Рекомендована література. Зміст навчальних модулів. Модуль 15. Основні проблеми онтології. . 1. Філософський зміст проблеми буття.

Рекомендована література

Основна література

1. Філософія. Навчальний посібник / За ред. І. Ф. Надольного. — К.: Вікар, 1997. — С. 186-260.

- 136 -

2. Філософія. Підручник / За ред. І. В. Бичка. — К.: Либідь, 2001. —
1-142.

3. Філософія. Навчальний посібник / За ред. Л. В. Губерського. —
„: Знання України, 2004.

4. Введение в философию. Учебное пособие для вузов /Фро-
яовИ. Т. й др. — М.: Республика, 2002. — С. 339-390.

5. Філософия. Учебное пособие для студентов вузов / Отв. ред
\В. П. Кохановский. — Ростов-на-Дону: Феникс, 1998. — С. 125-161.

Додаткова література

1. Гегель Г. В. Ф. Наука логики: В 3 т. — Т. 1. — М.: Мьісль, 1970. —
|С. 123-256.

2. Лукач Д. К онтологии общественного бьітия. ПролегоменьІ. —
|М.: Прогресе, 1991. - С. 34-72.

3. Хайддегер Мартин. Бьітие й время. — Харьков: Фолио, 2003. —
|503 с.

4. Сартр Жан-Поль. Буття і ніщо. — К.: Основи, 2001. — 854 с.

5. Бурдье Пьер. Политическая онтология Мартина Хайдеггера. —
М.: Праксис, 2003. — 272 с.

ЗМІСТ НАВЧАЛЬНИХ МОДУЛІВ

Модуль 15. Основні проблеми онтології.

1. Філософський зміст проблеми буття.

Людина в процесі активної цілеспрямованої діяльності перетворює природу у світ свого буття, який, з одного боку, забезпечує її існування і життєдіяльність, а з іншого — руйнує природу і створює загрозу власному Існуванню. Якщо зникне людина, зникне і світ, як світ буття людини, але це не означає, що зникне природа і зміни, які відбулися у ній за допомо­гою людини. Природа втратить свою якісну визначеність як світ людсько­го буття.

Зміст і кордони світу не є чимось незмінними. З оволодінням приро­дою, ускладненням суспільних відносин і зв'язків зміст поняття про світ поглиблюється, збагачується, а його межі розширюються. До сфери прак­тичної діяльності людина включає не тільки предмети безпосередньо близької природи, а й поглиблює знання про світ як Всесвіт. Так, людина виходить у космос, проникає у глибини мікро- та мегасвіту. Але центральну частину І Поняття про світ становить система соціальних зв'язків і відносин, у яких уіюдина здійснює свою життєдіяльність. Крім того, до змісту людського ІІІту належить її духовне життя, продукти духовної життєдіяльності.

- 137 -

І

Таким чином, світ — це ще і цілісна сукупність можливих форм буття, визначене буття, універсальна предметність, відносн якої людина самовизначається як суб'єкт діяльності, котрий створює влас­ний світ — світ людського буття. До поняття світ відноситься все те, що пізнане і ще не пізнане людиною.

Категорія " світ" разом з іншими категоріями філософії утворює смис­лове ядро світогляду в усіх його історичних типах. Вона увібрала в себе уявлення про граничні для людини основи сущого як такого. Світ у філософсько-світоглядному розумінні визначає межі існування явищ та їх місце у Всесвіті, який мислиться як проекція усіх можливих світів на внутрішній світ людини.

Фундаментальними характеристиками світу є його цілісність, само­розвиток і всезагальність.

Світоглядні відмінності у тлумаченні фундаментальних характеристик світу відображаються у способах розв'язання кардинальних проблем світо­розуміння та наукового пізнання. Так, цілісність світу знайшла відбиток у проблемі єдності світу, грунтуючись на моністичних, дуалістичних, плюра­лістичних поглядах, а характеристика саморозвитку світу пов'язана з питан­нями його виникнення і становлення, пізнанням Всесвіту, природи, люди­ни, їх причинності та доцільності.

Типологія світу, в якій людина — це мікрокосм, а Всесвіт — макро­косм, бере початок з міфологічного ототожнення природного та людсько­го буття. Пізніше до цієї типології було включено сакральний світ симво­лічного буття, що відповідав уявленням про місце надприродних сил у структурі універсуму, так званого ставлення Бога до світу. З появою люди­ни на вищому етапі розвитку матерії структура буття світу зазнає докорін­них змін. Наявність людського світу позначається передусім на типології світу, який поділяється на: матеріальний, духовний, об'єктивний і ре­альний, суб'єктивний та ідеальний.

Окремі світи поділяються на Космос, Землю, живу і неживу природу з безліччю субсвітів, які доповнюються соціогенними світами з матеріаль­но-культурною типологією (олюднена природа, техніка тощо). Духовно практичне освоєння світу формує типологію відповідно до його форм; життєвий світ повсякденного буття, світ культури, світ символів та інші.

Адекватне розкриття проблеми існування світу стає можливим завдя­ки активізації таких форм світовідношення, в яких людина, виходячи за межі наявного буття, творить світ свого буття.

Питання про те, як все існує, яке його буття, розглядається в онто­логії. Під онтологією розуміється окрема галузь філософського знання, яка досліджує сутність буття світу, основи всього сущого: матерію, рух,

- 138 -

розвиток, простір, час, становлення, кількість, якість, міра, можливість, необхідність, причинність, порядок, хаос та ін.

Визнання унікальності кожного сущого особливо важливе для вчен­ня про людину, воно націлене на визнання в кожній людині неповторної істоти. Разом із цим пізнання та практика потребують того, щоб будь-яке одиничне явище знаходило своє місце в системі зв'язків, об'єднувалось у групи, узагальнювалось у всеосяжну цілісність. Визначаючи подібність умов, способів існування одиничних сущих, філософія об'єднує їх у різноманітні групи, яким притаманна загальність форм буття

Серед основних форм буття розрізняються:

1) матеріальне буття (речі, тіла, процеси), яке в свою чергу под­
іляється на:

—буття речей, процесів, стан неорганічної природи, буття Все­
світу як цілого;

—буття органічної, живої природи;

—буття неживих речей і процесів, вироблених людиною (штуч­
них);

—буття живого, виробленого людиною;

2) буття людини, яке поділяється на:

—буття людини в світі речей;

—специфічне людське буття;

3) буття духовного (ідеального), яке існує як

—суб'єктивне, індивідуальне духовне;

—об'єктивоване (позаіндивідуалізоване) духовне;

4) буття соціального, яке ділиться на:

—індивідуальне (буття окремої людини в суспільстві та в історич­
ному процесі);

—суспільне буття.

Отже, виділяючи головні форми буття, потрібно враховувати розмаїття

яіищ, подій, процесів, які входять у ці сфери, об'єднані деякою загальною

І основою. Вони не існують порізно, вони взаємопов'язані між собою, так,

що утворюють єдину, загальну структуру буття світу. Між формами буття

Існують відмінності, такі як: роду і виду, цілого і частини, абсолютного і

⇐ Предыдущая32333435363738394041Следующая ⇒

Поделиться:

Воспользуйтесь поиском по сайту: