'" Ог.юб,шн О. Андрій Рачинський (До історії української музики XVIII ст.) // Наші дні, ГХ. — Львів, 1943.

'" Ог. юб, шн О. Андрій Рачинський (До історії української музики XVIII ст. ) // Наші дні, ГХ. — Львів, 1943.

" ' Щербаківський Д. Набор півчих в 1790 році в Малоросії для придворної капели. — Музика. — 1924. -№ 1-3. - С. 39.

" 'ШербаківськийД Зазнач, праця. - С. 39-40. ^-И«¹^«» Г^ К^И4та! < '■ ¹⁾¹ Федоровская Л. Композитор Степан Давидов. — Л., 1977. — С. 7—57.     *" '■ ¹' ^А ' ^!;

Малолітніх хлопців, набраних в Україні для придворного хору, відправляли в Петербург здебільшого насильно, без їхньої згоди. Для батьків і дітей така розлука була важкою. В одному з документів зазначається, що з Глухова до Петербурга відправляють на підводах п'ять півчих з провідником під конвоєм капрала і солдата київського Гарнізону¹".

Строк служби в Петербурзі для привезених з України хлопців-півчих був різний. Частина семи-, восьмилітніх півчих співала в хорі до мутації, а потім їх відправляли до себе на Батьківщину, дехто йшов учитися в Академію мистецтв (відомі художники А. Лосенко, Д. Левицький). Найкращих з малих півчих переводили в групу великих півчих, які служили до старості. Найчастіше українські півчі пере­бували на службі стільки, скільки потрібно було царському двору. Царська влада вимагала від них беззаперечної покори. Це часто викликало незадоволення і навіть бунти.

Півчий Іван Соколовський, що був привезений з України 1777 р., домагався повернення на Батьківщину. За самовілля і за «предерзости» його посадили на хліб і воду, але він не втихомирився й погрожував, що коли не відпустять, то він все одно втече і стане «розбійником, як Пугачов». Врешті-решт керівник капели М. Полторацький відправив І. Соколовського до батька в Україну¹". Інші півчі писали прохання, щоб їх звільнили з придворної служби. Серед них багато прохань писав і довго не одержував відповіді Іван Голеневський (1723—1786), який прослужив придворним півчим 25 років. В юності І. Голе­невський навчався в Києво-Могилянській академії, мав добрий голос (тенор). У 1744 р. граф О. Г. Розумовський направив І. Голеневського у придворний хор; до Петербурга він прибув 1745 р. Тільки в 1770 р. І. Голеневський дістав відставку з чином придворного уставщика. І. Голеневський займався також письменницькою діяльністю; він відомий як автор од, присвячених О. Г. Розу-мовському та царським особам. Деякі його поетичні твори були надруковані в 70-х роках XVIII ст. ¹⁵⁴.

Водночас деякі півчі Придворної капели українського походження просувалися по службі, отримували дворянське звання та придворні чини. Так, у 1743 р. Григорій Любисток, Федір Божко та інші були «пожалованьї в дворянское достоітство»^хіі. Заслужені півчі діставали придворний чин уставщика, як, наприклад, українці Гаврило Головня, ¹⁵⁶ Наум Ладунка, Яків Тимченко та ін.

. •V..!. /1 «! ЧЯ '■ •' АГ, ,: ': |І>

•. ДО'! ,.. -? •■ -. 1 Ри

1)2 ЦДІА України, ф. 59, оп. 1, спр. 1225, арк. 82-82 зв., 86. |і! ЧудиноваИ. Пение, звони, ритуал. — С. 119. . ,.....,, ..,, '" Там же. -С. 119, 140.                                                 , -,.,,.,. ..

ІЯТамже. -С. 115. т ЦДІА України, ф. 1219, оп. 2, спр. 1702.

у 80—90-х роках деяким придворним півчим присвоювали й інші придворні чини. Так, наприклад, титулярним радником став після 17-річної служби півчий Федір Понирко. Уставщик Наум Ладунко мав ранґ капітана, Марко Полторацький — «командира полковника», а Д. Бортнянський — чин дійсного статського радника.

Уставщиками Придворної співацької капели протягом XVIII ст. ставали переважно вихідці з України. У 30-х роках уставщиком був ієромонах Герасим Заводовський (раніше служив в Олександро-Невському монастирі); у 40-х роках — Федір Божко, а також Іларіон Терешковський, ¹⁵⁷ а в 1782 р. уставщиком призначили Якова Тимченка. З документів, які збереглися, відомо, що Яків Тимченко був українець, народився в 1734 році, мав виняткове вокальне обдарування, був учителем і другом своїх молодших колеґ-співаків¹⁵⁸.

Протягом 1758—1795 рр. Придворною капелою керував Марко Полторацький (заступником його був Яків Тимченко).

Марко Полторацький (1729—1795) народився в Україні, вчився в Клєво-Могилянській академії, звідки граф О. Розумовський відібрав його до Придворної співацької капели. М. Полторацький прибув до Петербурга 1745 р. і став півчим цієї капели. Крім того, з 1750 р. він співав у спектаклях придворної італійської трупи. Марко Полто­рацький був добрим професіоналом-хоровиком, сам творив духовні концерти й, очевидно, навчав цього Д. Бортнянського¹⁵⁹ та інших.

Після смерті Марка Полторацького в 1795 р. капелою керував Яків Андрійович Тимченко, ¹⁶⁰ а в 1796 р. директором Придворної капели став Д. Бортнянський, який прослужив на цій посаді до кінця свого життя (1825 р. ).

Українці, що прибули до Петербурга, не тільки були півчими При­дворної капели та її керівниками, але деякі з них мали й композитор­ський талант: Г. Заводовський, М. Полторацький, а М. Березовський та Д. Бортнянський стали видатними композиторами.

Непересічною особистістю був придворний півчий (бас) українець Гаврило Головня. Він підготував до друку два нотолінійні Ірмолої (збірники церковної монодії) в 1752¹⁶¹ та 1762 рр.

157 Чудикова И. Зазнач, праця. - С. 113, 115, 146, 154.

ІМ Рчцарєва М. Яків Андрійович Тимченко (матеріали до біографії) // Український музичний архів. Вип. 1. - К.., 1995. - С. 68-70.

" ' РьіцареваМ. Композитор Д. Бортнянський. — Л., 1979. — С. 36. ■ > **'' * |; Vі •"

^ш Іванов В. Д. Бортнянський. - К., 1980. - С. 80.      ' і'т¹: > ^|-> '" ¹*'^і «^^ »< ■ йми..: гЛ^{; ! < І}

⇐ Предыдущая10111213141516171819Следующая ⇒

Поделиться:

Воспользуйтесь поиском по сайту: