Захисник у касаційній інстанції

Оскарження Згідно зі ст. 383 КПК України у ка-

в касаційному саційному порядку можуть бути
порядку перевірені вироки, ухвали, постано-

ви апеляційного суду, винесені ним як судом першої інстанції, а також вироки й постанови, ухвалені в апеляцій­ному порядку.

У частині, що стосується інтересів засудженого, скаргу може подати сам засуджений, його захисник, законний представник. Особам, які вправі подати касаційну скаргу, касаційне подання, надається можливість ознайомитися в суді з матеріалами справи для вирішення питання про внесення касаційної скарги чи подання.

Касаційні скарги розглядаються:

колегією суддів палати Верховного Суду України з кримінальних справ — на судові рішення, ухвалені Вер­ховним Судом Автономної Республіки Крим, обласними, Київським і Севастопольським міськими судами, ви­роки районних (міських) та міжрайонних (окружних) судів;

колегією суддів військової палати Верховного Суду України — на судові рішення, ухвалені військовими суда­ми регіонів і Військово-Морських сил, вироки військових судів гарнізонів.

Касаційні скарги можуть бути подані протягом одного місяця від моменту проголошення вироку чи оголошення ухвали або постанови. Касаційні скарги і подання на су­дові рішення, зазначені у ч. 2 ст. 383 КПК, можуть бути подані протягом шести місяців з моменту набуття ними законної сили. Протягом строку, встановленого на касацій­не оскарження, справа ніким не може бути витребувана із суду, який виконує судове рішення, за винятком суду ка­саційної інстанції.

Скарга, подана з пропуском встановленого для оскар­ження терміну за відсутності клопотання про його віднов­лення, визнається такою, що не підлягає розгляду. Термін може бути відновлений у випадках і порядку, передбаче­них ст. 353 КПК України.

Касаційні скарги на судові рішення, зазначені у ч. 2 ст. 383 КПК, передаються судді касаційного суду, який протягом 15 діб вирішує питання про витребування спра­ви. Водночас із витребуванням справи за наявності для цього підстав суддя може зупинити виконання судового рішення до розгляду подання або скарги в суді.

му він оскаржений. Коло документів, які повинен вивчити адвокат, готуючи касаційну скаргу, ширше, ніж при підго­товці апеляції, адже цього разу предметом оскарження є не тільки вирок, а й апеляція.

У роботі над касаційною скаргою немає певних універ­сальних зразків. Схему побудови скарги визначає процесу­альний матеріал, який у різних справах є вельми різноманіт­ним. Проте судді вже звикли до певної форми процесу­альних документів, до ввідної, мотивувальної та резолютив­ної частин скарги, а також до їх зовнішнього оформлення. Тому дотримання цих «канонів», як правило, полегшує для судді вивчення скарги.

Готуючись до подання касаційної скарги, адвокат насам­перед аналізує і вивчає судове рішення, яке оскаржується, зіставляє його з нормами матеріального і процесуального права, роз'ясненнями Верховного Суду України з метою виявлення невідповідностей закону та цим роз'ясненням.

Як і на інших стадіях процесу, головним завданням адво­ката на цьому етапі є робота з доказами. Саме у доказах або їх критиці адвокат вишукує додаткові захисні ресурси, які можуть допомогти клієнту. Глибоке знання наявних доказів дає захисникові можливість усвідомити реальну ситуацію і відповідно коригувати правову позицію та про­гнозувати майбутнє рішення суду. При цьому не слід на­магатися вгадати, що зробить суд, адже, вирішуючи для себе замість суду, що на «таке рішення суд не піде», або, що судова практика не допускає того чи того висновку, адвокат обмежує себе у вимогах. Зважати на судову прак­тику потрібно, проте якщо в адвоката є аргументи, які став­лять її під сумнів, то їх слід подати на розсуд суду і не боятись, що суд запідозрить адвоката у некомпетентності.

Ось випадок із конкретної справи. Адвокат поставив під сумнів кваліфікацію ст. 148² КК України, якій було надано зворотну силу. Судова практика керувалася цим правилом. Захисник звернув увагу, що в цьому випадку є колізія у законі, бо за певних умов нова редак­ція статті обтяжує відповідальність, тому надання зворотної сили статті 148² у певних випадках суперечить ст. 6 Кримінального кодексу щодо чинності кримінального закону у часі та ст. 58 Конституції України, яка встановлює, що закон, який посилює покарання, зворотної сили не має³⁴⁹. Суд погодився з адвокатом. В судову практику було внесено відповідні корективи і Верховним Судом України.

І ще один випадок з адвокатської практики. У кримінальній справі слідчі протягом тривалого часу' не надавали обвинуваченим, яких

^М9Промова адвоката Я. Зейкана у справі Галаса // Судові промови адвокатів України. — К., 2000. — С. 159.

тримали під вартою, побачень з рідними. Слідчі стверджували, що давати або не давати побачення — це їх право, а не обов'язок. За­хисник звернувся до Уповноваженого Верховної Ради з прав люди­ни, а також відповідно до ст. 55 Конституції України оформив скар­гу на дії слідчого в суд, аргументуючи свою позицію тим, що Закон «Про попереднє ув'язнення» передбачає надання побачення, як пра­вило, один раз на місяць. Підзахисного тримали під вартою вже по­над 6 місяців, але побачення з рідними він ще не одержав жодного разу. Після цих заходів справа вирішилася у добровільному поряд­ку. Побачення почали надавати не менше як один раз на місяць.

На особливу увагу заслуговує вивчення протоколу судо­вого засідання, на підставі якого формується оцінка обста­вин справи, яка реалізується у вироку. Протокол є фунда­ментом вироку, а отже, щоб «підірвати» вирок, з'ясовують, чи не дав цей фундамент тріщин. Ознайомлюючись із про­токолом, слід звернути увагу на випадки невідповідності відображення судового засідання фактичним обставинам. Якщо будуть виявлені якісь розбіжності, треба обов'язково подати зауваження на протокол. Такі зауваження повинні бути мотивовані і підтверджені зіставленням, наприклад, з протоколами допиту під час попереднього слідства, з влас­ним звукозаписом процесу тощо.

Віртуозно працює з доказами адвокат С. О. Островський³⁵⁰. У справі полковника міліції В. Ф. Сержанова, якому було пред'явлено обвинувачення в неодноразовому одержанні хабарів, принциповий і послідовний захист забезпечив виправдувальний вирок після тре­тього розгляду.

У касаційних скаргах С. О. Островський дав докладні пояснен­ня всіх аспектів справи під час попереднього слідства, а також трьох судових розглядів³⁵¹. Заслуговує на увагу виклад касаційної скар­ги у цій багатоепізодній справі. Для того щоб полегшити суддям вивчення скарги, її поділено на частини відповідно до епізодів обви­нувачення, цитати з пояснень свідків та учасників справи виділено окремо, за необхідності із зазначенням аркуша справи.

Скарга починається з невеликого вступу, в якому викладено фактичні і процесуальні особливості справи, вказано на конкретні порушення закону. Мова юридичне і лексично точна, лаконічна, прозора у викладі й позбавлена штампів, вельми характерних для скарг окремих адвокатів («обвинувачення бездоказове», «суд бере докази», «суд бездоказово вказує» і т. ін.).

Роботу з доказовим матеріалом та методику складання касацій­них скарг Островським можна вважати зразковими. Ознайомлення з його касаційними скаргами розкриває секрети творчої роботи метра української адвокатури. В основі цієї роботи скрупульозний аналіз навіть найменших деталей і рисочок справи, де іноді тільки одне,

³⁵⁰Див.: Островський С. А. Адвокат й правосудне. — К., 1999 — 2000. - Кн. 1-2.

само. - Кн. 2. - С. 50.

нібито не побачене судом слово може бути подано рельєфно, відкри­ваючи зовсій новий, нерідко несподіваний поворот у всій справі³⁵².

Вивчення касаційних скарг, написаних у 90-ті рр., дає підстави для висновку, що як на стиль викладу, так і на зміст скарг впливають процеси в суспільстві. Є окремі спроби звернути увагу судів на «політизацію» тієї чи тієї справи. Проте чи виправдані такі спроби? Адже сам по собі допуск на телебачення працівників прокуратури для «розкрутки» резонансних справ і формування відповідної громадської думки ще не є достатньою підставою для вис­новку про «політизацію» справи. Звичайно, випадки тиску на суди є. За певних умов тиском на суд можна вважати і висловлювання політиків та вищого керівництва країни стосовно тієї чи тієї справи. Щодо окремих, свідомо непра­вильних рішень у суддів склалися певні стереотипи: мов­ляв, у справі прийнято «політичне» рішення. В такий спосіб судді подекуди заспокоюють свою совість і намагаються обґрунтувати неможливість вчинити інакше. Однак зосе­редження уваги на цьому недоречне навіть у судовій про­мові. Ще менш прийнятним воно є у касаційній скарзі.

Для касаційної скарги потрібні конкретні факти тиску на суд і лише тоді, коли такі мають місце, можна звернути на них увагу. Цей штрих тільки підкреслює причини, з яких суд припустився судової помилки, проте самі по собі ці факти не є і не можуть бути достатньою підставою для скасування вироку.

Найголовніше — це професійний аналіз доказів у справі та ті висновки, які можуть підвести суд до усвідомлення, що у справі допущено помилку, яку необхідно виправити, яка відповідно до процесуального закону дає підстави для скасування вироку.

Складаючи касаційну скаргу, адвокат здебільшого фор­мує її за усталеною практикою: вона містить вступну части­ну, де викладається суть вироку, з яким не згоден захисник, тобто резолютивну частину вироку, а також у скороченому вигляді описову частину, в якій вказується фабула справи. Якщо порушується питання про послаблення покарання і не оспорюється кваліфікація вчиненого, то описову частину вироку викладають у кількох фразах. Якщо ж оспорюється об'єктивний бік складу злочину, описову частину доціль­но викласти більш повно³⁵³.

³⁵²На жаль, творча робота багатьох відомих українських адвокатів залишається невідомою через брак відповідних публікацій.

³⁵³Див.: Защита по уголовному делу / Под ред. Е. Ю. Львовой. — С. 146.

Потім іде виклад основної частини скарги — критика вироку (мотивувальна частина).

І тут існує певна проблема. Коротка скарга має більше шансів бути сприйнятою суддею, який вивчає справу. Проте в ній важко навести переконливі аргументи у повному обсязі і зробити всебічний аналіз.

Судді ж, які перевіряють скаргу, іноді прямо визнають, що до великих за обсягом скарг у них «не лежить душа». Мовляв, адвокати повинні навчитися писати лаконічно.

Однак якщо у справі допущено помилки юридичного і фактичного характеру, обійтися без глибокого аналізу та викладу у скарзі всіх цих обставин неможливо. За таких умов скарга не буде короткою. Окремі адвокати практику­ють написання коротких скарг, у яких викладено й обґрун­товано найпринциповіші і найважливіші порушення, яких, на думку адвоката, припустився суд, а потім подає розгорну­ті і глибоко обґрунтовані доповнення до касаційної скарги.

Такий досвід заслуговує на увагу. Оскаржуючи вис­новки суду, які містяться у вироку, адвокат вступає у спір, і цей спір повинен бути конкретним³⁵⁴. Складаючи скарги, адвокат виходить із загальних вказівок закону про підстави для скасування або зміни вироку.

Міцним підґрунтям для розв'язання численних питань методичного характеру в суді касаційнії інстанції володіє тільки той адвокат, який з'ясував для себе правову суть організації і діяльності суду з перегляду справ у касацій­ному порядку.

Спробуймо зробити кілька практичних висновків для роботи адвоката в касаційній інстанції.

По-перше, правова позиція, підготовлена захисником для перегляду вироку, має враховувати не тільки ті матеріали, які вже є у справі, а й додатково представлені іншими учасни­ками процесу (для перевірки обґрунтованості вироку суду).

Додаткові матеріали вказують на неповноту дослідження обставин справи судом першої інстанції, свідчать про недолі­ки фактичного складу обґрунтування вироку, тим самим даючи можливість для більш глибокої перевірки суті справи.

Відповідно до ст. 393 КПК України особи, що подали скарги, мають право подати до касаційного суду документи, яких не було у справі. Однак такі нові матеріали не мо­жуть бути отримані в результаті проведення слідчих дій. Особа, яка подає їх, повинна вказати, яким шляхом вони були одержані та яке значення мають для вирішення справи.

³⁵⁴Див.: Защита поуголовному делу / Под рея. Е. Ю. Львовой. — С. 147.

Залишається проблемним питання щодо подання до суду записів адвоката, які стосуються опитування того чи того свідка, не допитаного у суді. Можна стверджувати, що опитування свідка адвокатом не є слідчою дією, тому поси­лання на свідка та передання суду матеріалів опитування допустимі. Слово за судовою практикою.

По-друге, у касаційному порядку справа перевіряється за наявними і додатково поданими матеріалами в тій час­тині, в якій вона була оскаржена. Суд касаційної інстанції вправі вийти за межі касаційних вимог, якщо цим не по­гіршується становище засудженого чи виправданого.

Отже, адвокат повинен передбачати процесуально-пра­вові наслідки перегляду справи. Якщо під час судового засідання виникають несподіванки, вони здебільшого є результатом недостатньо продуманого вивчення справи та прогнозу тих питань, які можуть зацікавити суд.

По-третє, адвокат повинен усвідомлювати відмінність між функціями судів першої інстанції та апеляційного суду, з одного боку, і судом касаційної інстанції — з іншо­го. Об'єктом перегляду справи у касаційному порядку є законність і обґрунтованість ухваленого вироку, тобто по­внота встановленого фактичного складу, переконливість зібраних доказів, правильність обрання, тлумачення і засто­сування відповідної норми права.

Суд касаційної інстанції не з'ясовує фактичних обста­вин. Тому адвокат будує свої висновки на наявних у справі доказах. Якщо нові матеріали мають істотний характер, то вони є тільки підставою для твердження про неповноту дослідження суттєвих матеріалів справи.

У скарзі адвокат може використати аргументи, які наводив у захисній промові, проте слід пам'ятати, що стиль викладу цих доводів може, а іноді й повинен бути іншим³³⁵.

Доводи, якими оперує адвокат, стосуються як фактич­них, так і юридичних питань. Перші належать до проблем неповноти попереднього і судового слідства, недостатності доказів, другі пов'язані з процесуальними порушеннями і неправильним застосуванням закону.

.. У касаційній скарзі адвокат здійснює

Аналіз «. гт

судового вироку ^{ПОВНИИ анал13 ВИ}Р°^КУ- ^ЯІСЩО У ^СПР^ЗВ1 (постанови, ухвали) Допущено кілька порушень, вони вик­ладаються окремо у певній, визна­ченій захисником послідовності, при цьому у скарзі мають

³⁵⁵Див.: Защшпа по уголовному делу/ Под рея. Е.Ю. Львовой — С 145. 252

бути відображені всі захисні лінії, розкриті всі помилки, допущені судом і попереднім слідством.

Заслуговує на увагу досвід адвоката С. О. Островсько-го, який у скарзі виокремлює спірне твердження Суду, пере­лічує докази, на яких воно побудоване, а потім наводить доводи, які це твердження спростовують або піддають сум­ніву. При цьому докази відтворюються точно, з посиланням на том і аркуш справи, на якому такий запис міститься (можна навіть вказати і рядок). Зазначення тому і аркуша кримінальної справи —нормативна вимога для адвокатів (статті 350, 387 КПК України).

Норми кримінального закону вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо суд допустив:

1) істотне порушення кримінально-процесуального за­
кону;

2) неправильне застосування кримінального закону;

3) невідповідність призначеного покарання тяжкості
злочину та особі засудженого.

Вирок місцевого, апеляційного суду, постановлений ним як судом першої інстанції, може бути скасований або змінений також у зв'язку з однобічністю, неповнотою дізнання, попе­реднього чи судового слідства або невідповідністю висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи.

Вирішуючи питання про наявність зазначених у ч. 1 ст. 398 КПК України підстав для скасування вироку, суд касаційної інстанції керується статтями 368—372 КПК України.

Обґрунтовуючи те, яка норма кримінального закону може бути застосована, адвокат повинен уникати формаль­ного підходу до юридичної оцінки обставин справи. Суд може припуститися помилки при посиланні на закон, од­нак правильно застосувати його по суті. Тоді касаційна інстанція виправить помилку, залишивши вирок у силі.

Касаційна підстава, обґрунтована порушенням кримі­нального закону, стає для суду переконливою тоді, коли адвокат може пов'язати її з неправильним висновком суду про істинні обставини справи. Незаконність вироку з'ясо­вується в процесі аналізу застосування норми права, а також перевірки прийомів і способів тлумачення кримі­нального закону.

Відповідно до статей 368—372 КПК України, якими керується суд касаційної інстанції, адвокат при виявленні підстав для скасування вироку здійснює такий самий аналіз, як і в процесі підготовки до участі у справі в апеляційній інстанції.

Пояснення Відповідно до ст. 391 КПК України

захисника у засіданні суду касаційної інстанції,

в касаційній яке проводиться за участю прокурора,
інстанції можуть брати участь особи, зазначені

у ст. 384 КПК, яких у разі потреби суд має право запроси­ти для давання пояснень. Учасники судового розгляду, що з'явилися в судове засідання, мають право давати по­яснення. Клопотання засудженого, який утримується під вартою, про виклик його для давання пояснень при пе­ревірці вироків, ухвал, постанов апеляційного суду є обо­в'язковим для суду касаційної інстанції.

Складається враження, нібито суд запрошує цих осіб тільки у разі потреби. Проте з огляду на конституційне право особи, на змагальність та свободу у наданні своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості пра­во на пояснення є безумовним.

Щодо перевірки справ, зазначених у ч. 2 ст. 383 КПК України, то із змісту ст. 394 КПК можна дійти висновку, що вони можуть бути заслухані без участі осіб, які подали касаційну скаргу, але з обов'язковою участю прокурора. Питання про обов'язкове повідомлення осіб, зазначених у ст. 384 КПК, вирішує суд. У цьому випадку справа розгля­дається в порядку, визначеному ст. 362 КПК.

Наскільки виправданими є ці обмеження, покаже судо­ва практика. У пресі висловлювалася думка, що норми статей 391 та 394 КПК України у чинній редакції супере­чать вимогам ст. 129 Конституції України³⁵⁶.

На початку судового розгляду в касаційній інстанції вирішуються питання, зазначені у статтях 283 — 287 КПК України. Адвокат повинен узгодити із підзахисним свою позицію щодо відводів.

Справа з обов'язковим повідомленням прокурора та осіб, зазначених у ст. 384 КПК, слухається в порядку, передба­ченому частинами 1-3 ст. 362 КПК України.

Слухаючи доповідь про суть вироку, захисник робить для себе позначки щодо повноти і правильності посилань на ті чи ті обставини, аналізує мотиви вироку суду, а також доводи скарг і протесту. Особливий інтерес для нього ста­новить оцінка доповідачем тих порушень норм матеріаль­ного або процесуального права, на які посилається касатор. Залежно від цього, а також беручи до уваги відповіді допо­відача на запитання інших членів суду, адвокат вирішує

³⁵⁶Див.: Арбатский Александр. Ожидали — веселились, прочитали — прослезились // Юрид. практика. —2001. —15 авг

для себе, як побудувати свій виступ. Здебільшого інщі чле­ни суду не ставлять доповідачеві запитань, оскільки основні моменти справи з'ясовуються ними, як правило, не в судово­му засіданні.

Існує практика, коли основні питання справи та єдина позиція щодо майбутньої ухвали суду виробляються напе­редодні дня засідання за участю не тільки складу суду, а й голови або його заступників. Отже, позиція суду вже ви­роблена до початку засідання і змінити її можуть тільки якісь несподіванки під час судового розгляду або з'ясування таких обставин, які пройшли повз увагу судді-доповідача.

Як правило, план виступу або основні його положення адвокат передбачає заздалегідь. Втім, якщо вимагатимуть обставини, він має бути готовий внести у свій виступ відпо­відні корективи або й узагалі відмовитись від підготовле­ного плану.

На відміну від суду першої інстанції, де адвокат виступає з промовою, у касаційній інстанції він виступає з пояснення­ми, тому завдання його дещо інше. Адже суд уже визнав певні обставини встановленими і дав їм відповідну юри­дичну оцінку. Тепер адвокат повинен подати касаційній інстанції вагомі доводи, які обґрунтовують неправильність вироку.

Отже, безпосередня мета адвоката у суді касаційної інстанції полягає в критиці тих мотивів, якими керувався суд при ухваленні вироку, у доведенні його незаконності або необґрунтованості.

Критичні доводи захисту відомі суддям із змісту каса­ційної скарги, про них повідомив і доповідач. Тому не слід будувати пояснення як механічне повторення цих доводів. Оскільки судді вже знають про них, потрібно говорити так, щоб критика прозвучала по-новому, щоб судді сприйняли аргументи оратора як продовження і розвиток викладених у касаційній скарзі міркувань, як висвітлення обставин справи під іншим кутом зору. Якщо адвокат цього не доб'ється, його пояснення не досягнуть мети, не допов­нять доводів скарги, не підкріплять їх значущості. Більше того, монотонне, механічне повторення вже відомих поло­жень може тільки послабити вплив касаційних аргументів на суддів³⁵⁷.

³⁵⁷Див.^- Ватман Д.П., Елизаров В.А. Адвокат в гражданском процес-се — М., 1969. — С.169. ЦІ міркування стосуються виступу адвоката в цивільному процесі, проте вони заслуговують на увагу І стосовно кримі­нального процесу.

У процесі пояснення треба стежити за реакцією суддів, помічати їхній інтерес до одних доводів та його відсутність щодо інших. Подекуди доцільно повернутися до вже висловленої думки, зміст якої не був достатньо переконли­вим, і постаратись викласти цей аргумент під певним неспо­діваним кутом. Це може повернути увагу суддів, якщо вона втрачена. Слід бути готовим до того, що під час виступу судді можуть ставити запитання, що ускладнює завдання адвоката. Якщо запитання прозвучало, не слід ухилятися від відповіді на нього, посилаючись на те, що про це буде сказано пізніше. Слід відповісти одразу, пославшися на матеріали справи та навівши правове обґрунтування.

За наявності ще й касаційного подання прокурора, з яким адвокат не погоджується, він повинен дати критичні заува­ження і щодо цього подання. Слід пам'ятати, що адвокат не виступає двічі. Тому, представляючи інтереси свого довірите­ля, він має аргументувати суду і непереконливість доводів прокурора в тій частині, яка суперечить інтересам його клієнта.

Виступаючи з поясненнями, адвокат повинен посилати­ся на відповідні норми закону, які були порушені судом. Таке посилання посилює переконливість доводів касато­ра та полегшує перевірку правильності його аргументації. Треба вказати на всі виявлені порушення, а не лише на ті, що є підставою для скасування рішення. Це дасть змогу касаційній інстанції оцінити не тільки законність вироку, а й умови, в яких його було винесено.

Виступом у суді касаційної інстанції завершується робота адвоката на цій стадії процесу. Проте боротьба за захист прав і законних інтересів підзахисного триває. Тепер вирок може бути переглянутий у порядку виключного провадження.

⇐ Предыдущая11121314151617181920Следующая ⇒

Поделиться:

Читайте также:

Вирок, ухвала про застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру суду апеляційної інстанції
Висновки і мотиви, з яких скасовані рішення є обов’язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при новому розгляді справи.
До суду касаційної інстанції після закінчення
Допуск захисника до участі в справі. Категорія справ, по яких відмова від захисника не може бути прийнята.
Закриття кримінального провадження судом апеляційної інстанції
ЗАХИСНИК В АПЕЛЯЦІЙНІЙ ІНСТАНЦІЇ
ЗАХИСНИК ПРИ ПЕРЕГЛЯДІ СУДОВИХ РІШЕНЬ У ПОРЯДКУ ВИКЛЮЧНОГО ПРОВАДЖЕННЯ
Захисник, його права та обовязки в КП.
Заява про видачу судового наказу подається до суду першої інстанції за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.

Воспользуйтесь поиском по сайту: