| ІІДНОСНОГО ТОЩО.

Аналізуючи окремі форми буття, варто відмітити особливе місце буття матеріального, яке осмислюється через такі фундаментальні категорії 'філософії і науки, як матерія, рух, форми руху, простір, час та ін. Важливо пам'ятати про їх єдність, адже філософські категорії, незважаючи на їх природну універсальність, відображають лише окремі відношення в існую­чому світі.

Спочатку поняття матерія ототожнювалось з конкретним матеріалом

- 139 -

(субстратом), з якого складаються тіла і предмети (камінь, вода, земля, дерево, глина... ). Подібне розуміння матерії зустрічаємо у філософії ста­родавнього світу, наприклад, у представників стародавньої індійської шко­ли локаяти або давньокитайських матеріалістів.

Поняття матерії проходить складний шлях, постійно уточнюється, поглиблюється, збагачується новими властивостями, відображає рівень розвитку пізнання людиною буття світу. Продовжуються пошуки шляхів вирішення проблеми єдності сЗіту. Людина прагне знайти першооснову, першопричину не лише власного буття, а й єдність матеріального світу Матеріальна єдність світу, зазначає Ф. Енгельс, доводиться не парою фо­кусницьких фраз, а тривалим і складним розвитком філософії і природо­знавства.

Якщо класична наука виходила з того, що всі речі складаються з атомів і в них виявляється їх субстанційна єдність, то сучасні природознав­ство і філософія грунтуються на тому, що:

а) субстанційна єдність світу визначається відкриттями у квантовій
механіці більше п'ятисот елементарних частинок, які утворюють субстан-
ційну єдність реальності у відомій нам частині Всесвіту;

б) експериментальне доведена єдність законів, які діють у світі;

в) існує також єдність з погляду виникнення, розвитку, генезису всіх
форм руху матерії.

Таким чином, узагальнюючи проведений аналіз різних поглядів, можна стверджувати, що матерія — як філософська категорія визначає об'єк­тивно реальне буття світу в часі, просторі, русі, що пізнаване люди­ною.

Важливо зазначити, що фундаментальною властивістю матерії є її рух, розвиток у просторі та часі. Як і чому матерія розвивається? Відпові­дей на це запитання існує багато: міфологічні, релігійні, наукові, ненаукові тощо. За діалектичного розуміння, розвиток — це зміна матеріального та духовного світу, його перехід від старого до нового. Розвиток має такі властивості: відтворення старого, незворотність, спрямованість, системність, структурність, закономірність (необхідність), виникнення нового.

Розвиток є універсальною властивістю Всесвіту. Це саморух світу та розмаїття його проявів (природа, суспільство, пізнання тощо), самоперехід до більш високого рівня організації. Саморух і саморозвиток — важливі моменти діалектики як теорії розвитку. Саморозвиток світу виростає із саморуху матерії. Саморух відображає зміну світу під дією внутрішніх супе­речностей. Самовідтворення як феномен можливе лише тоді, коли йому передує рух, зміна, бо без цього взагалі не може бути самовідтворення, розвитку.

Рух, зміна — це внутрішньо зв'язана єдність буття і небуття, тотож-

- 140 -

ності і відмінності, стабільності і плинності, того, що зникає, з тим, що з'являється. Рух, зміну можна осягнути лише в тому разі, коли розглядати його суперечливі сторони в єдності та взаємодії.

Якщо взяти до уваги лише одну його сторону і проігнорувати іншу, рух, зміна стануть незрозумілими. Такий же результат буде тоді, коли ми станемо розглядати їх не у взаємодії, а відокремлено. Бо рух — це супе­речність, це уявлення про те, що тіло може рухатись лише тоді, коли воно знаходиться в даному місці і водночас в ньому не знаходиться.

Рух, зміна є такою єдністю протилежностей, коли вони взаємно передбачають одна одну, коли немає однієї без взаємозв'язку з іншою. Постійне виникнення і одночасне вирішення даної суперечності і є рухом. Останній, як відомо, є абсолютним, невід'ємним атрибутом усього сущого. Тому слід вважати розвиток вищою формою руху і зміни, точніше, сутні­стю руху, а рух можна визначити як будь-яку зміну явища чи предмета. Рух — це зміна взагалі.

Історичний досвід людства, логіка пізнання світу переконують нас у тому, що світ — це рухома матерія. У світі безліч форм руху, які постійно пізнаються людиною. Сучасне знання про світ розрізняє основні та неос­новні форми руху матерії. До основних форм руху відносять:

—Механічний (переміщення тіл у просторі і часі);

—Фізичний (електромагнетизм, гравітація, теплота, звук, зміна
агрегатних станів речовини та ін. );

—Хімічний (перетворення атомів і молекул речовин);

—Біологічний (обмін речовин у живих організмах);

— Соціальний (суспільні зміни, а також процеси мислення).
Пізнання форм руху матерії неможливе без знання про простір і час.

Простір і час — це основні форми існування матерії. Просторово-часові характеристики має будь-яке явище буття світу. Якщо простір є найзагальнішою формою сталості, збереження змісту об'єктивної реаль­ності, то час — це форма його розвитку, внутрішня міра його існування та самознищення. Єдність просторово-часових властивостей світу називають просторово-часовим континуумом, а їх універсальність — формою органі-Іації всього розмаїття нескінченного світу. Кожна частинка світу має власні просторово-часові характеристики, їх пізнання дає можливість розрізняти: соціальний, історичний, астрономічний, біологічний, психологічний, ху­дожній, філософський зміст простору і часу.