Обов'язкове медичне страхування, його проекти та перспективи запровадження в Україні

Протягом 1993-2001 р. в Україні було розроблено 4 законопроекти про обов'язкове медичне страхування, але жоден з них не був прийнятий як закон і не впроваджений в життя. Причин такої ситуації кілька. По-перше, до прийняття Закону України «Основи законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» не був визначений механізм цього виду страхування. По-друге, до 2001 року в Україні спостерігалось зниження економічних показників, високою була і залишається енерго- і матеріаломісткість продукції та її собівартість. У зв'язку з тим, що страхові платежі з ОМС будуть включатися у валові витрати, очікувалось збільшення собівартості і зниження конкурентноздатності продукції.

При обов'язковому медичному страхуванні страхові суми, розмір внесків, порядок їх сплати і процедура виплати страхових сум встановлюються законодавством. Страхувальником є роботодавець (підприємець, підприємство, установа або організація) і тому страхування переважно охоплює працююче (зайняте) населення, а для медичного страхування дітей, школярів, непрацюючої молоді, інвалідів і пенсіонерів застосовують додаткові програми або добровільне медичне страхування.

Економічний механізм ОМС близький до економічного механізму ризикового страхування з тією лише різницею, що облік страхових резервів при ньому повинен вестись персоніфіковано. Враховуючи тривалий період дії ОМС (практично воно повинно охоплювати весь період трудової діяльності застрахованого і його перебування на пенсії) можливе інвестування коштів страхових резервів та часткове нагромадження страхових сум за рахунок інвестиційного доходу.

Організаційні схеми обов'язкового медичного страхування можуть бути 4 і 5-ти елементними. Основних їх різновидностей три: перша передбачає єдиного страховика, котрий займається цим видом страхування друга - кількох страховиків третя - наявність територіальних фондів медичного страхування

Найбільш ринковою є чотириелементна схема з кількома страховиками котра передбачає вільний вибір застрахованою особою як страховика, так і медичного закладу, а також конкуренцію серед перших і других. Реалізація цієї схеми має певні технічні труднощі внаслідок того що страхувальнику приходиться перераховувати страхові внески кільком страховикам, але завдяки комп'ютерній техніці вона проблеми не становить Згідно із Законом України "Основи законодавства України про загальнообов'язкове соціальне страхування" усі 5 видів страхувань, передбачені цим законом - на випадок безробіття, від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, на випадок хвороби, пенсійне і медичне –здійснюються на підставі функціонування окремих ондів, в тому числі Фонду обов'язкового медичного страхування, котрий матиме правління в Києві, обласні і районні відділення. Цей Фонд збиратиме страхові внески і) оплачуватиме рахунки медичних установ. Участь страхових компаній в здійсненні обов'язкового медичного страхування не передбачається. Таким чином, організаційна схема ОМС в Україні проектується чотириелементною І в котрій страховиком виступатиме Фонд медичного страхування Проектована українська схема ОМС дуже близька до існуючої в Польщі.

Така схема ОМС має як позитивні, так і негативні сторони. До позитивних слід віднести утворення єдиного і тому потужного фонду коштів, за рахунок котрого окремим областям з підвищеним показником захворюваності може надаватися допомога. До негативних сторін такої схеми відносяться неринковий характер організації ОМС, усунення страхових компаній зі сфери обов'язкового! медичного страхування, переміщення на другий план приватних медичний закладів і гальмування розвитку приватного сектора в медицині. Члени Українського медичного страхового бюро в березні 2001 р. запропонували більш ґрунтовно підготувати законопроект про ОМС, створити для його підготовки міжвідомчу робочу групу та провести конференцію для обговорення його положень.

Незалежно від того, який варіант ОМС буде прийнятий, для його запровадження необхідно здійснити ряд підготовчих заходів як в сфері медицини, так і на підприємствах, установах і організаціях. В сфері медицини особливо в теперішніх державних медичних закладах, основним заходом буде визначення вартості послуг, котрі вони надаватимуть. Дуже часто ці послуги можуть мати кілька рівнів і, відповідно, кілька цін, наприклад! лікування хвороби в стаціонарі, денному стаціонарі і поліклінічної амбулаторне лікування чи лікування під наглядом сімейного лікаря. На загальнодержавному рівні необхідно обґрунтувати страхові тарифи, а на рівні підприємств, установ і організацій визначити порядок прикріплений) застрахованих до лікарень, поліклінік та інших медичних закладів розробити процедуру зміни медичного закладу, оформлення документів!] надання медичних послуг непрацюючому населенню. Багато питань виникне щодо обліку наданих медичних послуг і фінансування медичних установ Тому процес запровадження ОМС може мати тривалий характер.