Як у коваля від роботи залишаються сліди на його мозолястих руках, так і в нас, захисників, захисна жилка завжди залишиться нашою власністю не тому, що ми прагнемо заперечувати будь-яку правду й суворість, а тому, що ми бачимо в підсудних переважно людей, яким ми співчуваємо, пробачаємо, за якими шкодуємо. Роки загартовують нас у цій звичці...»¹⁵⁰.

Під кутом такої «захисної жилки» адвокат систематизує й оцінює факти, про цю «захисну жилку» знають і суддя, і прокурор. Тут важливо уникнути однобічності. Тому кожен факт, викладений в обвинувальному висновку, підлягає суворій перехресній перевірці. При цьому адвокат повинен уявити себе в ролі і судді, і слідчого, і прокурора та подивитися на справу з їхніх позицій, щоб віднайти ті захисні ресурси, які потім можна буде використати у судовому засіданні. Проілюструвати цю роботу можна на прикладі відомого київського адвоката М. Городиського.

В. В. Молдован пише про нього: «Дуже вразила його агресивність, з якою він запитував своїх клієнтів, буквально атакуючи їх як прокурор, суддя, представник потерпілого. Подумалось тоді не без обурення: люди платять гроші, приходять за допомогою, а він так з ними поводиться.

^ІХСудебньІе речи известньїх русских юристов. — М.,1958. — С. 505.

Вже пізніше, через кілька років зрозумів, чому до цього чоловіка така черга. М. Городиський готував себе і клієнта до розгляду справи в суді, таким чином перевіряв свої висновки.

Тільки така перехресна перевірка фактів може запобігти передчасним висновкам. Вона дає змогу серйозно підготуватися до виступу в суді»¹³¹.

Зауважимо, що подібне «тренування» клієнта не завадить і може допомогти справі. Однак такі вправи доцільно робити не під час перших зустрічей з клієнтом, а після того, як добре вивчена справа, опрацьована правова позиція, визначена формула захисту. І, звичайно, слід дотримуватись вимог ст. 13 Правил адвокатської етики щодо забезпечення високого рівня культури поведінки.

П. Сергеїч наголошує, що, готуючись до захисту, необхідно з'ясувати: що сталося, що потрібно довести суду, чим можна вплинути на вирок. З метою вивчення справи і пошуку істини він дає такі рекомендації:

1. Спитайте в себе, що було: хто, що, де, коли, з якою
метою, яким способом, з якими спільниками? Відділіть
співучасників один від одного; визначте точно, що, чому та
у який спосіб робив кожен з них.

2. Відділіть встановлені факти від сумнівних і невідо
мих.

3. Не задовольняйтеся готовими поясненнями фактів.

4. Шукайте внутрішній зв'язок подій. У відомому опо
віданні Едгара По «Вбивство на вулиці Морг» кілька
чоловік, почувши один і той самий звук, приймають його
за вигук чужою мовою; при цьому кожен новий свідок
називає іншу мову. Ці показання суперечать одне одно
му. Здається, суперечність неможливо усунути. Вражає й
нелюдська жорстокість вбивства. І всі проблеми зніма
ються, тільки-но з'ясовується, що голос, який чули, був го
лосом мавпи, а нелюдська жорстокість якраз і показує, що
вбивство вчинено не людиною.

5. Не поспішайте з визнанням певних фактів нейтраль
ними або такими, що не стосуються справи. Якщо свідок
чомусь вийшов, а потерпілий чомусь не каже про це, заду
майтесь, запитайте в себе чому? Чи не існує тут певного
зв'язку зі злочином?

6. Знайдіть для кожного факту пояснення, найвигідніше
для вас і для вашого противника, і в такий спосіб перевір
те міцність своєї позиції.

'"Молдован В. В. Судова риторика. - К., 1998. - С. 54-55. 110

7. Відділіть найвагоміші факти справи, розташуйте їх
послідовно у часі. Зверніть увагу, чи не змінились взаємо
відносини після події злочину.

8. Міняйте гадані умови місця і часу, це може відкрити
причинний зв'язок між фактами, які здаються нейтраль
ними один щодо одного.

9. Шукайте суперечності у фактах, які не узгоджуються з
вашим розумінням справи.

У справі Ольги Штейн фон Д. носив у кишені підроблену телеграму і коли йому вказували на підробку, демонстрував істерику, непритомнів, стверджував, що все пропало. Кожен зі свідків, перед якими фон Д. демонстрував свій відчай, був певний у щирості його поведінки. Однак після того як суд з'ясував, що фон Д. грав цю комедію кілька разів з інтервалом у кілька днів, стало зрозумілим, що він знав про підробку телеграми. Якщо заява про підробку в одного із свідків і могла вразити його, то цього вже не могло бути через кілька днів, коли він уже неминуче мав знати про наявність підробки.

Кожен свідок щиро вірив, що фон Д. щойно довідався про підробку, так вдало він імітував відчай і непритомність. Однак суду ці факти за всієї правдивості свідків вказали на протилежне.

10. Звертайте увагу на те, чого не було.

П. Сергеїч наводить такий випадок з оповідання. У стайні було знайдено труп убитого тренера. В процесі розслідування між героєм оповідання і слідчим відбувається розмова:

— Зверніть увагу на надзвичайний випадок із собакою.

— Даруйте, із собакою нічого не сталося.

— У тому-то й полягає надзвичайність випадку.
Факт, що собака не гавкав, дав підстави для розробки

версії, що ніхто сторонній до стайні не заходив і що тренер був убитий не людиною, а конем. У процесі розслідування версія підтвердилася¹⁵².

3.3. УЧАСТЬ ЗАХИСНИКА У СУД! ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Відносини Відносини між адвокатом-захисни-

між захисником ком і судом є одним з аспектів, які
і судом визначають процесуальне становище

захисника. Адвокат у судовому засіданні виступає як активний правозаступник обвинуваченого. Проте захисник

'²Див: Сергеич П. Искусство речи на суде. — С. 74.

не є помічником суду, оскільки у його завдання не входить допомагати суду у кожному випадку, наприклад обґрунтовувати обвинувальний вирок.

Одним із завдань суду є встановлення істини у справі. І у пошуках цієї істини і прокурор, і захисник є певною мірою помічниками суду. Адже захищаючи підсудного, адвокат допомагає суду винести законне й обґрунтоване рішення¹⁵³.

Однак ні за яких обставин захисник не має права визнавати доведеними факти, які заперечує підсудний, погоджуватись з доведеністю обвинувачення, яке той не визнає, заявляти про невідповідність його пояснень істині, бо такі дії є обвинуваченням. Обвинуваченням, по-перше, незаконним, оскільки воно йде від неналежної особи; по-друге, найнебезпечнішим, тому що його підтримує захисник; по-третє, передчасним, бо суд ще не визнав підсудного винуватим. Захисник, який з'явився в суд для спростування доводів підзахисного про свою невинуватість, викриває свого клієнта, не потрібен ні підсудному, ні суду.

Для того держава й утримує колосальний апарат слідства, обвинувачення і примусу, щоб не покладатися на допомогу ще й захисника. Захисник, який допомагає слідству й обвинуваченню у визнанні свого клієнта винним, сам є порушником закону. Тому визнання того, що «захисник допомагає суду, ще не означає, що він е помічником конкретного складу суду і повинен керуватися точкою зору останнього»¹⁵⁴.

Захисник вступає із судом у певні процесуальні відносини. Суд є господарем процесу і керує всім судовим розглядом. Важлива роль належить головуючому, який керує у процесі і забезпечує порядок у суді, відхиляє запитання, які не стосуються справи, має певну владу щодо учасників процесу та присутніх у залі осіб. Коли захисник заперечує проти дій головуючого, які обмежують або порушують його права, це заперечення заноситься до протоколу.

Подекуди окремі судді висловлюють свою думку щодо справи або досліджуваних доказів іще до вирішення цих питань у нарадчій кімнаті, необґрунтовано знімають запитання або відхиляють клопотання адвоката, виявляють нетактовність щодо учасників процесу і громадян, присутніх у залі.

Адвокат може не погоджуватись з діями суду або головуючого, проте оспорювати їх у судовому засіданні, запе-

^І53Див.: Стецовский Ю. Й. Адвокат в уголовном деле. — С. 60. ^ІМТам само. - С. 61.

речувати судді та перебивати його не має права. Він зобов'язаний підкоритися рішенням судді. Заперечення захисника, занесені до протоколу судового засідання, можуть бути доказом для оскарження дій судді після завершення судового розгляду. За певних умов неправильні дії судді можуть бути підставою для заяви йому відводу.

Якщо суд порушує права підсудного або адвоката, останній не повинен у відповідь на такі дії залишати зал судового засідання. Така поведінка є не тільки дисциплінарним проступком, а й відмовою від захисту, що заборонено процесуальним законодавством.

Одним з проявів невисокої юридичної культури є винесення судами окремих ухвал стосовно процесуальної позиції адвоката. Неприпустимість таких дій начебто давно доведена, проте час від часу такі ухвали з'являються. Новий сплеск подібних ухвал може з'явитись після внесення до законодавства не дуже вдалих змін щодо усунення захисника від участі у справі (ст. 61^і та ч. 4 ст. 61 КПК). Нарікання викликає не сама по собі можливість усунення захисника від участі у справі, а розпливчастість, неточність формулювань, які є підставою для такого відсторонення.

Іноді відносини адвоката й суду набувають напруженого характеру, що не на користь захисникові. Тому адвокати намагаються перевести такі відносини у більш спокійне річище, в чомусь поступаючись, ідуть на компроміси. Зброя адвоката — спокійна, виважена позиція, знання процесу і терпіння.

Коли суддя переходить певні усталені межі юридичної етики, заяви про заперечення проти дій головуючого з проханням занести їх до протоколу достатньо для повернення процесу у нормальні умови. Проте не слід забувати, що в такій ситуації потерпілою стороною може виявитись підзахисний.

Ось приклад. У справі С. між захисником і суддею склалися вкрай напружені відносини. С. був засуджений до позбавлення волі на великий строк, який на два роки перевищував міру покарання, яку запросив прокурор. Довести, що при призначенні покарання певну роль відіграли стосунки між захисником і суддею, було неможливо, тим більше, що суд другої інстанції залишив вирок у силі.

В іншій справі, яка розглядалася обласним судом у першій інстанції, стосунки між судом і захисниками також вкрай загострилися. В результаті захисники неодноразово зривали засідання суду, майже в кожному засіданні подавали заяви про направлення справи на додаткове розслідування, багаторазово заявляли відводи окремим суддям і всьому складу суду, змушуючи їх щоразу йти до нарадчої кімнати для прийняття відповідних рішень.

Судовий розгляд затягнувся на тривалий період. Після оголошення вироку судді скаржилися на «недопустимий терор» з боку адвокатів. Цікаво, що окрема ухвала на адвокатів у цій справі була скасована Верховним Судом України як безпідставна. Скасовано було й вирок суду.

Таким чином, і судді не зацікавлені у нагнітанні напруженості між ними та захисником, бо кожна зі сторін має достатні процесуальні гарантії щодо забезпечення своїх прав, яких потрібно дотримуватись.

Завершуючи огляд взаємовідносин між захисником і судом, варто зауважити, що, хоча захисник і допомагає суду у здійсненні правосуддя, це його завдання не слід розуміти спрощено. Допомога адвоката є не допомогою взагалі, а допомогою у певному напрямі — у напрямі захисту прав та інтересів підсудного. Захисник допомагає суду не припускатися не помилок взагалі, а тільки тих помилок, від яких може постраждати підсудний. Отже, він ні в якому разі не може сприяти обвинуваченню. Будь-яке, навіть непряме сприяння обвинуваченню свого підзахисного, обтяження його становища є грубим порушенням адвокатом своїх обов'язків: фактично це позбавлення обвинуваченого права на захист¹⁵⁵.

Відповідно до ст. 240 КПК України

«здХИСНИЇС

захисник повідомляється про попе-
на попередньому.„ „

розгляді справи Р^еднш Р^ОЗГЛЯД ^спР^ави- але явка його необов язкова. Однак адвокат повинен мати за правило обов'язкову участь у попередньому розгляді справи. Адже на цій стадії розв'язується низка кардинальних питань, пов'язаних із подальшою перспективою справи. Участь на цій стадії дає захисникові змогу оцінити рівень підготовки судді, окремі обставини та деталі, що дають підставу зробити висновки і щодо позиції обвинувачення, участь якого у попередньому слуханні справи є обов'язковою.

Взагалі «процесуальне знайомство» із суддею, який розглядає справу, бажане якомога швидше. Та й суддя, у свою чергу, бажає якнайшвидше зустрітися з адвокатом, щоб оцінити його компетентність, позицію захисту, а відтак і певні перспективи судового розгляду.

Крім того, якщо підзахисний перебуває під вартою, в адвоката є можливість подати додаткові аргументи та пояснення щодо можливості зміни, скасування або обрання іншого запобіжного заходу.

¹⁵⁵Див.: Стецовский Ю. Й. Адвокат в уголовном деле. — С. 69. 114

Під час попереднього розгляду справи можуть бути вирішені і скарги на дії особи, яка проводила дізнання, а також на дії слідчого і прокурора (статті 110, 234, 236 КПК).

До участі у попередньому слуханні справи адвокат повинен ретельно підготуватись, подати відповідні скарги та клопотання та підтримати їх своїми поясненнями у судовому засіданні. Відповідно до статей 110, 234, 236 під час розгляду справи або при попередньому її розгляді суд розглядає скарги на дії і постанови органів дізнання та на дії слідчого і прокурора. У КПК не передбачено порядок розгляду таких скарг і чи виноситься щодо них окрема постанова. Тому реальне наповнення цих норм буде визначено судовою практикою*⁵⁶.

Призначивши справу до розгляду, суддя вирішує питання, зазначені у ст. 253 КПК.

Захисник повинен пам'ятати, що змінами у КПК (ст. 299) передбачено (з метою процесуальної економії), що суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники процесу, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин справи та розміру цивільного позову, які ніким не оспорюються. Важливе нововведення, яке потребує глибокого знання справи і доказів, які можна визнати такими, що не оспорюються.

З одного боку, заперечення проти виключення із дослідження доказу, який начебто очевидний, викликає природне незадоволення судді, чого треба уникати. З іншого — важливо не проґавити спірні обставини, які стосуються певного доказу.

Вирішуючи питання про обсяг доказів, суд може допитати підсудного. Отже, захисник повинен узгодити з ним свою позицію щодо дослідження того чи того доказу. Одним з головних тут є питання, чи визнає себе підзахисний винуватим у інкримінованому йому злочині.

Якщо сторона наполягає на дослідженні певних доказів, суд не вправі відмовити у дослідженні, якщо ці докази є належними і допустимими (ст. 253 КПК України).

На стадії попереднього слухання справи за наявності підстав вважати, що в стадії судового розгляду досліджу-

^І56Таке розв'язання питання щодо скарг на дії і постанови органів дізнання та дії слідчого і прокурора слід визнати невдалим і таким, що не відповідає Конституції України. По-перше, справа може розглядатись через рік-півтора після вчинення оскаржуваної дії, тому усунути негативні наслідки таких дій вже неможливо. По-друге, не зовсім зрозуміло, в чому відмінність між оскарженням дій і постанов органів дізнання та дій слідчого і прокурора. Чому в другому випадку не передбачено оскарження постанов слідчого і прокурора?

ватимуться лише деякі докази або вони не будуть досліджуватися взагалі, суддя має право викликати в суд лише тих осіб або витребувати лише ті докази, про допит чи дослідження яких надійшли клопотання від учасників судового розгляду.

Тут чимало залежить від адвоката. Процесуальна економія — це важливо, але вона не має шкодити правосуддю. Адже відсутність захисника в ситуації, коли потрібно чітко бачити правову перспективу справи, визначитися, які докази варто досліджувати, а які ні, може мати для підсудного тяжкі наслідки. Тому хоча процесуальний закон такої вимоги й не ставить, бажано, щоб у кожній кримінальній справі брав участь адвокат.

Однак за будь-якої умови потрібне найсерйозніше ставлення захисника до вивчення матеріалів справи з тим, щоб він був готовий до визначення обсягу доказів, що підлягають дослідженню (ст. 299 КПК України), і міг аргументовано висловити свою думку з цього приводу.

У судовому засіданні адвокат сприяє
.Захисник підсудному в здійсненні його прав і

під час судового _в _захис^ ^_ого законних інтересів, має право на побачення з підсудним, бере участь у дослідженні доказів. «У разі необхідності побачення з підзахисним наодинці захисник може заявити клопотання про оголошення перерви в судовому засіданні»¹⁵⁷.

Позиція підзахисного, який визнає свою вину, не виключає для захисника права доводити невинуватість підсудного, якщо наявні у справі докази, суперечливість останніх і наявність сумнівів щодо їх достовірності дають для цього підстави¹⁵⁸. За наявності колізій між позицією захисника і підсудного останній в будь-який момент може відмовитись від адвоката.

На початковій стадії слухання справи найпринциповішим моментом є вирішення питання про обсяг доказів, що підлягають дослідженню, та порядок їх дослідження. Якщо для цього потрібен допит підсудного, то воно вирішується після його допиту. Особливу увагу цьому питанню приділяє й захисник. Бажано, щоб у нього було заздалегідь підготовлено письмове клопотання про те, які саме докази і в якому обсязі потрібно досліджувати.

¹⁵⁷ Науково-практичний коментар Кримінально-процесуального кодексу України. - К., 1997. - С. 343. ^{хТам само.

Нове процесуальне законодавство внесло істотні зміни в порядок дослідження обставин справи. Суд вправі, якщо проти цього не заперечують учасники судового розгляду, визнати недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються. Це важливе положення, що забезпечує процесуальну економію, має значні «підводні рифи», адже, погоджуючись на це, підсудний втрачає можливість оспорювати ці фактичні обставини та розмір цивільного позову в апеляційному порядку. Відповідно до ст. 301^і КПК України, якщо суд обмежив дослідження фактичних обставин справи допитом підсудного, то після допиту суд виконує вимоги щодо питань завершення судового слідства і переходить до судових дебатів.

Отже, адвокат повинен попередньо узгодити всі питання, що стосуються судового слідства, з підсудним, бо неточність або необачність на цьому етапі може призвести до тяжких наслідків для його клієнта.

. У посібниках для адвокатів зроблено

ожливі схеми спроби якось систематизувати схеми
захисту * •'..

захисту, виявити загальні підходи,

здійснити певну класифікацію таких схем¹⁵⁹. Хоча навряд чи творчу роботу адвоката можливо вкласти у прокрустово ложе певних систем захисту. Проте їх слід розглянути.

„ Захисник здійснює глибокий аналіз

•захист _,,.

,«„„..,..,..„„.. правової норми, з ясовує особливості

оо, ПРИНЦИПОМ „.

•«від закону — складу злочину й виявляє відповід-
до справи» ність кваліфікації вчиненого правовій

нормі, з'ясовує причинно-наслідкові зв'язки, форму вини, мотиви.

Так, у справі Широкової, котра навмисно спричинила тяжке тілесне ушкодження Рахмановій, яке призвело до втрати ока, було з'ясовано, що потерпіла звернулася до лікаря через два дні після одержаної травми. Захист зацікавило, чому вона зробила це так пізно. Після допиту матері потерпілої з'ясувалося, що до звернення до лікаря дочку лікувала «народна цілителька», яку мати розшукала за рекламним оголошенням.

Лікування звелося до двох примочок до очей і малозрозумілих заклинань. Одержавши гроші, цілителька зникла; вказаний нею телефон виявися підставним. І тільки після того, як це з'ясувалося, Рахманова звернулася до лікарів.

В історії хвороби ці обставини не були відображені. І потерпіла, і її мати приховали їх, заявивши, що самі робили «теплі ванночки на око». Однак допитані з ініціативи адвоката вітчим і молодший

¹⁵⁹Див.: Лубшев Ю. Адвокат в уголовном деле. — С. 215.

брат потерпілої розповіли про цілительку й згаяний час для дезінфекції і призупинення запалювального процесу. Одержавши такі відомості, захисник заявив клопотання про направлення справи на додаткове розслідування для розшуку цілительки і призначення судово-медичної експертизи. Додатковим розслідуванням було встановлено, що тяжкі наслідки настали не від ковзаючого удару Ши-рокової, а в результаті «лікування» цілительки-самозванки¹⁶⁰.

Ст. 212 КК України передбачає відповідальність за умисне ухилення від сплати податків. Відповідальність за ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів настає лише у разі, коли воно вчинене з прямим умислом. Мотив для кваліфікації дій значення не має¹⁶¹. У цих справах важливо встановити наявність умислу підсудного.

Виявлення істинного змісту умислу можливе тільки на основі ретельного аналізу всіх обставин справи, в тому числі способів ухилення, мотивів і цілей. Тому видаються помилковими позиції тих практичних працівників, які виходять з того, що у разі, коли мотиви не впливають на кваліфікацію, немає й потреби їх з'ясовувати.

Без з'ясування мотивів важко зрозуміти характер умислу вчиненого діяння. «Умисел — категорія динамічна, яка всотує в себе бажання, прагнення і намагання, спроби тощо, тобто мотиви»¹⁶². Адвокат з'ясовує мотиви передусім для себе, для інтересів захисту.

⇐ Предыдущая 2 3 4 5 678 9 10 11 Следующая ⇒