Главная | Обратная связь | Поможем написать вашу работу!
МегаЛекции

Обов'язкове і добровільне страхування від нещасних випадків




Під нещасним випадком розуміється короткотривала, непередбачувана, раптова подія, наслідками котрої стало ушкодження тіла застрахованого травма), різке погіршення і втрата працездатності стану здоров'я інвалідність) або смерть. Різновидностями травм або їх наслідків при нещасних випадках переважно є: забій, поранення, вивих, перелом кістки, опік, відмороження, враження електричним струмом, здавлення, випадкове "Остре отруєння отруйними речовинами, ліками, неякісними продуктами, позаматкова вагітність або патологічні пологи, котрі зумовили інвалідність, втрата кінцівок, втрата будь-якого органу, а також постійне порушення функцій пошкодженого органу.

Метою страхування від нещасних випадків є відшкодування збитків, заподіяних життю або здоров'ю, котрі призвели до втрати працездатності внаслідок нещасних випадків на виробництві, в побуті, туристичній поїздці, на спортивних змаганнях та в інших ситуаціях.

Страхування від нещасних випадків здійснюється у двох формах - обов’язковій і добровільній, причому обов'язкову форма може здійснюватись за рахунок державних коштів і за рахунок коштів підприємств, установ, організацій та населення (так звані "державне" і "недержавне") страхування. Якщо страхувальником виступає юридична особа, то організаційна схема страхування триелементна, якщо фізична особа - схема переважно Двоелементна

Можна стверджувати, що такі уповноважені органи є різновидністю державних страхових компаній.

В період з 1997 по 2001р. в Україні здійснювалося 14 видів обов'язкового страхування життя і здоров'я багатьох категорій державних службовців -податківців, митників, військовослужбовців, працівників міліції та ін.

За суттю ці види страхування були страхуванням відповідальності роботодавця (держави) за безпечні умови праці, хоч здійснювалися вони у формі страхування від нещасних випадків. Страховими ризиками в "державних" видах страхування переважно були смерть (загибель) застрахованого під час виконання службових обов'язків, втрата працездатності або встановлення інвалідності внаслідок травми (поранення), отриманих внаслідок або під час виконання службових обов'язків. За такими видами страхування страхова сума у випадку смерті переважно виплачувалась у розмірі десятирічного грошового утримання за останньою посадою, а в разі травми, інвалідності, поранення чи каліцтва - в розмірі від шестимісячного до п'ятирічного грошового утримання залежно від ступеня втрати працездатності. Військовослужбовці на випадок смерті були застраховані на суму 100-кратного мінімального прожиткового рівня, а у випадку втрати працездатності виплата здійснювалась у відсотку її втрати.

Законом України «Про страхування» (редакція 2001р.) «державні» види врахування від нещасних випадків скасовано. До числа обов'язкових видів Страхування від нещасних випадків відноситься єдиний вид - обов'язкове особове страхування від нещасних випадків на транспорті. Цим же Законом передбачено здійснення 7 видів обов'язкового страхування, котрі з певною мірою умовності можна віднести до страхування від нещасних випадків, хоч правильніше їх було б називати «страхування життя і здоров'я під час виконання службових обов'язків». До них відносяться:

1. страхування медичних і фармацевтичних працівників (крім зайнятих в Установах і організаціях, котрі фінансуються з Державного бюджету України) на випадок інфікування вірусом імунодефіциту людини при виконанні ними службових обов'язків;

2. страхування працівників відомчої (крім зайнятих в установах і організаціях, лотрі фінансуються з Державного бюджету України) та сільської пожежної охорони і членів добровільних пожежних дружин;

3. страхування працівників (крім зайнятих в установах і організаціях, котрі фінансуються з Державного бюджету України), які беруть участь у наданні психіатричної допомоги, в тому числі здійснюють догляд за особами, які страждають на психічні розлади;

4. страхування медичних та інших працівників державних і комунальних закладів охорони здоров'я та державних наукових установ (крім зайнятих в установах і організаціях, котрі фінансуються з Державного бюджету України) на випадок захворювання на інфекційні хвороби, пов'язаного з виконанням ними професійних обов'язків в умовах підвищеного ризику зараження збудниками таких хвороб;

5. страхування життя і здоров'я спеціалістів ветеринарної медицини;

6. страхування життя і здоров'я тимчасового адміністратора та ліквідатора фінансової установи;

7. страхування спортсменів вищих категорій.

Порядок та умови обов 'язкового страхування медичних працівників та інших осіб на випадок інфікування вірусом імунодефіциту людини під час виконання ними професійних обов 'язків затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 1998 року №1642. Ними передбачено, що Цьому страхуванню підлягають певні категорії медичних працівників та інших осіб. Перелік медичних установ і категорій медичних та інших працівників наведені в умовах страхування.

Страховими ризиками є смерть, встановлення інвалідності, тимчасова Непрацездатність та інфікування працівників вірусом імунодефіциту людини

під час виконання ними професійних обов'язків. В умовах цього виду страхування не вказана загальна страхова сума, тому про неї можна судити за розмірами передбачених до виплати страхових сум. У разі смерті працівника від захворювань, зумовлених розвитком ВІЛ-інфекції - у розмірі десятирічної заробітної плати померлого за останньою займаною ним посадою; у разі встановлення працівнику інвалідності:

- І групи - в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян

(нмдг);

- II групи - в розмірі 75 НМДГ;

- НІ групи - в розмірі 50 НМДГ.

В разі тимчасової втрати працездатності - за кожну добу 0,3 НМДГ, але не більше 50 НМДГ за весь час тимчасової непрацездатності протягом дії договору страхування.

У разі інфікування працівника вірусом імунодефіциту людини - в розмірі 50 НМДГ.

У зв'язку з відсутністю єдиної страхової суми і обов'язковою формою страхування платежі вносяться один раз на рік в розмірі 0,01 НМДГ за кожного застрахованого працівника, тобто в сумі 17 коп.

Виплата страхової суми застрахованому працівнику або його спадкоємцю здійснюється на підставі трьох основних документів: витягу з журналу реєстрації аварії при наданні медичної допомоги ВІЛ-інфікованому та роботи з ВІЛ-інфікованим матеріалом; 2) довідки про обстеження на антитіла до вірусу імунодефіциту людини, проведеного через п'ять днів після аварії, і негативним результатом; 3) довідки про обстеження на антитіла до вірусу імунодефіциту людини, проведеного протягом перших трьох місяців після аварії, з позитивним результатом.

До цих документів додається ряд додаткових, котрі підтверджують тривалість непрацездатності, інвалідність або смерть.

Порядок і умови обов'язкового страхування працівників відомчої та сільської пожежної охорони і членів добровільних пожежних команд здійснюється на підставі положення, затвердженого Кабінетом Міністрів України 3 квітня 1995 року №232.

Це страхування здійснюється з метою захисту життя і здоров'я працівників відомчої пожежної охорони і членів добровільних пожежних дружин (ДПД) від збитків, завданих їм під час гасіння пожеж та виконання інших обов'язків згідно з наказом або дорученням.

Страховиками повинні бути підприємства, установи та організації, в котрих існує відомча пожежна охорона, а працівники сільської пожежної охорони і члени ДПД повинні страхуватися за рахунок місцевих бюджетів

Страховими ризиками є загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), а також захворювання, одержані застрахованим під час ліквідації пожежі або наслідків аварії.

Максимальний обсяг відповідальності страховика встановлений в розмірі десятирічної заробітної плати застрахованого за його посадою на день страхування. Максимальний страховий тариф становить 2 відсотки страхової суми за кожного застрахованого.

Виплата страхових сум здійснюється в таких розмірах:

- у разі загибелі або смерті застрахованого -100 відсотків страхової суми;

- при встановленні інвалідності І групи -100 відсотків страхової суми; -11 групи - 90 відсотків страхової суми;

- III групи - 70 відсотків страхової суми.

, При тимчасовій непрацездатності застрахованому виплачується 0,2% страхової суми за кожну добу, але не більше 50% страхової суми.

Для виплати страхових сум застрахований або його спадкоємці повинні передати стандартні документи - заяву, лікарняний листок, довідку про інвалідність, свідоцтво про смерть, а також документи про місце та обставини страхового випадку.

Обов 'язкове страхування життя і здоров'я спеціалістів ветеринарної медицини здійснюється на підставі умов, затверджених Кабінетом Міністрів України 22 лютого 1994 р. №116.

Це страхування здійснюється для захисту спеціалістів ветеринарної медицини на випадок загибелі (смерті), каліцтва або професійного захворювання, які настали при виконанні службових обов'язків та безпосередніх маніпуляціях з тваринами. Страхувальниками повинні бути установи державної ветеринарної медицини, а страхування повинно здійснюватись за рахунок позабюджетних надходжень цих установ. Страхуванню підлягають лікарі, фельдшери та техніки ветеринарної медицини, які здійснюють діагностичні, оздоровчі, лікувальні роботи в тваринництві, ветеринарно-санітарну експертизу тваринницької Продукції та надають інші ветеринарні послуги власникам тварин.

І Страховими ризиками є загибель (смерть) і постійна втрата працездатності внаслідок страхового випадку.

Загальна страхова сума в умовах страхування не вказана, про її розмір Можна судити за величинами страхових виплат.

Щорічний страховий платіж за кожного застрахованого встановлюється в Розмірі 8 відсотків мінімальної заробітної плати. При мінімальній зарплаті в 205 грн. страховий платіж повинен становити 16,4 грн.

Виплата страхових сум здійснюється в таких розмірах:

-у випадку загибелі (смерті) - п'ятирічної зарплати застрахованого за останньою посадою, яку він займав до настання страхового випадку;

- у випадку встановлення інвалідності першої або другої групи - у розмірі чотирирічної заробітної плати; - у випадку встановлення інвалідності третьої групи - трирічної заробітної плати.

Для отримання страхової суми застрахована особа або його спадкоємці повинні передати страховику стандартні документи - заяву, довідку пр0 інвалідність, свідоцтво про смерть та довідку про причини страхового випадку

Обов'язкове державне страхування спортсменів вищих категорії здійснюється відповідно до порядку та умов, затверджених Кабінетом Міністрів України 31 травня 1995 р. №378.

Метою цього страхування є надання страхового захисту спортсмена збірних команд України від ризиків, що виникають під час підготовки до змагань та участі в них.

Страхувальниками є Міністерство молоді і спорту України, Міністерство оборони України, Міністерство внутрішніх справ України та Служба безпеки України, котрі фінансують утримання відповідних команд

Страховими ризиками є загибель або смерть застрахованого, втрата ним працездатності внаслідок поранення, контузії, травми або каліцтва. захворювання чи інвалідності, котрі трапились під час підготовки до змагань або участі в них.

Страхова сума встановлена в розмірі десятирічного утримання спортсмена за його останньою посадою.

Страхові платежі щомісячно сплачують міністерства, котрі утримують збірні команди, в розмірі 5 відсотків фонду оплати праці, включаючи доплати та надбавки застрахованим за попередній місяць.

Страхові суми виплачуються в таких розмірах:

- у разі загибелі або смерті застрахованого - в розмірі десятирічного грошового утримання застрахованого за останньою посадою, яку він займав;

- у разі втрати застрахованим працездатності внаслідок поранені, контузії. травми або каліцтва - в розмірі, який визначається з розрахунку середньої заробітної плати пропорційно терміну втрати працездатності за умови, що ушкодження застрахованого віднесено до категорії тяжких травм;

- у разі встановлення інвалідності:

І групи -100 відсотків страхової суми;

II групи - 80 відсотків страхової суми;

III групи - 60 відсотків страхової суми.

Підставою для виплати страхової суми є заява, довідка про страхові" випадок, лікарняний листок, довідка про важкість травми, довідка про інвалідність чи свідоцтво про смерть.

Обоє 'язкове і добровільне страхування від нещасних випадків.

Найбільш поширеним видом страхування від нещасних випадків, котрий 0?(оплює значну кількість населення країни, є обов'язкове особове страхування рід нещасних випадків на транспорті. Страхуванню підлягає персонал, котрий обслуговує транспортні засоби (водії, машиністи, провідники і т.д.), а також пасажири усіх видів транспорту, крім міського. Обслуговуючий персонал врахується за рахунок транспортного підприємства, пасажири сплачують внески при купівлі квитків. Таким чином, організаційна схема цього виду страхування змішана і в ній є дво- та триелементні варіанти. Страхова сума для усіх видів наземного транспорту єдина і становить 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян. Страховий тариф з одного пасажира становить до 2 відсотків вартості квитка на міжміських та до 5 відсотків - на приміських маршрутах, за водіїв та обслуговуючий персонал на залізничному, автомобільному та електричному транспорті - до 1 відсотка від страхової суми за кожного застрахованого. Страховий платіж визначається на підставі базової формули (1). Страхові випадки і розміри виплат такі

При цьому страхуванні не видається страховий договір чи поліс. Інформація про страховий захист друкується на залізничному чи автобусному квитку, завдяки чому окремий страховий документ не застосовується

Цей вид страхування не в повній мірі відповідає вимогам надання страхового захисту. Під час подорожі будь-яким видом транспорту на платних умовах відповідальність за життя і здоров'я пасажира несе перевізник, тому врахувати їх від нещасних випадків повинен саме він. Якщо б так було, то такий вид страхування повинен називатися "обов'язкове страхування відповідальності перевізника за життя і здоров'я пасажирів". Здійснення цього 8Нду страхування в формі захисту від нещасних випадків за рахунок коштів пасажирів є перекладенням обов'язку сплати страхових платежів з перевізника на пасажира. Прикладом правильного здійснення такого страхування є страхування відповідальності повітряного перевізника Я пасажирів, багаж, вантаж, пошту і поклажу

В обов'язковій формі здійснюється також страхування членів екіпажу повітряного судна та іншого авіаційного персоналу. Страхувальником £ експлуатант повітряного судна. Страхові ризики аналогічні ризикам страхування від нещасних випадків на інших видах транспорту, але зате значно вищі страхові суми - 100 тис. грн за кожну застраховану особу. Максимальні страхові тарифи не повинні перевищувати 2 відсотків страхової суми. У разі смерті або загибелі застрахованої особи його спадкоємцям виплачується 100 відсотків страхової суми. У разі встановлення інвалідності І групи виплачується 100%, II групи - 80%, II групи - 60% страхової суми. За кожну добу тимчасової непрацездатності виплачується 0,2% страхової суми, Щ не більше 50% страхової суми.

В добровільній формі від нещасних випадків здійснюється страхування дітей і школярів, спортсменів, працівників підприємств, непрацюючих (незайнятих) громадян. Середній страховий тариф тут становить 1 відсоток від страхової суми. Як правило, для страхування дітей, школярів спортсменів застосовуються вищі тарифи, ніж для страхування дорослих, а для групового страхування працівників підприємств - нижчі тарифи Страхові ризики аналогічні обов'язковому страхуванню від нещасний випадків, а страхові тарифи кожна компанія визначає самостійно.

Розміри виплат компанії теж визначають самостійно. Іноді вони встановлюються не у відсотках від страхової суми, а в конкретних сумах за певну групу інвалідності чи один день лікування наслідків травми.

3. Добровільне медичне страхування

Охорона здоров'я вимагає конкретних джерел фінансування. Ними можуть бути кошти бюджету, підприємств, установ та організацій і населення. Відповідно до цих джерел розрізняють бюджетну, соціальну, приватну і змішану форми фінансування охорони здоров'я.

В країнах з ринковою економікою найбільшого поширення набрала змішана форма, при якій, як правило, поєднуються три джерела - бюджетні, страхових компаній і власні кошти громадян. Таку систему часто називають «бюджетно-страховою медициною» внаслідок того, що 80-90%> витрат на охорону здоров'я фінансується бюджетом і страховими компаніями. Крім цього терміну, вживаються терміни «страхова медицина» і «медичне страхування». Термін «страхова медицина» більш широкий і означає фінансування охорони здоров'я за допомогою страхових фондів. Під медичним страхуванням треба розуміти різновидності страхових послуг, котрі надаються населенню в обов'язковій і добровільній формах. Варто відзначити, що послуги з медичного страхування можуть надаватися не тільки страховими компаніями, але і організаціями, уповноваженими на це державою при обов'язковому медичному страхуванні1.

Загальним об'єктом медичного страхування є майнові інтереси громадян, пов'язані з їх здоров'ям і працездатністю.

Предметом медичного страхування є життя і здоров'я застрахованої особи, а його метою - відшкодування витрат застрахованого на відновлення здоров'я (лікування). Тому найбільш типовим страховим ризиком є захворювання застрахованого, а страховим випадком (подією) є звернення застрахованого в медичну установу і надання йому лікувальних послуг. На відміну від страхування від нещасних випадків ризик смерті як самостійний чи окремий ризик тут не передбачається. Він застосовується в окремих різновидностях страхування як вторинний ризик, коли застрахований помирає внаслідок хвороби, на випадок якої був укладений договір страхування. Не передбачається тут також ризик дожиття до закінчення дії Договору або до певної дати. Внаслідок цих двох чинників медичне страхування відноситься до ризикових видів страхування.

Медичне страхування може здійснюватись в добровільній і обов'язковій формах. В країнах з високим рівнем соціальної захищеності громадян та Розвинутими страховими ринками основною формою є обов'язкове медичне врахування (ОМС), а додатковою, доповнюючою його - добровільне медичне врахування (ДМС). Законом України «Про страхування» (редакція 2001) передбачено здійснення обов'язкового і добровільного медичного страхування, причому ДМС може здійснюватися у трьох різновидностях:

1. медичне страхування (безперервне страхування здоров'я);

2. страхування здоров'я на випадок хвороби;

3. страхування медичних витрат (так званий "медичний асистанс").

За останні роки названі різновидності страхування набули певного розвитку в Україні.

При медичному страхуванні (безперервному страхуванні здоров'я) страхувальниками можуть бути як фізичні, так і юридичні особи. У зв'язку з наданням медичних послуг у цьому виді страхування обов'язково бере участь медична установа (МУ), а в ряді випадків - асистуюча організація (допоміжна організація, посередник). Перелік медичних послуг, які медичні установи надають на підставі договорів ДМС, отримав назву "програми медичних послуг". Визначення кількості таких програм і їх конкретного змісту (видів послуг) є серцевиною медичного страхування і важливим стратегічним напрямком діяльності страхової компанії. В українських страхових компаніях склалося два підходи щодо формування програм медичних послуг. Перший підхід можна назвати спеціалізованим. Він полягає у створенні кількох, іноді більше 10 програм, передусім орієнтованих на види медичного обслуговування. Згідно з таким підходом формуються програми "Швидка та невідкладна медична допомога", "Госпіталізація та лікування в стаціонарі", "Амбулаторно-поліклінічне обслуговування". Іноді компанії формують програми "Планова медична допомога" та "Екстрена медична допомога" або готують їх для певних вікових категорій страхувальників або їх груп: "Діти", "Дорослі", "Сім'я".

Другим підходом, який є логічним наслідком першого і результатом нагромадження досвіду страхування, є поступове укрупнення вузьких програм в комплексні і перехід на універсальне медичне страхування, яке дає захист від більшості хвороб.

Важливість правильного визначення програм медичних послуг полягає в тому, що на їх підставі і на підставі статистики захворюваності визначаються ціни на страхові послуги (страхові тарифи), а також вартість лікування і страхові суми. Спеціалізовані програми медичних послуг дозволяють здешевити страхування, але ускладнюють процедуру укладення договорів не завжди забезпечують надійний страховий захист. Універсальні, широкі програми медичних послуг забезпечують надійний страховий захист, але вони переважно дорожчі.

Враховуючи значну кількість учасників добровільного медичного страхування організаційні схеми з цього виду страхування нараховують від З до 5 елементів. Якщо страхувальником виступає фізична особа, то б# посередника (асистанта) організаційна схема буде триелементною,3

посередником - чотириелементною, а якщо страхувальник - юридична особа, то схема без посередника матиме чотири елементи, а з посередником - п'ять

Розглянемо здійснення деяких різновидностей ДМС на прикладі '^ організаційних схем.

Найпростішою є триелементна схема без посередника. Для страхування страховик повинен розробити правила, укласти з медичними установами МУ договори про надання послуг ДМП і узгодити з ними програми медичних послуг та ціни на них. Страхувальник (особа, котра укладає договір МС) одночасно є застрахованою особою, котра укладає зі страховиком договір медичного страхування ДС. Після вступу договору страхування ДС в дію застрахована особа може звернутися до медичної установи МУ за наданням медичної послуги МП. Медична установа Му перевіряє відповідність страхової події, передбаченій в договорі страхування, і після цього надає застрахованому медичну послугу (лікує застрахованого).Закінчивши лікування, медична установа МУ надсилає страховій компанії рахунок для оплати вартості наданих послуг.

Чотириелементна схема ДМС передбачає наявність в ній посередницької компанії, котра організовує надання медичних послуг При такій схемі страховик в першу чергу укладає договір з посередником про надання посередницьких послуг, що звільняє його від необхідності укладати договір з медичними установами. При цій схемі дещо змінюється процедура надання медичних послуг МП: застрахована особа або лікарі після звернення застрахованої особи до медичної установи МУ повідомляють посередника про звернення застрахованого і узгоджують з ним надання медичних послуг згідно з програмою, вартість якої передбачена договором страхування ДС. Після надання медичних послуг установа виставляє рахунок посереднику, а посередник, оплативши його, виставляє рахунок страховику.

При п'ятиелементній схемі п'ятим елементом є страхувальниі як юридична особа. Він може укладати договори страхування ДС свої? працівників і сплачувати страхові платежі СП. Процедура надання медичних послуг МП така ж, як і при чотириелементній схемі. Якщо страхова компаній здійснює ДМС без посередника, то чотириелементна схема перетвориться в триелементну, а п'ятиелементна -в чотириелементну.

Перед укладенням договору ДМС особа, котра буде застрахованою повинна пройти медичний огляд. На його підставі визначається наявність певної хвороби (хвороб) або схильність до них. Після цього особі пропонується програма медичних послуг, після вибору якої встановлюється страхова сума, страховий тариф і визначаються страхові платежі.

Страхові тарифи залежать від ряду показників, насамперед від програми медичних послуг, страхової суми і способу страхування - індивідуального чи групового (корпоративного). Страхові суми дуже диференційовані і коливаються від 1000 до 150000 грн. Страхові тарифи за програмою "Планова стаціонарна медична допомога дорослим" становлять від 0,64 до 25% страхової суми при середніх показниках в межах 5-6% страхової суми. За програмою "Екстрена стаціонарна медична допомога дорослим" вони коливаються від 0,42 до 45%> і навіть 60% страхової суми1 Здебільшого ДМС розвивається при нижчих страхових тарифах, а страхові платежі можна сплачувати щомісячно і щоквартально. Наприклад, страхова компанія «Львів-Терен» застосовує місячні тарифи в твердих сумах, котрі, залежно від страхової суми і програми медичних послуг, становлять від 10 до 218 грн., або від 0,5 до 0.62% страхової суми, що в перерахунку на річні дає від 6 до 7,44 відсотка. Залежно від віку застрахованої особи застосовуються коефіцієнти від 0,8 до 1,5. При сплаті платежів щоквартально, одноразово за 6, 9 або 12 місяців надається скидка в розмірі від 2,5 до 10 відсотків.

Після сплати страхового платежу застрахована особа отримує страховий поліс, віддрукований на папері й у вигляді пластикової картки Для одержання медичних послуг застрахована особа звертається до медичної установи, вказаної в полісі, або за телефоном до посередника, номер котрого теж вказаний в полісі. Виплата страхових сум здійснюється шляхом перерахування страховиком коштів на рахунок посередника, який вже оплатив вартість послуг медичної установи, або безпосередньо медичній Установі.

Страхування здоров'я на випадок хвороби має певні відмінності від безперервного страхування здоров'я. В першу чергу це стосується страхових Ризиків, програм медичних послуг, способу виплати страхових сум і організаційних схем. Основним ризиком є захворювання на хворобу, передбачену програмою медичних послуг, додатковими - встановлення інвалідності або смерть застрахованої особи внаслідок хвороби, передбаченої для лікування договором страхування.

Договори страхування укладаються як з фізичними, так і з юридичними особами. З останніми вони укладаються для групового страхування.

До укладення договору потенційному застрахованому пропонується пройти медичне обстеження і на його підставі визначити хворобу або групу хвороб, на випадок котрих буде укладений договір страхування.

Особливістю цього виду страхування, котре впливає і на його організаційну схему, є виплата страхових сум не медичним установам, а безпосередньо застрахованим особам1. При цій різновидності ДМС не використовуються посередники, тому організаційні схеми триелементні, якщо страхувальник - фізична особа і чотириелементні, якщо страхувальник - юридична особа Внаслідок виплати страхового відшкодування застрахованій особі організаційна схема страхування здоров'я на випадок хвороби дещо відрізняється від схеми безперервного страхування здоров'я,

Страхові тарифи зі страхування здоров'я на випадок хвороби встановлюються як сума тарифів на випадок хвороби, на випадок інвалідності і на випадок смерті. Наприклад, у страховій компанії" Львів-Терен" мінімальний тариф на випадок хвороби становить 0,33%, максимальний - 5,13%; на випадок інвалідності - відповідно 0,04 і 0,65%, на випадок смерті - відповідно 0,05 і 0,92%.

Страхове відшкодування виплачується в певному відсотку від витрат на лікування і залежить від виду хвороби. Його величина коливається від 20 до 60 відсотків при середньому близько 40 відсотків страхової суми. При смерті застрахованої особи або встановленні інвалідності І групи виплачується •00% страхової суми, II групи - 75%, III групи - 50% страхової суми.

Страхування медичних витрат, більше відоме під назвою «медичний асистапс», розпочалося в Україні після 1991р. Воно запозичене із країн з розвинутою системою страхування і в першу чергу призначається для оплати невідкладної медичної допомоги та ряду додаткових послуг під час перебування громадян України за її межами. Ця різновидність медичного страхування передбачає надання лише найбільш необхідної медичної допомоги і перевезення людини на територію її країни з метою повноцінного лікування. Враховуючи, що при такому страхуванні надаються на тільки медичні, але і технічні та організаційні послуги, його не можна вважати цілком медичним, а здебільшого комплексним видом страхування, котрий повинен захистити подорожуючого від багатьох ризиків, пов'язаних з життям, здоров'ям, транспортуванням хворого або тіла померлого, перевезенням автомашини, пошуком багажу та ін.

Цей вид страхової діяльності був започаткований в 50-х роках X» століття американськими бізнесменами і туристами і поступово поширився усім світом. Комплексність надання страхових та інших послуг зумовила появу багатьох так званих «асистанських» центрів в більшості країн світу-Найбільш відомими з них є французькі «Коріс» (СОК.І5) та «Елвіа-Лсистанс» (Еіхуіа-Аssistanse).

З 2000 року в Україні діє компанія «Асист Україна» (А38І8Т Іікгаіпе), котра стала основним організатором надання такого виду послуг співробітничає з французькою компанією «Меgа Аssistanse». Асистуюча організація не є страховою компанією. Це підприємство з організації надання медичних, технічних, юридичних, організаційних чи інших послуг страховим компаніям, а тим самим - клієнтам страхових компаній, тобто особам, котрі придбали у компанії поліси медичного асистансу. Такі підприємства мають договірні відносини з медичними установами, станціями технічного обслуговування, похоронними бюро та іншими організаціями. У них обов'язково діє потужний диспетчерський центр з працівниками, котрі вільно володіють різними іноземними мовами і цілодобово обслуговують застрахованих. Після того, як із застрахованою особою трапився випадок, передбачений договором страхування, вона в першу чергу повинна зв'язатися з диспетчерським центром, котрий підкаже, де можна отримати необхідні медичні, технічні та інші послуги. Цей же центр дає згоду про надання необхідних послуг. Якщо застрахована особа не в змозі самостійно зв'язатися з центром, це повинні зробити лікарі або персонал, котрий надає послуги. Центр реєструє виклики про надання допомоги, перевіряє дію полісів і оплачує вартість надання послуг. Враховуючу необхідність і важливу роль посередника (асистанта) організаційна схема такого виду страхування переважно чотириелементна а установи, котрі надають послуги, включають не тільки медичні, але і технічні, юридичні та інші організації та підприємства.

Як і при безперервному страхуванні здоров'я, медичний асистанс передбачає кілька програм, залежно від котрих встановлюється страхова сума і страховий тариф. Так, підприємство «Согіs Україна» пропонує чотири програми - А, В, С, Б. Укладення договору страхування відбувається у формі купівлі поліса При груповому страхуванні до поліса додається список групи, посвідчений страховою компанією.

Програма А є базовою і передбачає надання медичних послуг і включає вартість медикаментозного лікування, діагностування та лікувальні процедуру оплату перебування і харчування в лікарні, оплату ліків, придбаних за рецептор лікаря, перевезення хворого до лікарні або в країну постійного проживання репатріацію (перевезення) тіла або урни з попелом.

Програма В передбачає надання послуг програмою А плюс додаткові організаційні послуги, а саме: відвідання третьою особою (родичем) застрахованої особи в лікарні, дострокове повернення застрахованого в свою країну у випадку смерті або важкого захворювання найближчих родич» евакуацію дітей застрахованого на батьківщину, якщо вони перебували» кордоном разом з ним, пошук та повернення багажу, придбання предмети першої необхідності на суму 100 доларів США при затримці багажу більш ніж на три години, передачу термінових повідомлень родині застрахованого надання допомоги на суму 200 доларів США при заміні документів або якщо вони загублені чи вкрадені.

Програма С передбачає надання послуг за програмами А і В плюс додатково юридичні послуги з наданням допомоги при порушенні судової справи щоді захисту прав застрахованої особи та організацію послуг адвоката! адміністративних процесах.

Програма Dпередбачає надання послуг за програмами А, В, С плюс додатково послуги на технічний асистанс, котрий включає доставку застраховано до місця призначення у країнах Європи у разі пошкодження або аварії його автомобіля, перевезення застрахованого та пасажирів до місця проживання на батьківщині, надання та оплату послуг іншого водія у разі хвороби застраховано водія, правовий захист застрахованого при дорожно-транспортному випадку.

Крім програми А,В,С і Б підприємство «СОКІ8 Україна» пропонує програму «Бізнес-картка» у двох варіантах - «Срібна Картка» і «Золоті Картка» (страхова сума 30 тис. євро) для бізнесменів та осіб, котрі часто виїжджають за рубежі України.

Страхові суми з медичного асистансу становлять від 5 до 75 тис. євро. Тарифи залежать від країни виїзду, кількості днів перебування в ній і страхової суми. За базовою програмою А і при страховій сумі 5 тис. євро тариф для однієї особи становить: на час дії договору 7 днів - 0,95 гри, на 15 днів - 0,9 грн, на 30 днів - 0,85 грн, на рік - 0,5 грн. При груповому страхуванні надається скидка в розмірі від 10 до 50 відсотків.

При поїздках в країни, де здійснюється обов'язкове медичне страхування, наприклад, країни Європейського Союзу, США, Канаду наявність поліса медичного асистансу є небхідною умовою отримання візи.

Поделиться:





Воспользуйтесь поиском по сайту:



©2015 - 2024 megalektsii.ru Все авторские права принадлежат авторам лекционных материалов. Обратная связь с нами...