Главная | Обратная связь | Поможем написать вашу работу!

Скарга в порядку нагляду на ухвалу Судової колегії Верховного Суду України 5 страница

Перечисление подсудимьіх по настоящему делу начну с позтов. Конечно, зто в первую очередь Александр Сергеевич Пушкин, так отозвавшийся о народах Российской империи:

Паситесь, мирньїе народьі, Вас не разбудит чести клич. К чему стадам дарьі свободи? Их нужно резать или стричь. Наследство их из рода в родн — Ярмо с гремушками да бич.

Рядом с Александром Сергеевичем Михаил Юрьевич Лєрмонтов:

Прощай, немьітая Россия, Страна рабов, страна господ.

Подле притулился Некрасов со своими стихами:

Подт>езжая к Кенигсбергу, Я приблизился к стране, Где не любят Гутенберга Й находят вкус в говне.

Присутствовавшие на процессе помнят зпизод, когда подсудимая попросила раз-ьяснить сущность пред-ьявленного ей обвинения. ВьІ даже не попитались зтого сделать. Й правильно поступили. Пола-гаю, что ваши знання й опьіт не оставили у вас сомнений в том, что обвинение разт>яснить нельзя.... В обвинительном заключении написано: в статьях Новодворской содержатся тенденционно подобран-нне фактьі, измьішления об образе жизни, исторической роли, куль-туре, правах, обьічаях лиц русской национальности, необоснованньїе вьшодьі, ложнне логические посилки. Но не говорится, что зто за вьіводьі, что зто за фактьі, что за посилки. Понятно: такое обвинение нельзя разьяснить. Его нельзя доказать. Протав него невозможно защищаться. Оно изначально абсурдно, оно сфабриковано, оно лживо.

Пропаганда национальной исключительности или неполноцен-ности введена в закон как преступление в сентябре 93-го года. Ста-тья «Не отдадим наше право налево» написана в августе, закону придана обратная сила. Защита обратила внимание на нарушение. Зпизод подлежит исключению из обвинения по чисто формальному основанию. Й что же? А ничего. Никакого аргументированного ответа на ходатайство не последовало. Взамен откровенное издева-тельство над защитой. Следователь отвечает: «Такое же обвинение предьявлено по другому зпизоду, пусть й зтот остается».

Надо действительно не уважать суд, чтоби посилать туда уго-ловнне дела, подобние нашему. Сильнн, живучи сложившиеся тра-диции — все ст>едят, все проглотят, оправдать не посмеют.

Я испьггьіваю чувство неловкости, господа судьи, что, ввергнутий в зтот абсурд, должен обт>яснять абсолютно очевидньїе вещи...

Валерия Новодворская — человек редкого мужества. Двадцять семь лет антитоталитарной правозащитной деятельности. КагабистьІ на следствии психологически ломали многих людей. Там бьіли не только костоломьі й палачи-психиатрьі. Многих удавалось уговорить, убедить, заставить отречься. Но в интеллектуальной схватке с Валерией Ильиничной зта публика всегда проигрьівала. Потому к ней особая ненависть.

Любое ваше решение, господа судьи, кроме оправдательного приго-
вора Валерии Новодворской, будет позором российского правосудия»²⁵⁸.
Вступна частина покликана підготу-
Вступ вати суд, інших учасників судового

процесу та присутніх до сприйняття промови. Правило універсальне: що менше шаблону у вступі, то краще сприймається судова промова. Тут немає єдиного рецепту. Вступ починають з оцінки суспільно-політичного значення справи, викладення програми промови, відсилки до окремих положень виступу прокурора, характеристики особи підсудного, посилання на специфічні особливості кримінальної справи.

Ось початок промови київського адвоката Л. А. Ветвін-ського:

Товарищи судьи!

Мне кажется, что совершенно необьічайньїй характер зтого дела й его, несомненно, огромное общественно-историческое значение создают для нас, Вьіступающих по атому делу в качестве защитни-ков обвиняемьіх, прямую обязанность: прежде всего — перед самим собой, перед судьями й, главньїм образом, перед взволнованной зтим делом общественностью — совершенно ясно й точно определить предельї, обьем й содержание той беспримерно трудной й сложной задачи, которая нами должна бьггь перед собой поставлена.

Судебная защита, как й все прочие гарантии правосудия, пред-ставляют одно из множества завоеваний человеческой культури, цивилизации, демократизме й гуманносте, т.е. тех прогрес-сивньїх начал, на которьіе в первую очередь как раз й бьіли направ-леньї престунньїе посягательства немецко-фашистских преступ-ников.

Следовательно, судебная защита сама, — как одно из благодея-ний человеческого прогресса, — является одним из обьектов наци-стских преступлений.

Й тем не менее... мм приходим сюда для того, чтобьі дать им самим возможность воспользоваться тем правом на защиту, гаран-тированньїм в нашем законе, которого они хотели лишить все чело-вечество.

^Цит. за кн.: Новодворская В. Над пропастью во лжи. — М., 1998. — С. 431-444.

В втом — глубокое своеобразие нашей задачи й нашего положення в данном деле²⁵⁹.

(З промови на захист німецького генерала фон Чаммера на першому в Україні кримінальному процесі з обвинувачення німецьких окупантів, відомого як «справа німецьких генералів».)

Адвокат С. О. Островський свій вступ виголосив з урахуванням виняткових обставин справи:

«Я виступаю перед Вами защитником обвиняемого, которьій на всем протяжении беспримерного процесса служил единственной мишенью для всевозможньїх й, скажем откровенно, обоснованньїх обличений й обвинений.

Я защищаю того из подсудимьіх, которьш бьіл центром не только своих собственньїх злодеяний, но й чужих злостньїх упущений, ко-торне привели к страданиям й невзгодам во многих семьях, дети которьіх потерпели от тех чудовищньїх преступлений, которьіе бьіли предметом рассмотрения в настоящем судебном процессе.

Я защищаю в суде человека, самое имя которого в устах честньїх людей превращалось в улику тяжкой виньї, вьізьшало страстньш протест й зловещий ропот, так как он вместе со своими сообщниками в течение многих лет как хищньїе звери охотились за малолетними детьми й жестоко истязали их.

Зто в подлинном смьісле слова — исключительное й одиозное дело, так как ему подобньїх не знает, вероятно, уголовная хроника.

КаковьІ причини падения зтих людей?

Откуда могли появиться такие преступньїе деяния?

Кто они, зти люди, о которнх вьі должньї сказать своє слово?

ВьІ, вероятно, не можете не признать, что защита проявила в атом кошмарном й кровавом деле немало усилий для того, чтобьі помочь Вам ответить на все зти вопросм»²⁶⁰.

А ось початок промови адвоката Ю. А. Каплана:

Товарищи судьи!

С давних лет народ любит й ценит цирк. На ярмарках й город-ских площадях, на городских стадионах й в наскоро сколоченннх балаганах, под открнтьім небом, брезентовими шатрами или стек-лянннми куполами — всюду, гдеидут цирковьіе представлення, их с живьім интересом смотрят тьісячи людей.

Особой популярностью пользуется наш цирк. Зта слава ко мно-гому обязьгеает. Артист цирка должен бить человеком сильним телом й духом, человеком большой культури...

Есть люди, не имеющие таланта, но любящие искусство. Такой гример, осветитель или рабочий сцени обично не только очень по-лезньш, но й всегда желанннй человек в творческом коллективе.

і промови адвокатів України. — К., 2000. — С. 14. ^1№Островский С. А. Адвокат й правосудне. — Кн. 2. — С. 343 — 344.

Но бьівает й так, что к искусству примазьшаются, около него при-страиваются люди совсем другого пошиба. Их интересует только заработок, в лучшем случае законний.

В своей известной басне «Свинья под дубом» Йван Андреевич Крнлов зло вьісмеял зтот тип людей, подрьшаюших корни того самого дуба, желудями которого они кормятся.

Зти мисли невольмо приходят, когда задумьіваешься над причинами конфликта, переросшего в судебное дело²⁶¹.

У цьому випадку адвокат своїм вступом вводить суд в атмосферу творчого колективу й особливості зіткнення інтересів людей у такому колективі.

Адвокат А. І. Юдін у вступній частині промови висловив свою позицію щодо можливості завершення розгляду справи:

«Товарищи судьи! Должен сознаться, что, приступай к защите Аверина, я нахожусь в большом затруднении. Я считал й считаю, что...для правильного разрешения дела его надо обратить к досле-дованию. Вм не разделили моей точки зрения... В связи с зтим я вьінужден оценить материальї в том виде, в каком они имеются в томах настоящего дела»²⁶².

Із промови Ф. Н. Плевако у справі Люторичних селян:

Господа судьи й господа сословнне представители!

Документи прочитанн, свидетели вьіслушанн, обвинитель сказал своє слово — мягкое, гуманное, а потому й более опасноедля дела; но жгучий й решающий задачу вопрос не затронут, он рвется нару-жу: заткните уши, зажмурьте глаза, зажмите мои уста — все равно он пробьется насквозь; он в фактах нами изученного дела; его ве-щают те заведенньїе порядки в управлений владельца деревни Люторич, те порядки, которьіе я назову картиной пореформенного хозяйства в одной из барских усадеб, где противоестественньш союз именитого русского боярина с остзейским мажордомом из года в год, капля по капле, обессиливал свободу русского мужика й, обесси-лив, овладел ею в свою пользу. Всякая чуткая душа, всякая пробу жденная совесть сльїшит, требует его от меня, если я обойду его²⁶³.

Адвокат М. П. Городиський розпочав свою промову так:

Товариші судді! Більше року минуло з того літнього ранку, коли Бєлова з жахом виявила, що з сейфа, куди вона напередодні ввечері поклала касову виручку і ключ від якого був у неї, зникли пачки з великими купюрами, що з сейфа хтось викрав близько 15 тис. крб. Хто вчинив крадіжку?²⁶⁴

^Судові промови адвокатів України. — С. 148. ^И2Цит. за кн.: Гольдинер В. Д. Защитительная речь. — М.,1970. — С. 36.

^Плевако Ф. Н. Избр. речи. - Тула, 2000. - С. 147. ^Судові промови адвокатів України. — С. 66.

У вступі промови автора книги на захист І. М. Галаса дано характеристику підсудного та викладено програму захисної промови:

Ваша честь!

На лаві підсудних Галас — людина з вищою освітою, батько малолітньої дитини, добрий сім'янин, який обставинами життя був змушений займатися підприємництвом, тобто справою, для нього незнайомою, що і стало однією з причин ситуації, в якій він опинився. Що й казати, робота підприємця вимагає не тільки спеціальних знань, а й особливого хисту. І не кожному він даний від природи.

Але судять Галаса не за те, що він займався підприємництвом, а за помилки й упущення, яких він при цьому припустився.

Сьогодні завершується важкий, тривалий процес. Можливо, не всім зрозуміла роль захисту, не всі бачать його необхідність і навіть моральне право на це. Ми чули докори на цю тему з вуст представника податкової інспекції... Необхідно усвідомити: захист діє не для викривлення обставин справи, не для того, щоб ускладнити, заплутати її. Захист має інше завдання - допомогти суду у з'ясуванні істини і там, де вина людини не доведена, де «сумніви у цьому, вказати на них.

Якщо спробувати в загальному вигляді сформулювати завдання, які поставив перед собою захист у цій справі, то ними є:

1. Дослідження дійсного розміру шкоди, завданої несплатою
податків і ставлення до цього мого підзахисного.

2. З'ясування, чи правильно кваліфіковані слідством його дії.

3. Чи є в його діях склад злочину за статтями 148² та 86^і КК
України²⁶⁵.

У промові на захист В. Цубери вступ вирішений інакше, зважаючи на трагічні обставини конкретної справи. До речі, за результатами розгляду справи В. Цубера була виправдана.

Ваша честь!

Сім'я Цуберів заплатила найвищу ціну у цій справі: на четвертий день арешту в камері тимчасового тримання під вартою трагічно загинула Валентина Антонівна Цубера. Обставини її смерті так і не з'ясовані. Сім'я втратила матір і дружину, а держава і громадськість — талановитого підприємця, щедрого мецената і благодійника. І це не єдина втрата. В результаті накладення арештів на рахунки і майно підприємств і припинення у зв'язку з цим їх діяльності залишилось без роботи понад 200 працівників, їм навіть не дозволили виплатити вже зароблену заробітну плату.

Банк «Україна» втратив надані ним кредити під закупівлю бензину, а підприємство Крамдс-Тересва втратило куплені на ці кредити понад 80 тонн бензину, бо слідчий після накладення арешту на бензин передав його нібито як сплату пені дніпропетровському підприємству. Цей мартиролог втрат можна було 6 продовжува-

²⁶⁵Судові промови адвокатів України. 196

С. 157.

ти. З таким здобутком слідство вступило у 2000 рік. Пішов п'ятий рік розслідування кримінальної справи.

Мені довелося бути останнім (принаймні офіційно), хто розмовляв з Валентиною Антонівною за кілька годин до її загибелі. Обвинувачення вона відкинула як безпідставні. Душа її і тепер незримо присутня у судовій залі і ніяк не може упокоїтися через діяння живих. Про них мої пояснення.

Складність ще й у тому, що слідство було далеко не безгрішним, допускало порушення прав обвинувачених і до того ж захаращило справу масою зайвих документів, які обвинувачення не стосуються.

На початку розслідування начальник Закарпатського УБОЗу Варцаба в інтерв'ю газеті «Единство» заявив, що відповідальні особи шляхом махінацій поклали в кишеню понад 200 тисяч «баксів» І що «винуватці вже за ґратами». Після того як високе начальство оголосило тих, що за ґратами, винними, у слідчої групи зникли будь-які сумніви щодо вини арештованих (з архіву адвоката).

А ось вступ із промови обвинувачення (А. Ф. Коні).

Господа судьи, господа присяжнне заседатели!

Вашему рассмотрению подлежат самьіе разнообразньїе по своей внут-ренней обстановке дела; между ними часто встречаются дела, где сви-детельские показання дьппат таким здравьім смислом, проникнути та-кой искренностью й правдивостью й нередко отличаются такой образ-ностью, что задача судебной власти становится очень легка. Остается сгруппировать все зти свидетельские показання, й тогда они сами собой составят картину, которая в вашем уме создаст известное определенное представление о деле. Но бьівают дела другого рода, где свидетельские показання имеют совершенно иной характер, где они сбивчивьі, неясньї, туманньї, где свидетели о многом умалчивают, многое боятся сказать, являя перед вами пример уклончивого недоговариванья й далеко не полной искренности. Я не ошибусь, сказав, что настоящее дело Ігринад-лежит к последнему разряду, но не ошибусь также, прибавиз, что зто не должно останавливать вас, судей, в строго беспристрастном й особенно внимательном отношении к каждой подробности в нем...²⁶⁶

Коні вказує на особливості справи, в якій важко розібратись у суперечливих показаннях свідків. На виступ накладає свій відбиток та обставина, що промовець виступає перед судом присяжних, де на перший план виходить життєва історія, а не сухий юридичний аналіз.

Такими ж особливостями вирізняються промови великих французьких адвокатів XIX ст. Ось зразок одного з них:

Господа!

Чем ужаснее преступление, тем меньше надо улик, чтобьі осудить, — таково бьіло руководящее правило инквизиции. В наших глазах оно кажется диким й опасньїм, но, помимо своей воли, мьі сами преклоняемся перед ним.

**КониА. Ф. Избр. произведения. - М., 1959. - Т. 1. - С. 215.

Когда нам расскажут о великом злодеянии, гаком, например, как оглашаемое в зтом зале ньіне, когда ми вдруг узнаєм, что оно направлено против целой семьи, дьішит упорной, адской злобой, сосре-доточено на юной, слабой девушке й виразилось оскорблениями, насилием, беспримерной жестокостью, — каждьш принимает сторону жертвьі й негодует. Й чем благороднеє наши чувства, тем легче создается предубеждение, тем с большей слепотой возмущаемся мм. ^!

Зти роковьіе ошибки погубили уже много невинньїх, без сожале-, ния окунули в грязь й де ла Ронсьера, но я не могу их порицать... Мой долг адвоката — скачала знать, а потом судить. Зтот долг я; уплатил. Все изучив, обдумав, взвесив, я хочу теперь пред вами й общественннм мнением погасить другой.

Хочу дать руку помощи человеку, неправедно гонимому влия-тельной семьей, заочно приговоренному слепьіми страстями. Да не увлекут вас, господа, ни они, ни ужас преступления. Общее предубеждение да не осмелится поднять голови до зтих кресел! Вьіслу-шайте меня без симпатин, но й без гнева!²⁶⁷

(З промови адвоката Ше д'ест Анжа і у справі де ла Ронсьєра.)

Вдалий вступ значною мірою визначає успіх промови в і цілому. Тому слід приділяти йому особливу увагу. Вступна | частина промов А.Ф. Коні (що засвідчує наведений рані-1 ше приклад) не була багатослівною. Коні одразу вводить \ своїх слухачів у суть справи.

А тепер наведімо зразок вступу з промови американ-5 ського адвоката Лео Брентона у справі Анджели Девіс¹, "•, яка була виправдана судом присяжних:

— Я виступаю сьогодні перед вами в один з найважливіших-і днів мого життя. Я звертаюсь до вас як слуга правосуддя, як пред- ', ставник однієї з найблагородніших професій. Але що ще важливі- * ше, я звертаюсь до вас як чорношкірий, щоб захистити мою темношкіру сестру Анджелу. Ви повинні зрозуміти, що в історії нашої: країни викликало появу такої жінки; ви повинні зрозуміти, що означає бути темношкірим. Що б не говорили тут про підсудну, В і одному, я гадаю, ми всі можемо погодитися: ця жінка, викладач; коледжу, далеко не дурна... Чи вважаєте ви за можливе, щоб така; жінка пішла купувати зброю з метою розбити голову судді і при; цьому вказала б своє прізвище, місце проживання і залишила автограф? Мені гірко, що обвинувачення насмілилося вихопити з її листів окремі рядки, фрази, слова, в яких висловлено любов однієї людини до іншої, і розтлумачує їх як щось кримінальне... Непристойно втручатися у суто особисті, інтимні почуття людини, як це дозволив собі містер Харріс (прокурор. — Я. З.)²⁶⁸.

^Х7СудебньІе оратори Франции XIX века. - М., 1959. - С. 478-479.

^26яКрупнейшие уголовнне дела XX века в США. — М, 1990. — С. 340-341.

У минулі часи до суддів звертались усталено: «Товариші судді». Нині таке звернення стало несучасним. Зараз звертаються по-різному: і «Панове судді», і «Шановний суд», і «Ваша честь». Один із заступників Голови Верховного Суду України висловив побажання, щоб до суддів зверталися «Ваша честь», і запропонував закріпити таке звертання у процесуальних кодексах. В результаті адвокати дедалі частіше звертаються до суддів саме так.

Адвокат Т. Л. Живуліна пише: «Мені подобається несподіваний виступ, коли оратор, схвильований якоюсь подією, починає промову несподівано, не приховуючи від слухача почуттів, що охопили його»²⁶⁹.

У вступі може бути розвинута загальна думка або наведено афоризм у формі цитати. Але у будь-якому разі вступ має бути лаконічний, простий і логічно пов'язаний з іншими частинами промови.

Суд не може обмежувати тривалість судових дебатів. Якщо головуючий поспішає зупинити розмірковування адвоката як такі, що не стосуються справи, адвокат вправі заявити свої заперечення і просити занести їх до протоколу судового засідання (ст. 260 КПК України). Тим більше неприпустимо, коли промову одного адвоката перериває другий адвокат чи прокурор.

Пригадую випадок з власної практики. Напередодні судового засідання у справі Н. Генеральний прокурор дав інтерв'ю, в якому наголосив, що заарештовані «сидітимуть». Черговий номер однієї з газет вийшов з великою фотографією заарештованих і фразою на цьому тлі: «Будут сидеть!».

Замовчувати такий факт було неможливо. З газетою в руках захисник торкнувся цього питання. І коли у вступній частині промови пролунали слова: «Але Генеральний прокурор не капітан Жеглов з відомого фільму, а ми живемо не у повоєнній Москві», — прокурор не витримав, перервав виступ адвоката і звернувся до судді з проханням направити до дисциплінарно-кваліфікаційної комісії відповідне подання про притягнення його до відповідальності за порушення адвокатської етики. Але ж етичні норми порушив саме прокурор!

Іноді трапляються курйози, коли адвокат слово в слово повторює вступ із промови прокурора. А якщо такий повтор прозвучить і з вуст інших адвокатів, які беруть

⁹Цит. за кн.: Защита по уголовному делу / Под ред. Е. Ю. Льво-- С. 116.

участь у справі, можна уявити собі, як набридне така оско-мина суддям. Адвокат повинен зважати на це і не допускати подібного шаблону.

З'ясування фактичних обставин справи, аналіз і оцінка доказів

Виступаючи з промовою у суді, адвокат розкриває позицію у справі, тобто висвітлює:

а) юридичну версію;

б) фактичну версію справи.
Кримінальний та Кримінально-процесуальний кодекси

України визначають елементи складу злочину, які має довести обвинувачення. За будь-яких обставин встановлюється:

> подія злочину (час, місце, спосіб та інші обставини);
* винуватість підсудного у вчиненні злочину, мотиви

злочину;

> обставини, що впливають на ступінь і характер відпо
відальності підсудного та характеризують його особу;

> характер і розмір шкоди, заподіяної злочином, а також
розмір витрат на лікування потерпілого від злочинного
діяння (ст. 64 КПК);

»• причини та умови, які сприяли вчиненню злочину (ст. 23 КПК).

Захисник визначає для себе юридичну версію справи, а саме, які елементи складу злочину йому слід оспорювати, подаючи при цьому свою версію (контрверсію) юридичної кваліфікації дій підзахисного²⁷⁰. Готуючи юридичну версію, захисник відповідним чином групує наявні у справі докази на користь обвинуваченого й обраної юридичної версії і, навпаки, робить усе можливе, щоб звести до мінімуму і послабити все те, що свідчить не на користь клієнта.

В інших випадках адвокат може обмежитись критикою версії обвинувачення і спростуванням його доказів. Факт тична версія справи покликана пояснити суду, що сталося і чому саме так сталося. Синтез юридичної і фактичної версій дає змогу ефективно довести до суду позицію захисту у справі. Надійна фактична версія має бути логічною, простою і реальною та відповідати версії юридичній²⁷¹.

Є такий блискучий розвідник-аналітик наш земляк В. Суворов (Рєзун). Із дрібних фактів, переважно загальновідомих, він подав свою версію другої світової війни, яка змінює всі уявлення про неї, причини її виникнення та навіть результати. Тут ідеться не про те, чи правильною є ця версія, а про те, що вона непереборна силою фактів,

²'°Див.: Защита по уголовному делу / Под ред. Е. Ю. Львовой. — С. 112.

²⁷¹Гал само. - С. 113.

які підкріплюють один одного. Той, хто прочитав його книги, стає «отруєним» цією невідпорною логікою фактів і висновків, які з цих фактів однозначно випливають. Усі спроби спростувати В. Суворова не мають успіху тому, що фактам потрібно протиставляти не кучеряві роздуми, а також факти. А їх у опонентів Суворова або немає, або ж вони підтверджують його версію.

Ось так і захисна промова має спиратися на твердий ґрунт достовірних і перевірених в судовому засіданні фактів. З таким фундаментом захисник може розраховувати на успіх. Тому й кажуть, що глибоке знання справи — то найкраще красномовство.

Адвокат повинен усвідомлювати, що його версія має бути реальною, щоб у неї міг повірити суд. Пропонуючи свою версію подій, захисник повинен на це зважати, щоб у суду, і без цього завжди критичного і навіть прискіпливого до захисту, не склалося враження, що у міркуваннях адвоката істини немає.

П. Сергеїч наголошував на тому, що повинен зробити захисник, досліджуючи і викладаючи фактичну версію:

«Будьте помірно цікаві і розумно недовірливі.

1. Спитайте в себе, що було? Хто, що, коли, з якою метою? Кожна
з цих обставин може висвітлити вам той чи той бік справи.

2. Відокремте встановлені факти від сумнівних та від невідомого.

3. Не задовольняйтесь готовими поясненнями фактів.

4. Шукайте внутрішній зв'язок подій. Не поспішайте визнавати
факти такими, що не мають значення.

5. Знайдіть для кожного факту те висвітлення й пояснення, яке
найвигідніше для вас і для вашого супротивника.

6. Відділіть більш значні факти справи, розташуйте їх послідовно
в часі і, зупинившися на кожному, подивіться навкруги, подивіться
назад, подивіться вперед. Поставте себе в становище підсудного.

7. Змінюйте гадані умови місця і часу. Це може відкрити те, що
зацікавлені люди зуміли приховати від слідчого.

8. Шукайте суперечності у фактах, не узгоджуваних з Вашим
розумінням справи.

9. Візьміть до уваги те, чого не було. Те, чого не було, також
може бути доказом, і доказом невідпорним!»²⁷²

Одна з найскладніших ситуацій для захисника — колізія інтересів кількох підсудних. Не зреагувати на необгрунтовані твердження про підзахисного з боку інших підсудних адвокат не може. Проте він покликаний захищати, а не обвинувачувати кого б то не було, і не повинен перебирати на себе не властиві йому функції обвинувачення.

^2ПСергеич П. Искусство речи на суде. — С. 78 — 85.

У подібних ситуаціях необхідно виявляти особливу тактовність і стриманість стосовно тих обвинувачених і підсудних, проти яких спрямована його аргументація²⁷³.

На цю обставину вказував адвокат Й. М. Кісенішський у справі Манджгаладзе:

«Я — адвокат, я виконую в процесі функцію захисту, я захищаю Манджгаладзе. І за всієї суперечливості і полярності показань Манджгаладзе і Швелідзе, за всієї непримиренності їх принципових позицій я не збираюся звинувачувати Швелідзе, спеціально обґрунтовувати перед вами його винуватість, конкретно аналізувати докази його вини, підтримувати прокурора в міркуваннях про його покарання. Ні, я, зрозуміло, не буду цього робити, бо це не моя справа, не функція захисту. Це — функція державного обвинувачення...

Мій аналіз фактичних обставин справи матиме принципово інший напрям, принципово інший ракурс. Я не займаюсь обґрунтуванням вини Швелідзе, але я категорично відкидаю його спроби скомпрометувати показання Манджгаладзе, посіяти недовіру до його пояснень...»²⁷⁴

Неприпустимо без крайньої потреби погіршувати становище інших осіб. Ще більш неприпустимо загострювати відносини між захисниками у справі — все це шкодить інтересам підсудних та викликає негативну реакцію присутніх у залі. У такій ситуації захист мимоволі підігрує обвинуваченню та полегшує його завдання.

Під час одного процесу адвокати, відстоюючи інтереси своїх підзахисних, так розпалились, що взяли на себе роль прокурора і в дебатах вказували на такі обставини, які навіть не згадувались представником обвинувачення. Скориставшися правом репліки, останній сказав, звернувшися до суду:«Шановний суд! Не тільки я, а й представники захисту переконливо довели вам, що особи, які сидять на лаві підсудних, винні»²⁷⁵.

Представники іншої позиції, яку можна сформулювати як «істина понад усе», звертають увагу на міркування відомого адвоката Н. І. Холєва, який у своїй промові на захист А. Максименко сказав:

«Есть, господа, теория, нечто вроде адвокатской заповеди: защи-щая одного подсудимого, не обвинять, не набрасьівать тени на Дру-' того. Зтой ложносентиментальной теории я не сторонник; я думаю, что истина имеет свои права, что истина — дороже й, прежде всего, что ее нельзя топтать ногами из ложного чувства сожаления. Я

²⁷³Див.: Защита по уголовному делу / Под ред. Е. Ю. Львовой.— С. 114.

^тКисенишский Й. М. Судебньїе речи по уголовннм делам. — С. 98— 99.

²⁷⁵Див.: Защита по уголовному делу / Под ред. Е. Ю. Львовой. — С.114.

если бьі я видел в зтом деле сколько-нибудь серьезніяе улики против Резникова, я первьій бьі стал говорить здесь о его виновности. Но сделать зто я по совести не могу: таких улик против Резникова я не усматриваю*™.

Тут важливо те, що присяжний повірений наголошує на відсутності вини у діях Рєзнікова. Що ж до міркувань про істину і право заради неї звинувачувати іншого підсудного, то ці слова можуть бути тільки риторичним зворотом для підсилення впливу на присяжних і не обов'язково є підтвердженням того, що Холєв справді стояв на такій позиції²⁷⁷.

Проте за наявності жорсткої альтернативи («або-або») може виникнути колізія, коли злочин скоїв тільки один з двох підсудних, і адвокат змушений мобілізувати всі засоби для обґрунтування тези про невинуватість свого підзахисного. Це не означає, що обов'язково треба вдаватися до прямих звинувачень іншого. Почуття такту, вміння зупинитися на межі допустимого мають підказати захисникові лінію поведінки в такій ситуації. Ось приклад такої жорсткої позиції у промові адвоката:

«Обвинение убедилось, что Л-ч рассматривал каждьій обьект обследования как источник личного обогащения, что он вьіискивал й находил жертвьі, что он действовал методом обмана, шантажа й вьімогательства. Защита Фомина не ставит перед собой задачи ули-чать уличенного й не пьітается отягощать положение человека, кото-рого не могут не угнетать позор й горе. «Лежачего не бьют». Й да простит меня Л-ч за зти правдивьіе, но горькие слова; я не сказала о нем больше того, что сказал он сам о себе. Я коснулась зтого вопроса только для того, чтобьі, воскресив в памяти моральний облик Л-ча, спросить вас: можно ли й должно ли верить зтому человеку так, как призмвает верить ему государственньш обвинитель?»²⁷⁸.

⇐ Предыдущая 10 11 12 13 141516 17 18 19 Следующая ⇒