І иіщ ии міг піти пиппплг 9 страница

«Аналіз цих показань, даних під час слідства і на двох судових процесах, дає підставу зробити такі висновки:

1. У справі немає жодного свідка, який прямо чи побічно (евен­
туальне) підтверджував би факт винуватості Давітая, говорив би
про його безпосередню причетність до трагічного інциденту.

2. Висновок слідства й обвинувачення про доведеність вини по­
терпілого показаннями свідків є неспроможним висновком, зробле­
ним на підставі тенденційного і вільного трактування показань до­
питаних у справі осіб»¹⁹¹.

Аналізуючи пояснення потерпілих, адвокат звертає увагу на розбіжності у них та їх неправдоподібність і підводить суд до висновку, що показання потерпілих — недостовір­не джерело доказів, вони непереконливі й суперечливі, їх спрямованість тенденційна. Отже, вони не можуть мати серйозного доказового значення, не можуть були покладе­ні в основу обвинувачення.

Адвокат наводить показання Ольги Маркарян, яка про­тягом процесу говорила: «Мисак мені не розповідав, що з ним сталося». Тепер же Ольга, хоч і не стверджує, що чула про все з вуст Мисака, заявляє, що вже тоді «чула про це (вбивство) зі слів Юрія». Тому цілком правомірним було запитання: «Чому ж, незважаючи на неодноразові запитання, Ви майже два роки про це мовчали?» Відповідь: «Пояснити не можу».

Адвокат також аналізує докази, які свідчать на користь Давітая. Кілька свідків, зокрема лікарі, показали, що

^І90Кисенишский Й. М. Судебньїе речи по уголовньїм делам. — С. 77.

^І9ІГол само. - С. 80.

Маркарян пояснював те, що з ним сталося, нещасним ви­падком.

Так, шляхом цілеспрямованого допиту свідків адвокат підготував ґрунт для майбутньої судової промови, в якій зумів аргументовано довести, що з боку Давітая не було дій, які б указували на умисне вбивство. У промові порушувалося питання про виправдувальний вирок. Суд визнав Давітая винним у скоєнні злочину з необереж­ності. Невеличкий штрих. Досвідчений адвокат усвідом­лював, що у справі є певні підстави для визнання Давітая винним у вчиненні злочину з необережності. Проте він просить про повне виправдання. Тут спрацьовує не просто «адвокатська жилка». Адвокат за рахунок кардинальної вимоги про виправдання створює більший простір для розсуду. І це правильно.

Конституція України відкриває мож-

ахист ливості для оскарження дій слідчого

•«на незаконності. ^г .

порушення справи*» прокурора про порушення крим!-
та інші нальної справи. І хоча судова прак-

тика з цих питань неоднозначна, ад­вокат повинен порушувати ці проблеми перед судом.

Загалом суди неприхильне ставляться до скарг на по­рушення кримінальної справи, відмовляють у їх прийомі. Однак звернення до суду зі скаргою на безпідставне по­рушення кримінальної справи може бути ефективним за­собом своєчасного втручання суду з метою запобігти тим тяжким наслідкам, які тягне для особи порушення кримі­нальної справи.

Якщо кримінальну справу порушує суд, перевірка до­тримання вимог ст. 94 КПК України в судовому порядку не становить труднощів. Однак якщо її порушують про­курор або слідчий, суди відмовляють у перевірці через непідвідомчість спору.

Проте у будь-якому разі адвокат зобов'язаний вжити всіх передбачених законом заходів до захисту свого підза­хисного. Тому звернення зі скаргою на безпідставне по­рушення кримінальної справи, коли відсутні приводи або фактичні дані, які вказують на наявність ознак злочину, — один із засобів, що за їх допомогою адвокат може спрацю­вати «на випередження» і захистити законні права грома­дянина.

Ця проблема має також загальнотеоретичний характер і потребує окремого спеціального дослідження. Однак основні її положення можна висвітлити на прикладі кон­кретної справи. Пропонуємо увазі читача процесуальний

документ адвоката, зі змісту якого можна зрозуміти ос­новні проблемні питання з оскарження дій прокурора, слідчого на початковій стадії кримінальної справи.