 |
Запам’ятовування матеріалу, що вивчається.
|
|
|
|
Без запам’ятовування неможливе засвоєння знань. В залежності від місця і ролі в навчальному процесі розрізняють три різновиди (ланки) запам’ятовування матеріалу: первинне, поточне та закріплення.
Первинне запам’ятовування відіграє дуже важливу роль. Первинні враження дуже міцно запам’ятовуються. Це явище називається імпринтингом.
Первинні враження обумовлюють в значній мірі вірне чи помилкове запам’ятовування і відтворення навчального матеріалу і відповідних навичок і вмінь. Якщо в пам’яті залишились вірні враження, уявлення, то це позитивний імпринтинг, а якщо запам’ятовуються помилки – помилковий. Оскільки первинне запам’ятовування проявляє тенденцію до стійкого збереження в пам’яті, а наступні зміни зберігаються в ній погано, то потрібно будувати навчальний процес так, щоб запам’ятовування і його словесне відтворення були якомога повніші і точніші.
Поточне запам’ятовування відбувається в процесі активної навчально-пізнавальної діяльності, направленої на сприймання, осмислення, застосування знань. Розрізняють запам’ятовування логічне (смислове) і механічне. В останньому випадку запам’ятовування підміняється простим повторенням, нерідко зазубрюванням. Продуктивність запам’ятовування суттєво залежить від його форми як мимовільного чи довільного процесу. Мимовільне запам’ятовування відбувається без заздалегідь поставленої мети і без використання для цього спеціальних прийомів. Мимовільне запам’ятовування за певних умов є продуктивнішим від довільного. Довільне, або сплановане, запам’ятовування характеризується тим, що людина ставить перед собою мету запам’ятати певний матеріал і використовує спеціальні прийоми. Краще запам’ятовується те, що має життєво важливе значення для учнів або відповідає їх інтересам. Це запам’ятовування має вибірковий характер, визначається ставленням школярів до світу, що їх оточує, та до знань, які вивчаються. З метою підвищення продуктивності довільного запам’ятовування вчитель має формувати мотиви, цілі і способи спеціального запам’ятовування (групування навчального матеріалу, переказ “своїми словами” самому собі, систематичне повторення тощо).
|
|
|
Знання закріплюються в процесі безпосереднього вивчення нового матеріалу і в наступні після вивчення дні. Повторення, організоване певним чином, також служить закріпленню знань, умінь і навичок. Повторення має бути інтелектуально змістовним, активним, вводити уже вивчений матеріал у нові зв’язки, уточнювати і удосконалювати раніше вивчене. Розрізняють пасивне і активне повторення.
5. Застосування знань, навичок і вмінь завжди свідчить про міру оволодіння ними, включаючи елементи творчості. Воно реалізується у виконанні різноманітних вправ, самостійних робіт, на лабораторних і практичних заняттях, у різних видах повторення, творах та ін. Особливе значення для повноцінного застосування знань на практиці мають міжпредметні зв’язки, вирішення різних життєвих завдань, коли доводиться використовувати комплекс знань із різних навчальних предметів.
Як уміння і навички, так і творчі здібності формуються і розвиваються в процесі організації багаторазових вправ.
Вправи тільки тоді дають позитивний результат і виконуються учнями осмислено, коли останні добре оволоділи теорією. Якщо ж знання осмислені і засвоєні недостатньо, то учні не будуть усвідомлювати прийомів їх застосування на практиці. Засвоївши на основі конкретних прикладів і фактів те чи інше правило, наслідок чи закон, учень повинен вирішити сам (суб’єктивний момент) чи підходять вони для розв’язування задач або для пояснення нових явищ, які раніше не зустрічались.
|
|
|
Засвоєння знань готує учнів до практичної діяльності, що здійснюється завдяки навичкам і умінням (операційна сторона навчання).
Навички – це діяльність, що виконується учнями безпомилково і через багаторазове повторення автоматизується, здійснюючись значною мірою без участі свідомості. Навичка діє стереотипно в стабільних умовах. В її основі лежать елементарні дії. Наприклад, навичка письма складається з ряду послідовних дій: правильно взяти в руку знаряддя письма (олівець, ручку), виконати окремі елементи букв, поєднати їх в букви, букви – в слово, слова – в речення. Дії на стадії навички прискорюються і стають більш точними. Далі перебудовується і структура дій: відбувається об’єднання більш дрібних, закінчених елементів діяльності в більші (наприклад, перехід від читання по складах до читання цілими словами і реченнями). Дії звільняються від зайвих, побічних, допоміжних елементів, стають більш економними, окремі компоненти дій автоматизуються, починають здійснюватись без прямого контролю або при слабкому контролі свідомості. Звільняючись від контролю за процесом, свідомість концентрується на більш складній і творчій роботі. Учень, який володіє навичками читання, направляє свою увагу вже не на сам процес, а на засвоєння змісту матеріалу. Навички бувають: навчальні, трудові, спортивні, гігієнічні та ін.
Уміння – це здатність виконати складну комплексну дію або готовність до виконання складних комплексних дій на основі засвоєних знань, навичок і практичного досвіду. Це інтелектуальна діяльність, яка завжди пов’язана з застосуванням знань, тому уміння часто називають знаннями у дії. Їх суттєва особливість – високий рівень узагальненості. Елементарні уміння в ході вправ перетворюються в елементарні навички, на основі яких формуються складні вміння. Вміння включають в себе: знання основ дій (понять, законів, теорій), способів виконання дій, їх змісту і послідовності (правил, прийомів), призначення необхідного обладнання (апаратури, приборів, інструментів), навички користування ними, практичний досвід виконання аналогічних дій; елементів творчого підходу (розв’язування проблем, знаходження оригінальних способів виконання дій і т.п.)
|
|
|
Програми кожного навчального предмету визначають зміст навичок і вмінь, якими повинен оволодіти учень.
Навички і вміння формуються на основі виконання певної системи вправ, удосконалюються і закріплюються в процесі творчого застосування в ситуаціях, що змінюються.
Вправи – це цілеспрямоване, багаторазове повторення учнями певних дій або видів діяльності з метою формування навичок і вмінь, яке спирається на розуміння і супроводжується свідомим контролем і коригуванням. Характер вправ залежить від змісту і дидактичних цілей навчання. В основу класифікації системи вправ беруться такі ознаки: характер навчальної діяльності учнів і навчальна мета застосування вправ. За характером навчальної діяльності учнів вправи можна поділити на: усні, письмові, графічні та технічні. Усні вправи широко використовуються в практиці викладання всіх предметів. Це - усна лічба на уроках математики, усні вправи з мови, розповідь з історії, літератури, опис у географії, фізиці тощо. Письмові вправи виконуються при вивченні різних предметів, однак найбільше з мов, математики. Це різні види списування, диктантів, різноманітні творчі роботи та оповідання учнів (реферати, конспекти, технічні і виробничі звіти про проведені експерименти, спостереження). При виконанні графічних вправ учні свої знання виражають зображувальними засобами, малюванням і кресленням. Це складання таблиць, креслення діаграм, графіків (креслення на класній дошці і в зошитах окремих частин світу, річкових систем); креслення деталей машин і верстатів, графічний метод розв’язання задач з алгебри тощо. До технічних вправ відносимо вправи на виконання розмітки, рубання зубилом у слюсарній справі, вправи на виконання закінчених циклів дій у процесі праці. Іншим виглядає групування вправ на основі навчальної мети застосування вправ. Це – підготовчі, вступні, пробні, тренувальні, творчі і контрольні. Перехід від попередніх видів завдань і вправ до наступних вимагає поступового не тільки ускладнення, але й посилення самостійності в їх виконанні і творчого підходу до їх розв’язання. Уявлення про послідовність вправ і їх відповідність меті і задачам навчання на різних етапах засвоєння навичок і вмінь дає така таблиця:
|
|
|
| Дидактична мета (задача) | Види вправ |
| 1. Актуалізація опорних знань і навичок | Підготовчі вправи |
| 2. Засвоєння знань (правил, понять) | Вступні вправи (пізнавальні, мотиваційні) |
| 3. Первинне застосування знань | Пробні вправи |
| 4. Оволодіння навичками в стандартних умовах | Тренувальні вправи (за зразком, інструкцією, завданням) |
| 5. Творчий переніс знань та навичок в нестандартні умови (засвоєння вмінь) | Творчі вправи |
| 6. Контроль, корекція та оцінка навичок і умінь | Контрольні вправи |
Підготовчі вправи підводять учнів до сприймання нових знань і способів їх застосування на практиці. Для цього в першу чергу актуалізуються знання і навички, набуті на попередніх уроках і ті, що є опорою для засвоєння нових способів виконання дій, оволодіння навичками і уміннями.
Опорні знання і практичні навички актуалізуються, головним чином, на основі виконання вправ, в склад яких входять окремі елементи нових способів виконання дій. Наприклад, перед вивченням способів множення і ділення алгебраїчних дробів учні згадують правила скорочення, множення і ділення звичайних дробів, виконуючи декілька нескладних прикладів. Цей практичний досвід, скоректований вчителем, переноситься на дії з алгебраїчними дробами. Підготовчі вправи мають в основному репродуктивний характер. Самостійність учнів при виконанні цих вправ мінімальна.
Вступні вправи застосовуються для створення перед учнями проблемної ситуації як засобу мотивації навчання, підготовки умов для самостійного пошуку нових способів виконання дій або формування відповідного правила (алгоритму), підведення учнів до розуміння опорного теоретичного матеріалу, осмислення правила, закону, які є основою засвоєння відповідних навичок і умінь. Вступні вправи можуть мати різний характер і передбачати виконання ряду мислительних операцій і практичних дій: відповіді на пізнавальні запитання, доведення, порівняння, узагальнення, пошук засобів виконання дій та ін.
Пробні вправи – це найперші завдання на застосування тільки-но отриманих знань. Їх використовують тоді, коли новий матеріал засвоєний ще не міцно, і учні допускають помилки в його застосуванні, які можуть міцно закріпитися в їх пам’яті. Вчителі помітили, що первинні враження учнів про предмети, явища і дії, які вивчаються, мають тенденцію до тривалого і міцного збереження в пам’яті. Спостереження показують, що помилки, які виправлені на протязі 30 секунд, в пам’яті не закріплюються. Пробні вправи обов’язково виконуються під керівництвом і контролем вчителя. Виконання пробних вправ учні супроводжують словесним поясненням своїх дій і коротким обґрунтуванням їх. Пробні вправи можна застосовувати при вивченні різних навчальних предметів, де передбачається формування в учнів навичок і умінь. Зміст вправ може бути різним, але спільним для них є поєднання слова і дії. В залежності від місця пояснення і дій в процесі застосування знань виділяють три види пробних вправ:
|
|
|
1. Попереджувальні вправи (виконання вправ характеризується тим, що учні спочатку пояснюють, як потрібно виконати дії, обґрунтовують свої судження правилами, знаннями теорії, а потім виконують вправу).Подібні вправи застосовуються на уроках математики, фізики, хімії, праці.
2. Коментовані вправи (виконують ці вправи і одночасно пояснюють відповідне правило).
3. Пояснювальні (виконання завдання передує поясненню дій).
Тренувальні вправи – направлені на засвоєння учнями навичок в стандартних (постійних умовах) умовах. Від пробних вони відрізняються більшим ступенем самостійності та ініціативи учнів у їх виконанні, а також більшою різноманітністю завдань, складність виконання яких постійно наростає. За ступенем пізнавальної і виконавської самостійності учнів розрізняють тренувальні вправи трьох видів: за зразком, за інструкцією, за завданням без зразка і докладних вказівок вчителя.
Вправи за зразком – це завдання, які учні знають як виконувати, і які результати повинні отримати. Ці вправи нескладні за змістом і неважкі за виконанням. Учні успішно можуть їх виконати за заданими або самостійно встановленими алгоритмами. Завдання повинно відповідати запропонованому зразку і полягає в незначній реконструкції матеріалу (наприклад, підставити числа в формулу, вставити в слова пропущені букви і т.д.).
Вправи за інструкцією – виконуються за вказівками про порядок виконання дій, самостійних робіт, застосування окремих операцій в їх послідовності. Інструкція може бути письмовою або усною. Вправи за інструкцією мають відтворюючий характер, але відрізняються більшим ступенем самостійності і складніші за змістом, виконуються, як правило, письмово. Під час виконання роботи вчитель спостерігає за учнями, контролює їх дії, надає допомогу. Самостійність учнів при виконанні тренувальних вправ за зразком та інструкцією не виходить за межі точного копіювання зразку або дотримання передбачених інструкцією прийомів та їх послідовності.
Вправи за завданням – вимагають від учнів самостійного виконання без будь-яких вказівок вчителя, без зразка, але на готовому матеріалі, з чітко сформульованими запитаннями. Вправи за завданням поступово переходять в творчі вправи.
Творчі вправи (завдання) – за своїм змістом і методами або прийомами виконання наближуються до ситуацій, які можуть виникнути в житті кожної людини. Дидактична мета творчих вправ (завдань) полягає в тому, щоб сформувати в учнів уміння успішно орієнтуватися в житті, процесі праці, чітко, правильно і швидко розв’язувати проблеми на основі творчого застосування отриманих знань і набутих навичок.
Розрізняють два рівні творчих вправ. Перший характеризується тим, що їх виконання вимагає тільки деякої перебудови відомого. Другий рівень відрізняється більшим ступенем творчості при виконанні завдань з внесенням в них елементів нового за змістом або способам виконання дій. До таких належить завдання з складання задач на правила, що вивчаються; написання творів з включенням певних граматичних ситуацій; задачі з зайвими або неповними даними.
В систему вправ і завдань входять попутні вправи. Вони не є окремим видом вправ, а входять до складу вправ різних видів (пробних, тренувальних, творчих). Це завдання на застосування раніше вивчених правил. Вони дають можливість глибше, міцніше засвоїти уже сформовані навички і уміння.
Контрольні вправи (завдання) – це комплексні вправи, які складаються з типових ситуацій без особливого ускладнення і поєднують репродуктивні і творчі елементи. Розрізняють письмові, графічні і практичні контрольні роботи. Наприклад, в майстернях після тренувальних вправ на виконання окремих операцій учням пропонується контрольне завдання – виготовити стільчик. Вчитель спостерігає за роботою учнів, за тим, як вони виконують окремі прийоми, аналізує результати роботи і оцінює навички і вміння кожного учня.
Процес формування навичок можна умовно розділити на такі етапи:
- вчитель, спираючись на отримані і осмислені учнями знання, пояснює їм мету і задачі діяльності;
- на початковому етапі формування навичок важливе значення має взаємодія слова (другої сигнальної системи людини) і демонстрації (рухів, дій, малюнків, зразків і т.д.).Уже на цьому етапі формування навичок можна обмежитися словесним поясненням правила, інструкції, якщо у учнів є достатні для їх розуміння життєвий досвід або знання. Слово сприяє формуванню навичок і умінь, дотриманню певної послідовності дій, рухів, їх темпу, ритму.
- показ вчителем, як потрібно виконувати ту чи іншу вправу;
- первинне відтворення учнями дій по застосуванню знань на практиці. Спочатку учні невпевнено володіють вивченими діями, при найменшому утрудненні намагаються пригадати відповідне правило.
- наступна діяльність учнів, яка направлена на здобуття практичних умінь та навичок. В подальшому потреба в пригадуванні правила чи способу виконання дій зменшується, а потім і зовсім зникає. Поступово дії автоматизуються, переходять у навички. Увага учнів при цьому переключається на процес отримання необхідного результату і на якість виконання дій чи операцій.
Для керівництва процесом формування навичок вчитель повинен вміло користуватися системою вправ, вимогами до їх підбору і виконання. Основними такими вимогами є:
а) точно знати, з якою метою виконується вправа, яких результатів треба досягти;
б) слідкувати за точністю виконання, за результатами вправ, порівнювати свої дії з еталонами, усвідомлювати, яких успіхів уже досягнуто і яких недоліків треба позбутися;
в) кількість вправ, яка залежить від індивідуально-психологічних особливостей учнів, повинна бути достатня для утворення навички (якщо вправ мало, навичка не закріпиться, швидше зруйнується, а надлишкова кількість вправ викличе, як правило, негативне ставлення учнів і знизить їх увагу, що заважає формуванню навички);
г) вправи не повинні бути випадковим набором однотипних дій, потрібно, щоб в їх основі лежала певна система, чітко спланована правильна послідовність дій, зокрема, що постійно ускладнюється;
д) вправи не можна припиняти навіть на нетривалий час, бо навички утворюються повільно або, якщо не закріпилися, то швидко слабнуть, або навіть зникають.
Мета оволодіння навичками і уміннями визначається практикою. Тому хід виконання вправ слід постійно контролювати, розвиваючи в учнів уміння здійснювати самоконтроль.
Практичний блок
І. Вирішення педагогічних задач
Задача 1. На уроці природознавства у різних вчителів домашнє завдання було таким:
1) прочитайте параграф у підручнику;
2) відкрийте книжки, подивіться в кінці параграфа питання, схеми. Підготуйте відповіді на питання 1, 2, 3;
3) відкрийте книжки, подивіться в кінці параграфа питання, намалюйте план-схему матеріалу, що викладений у параграфі.
Які вміння формує вчитель в учнів у першому, другому та третьому випадках?
Задача 2. Урок природознавства.
а) Я вам покажу дослід. Ви будете спостерігати його, а потім ви назвете тему сьогоднішньої практичної роботи.
б) Учитель розпочав урок, звернувшись до дітей із запитанням: “Як одним словом сказати, що таке дощ, сніг, лід?”
Проаналізуйте особливості початкових етапів форм організації навчання і покажіть, у чому їх педагогічна цінність.
Задача 3. Фрагмент уроку російської мови в 4-му класі.
Учитель: Зараз ви перетворитеся на досвідчених агрономів і напишете інструкцію “Як вирощувати помідори”.
З якою метою вчитель запропонував дітям таке завдання?
Наводимо можливі відповіді на це питання. Вкажіть, яку з них ви вважаєте правильною. Відповідь обґрунтуйте.
а) підвищення орфографічної грамотності учнів;
б) передача досвіду вирощування помідорів;
в) закріплення в активному словнику учнів дієслів термінологічного характеру;
г) формування вмінь логічно мислити.
ІІ. Варіант І. Переглянувши відеозапис уроку фізики в 7-му класі на тему “Плавання тіл”
а) зробити класифікацію вправ, проаналізувати доцільність такого вибору;
б) проаналізувати процес засвоєння знань, формування навичок та умінь.
Варіант ІІ. На матеріалі однієї із тем предмету (трудове навчання. обслуговуюча праця) розробити систему вправ для формування у школярів навичок та умінь.
Варіант ІІІ. Відвідати урок в школі і проаналізувати:
- вправи, які застосовує вчитель на уроці. З’ясувати їх відповідність меті та завданням уроку;
- проаналізувати процес засвоєння знань, формування навичок та умінь.
|
|
|
