Главная | Обратная связь | Поможем написать вашу работу!

Скарга в порядку нагляду на ухвалу Судової колегії Верховного Суду України 6 страница

Виклад фактичних обставин не повинен повторювати фабули справи в тому вигляді, в якому її викладено в обвинувальному висновку²⁷⁹. Ю. Лубшев пише, що у викладі подій слід відображати тільки найнеобхідніше з усього,

^гІ6СудебньІе речи известньїх русских юристов. — С. 864.

^П7У літературі позиція Н. І. Холєва сприйнята буквально і стверджується як правильна (див.: Гольдинер В. Д. Защитительная речь. — С. 106—107.) Є й інші думки. У збірнику «Защита по уголовньїм де-лам» М. С. Строгович виступав проти того, щоб промова захисника мала характер прямого звинувачення іншого підсудного. Таку саму позицію обстоював й І. Д. Перлов, який указував: «Усе те, що спрямовано проти підсудного, слугує його обвинуваченню» (Судебньїе прения й последнее слово подсудимого. — М., 1957. — С. 109).

^И8Цит. за кн.: Гольдинер В. Д. Защитительная речь. — С.117.

²⁷⁹Див.: Молдован В. В. Судова риторика. — С. 97.

що розглянуто у судовому засіданні, те, що адвокат визнає доведеним в судовому слідстві. І робити це слід у власних «адвокатських» термінах²⁸⁰. І справді, навіщо повторювати вжиті слідчим для «підсилення» фрази типу «у складі злочинної організованої групи з метою наживи» або «кричав, намагався влаштувати бійку, вчинив сварку із жінкою, робив зауваження міліціонерам» і т.ін.

Відповідно до ст. 62 Конституції України особу можна визнати винуватою тільки у вироку. Тому формулювати фрази потрібно, не ототожнюючи обвинуваченого або підсудного з винуватим. І адвокат першим повинен правити в цьому за взірець, а не нав'язувати суду формули, які повторюють обвинувачення. На нашу думку, неприпустимо називати підсудного злочинцем і представникам обвинувачення. На подібні випади адвокат має реагувати зверненнями до суду.

Під час слухання скарги на санкцію прокурора представник прокуратури називав Ф. особою, яка вчинила тяжкий злочин. Адвокат звернувся до суду з проханням зробити прокуророві, який допускає порушення презумпції невинуватості, передбаченої Конституцією України, зауваження. Прокурору робить честь те, що він вибачився за «обмовку».

Доречним буде сказати, що адвокати і науковці звертали увагу на цю обставину і до прийняття Конституції України.

«Тільки суд у вироку може визнати обвинуваченого винуватим) але, перш ніж визнати людину злочинцем, обвинуваченому повинні бути надані всі можливості для захисту від обвинувачення. Як з теоретичного, так і з практичного поглядів неприпустимо змішування кримінально-правових і кримінально-процесуальних відносин. Чітке розмежування цих відносин і понять потрібне з процесуального погляду тому, що запобігає ототожненню обвинуваченого з винуватим, трактуванню як вже винуватої у вчиненні злочину особи, хоч і притягненої до відповідальності, але не визнаної винною судом у встановленому порядку»²⁸¹.

В. В. Молдован наголошує, що виклад фактичних обставин як окремої і самостійної частини захисної промови доречний у справах:

* зі складною фабулою, що допускає різні тлумачення з позицій обвинувачення і захисту;

>• у яких захисник доводить наявність обставин, що усувають протиправність діяння (необхідна оборона, крайня необхідність);

²⁸⁰Див.: Лубшев Ю. Адвокат в уголовном деле. — С. 384. ™Стецовский Ю. Й. Адвокат в уголовном судопроизводстве. — С. 104.

> за відсутності суб'єктивних умов відповідальності (наприклад, мети привласнення чужого майна)²⁸².

Аналіз і оцінка зібраних у справі доказів, як правило, становлять основну частину промови. Захисник подає свою версію бачення справи, аналізує докази, обґрунтовує ними свої міркування.

Аналіз і оцінка кожного виду доказів мають певні особливості. Здебільшого захисники спершу аналізують кожний окремо взятий доказ з позиції захисту і з урахуванням особливостей справи, і тільки потім усі зібрані у справі докази розглядаються сукупно, встановлюється їх взаємний зв'язок або його відсутність.

На судову промову впливають установки. У прокурора й адвоката вони, як правило, взаємно протилежні. Роль такої установки чудово ілюструють вірші тонкого знавця людських душ Расула Гамзатова:

«Вон человек, что скажешь тьі о нем?»

Ответил друг, плечами пожимая:

«Я с зтим человеком не знаком.

Что про негб хорошего я знаю?»

«Вон человек, что скажешь тьі о нем?» —

Спросил я у товарища другого.

«Я с зтим человеком не знаком.

Что я могу сказать о нем плохого?»

Сучасна психологічна наука розробила низку прийомів, які посилюють вплив на слухача.

Загальний принцип для риторичних прийомів: «Говорити так, щоб предмет сам ліз у голову*-²⁸³. Один з таких прийомів — правило Гомера. Черговість аргументів, які наводяться, впливає на їх переконливість. Найефективнішим є такий порядок: сильні — середні — один найсильніший. Наступне правило — правило Сократа. Для одержання позитивного рішення з важливого для вас питання поставте його на третє місце, подавши співрозмовникові перед тим два короткі запитання, на які він відповість «так» (це правило широко використовують під час допитів). У різних авторів — різна кількість правил — від 12 до 14 і більше.

Не знаючи цих нинішніх досягнень психологічної науки, П. Сергеїч блискуче сформулював ці правила для адвокатів і взагалі для судових ораторів. Ось вони:

1. Не доводьте очевидного.

²⁸²Див.: Молдован В. В. Судова риторика. — С.97. ²⁸³Я/е«ков В. П. Скрмтое управление человеком. Психология мани-пулирования. - М., 2001.- С.304.

2. Якщо Ви знайшли сильний доказ або сильне запере
чення, не починайте з них і не висловлюйте їх без підго
товки (власне, це правило Гомера).

3. Відкиньте всі посередні і ненадійні доводи.

4. Не пропустіть нагоди викласти сильний аргумент у
вигляді дилеми: очевидний висновок, зроблений самими
суддями, переконливіший, ніж готовий висновок, почутий
від адвоката.

Це зрозуміло. Формулюючи висновок самі, ми залишаємо для судді пасивну, а отже, психологічно залежну позицію. Натомість, якщо для думки судді залишити простір, він не тільки зробить відповідний висновок, а ще й постарається розвинути і підкріпити його шляхом уточнень і додаткових запитань.

Скільки разів надмірне бажання «розжувати суду» очевидний висновок приводило до зауважень типу: •«Пане адвокате, суд і сам може зробити висновки» або «не відповідайте за свідка» і т. ін. Тому у випадку, коли свідок каже явну неправду, адвокатові краще заявити, що він або введений в оману і помиляється щиро, або говорить неправду свідомо. За законами психології (а практика це підтверджує) суд вибере для себе другий спосіб, більш згубний для свідка).

5. Не бійтеся погодитись з опонентом, якщо є можливість
його ж твердження повернути проти нього або принаймні
довести безперспективність цього аргументу для справи,
марність такого твердження.

6. Якщо аргументи сильні, краще наводити їх нарізно,
ґрунтовно розвиваючи кожний із них. Якщо ж є тільки
несильні аргументи, їх слід зібрати разом. П. Сергеїч цитує
Квінтіліана, який говорив: «... несильні взаємно підкріплю
ють один одного. Позбавлені значення якісно, вони пере
конливі кількістю — тим, що всі підтверджують одну і ту
саму обставину...».

7. Старайтесь підкріплювати один доказ іншим.

8. Не намагайтеся пояснити того, чого самі не зовсім
розумієте. Така спроба — подарунок для процесуального
противника.

9. Не намагайтесь довести більшого, якщо можна обме
житись меншим. Принцип розумної достатності важливий
для адвоката, і він повинен постійно контролювати се
бе, щоб не перейти розумної межі. Є східне прислів'я:
«Ти сказав один раз — я повірив; ти повторив — і я
засумнівався; ти сказав ще раз — я зрозумів, що ти обма
нюєш».

10. Не допускайте суперечностей у висновках та аргументах. Не треба уподібнюватися нерозумній дитині, яка, розбивши вазу, каже: «Ні, це не я! Але я більше не буду...» А хіба не так виглядає виступ захисника, який упродовж усього процесу доводить цілковиту непричетність клієнта до злочину, а у судовій промові додає, що на випадок, якщо суд визнає, що аргументи захисту недостатні, вважає себе зобов'язаним нагадати про обставини, які пом'якшують вину підзахисного.

Адвокат може викласти пом'якшувальні обставини як антитезу, ніби для підсилення своїх доказів про невинуватість клієнта (як правило, це робиться на початку промови). Далі він стверджує, що не вони визначають лінію захисту, бо його підзахисний невинуватий, і наводить доводи про невинуватість свого клієнта. Таким чином, на пом'якшувальні обставини вказано суду і водночас вони використовуються для підсилення висновку про невинуватість (так звана прихована альтернатива).

П. Сергеїч залишив у спадок також рекомендації із спростування аргументів:

1. Узагальнені доводи опонента розділіть на складові й розбивайте їх поодинці.

Улюблений прийом обвинувачення — зробити узагальнені висновки щодо вини кількох осіб, без конкретизації дій кожної з них. У таких випадках іноді буває достатньо відділити, відокремити дії кожного з учасників і проаналізувати їх, щоб обвинувачення щодо конкретного учасника розсипалося.

В одній із своїх промов захисник Ф. Н. Плевако говорив: «Я раджу вам поділити вашу увагу порівну між підсудними, обдумуючи докази вини окремо для кожного підсудного так, наче доля іншого сьогодні не має бути розглянута вами. Цей прийом врятує вас від шкідливої для справи й особливо для підсудних переплутаності доказів. Стався злочин. Підозрюється кілька осіб. Ми починаємо дивитись на всіх підсудних, притягнених по одній справі, на всю лаву як на одну людину. Злочин викликає обурення проти всіх. Докази, які малюють одного, ми переносимо на всіх. Він зробив те-то, вона вчинила те-то, звідки робимо висновок, що вони зробили і перше і друге разом. І ось у промові пана прокурора ці окремі докази об'єднуються у подвійний доказ»²⁸⁴.

^шПлевако Ф. Н. Избр. речи. - С 288

2. Заперечуючи, не виявляйте надмірного старання.
Це, на перший погляд, парадоксальне твердження засду*

говує на увагу. Надмірні старання в цьому напрямі, не
поєднані з безумовним спростуванням, можуть надати тим
чи тим доказам в очах суддів особливої ваги. У них може
скластися думка, невигідна для того, хто виступає: якщо
він так багато про це говорить, отже, цей доказ справді має
велике значення. І навпаки, коли оратор лише мимохідь
заперечує проти доводів противника, ніби нехтуючи ними,
вони часто вже тільки від цього здаються такими, щ© не
заслуговують на увагу. _І(І.

3. Не залишайте без заперечень сильних доводів ощг
нентів. Але, спростовуючи їх, не слід повторювати або в
інший спосіб розвивати і нагадувати ті міркування, якими
прокурор ці доводи підкріплював. Повторюючи доводи
прокурора, ми їх скорочуємо та «конспектуємо» і в такий
спосіб допомагаємо опоненту: те, що в доводах прокурора
суд міг і не зрозуміти — ми пояснюємо; те, що суд м|г
забути — ми йому нагадуємо. І після цього експромтом
(бо на ґрунтовну підготовку вже немає часу) переходимо
до спростування. Таке недостатньо підготовлене спросту,-
вання хибує на багатослів'я (суд це бачить). Нерідко у
такій ситуації адвокат викладає свої міркування, хапаю
чись за перші-ліпші доводи, пропускаючи при цьому більш
важливі, й викладає їх нечітко, в невдалій формі. Багато^
слівність і туманність заперечень після стислої та ясної,
наперед підготовленої думки противника тільки підкреслю
ють переконливість останньої²⁸⁵.

4. Не доводьте, якщо можна заперечувати. Якщо навіть
невинна людина спробує довести, що вона невинувата, то
виявить, як це важко зробити. Довести невинуватість дужр
часто взагалі неможливо, і замість того щоб розсіяти підоз
ру, така позиція тільки посилює її. Ст. 62 Конституції
України встановлює чітку формулу: «Ніхто не зобов'яз^-
ний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину», -•
слід тільки користуватись нею всюди, де це можливо.

5. Відповідайте фактами на слова. Для підкріплення;
тези наведімо приклад із життя. Пасажир їде в таксі,..
Доїхавши до потрібного місця, таксист назвав суму, знач
но більшу, ніж на лічильнику. Він пояснив, що в цей районі
із центру не кожен поїде, а судячи з респектабельного \
вигляду, пасажир не скнара і не дріб'язкова людина. П

²⁸⁵Див. також: Шейнов В. П. Скрьітое управление человеком. — С. 316.

сажир відповів, що, по-перше, в таксі платять за лічильником, і якщо водій хотів по-іншому, слід було про це попередити. По-друге, вільних таксі була ціла черга, і, напевно, знайшлися б охочі, він не раз у цьому переконувався. По-третє, слова «скнара» і «дріб'язкова людина» означають «людина, яка зазіхає на чужий дріб'язок». Таксист не знайшов, що заперечити, і клієнт розрахувався за лічильником²⁸⁶.

6. Поверніть проти опонента його власні доводи.

7. Не виступайте проти незаперечних доказів і пра
вильних думок опонента, не робіть з грішника янгола.

8. Максимально використовуйте факти, визнані опо
нентом. Це рідкісний подарунок. Було б неповагою не
скористатись ним.

9. Якщо опонент обійшов мовчанкою певну обставину,
зверніть увагу на це й додайте, що у нього немає аргу
ментів проти неї. Іноді достатньо твердження: «Мовчан
ня — ознака згоди».

10. Не спростовуйте неймовірного — це все одно, що
воювати з вітряками. Доводи можна підсилити штучно. У
будь-якому виступі важливо не тільки те, що сказано, а і
як сказано.

Пригадується, як один з найдосвідченіших суддів Закарпаття Д. прийшов послухати виступ у справі відомого на Закарпатті адвоката Вассера. Справу слухав інший суддя і тому автор цих рядків запитав у Д., що його зацікавило. Він відповів: «Справу я знаю, але хочу послухати, як про неї скаже Вассер», — і продовжив, — «за участі Вассера у справі легко писати вирок або рішення, бо навіть найзаплутаніша справа стає ясною і зрозумілою». Ось чи не найбільша похвала адвокатові з вуст судді.

До прийомів, що підсилюють доводи, належить перебільшення, коли обвинувачення, усвідомлюючи слабкість доказів, попереджує присутніх, що їм доведеться тривожитись за спокій близьких, якщо підсудного буде виправдано.

Інший прийом — повторення. У звичайній розмові повторення дратує. Але перед судом (а тим більше перед судом присяжних) це один з найважливіших прийомів. «Сжатая речь — опасное достоинство для оратора, Мьіс-ли привнчньїе, вполне очевидньїе скользят в мозгу слуша-телей, не задевая его. Менее обьїкновенньїе, сложньїе не успевают в него проникнуть»²⁸⁷. П. Сергеїч наголошує на необхідності затримати увагу суду на думці оратора. Проте

^2Ю

Шейнов В. П. Скрнтое управление человеком. — С. 317. Сергеич П. Искусство речи на суде. — С. 225.

робити це потрібно непрямо, щоб уїдливість виступаючого не кидалась у вічі. Блискучим прикладом такого підсилення є уривок з вірша Ф. Тютчева, де одна й та сама думка повторюється кілька разів:

Два демона ему служили, Две сильї чудно в нем слились: В его главе — орльї парили, В его груди — змеи вились... Ширококрьільїх вдохновений Орлиньш, дерзостньїй по лет Й в самом буйстве дерзновений Змеиной мудрости расчет!

Отже, повторення слід щоразу подавати по-різному.

Ефективним прийомом підсилення аргументів є антитеза, де обидві складові підсилюють одна одну: «ні богові свічка ні чортові кочерга», «ні риба ні м'ясо». Або Шев-ченкове:

І день іде, і ніч іде. І голову схопивши в руки, Дивуєшся, чому не йде Апостол правди і науки?

П. Сергеїч наводить приклад з Пушкіна — слова Мазепи:

Без милой вольности й славьі Склоняли долго мьі главьі Под покровительством Варшави, Под самовластием Москвн. Но независимой державой Украйне бьіть уже пора: Й знамя вольности кровавой Я подимаю на Петра.

Ще приклад від П. Сергеїча. Під час промови Лаборі у справі Дрейфуса оратора грубо зупиняли. Він повернувся до публіки й вигукнув: «Ви думаєте завадити мені своїм виттям; я хвилююсь тільки, коли чую схвалення».

Або з іншої промови: «Григор'єв багато зробив для Русова: він протягом багатьох років давав йому гроші, з жебрака перетворив на статечну людину; захворівши, довірив йому ключі від своїх грошей, помираючи, призначив виконавцем духівниці (заповіту). Але й Русов чимало зробив для Григор'єва: він обманював його за життя, обікрав після смерті і тепер усіма силами чинить перепони виконанню його заповіту».

П. Сергеїч наголошує на необхідності стимулювання розумової діяльності судді, включення його у процес логіч-

ної діяльності оратора шляхом недомовок, незавершення думки, вказує на випадки, коли це можливо: «Не договорюйте, коли факти говорять за себе»²⁸⁸.

Аналізуючи факти, за можливості слід уникати висловлення особистої думки стосовно того, наскільки можна довіряти тому чи тому свідку, або наскільки якісним є той чи той доказ. Уникайте фраз на зразок «я вважаю, що», «я гадаю, що». Користуйтеся риторичними запитаннями. Самі ставте собі запитання і відповідайте на них.

Говоріть про сильні, а не про слабкі місця вашої позиції. Слабкі аргументи створюють негативне враження.

Використовуйте магію цифр. Для більшої переконливості основні цифри краще зачитувати. Цифри можуть бути сильним аргументом. І навпаки, надмірне їх використання сприймається погано, втомлює²⁸⁹. У такий спосіб заплутують, створюючи видимість серйозної аргументації. Як правило, в суді це викликає негативну реакцію. Професійний суддя одразу бачить, що його намагаються ввести в оману, і результат буде протилежний бажаному.

У промові можна скористатися і таким прийомом сучасної психологічної науки, як «так, але», коли з опонентом наче погоджуються, але пропонують розглянути й інші сторони предмета обговорення, вигідні для захисту.

Інший метод — метод шматків, який полягає у розчленуванні виступу опонента (наприклад, прокурора) таким чином, щоб їх можна було прокоментувати: 1) «це точно...»; 2) «а на це є різні погляди...»; 3) «а це і те повністю помилкові...».

Використовуючи ці прийоми, необхідно зважати на вимоги адвокатської етики і постійно пам'ятати, що змагальний процес ведеться не з судом, а з процесуальним противником.

Адвокатська практика виробила певні рекомендації щодо послідовності аналізу доказів. Так, В. В. Молдован рекомендує таку послідовність:

1) аналізувати й оцінювати докази обвинувачення, які
підтверджують наявність події злочину;

2) докази, які встановлюють обставини, що свідчать про
наявність чи відсутність складу злочину;

3) докази, які встановлюють обставини, що виключають
можливість порушення кримінальної справи;

^тСергеич П. Искусство речи на суде. — С. 229.

²⁸⁹Див.: Шейнов В. П. Скрьітое управлевие человеком. — С. 321.

4) характер вини;

5) мотиви, якими керувався підсудний;

6) ступінь і характер відповідальності;

7) причинний зв'язок між діянням і наслідками;

8) причини та умови, що сприяли вчиненню злочину;

9) питання характеру і розміру шкоди.

Загалом з цією рекомендацією можна погодитись. Вона забезпечує ясність і послідовність, але здебільшого повторює зміст промови прокурора, який будує її аналогічним чином. Тому, якщо потребують інтереси справи, буде виправданим відхід від цієї усталеної практики. Така зміна у підході до промови може привернути додаткову увагу з боку суду.

Крім того, не кожна справа потребує скрупульозного аналізу всіх обставин. Якщо у справі достатньо матеріалів, які спростовують висновки обвинувачення щодо вини або події злочину, то навряд чи буде доцільним зосереджувати увагу суду на обставинах, які пом'якшують,вину підсудного. Адже в цьому випадку і захист, і підсудний вважають, що вини як такої взагалі немає.

У значній частині справ головною темою захисної промови буває доказування обставин, що пом'якшують відповідальність підсудного²⁹⁰. У таких випадках адвокати кажуть, що немає за що зачепитися. Адвокат Живуліна слушно стверджує: «Не буває нецікавих або поганих справ, є лише нецікаві або не дуже хороші адвокати»²⁹¹. Захисник повинен немов крізь рентген пропустити й проаналізувати всю справу, оцінити законність та правомірність дій слідства, дізнання, прокуратури, виявити найменші відхилення від вимог процесуального закону. Бо саме у таких справах може ховатися помилка слідства (за принципом: у тихому болоті чорти водяться). Тому захисник має бути особливо уважним.

Перелік обставин, що пом'якшують відповідальність підсудного, визначений у ст. 67 КК України. Це і з'явлення із зізнанням, щире каяття або активне сприяння розкриттю злочину; добровільне відшкодування завданого збитку або усунення заподіяної шкоди; скоєння злочину неповнолітнім; вчинення злочину жінкою у стані вагітності; виконання спеціального завдання із запобігання або розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації, поєднане із вчиненням злочину у випадках, передбаче-

в.: Молдован В. В. Судова риторика. — С. 99. ^а'Цит. за: Защшпа по уголовному делу / Под ред. Е. Ю. Львовой. — С. 114.

них КК України, тощо. Призначаючи покарання, суд може визнати такими, що його пом'якшують, й інші обставини.

Якщо ж підсудний визнає обвинувачення у певній його частині й заперечує в іншій, то, звичайно, найдоцільніше буде зосередитися на тих питаннях, стосовно яких обвинувачення заперечується, а вже потім перейти до епізодів, у яких обвинувачення визнається.

Фактичні обставини недоцільно викладати так, щоб вони повторювали фабулу справи у тому вигляді, як вона викладена в обвинувальному висновку²⁹².

Аналіз і оцінка кожного виду доказів має свою специфіку. Підхід до оцінки показань свідків Показання свідка залежить від того, ким є допитувана особа: свідком захисту чи свідком обвинувачення²⁹³. Адвокат повинен знайти переконливі аргументи, чому він вважає пояснення свідка недостовірними, і навпаки, чому слід довіряти свідкові захисту.

Усі пояснення свідків перевіряються на відповідність іншим матеріалам справи. І якщо є певні розбіжності, на них слід звернути увагу суду і в захисній промові розглянути їх з позиції захисту. Необхідно зіставити показання однієї і тієї самої особи на попередньому слідстві і в суді, показання різних свідків, показання інших учасників процесу і документи; показання потерпілого, підсудного і незаперечні факти, вільну розповідь на перших і наступних допитах на досудовому слідстві і в суді ²⁹⁴.

Іноді обставини справи змушують захисника торкнутися у промові морального обличчя свідка або потерпілого. У такій ситуації особливо потрібні стриманість в оцінках, тактовність і делікатність.

Проте досвід французьких адвокатів, а також відомих російських юристів показує, що вони допускали гострі, навіть дошкульні характеристики і підсудних, і свідків, і потерпілих. Так, Громницький називає Олександра Тальма «скаженим», Спасович Авдєєву — «істотою, ледь подібною

^2ИДив.: Молдован В. В. Судова риторика. — С.97.

²⁹³Процесуальне законодавство не передбачає такої градації свідків, тому вона в цьому контексті умовна. Для захисника має принципове значення, на чию користь дав показання свідок. Але зі вступом у дію норм Європейської конвенції про захист прав і основних свобод людини ця термінологія набуває нормативного характеру. Так, згідно з п. о¹ ст. 6 Конвенції обвинувачений має право: «допитувати свідків обвинувачення або вимагати їхнього допиту, а також вимагати виклику і допиту свідків захисту на тих самих умовах, що й свідків обвинувачення».

^Див.: Молдован В. В. Судова риторика. — С. 100.

до нерозвиненої людини», про Ольгу Палем Карабчевський говорить: «безалаберний жмуток нервів»²⁹⁵. Адвокат Лашо дозволяє собі називати потерпілого Жантьєна «мерзенним негідником, якому Бог урятував життя, але прирік до страшного покарання — всенародного дослідження цієї справи»²⁹⁶.

Є категорії справ, що потребують обов'язкового дослідження морально-психологічного обличчя потерпілого (наприклад, справи про зґвалтування, коли підсудний, заперечуючи свою вину, посилається на те, що фізична близькість була за згодою з потерпілою, або справи про вбивство з ревнощів).

Для правильної оцінки показань потерпілого необхідно проаналізувати його поведінку в момент вчинення злочину. Адже подекуди самі жертви своєю поведінкою провокують підсудних на вчинення протиправних дій²⁹⁷.

У справі про вбивство з ревнощів дружини захист Степа-нова здійснював відомий київський адвокат Л. П. Фріс. Обвинувачення просило про застосування вищої міри покарання. Адвокат побудував свій захист на глибокому аналізі стосунків подружжя, неправильній поведінці жертви. Блискуча, ювелірна робота адвоката врятувала Степа-нову життя. Він був засуджений до 10 років позбавлення волі.

Ось уривки з промови:

Суть захисту — не тільки в передачі фактів. Суд знає все досконало. Нас зараз цікавлять порухи людської душі, почуття, помилки і переживання Степанова. Нам доведеться говорити про кохання і ненависть, про жагучі ревнощі й крижану байдужість, про дикі пориви неприборканого гніву, який у фатальний день і годину вклав у руки Степанова знаряддя смерті.

Звернімо увагу, що потерпіла була вбита кухонним ножем. Захисник свідомо уникає цієї деталізації і говорить про «знаряддя смерті», бо це могло б бути що завгодно. І далі:

За невинними пустощами прийшла розбещеність. Про негідну поведінку Ліди знали усі, доходило навіть до погроз зганьбити її за старовинним звичаєм — вимазати дьогтем ворота перед П будинком. Всі сусіди, повторюю, знали про це. Не знав ні про що тільки Степанов. Він, як завжди, вірив своїй дружині.

²⁹⁵Серге«ч П. Искусство речи на суде. — С. 111 ^Судебмле оратори Франции XIX века. — С. 471. ²⁹⁷Див.: Защита по уголовному делу / Под ред. Е. Ю. Львовой. — С. 117.

Необхідно сміливо й одверто схарактеризувати поведінку Лідії Степанової. Шлюб створений як союз двох рівноправних людей, без тіні закріпачення жінки. Проте свобода не означає розбещеності.

І далі продовжується аналіз взаємовідносин, зростання напруженості, яка й призвела до трагічної, страшної розв'язки.

Степанов просив її залишитися і не кидати його і дітей. Він благав її і плакав, забуваючи про гідність чоловіка, називаючи при цьому ласкавими й ніжними словами. Все було марно.

У цю вирішальну хвилину на очі Степанову попався ніж, звичайний кухонний ніж, що лежав на столі. Вся пережита гіркота, весь біль, зневажена чоловіча гідність, зганьблене кохання, загиблі надії на повернення минулого — все вилилось у страшному й короткому ударі ножа, який одразу все скінчив — і життя Лідії, і сімейне вогнище, й сподівання на повернення її кохання, якого так домагався Степанов²⁹⁸.

Ю. Лубшев зазначає, що у своїх промовах адвокати іноді без певної системи викладають суперечливі показання свідків і потерпілих, забуваючи при цьому вказати, які з цих доказів вони вважають достовірними, які — сумнівними, а які — помилковими, такими, що суперечать встановленим даним²⁹⁹. Безумовно, тут допомагає групування доказів на докази обвинувачення та докази захисту і демонстрація їх взаємозв'язку з позицій захисту.

Не слід замовчувати й того, що невигідно підзахисному. Пояснення невигідних свідчень з позицій захисту може виявити, що показання свідка обвинувачення є неістотними або навіть не потрібними для справи.

Якщо на стадії судового слідства Оцінка експертизи адвокат ґрунтовно дослідив висновки експертизи, це допоможе йому дати її оцінку в судовій промові. У промові слід торкнутися особи експерта з точки зору його підготовленості, а також об'єктивності, дотримання меж компетентності, оцінки фактів і висновків, відповідності проведеної експертизи вимогам процесуальних норм, правильності фіксування доказів, які були предметом експертного дослідження, їх автентичності тощо.

Критикуючи експертне дослідження, подають своє бачення дотримання процесуальних вимог під час проведення обшуку і виїмки, допустимості експертизи документів

²⁹⁸Див.: Судові промови адвокатів України. — К., 2000. — С. 168. •'"Лубшев Ю. Адвокат в уголовном деле. — С. 388.

та речових доказів, одержаних з порушенням встановленого процесуального порядку виїмки.

Оцінюючи речові докази, захисник Речові докази вказує на відповідність або невідповідність вимогам закону способу фіксації (тобто, чи належно складені протоколи слідчих дій, постанов і ухвал про приєднання до справи предметів і документів, застосування фото- і кінозйомок, звуко- та відео-запису, виготовлення планів, схем, зліпків і відбитків слідів).

Звичайно, адвокат звертається до цих доказів залежно від їх значущості для справи. Якщо ж у суді було з'ясовано, що ці докази неістотні для справи і слідчий перестарався, залучивши їх як докази, хоча вони не були знаряддям злочину, не зберігали на собі слідів злочину, не були нажиті злочинним шляхом, то на це слід звернути увагу у промові. Захисник звертає увагу суду і на необхідність визначення подальшої долі цих предметів. У практиці трапляються випадки, коли як речові докази вилучаються цінні предмети (колекції марок, зброї тощо), але до суду не передаються, як це передбачено ст. 79 КПК, і, так би мовити, «зникають».

⇐ Предыдущая 11 12 13 14 151617 18 19 20 Следующая ⇒