т Нотний запис цих та інших кантів є у збірнику «Український кант XVII—XVIII ст.» — К., 1990.

291 Там же.

294 Собраіше народних русеких лесен с их голосами. — СПб, 1790; вид. 2-ге 1806; вид. 3-тє, 1815. Четверте видання («Русские народньїе песни, собранньїе НА. Львовьім, налевьі залисал и гармо-иизировал Йван Прач», СПб, 1896) здійснив О. Є. Пальчиков.

2" За деякими відомостями, І. Прач походив з України. У передмові до четвертого видання збірника Львова — Прача О. Є. Пальчиков наводить повідомлення Ю. Арнольда (друкувалися в «Баяні» — 1888 р., № 28), одержані ним від одного з онуків 1. Прача: «Прач бьіл уроженец Малороссии, из казацких вольньїх однодворцев, и изучал теорию музики в Києве» (Русские народние песни, собранние Н. А. Львовьім. — СПб, 1896. — С. VI).

93

У ній висловлюється думка про те, що в народній пісні відображений народний характер. Автори передмови розрізняють пісні старовинні й сучасні і намагаються з'ясувати їхні жанрові риси. Вони відзначають відмінні риси між укра'інськоюта російською піснею («свойствомало-российских песен, которьіе в сем собрашш также находятся, и напев ихсовсем отрусского отличен»)^т. На відміну від збірника В. Трутов-ського, до збірника Львова — Прача включені календарні та родинно-обрядові пісні і зроблена систематизація пісень за жанровими ознаками (хороводні, танцювальні, протяжні, весільні, святкові). Окремо виді­лена група українських пісень. До неї входить 16 пісень, з яких п'ять були надруковані у збірнику В. Трутовського.

У групі українських пісень є жартівливі з танцювальним ритмом. До них належить пісня «Ой під вишнею», яка використовувалася у другій частині вертепу. У цій групі переважають пісні з любовною тематикою; вони мають танцювальну або кантиленну мелодику. Ряд українських пісень, зафіксованих у збірнику Львова — Прача, мабуть, виникли в міському середовищі й були індивідуальною творчістю (народні пісні-романси), як, наприклад, «їхав козак за Дунай», «Щука риба в морі», «Ой кряче, кряче да чорненький ворон» та ін.

В обробці українських пісень І. Прач основується на функційно-гармонічній мажорно-мінорній ладовій системі. Часто використову­ються модуляції в тональності паралельного мажору та мінору, що відповідало ладовим особливостям українських пісень. Супровід до мелодії записаний на двох лінійках і має різноманітну фортепіанну фактуру.

Українські пісні, вміщені в збірнику Львова— Прача, неодноразово привертали увагу композиторів (Л. Бетховена, О. Даргомижського, П. Чайковського, М. Мусоргського та ін. ).

Таким чином, збірники В. Трутовського та Львова — Прача вперше опублікували цілий ряд українських народних пісень (понад 20), і в тому їх велика цінність для української музичної культури. Ці збір­ники зберегли українські пісні в тому вигляді, в якому вони звучали наприкінці XVIII ст. Але на цьому етапі збірники пісень ще мали практичне, а не науково-фольклористичне призначення. У них на­родна пісня дістала професійну обробку з використанням класичної лексики (мажоро-мінорної ладової системи).

^ж Там же. - С. XVII.

94

7. 2. Канти

У другій половині XVIII ст. широке розповсюдження в міському середовищі мали канти. Цей вокальний жанр, пов'язаний з книжною поезією, записувався як одноголосо, так і триголосо. Він виник ще наприкінці XVI — на початку XVII ст. і розвивався протягом XVII— XVIII ст. ²⁹⁷. У другій половині XVIII ст. поширеними були канти як давнього походження, так і нові, що з'явилися в цей час. Канти виникали в різних міських осередках: Київській академії, колегіумах, бурсах, монастирях та ін., тобто в осередках, у яких знали музичну грамоту. Канти належали до найбільш популярних і улюблених жанрів міського побутового музикування.

,     7. 2. 1. Світські канти

У другій половині XVIII ст. поширеними були світські канти. У рукописних пісенниках є нотні записи деяких світських кантів, але ще достовірно не відомо, які саме світські канти виниклії в цей час. Однак існують свідчення про популярність у другій половині XVIII ст. любовно-ліричних кантів. До них належать, наприклад, такі канти: «Ах злая печаль в серце мні вселила», в якому йдеться про стра­ждання людини, її безрадісне життя, «Бідная ж моя головонька, де ж моя тепер дівонька» — про розлуку з коханою дівчиною, «Білая голубонька, красная дівонька, вийди ти за мене» — про кохання парубка до дівчини, «Нещаслива доля без милого жити», «Ох і жаль мені себе, і серденьку нудно», «Скажи нині, соловейку, правду» — про нещасливу долю дівчини без милого хлопця, парубка без коханої дівчини, та ряд інших²⁹⁸.

У любовно-ліричних кантах визрівав жанр пісні-романсу, а в другій половині XVIII ст. ці жанри вже функціонували паралельно. Поряд з любовно-ліричними кантами, що мають ще маловиразову мелодику, існують і такі, в яких простежується емоційно яскраві інтонації, і мелодика дістає широке дихання, як, наприклад, у канті «Тече вода

по долині».      ,. .  . „

. - ■ ■: '■. ■. ••; '■ $■. -. ■ ■ - -Ч '■ ■ ■ '■:. ■. ■ ■ ''

! " Стильові особливості кантів розглядалися у першій частині підручника «Історія української музики» (Київ — Харків — Нью-Йорк, 1996) у темі «Музична культура XVII — першої половини XVIII ст. (с. 211-221).

т Нотний запис цих та інших кантів є у збірнику «Український кант XVII—XVIII ст. » — К.., 1990.

95

Верхній голос:

 

 

'і$|(

Те- че ю - да по до - ли  ши- ро - кий лист на я - ли

ні,   3 ким лю-блю - ся, о-бій ні.

ка при- гор-ну  - ся.       ь ', »? >;: ■ < '■

(Український кант XVII - XVIII ст. -К., 1990. - С. 54)

Творець любовно-ліричного канта «Да тепер бо я при бідности» використав у ньому типові для цієї епохи інтонації зітхання.

У любовно-ліричних кантах спостерігаються зв'язки з українським фольклором. Так, наприклад, частим є каданс з низхідним мелодичним рухом у межах сексти, верхній секстовий звук якого виконує функцію оспівування квінтового ладу. Такий каданс не рідкісний і в українсь­кому фольклорі.

З канта «Білая голубонька, красная дівонька»:     _:; . ■. ., ■ ■ '{■ >. ■ _;

⇐ Предыдущая20212223242526272829Следующая ⇒

Поделиться:

Воспользуйтесь поиском по сайту: