ц" Серебренников В. Киевская академия с половини XVIII ст. // Труди Києвской духовной академии. — 1897. — № 7. — С. 341.

ц" Серебренников В. Киевская академия с половини XVIII ст. // Труди Києвской духовной академии. — 1897. — № 7. — С. 341.

ш Козацький П. Спів і музика в Київській академії за 300 років її існування. — К., 1971. — С. 66.

73

Співом народних пісень, кантів та грою на музичних інструментах — гуслях, скрипках, флейті та ін. — розважалися студенти академії на вечірках²³⁰. Студенти і випускники академії розповсюджували в містах і селах канти, що виникли в академічному середовищі, а також виставляли вертеп.

Досить жвавим у другій половині XVIII ст. було музичне життя в Харкові. У ньому активну участь брали виконавські сили Харківських освітніх закладів. У Харківському колегіумі був хор, який виконував складні твори, зокрема, А. Веделя²³¹. У Казенному училищі («Додатко­вих класах») з вихованців класу вокальної та інструментальної музики був створений хор та оркестр, яким керував М. П. Концевич. Хор і оркестр виступали на різних урочистостях, парадах, балах, обідах, які влаштовував губернатор. Про діяльність цих колективів наприкінці XVIII ст. писав Гр. Квітка-Основ'яненко: «При класах (маються на увазі „Додаткові класи". — Л. К. ) з вихованців був повний оркестр музики і хор півчих, усе під керівництвом знаючого справу Максима Прохоровича Концевича. Духовні концерти та інші п 'єси створені ним, славилися у свій час і далі Харкова. Під час переїзду Катерини II він... на придворному балу диригував оркестром і удостоївся отримати бага­тий перстень. Він же написав музику на вірші, яка співалася при вході її величності в палац»²''².

На початку 80-х років у Харкові відкрили театр. У ньому ставили переважно російські п'єси Кяяжніна, Сумарокова, Фонвізіна, того­часні російські комічні опери («Мельник — чаклун, обманщик і сват» О. А. Аблссімова та М. Соколовського, «Нещастя від карети» Княжніна з музикою В. Пашкевича), ²³³ а також деякі західноєвропейські комічні опери («Картина, що розмовляє» А. Ґретрі, переклад лібретто з фран­цузької на російську мову Хілкова, та інші опери)²³⁴. За наказом губернатора, у виставах театру був зобов'язаний грати оркестр з вихо­ванців Казенного училища. Г. Квітка-Основ'яненко в «Історії театру в Харкові» зазначає: «З появою губернатора в його ложі оркестр загримить симфонію, слідом за нею починається вистава». Для вико­нання деяких партій в операх використовували й учнів вокального класу²³⁵.

^{!! 0} ВшиневскийД. Из бьіта студентов Киевской академии // Киевская старина. — 1896. березень. — С. 315.

²¹¹ Іванов В. Ф. Зазнач, праця. — С. 30.

^!!! Квитка-Основьяненко Г. История театра в Харькове // Г. Ф. Квітка-Основ'яменко. Твори: У 8 т. — Т. 7. - К., 1970. - С. 63-64.

^!!! Там же. - С. 64.

^{! М} Мишашевський Й. М. Музика і театральна культура Харкова ХУШ—ХГХст. — К,, 1967. — С. 30.

²" Квитка-Основьяненко Г. История театра в Харькове. — С. 64, 65, 68.

ш

У Музичній академії в Кременчуці був роговий оркестр із 27 дорослих гравців і 20 хлопчиків, чоловічий хор із 46 осіб, інструментальний оркестр із 27 чоловік²³⁶. З цими колективами, а також залучаючи виконавські сили з різних полків (Кременчуцького, Охтирського, Полтавського та ін. ), Дж. Сарті виступав з концертами в Херсоні (1787), Яссах (1789). У його концертах брала участь велика кількість музикантів. Так, наприклад, у Херсоні кантату Дж. Сарті виконувало 185 осіб²³⁷. Під час «потьомкінських святкувань» у Яссах на відкритому повітрі виконувалася ораторія Дж. Сарті «Тебе Бога хвалим» хором й оркестрами з гарматною стрільбою. Всіх учасників було майже 300 осіб²³⁸.

У другій половині XVIII ст. в Україні розквітло музичне життя і виконавство у двірцево-гетьманському, а також у магнатському й поміщицькому осередках. У цих осередках також були свої хори, оркестри і навіть театри, де ставили опери. Ці осередки використо­вували здебільшого українських музикантів (після запровадження кріпацтва — кріпаків), хоч іноді залучали й іноземних виконавців.

Музика відігравала значну роль при дворах визначних особистостей української родини Розумовських. Започаткував цю традицію Олекса Розум (1709—1771) — син реєстрового козака із с. Лемеші на Чернігів­щині. Він мав красиву вроду, добрий голос (тенор) і був музично обдарованим. Подібно до інших музично здібних хлопців, Олекса Розум, який співав у церковному сільському хорі, потрапив у Петер­бург до Придворної капели. В Росії він зробив блискучу кар'єру. Спочатку Олекса Розум співав у Придворній капелі, а згодом став фаворитом цариці Єлизавети Петрівни, і вони згодом таємно одружи­лися (1742 р. ). Олекса Розум, змінивши прізвище, став Олексієм Розумовським. Він дістав титул Графа, а також генерал-фельдмаршала (хоч і не був на військовій службі)²³⁹.

Олексій Розумовський, як свідчить його біограф О. Васильчиков, дуже любив Україну²⁴⁰. Він не забув і українських пісень. Будучи вже графом і генерал-фельдмаршалом, він не цурався грати на бандурі й співати українські пісні та думи²⁴¹. Любив Олексій Розумовський

»« фесечко Г. Йван Евстафьевич Хандошкин (некоторьіе биографические даннме) // Сов. музика. - 1950. - № 12. - С. 69.

" ' Іванов В. Ф. Зазнач, праця. - С. 28-29.

⇐ Предыдущая16171819202122232425Следующая ⇒

Поделиться:

Воспользуйтесь поиском по сайту: