Загальна характеристика страхування життя

В українському страховому законодавстві відсутнє однозначне визначення страхування життя і не вказана мінімальна тривалість дії йога договорів. Одне з перших таких визначень знаходиться в Методиці формування резервів зі страхування життя, затвердженій у 1997 р. Крім визначення, в ній вказано, що договори страхування життя укладаються на термін не менше 3 років. В цій же Методиці вказано, що договорами страхування життя можуть передбачатися такі події в житті застрахованої особи як укладення шлюбу, народження дитини, вступ до навчального закладу, смерть близького родича -дружини, чоловіка, дітей, батьків.

Закон України "Про страхування" (редакція 2001 р.) визначає страхування життя як вид особового страхування, який передбачає обов'язок страховика здійснити страхову виплату у разі смерті застрахованої особи, а також дожиття застрахованої особи до закінчення строку дії договору страхування та (або) досягнення застрахованою особою визначеного договором віку. Умови договору страхування життя можуть також передбачати обов'язок страховика здійснити страхову виплату у разі нещасного випадку та (або) хвороби застрахованої особи. В цьому визначенні не згадуються додаткові ризики з членами родини і не визначається мінімальний термін дії договору страхування життя.

Усі події, при настанні котрих здійснюється виплата, повинні бути передбачені договором страхування. Виплата страхової суми може здійснюватися одноразово в розмірі страхової суми або її частини та у вигляді послідовних виплат. Якщо при настанні страхового випадку передбачені регулярні послідовні довічні страхові виплати (страхування довічної пенсії), обов'язковим є включення ризику смерті застрахованої особи протягом періоду між початком дії договору страхуванням і першою страховою виплатою з числа довічних страхових виплат. В інших випадках передбачення ризику смерті застрахованої особи є обов'язковим протягом усього терміну дії договору страхування життя.

На відміну від ризикового страхування при страхуванні життя замість терміну «страхове відшкодування» застосовується термін «страхова сума». Під нею розуміється грошова сума, в межах якої страховик згідно з умовами договору повинен здійснити виплату при настанні страхового випадку. Під страховою виплатою при страхуванні життя розуміють грошову суму, котру повинен виплатити страховик згідно з договором страхування при настанні страхового випадку. Страхова виплата може дорівнювати страховій сумі або бути меншою за неї. Величина страхової суми та величина страхових виплат встановлюється в договорі страхування за домовленістю сторін. Вони можуть змінюватися при перегляді умов договору або у випадках, передбачених чинним законодавством. Страхова сума може встановлюватись на окремий страховий випадок, групу випадків або на договір страхування загалом.

Якщо при укладенні договору страхування довічної пенсії передбачені виплати у вигляді ануїтету, то в ньому визначаються розміри таких виплат, а страхова сума за ними не встановлюється.

Страхування життя здійснюється лише в добровільній формі. Договори Укладаються на підставі повного розуміння застрахованим змісту такої операції і глибокої довіри до страховика і держави водночас. Тому цей вид страхування з організаційної точки зору вважається найважчим.

За видами це страхування класифікується на страхування капіталів (сум) і страхування рент (ануїтетів)

При страхуванні життя на випадок смерті передбачається лише ризик "смерть застрахованої особи". Страхову суму отримуватиме не застрахований, а призначена ним особа, так званий "утримувач страхової суми".

При страхуванні на дожиття теж передбачається лише один ризик — "дожиття застрахованої особи до закінчення дії договору страхування або до віку, визначеного договором страхування".

Змішані види страхування життя передбачають наявність кількох ризиків. Тому змішаними можна вважати ті види страхування життя, у яких є більше ніж два ризики, хоча іноді до змішаних відносять страхування з двома ризиками.

Різниця між страхуванням капіталів (сум) і страхуванням рент (ануїтетів) полягає у способі виплати страхових сум. При страхуванні капіталів (сум) виплата здійснюється одноразово, при страхуванні рент (ануїтетів) — багаторазово, тобто страхова сума виплачується частинами протягом певного періоду.

За способом нагромадження страхування життя ділиться на захисне, при якому немає нагромадження страхової суми за окремим страхувальником (договором страхування), і нагромаджувальну, де таке нагромадження існує. ]

При захисному страхуванні життя відсутній ризик "дожиття" і тому нагромадження коштів за окремою застрахованою особою не відбувається. При нагромаджувальному страхуванні обов'язково наявний ризик "дожиття", а саме нагромадження відбувається за рахунок двох факторів. Першим є регулярна сплата страхових внесків протягом тривалого періоду дії договору, другим є приєднання до нетто-частини страхових внесків інвестиційного доходу.

У свою чергу, нагромаджувальне страхування класифікується на нагромадження за рахунок інвестиційного доходу, утворюваного безпосередньо страховою компанією, і нагромадження за рахунок інвестиційного фонду. Різниця між ними полягає в тому, що в першому випадку страхова компанія ^сама здійснює інвестиційні операції і отримує інвестиційний дохід, а в другому ^вона передає усі або частину внесків інвестиційній компанії, яка утворює кілька інвестиційних фондів із різною мірою доходності. Отриманий інвестиційною компанією дохід передається страховій компанії

Враховуючи, що при страхуванні життя страхувальник переважно є застрахованим, організаційні схеми здебільшого двоелементні Наявність отримувача страхової суми на випадок смерті застрахованого фактично перетворює схему на триелементну.

Якщо ж договір укладено на користь родичів або дітей, наприклад, один з батьків уклав договір страхування дитини до повноліття або одруження, то схема стає триелементною, а з врахуванням отримувача страхової суми може перетворитися в чотириелементну

Економічний механізм страхування життя значно відрізняється від економічного механізму ризикового страхування. Він враховує такі особливості страхування життя:

1) ризики (смерть унаслідок більшості причин, дожиття до закінчення дії договору або до віку, визначеного договором, існує низка додаткових ризиків);

2) термін дії договорів страхування від 3 до 20 років і більше;

3) страхові внески одноразово сплачуються рідко; переважно вони сплачуються щомісячно, щоквартально або щорічно. На відміну від ризикового страхування, кожен застрахований отримує страхову виплату; якщо застрахований помер до закінчення дії договору, страхова сума виплачується визначеній ним особі (так званому «отримувачу страхової суми»). Таким чином, імовірність виплати страхової суми дорівнює одиниці;

4) інвестиційний дохід впливає на величину страхового платежу і не повністю належить страховій компанії. Страхові тарифи розраховуються заниженими на певний відсоток (згідно з українським страховим законодавством — не більше ніж на 4%) і тому страхові резерви, що формуються за рахунок внесків-нетто, поповнюються за рахунок інвестиційного доходу. Інша частина цього ж доходу може безпосередньо приєднуватись до сплачених внесків-нетто у вигляді бонусів (премій) як-частина прибутку страховика, а також у вигляді додатку для захисту від інфляції. Тому серцевиною економічного механізму страхування життя є вузол додаткового нагромадження коштів, який базується на приєднанні переважної маси інвестиційного доходу до резерву внесків. Залежно від норм національного страхового законодавства до резерву внесків приєднується 85-90% інвестиційного доходу, а решта використовується як прибуток страховика. Внаслідок такого розподілу інвестиційного доходу страхування життя набирає "натромаджувального характеру, і страхувальники сплачують не усю страхову суму, а лише її частину — від 30-40 до 50-80 відсотків залежно від терміну дії договору. Завдяки цьому вузлу нагромадження більшість різновидів страхування життя розглядається як вигідне вкладення коштів, як спосіб нагромадження капіталу;

5) страхові резерви за окремими видами страхування формуються персоніфіковано за кожним договором страхування (кожним страхувальником);

6) прибуток страховика зі страхування життя може формуватися за рахунок тільки двох джерел: 1) навантаження до тарифу-нетто (прибуток від страхової діяльності), що на практиці не завжди застосовується, щоб не збільшувати страхові тарифи; 2) інвестиційного доходу, що залишається в розпорядженні страхової компанії (згідно з українським страховим законодавством — у розмірі не більше 15 відсотків інвестиційного доходу, отриманого внаслідок інвестування коштів страхових резервів і 100 відсотків інвестиційного доходу, отриманого на інвестування власних коштів страхової компанії

На розвинутих страхових ринках існує понад 100 різновидностей страхових продуктів зі страхування життя. На відносно молодому страховому ринку Республіки Польща в 2000 році пропонувалось 90 таких різновидностей. До їх числа відносяться: індивідуальне страхування на випадок смерті, на випадок смерті і дожиття, універсальне страхування, страхування дітей, стипендіальне, весільне, родинне, пенсійне і пенсійно-рентне страхування.

В Україні страхування життя тільки розпочинає розвиватися. У 2003 році ліцензії на його здійснення мали 30 компаній. Кількість пропонованих ними страхових продуктів не перевищувала двадцяти.