Чи не дасть Бог ко- за. як ви - ї-хав на Вкра-Ї- ну, як пов - на-я ро - жа!. ти; ой при-не-си, гал-ко. За-ду - ма-лн Ба-зи - лев - ці весь світ пе-ре - бу

Тут най ми - ло, тут най лю - бо жур - би за - спі • ва • ти,

_г

Тутнамми - ло, тутнамлю-бо жур-би за~^ спі • ва - ти.

■ - < ■ . ■. -. '-. ■ ■ ■; '                   (Українські народні пісні. —

К., 1955. - С. 71)

Це яскраво передано в 2, 5, 7-му куплетах:      ь _{4         ч}

2. Ти, царице Катерино,             . і' ' '   '? '.

Що ти наробила! Край веселий, гай зелений Панам роздарила.

5. А ти, графе, ти Потоцький Розпроклятий сину,

: _І.,. ,.,,,.,.,. _; ,     , -.,,, Занапастив свою Польщу

■      Та взяв Україну.

7. Грай же котрий на сопшку — '" '' '' *^;       •

^! '■ ' '• ' '> '''■ -='. '■ '•'^;                                                         Сумно так сидіти.                             •'^; ' ^' 0\: '■: ''■ * ■. «? '■. '

на від ко- шо • во - го віс - ти! (Золоті ключі. - Вип. 1. - С. 46)

У пісні «Задумали Базилевці» кантиленна мелодика широкого діапа­зону також драматизується хроматизмами на відстані (а*І5-сі):

За-ду - ма-лн Ба-зи - лев - ці весь світ пе-ре - бу

ти,

тур-ба - їв-ців ко-за - чень-ків со-бі під-вср • ну • ти

(Українські народні пісні. —
^;                                                      К., 1955. - С. 135)

Українські пісні, що тематично пов'язані з історичними подіями другої половини XVIII ст., відзначаються емоційною виразністю. Вони здебільшого мають великий мелодичний діапазон, широкі інтер-вальні ходи, хроматизми. У них поєдналися риси модальної та мажорно-мінорної ладових систем.

У другій половині XVIII ст. розквітає українське народне багато­голосся, йародні ліричні пісні, з якими тісно пов'язані народні пісні-романси. На " їх особливостях зупинимося детальніше при розгляді жанру пісні-романсу.

₄.  7. 1. 2. Українська народна пісня у друкованих виданнях другої половини XVIII ст.

Українська народна пісня в другій половині XVIII ст. була популярна також у Росії та в Польщі. Друковані збірники, що виходили в цей час у Росії, включали поряд з російськими й українські пісні. Вони уві­йшли до текстового збірника М. Чулкова «Собрание разньїх песен» (СПб, 1770-1774).

91

Василь Федорович Трутовський підготував і видав у Петербурзі чотири частини збірника «Собрание русских простьгх песен с нотами» (1776, 1778, 1779, 1795 рр. ), У яких поряд з російськими були й україн­ські пісні.

Біографічних відомостей про В. Трутовського збереглося дуже мало. Припускають, що він жив у 1740—1810 рр. В. Трутовський мав україн­ське походження, був сином священика з Харківщини. Невідомо, коли він потрапив у Санкт-Петербург. З 1761 р. В. Трутовський був співаком-гуслярем при дворі імператриці Єлизавети Петрівни, а потім — і Катерини II. Він брав участь у виставах «італійської компанії», його прізвище є в її списках початку 60-х років XVIII ст., тобто саме тоді, коли там співав М. Березовський²⁹¹. Найвідомішим В. Трутовський став своїми збірниками народних пісень.

Поява збірника народних пісень В. Трутовського таін. пов'язана із зростанням зацікавлення народною піснею в містах. Любителі народних пісень складали рукописні збірники, в які входили пере­важно зразки міської народнопісенної творчості. Ці пісні в нескладній обробці займали важливе місце в міському домашньому музикуванні інтелігенції та різних верств населення.

Саме для задоволення потреб аматорів народної пісні В. Трутовський видавав народні пісні («в удовольствие многих любителей», як він писав у вступі). Для свого збірника В. Трутовський використав пісні з рукописних збірників, а також популярні в той час у російському міському середовищі зразки народнопісенної творчості, які сам за­писував. До збірника Трутовського увійшли міські народні пісні або сільські пісні, що модифікувалися в міському середовищі, та пісні-романси, які вже були індивідуальною творчістю²⁹².

У кожній частині збірника В. Трутовського є близько 20 пісень. Більша частина пісень написана на двох лінійках: на верхній — мелодія народної пісні, а на нижній — бас як гармонічна основа. Тільки окремі пісні третьої частини мають три-, чотириголосий виклад. В обробках народних пісень В. Трутовський орієнтувався на функційно-гармонічну мажоро-мінорну ладову систему, тобто на класичну стилі­стику, яка домінувала в професійній музиці. - -., ■ /.. '■. '

Пісні в збірнику В. Трутовського відзначаються тематичною і жан­ровою розмаїтістю (любовні, родинні, побутові, пісні народно-визвольного змісту, про боротьбу донських козаків за свої вольності,

^! " РицареваМ. Композитор М. С. Березовский. — Л., 1983. — С. 42.

²⁹¹ Див.: Трутовский В. Собраіше русекмх простих песен с нотами / Под ред. и с вступит. статьей В. Беляева. - М., 1953.

92

історична пісня про Петра І, одна пісня з разінського циклу), хоч вони класифіковані не за жанровим принципом. У збірнику Трутовсь-кого немає календарних та родинно-обрядових пісень. Цінність збір­ника В. Трутовського полягає в тому, що він зібрав ті пісні (російські та українські), які були популярні в російських містах наприкінці XVIII ст. Виданням свого збірника В. Трутовський мав суто практичну, а не науково-етнографічну мету. Він прагнув задовольнити потреби любителів народної пісні й подав її в збірниках у такій гармонізації, яка в той час використовувалася в міському музикуванні.

У збірник В. Трутовського увійшли, мабуть, найпопулярніші в Санкт-Петербурзі українські народні пісні. До них належать пісні з україн­ськими текстами (іноді з російськими формами слів): «Ой кряче, кряче да чорненький ворон», «Ой гай, гай, гай зелененький», «Ой коли я Прудиуса любила» (у III частині), «Ой послала мене мати зеленого жита жати», «Ой пойду я в сад погуляю», «Чи я ж кому виноват, за що погибаю? », «їхав козак долом водою», «За все гаразд, за все гаразд, що жінка маленька», «Ой наступив, наступив чорний віл на ноги», «А в поле йду серпа добиваю», «Взойду я на гору білими ноженьками», «На бережку у ставка»²⁹³ (IV частина). Це, перш за все, любовно-ліричні та жартівливі українські пісні. Серед них є й народні пісні-романси.

Наприкінці XVIII ст. з'явився ще один збірник народних пісень, який видали М. Львов та І. Прач²⁹⁴. М. О. Львов — діяч культури, учений, архітектор, поет — був одним з відомих представників росій­ської інтелігенції кінця XVIII ст. Він підтримував тісні контакти з В. Капністом, Д. Бортнянським, Г. Державшим та ін. Йоган-Ґотфрід Прач (у літературі відомий як Іван Прач) за національністю — чех²⁹⁵. Він приїхав у Росію наприкінці 70-х рр. XVIII ст. і прожив у Петербурзі до кінця свого життя (помер після 1816 р. ). Прач був композитором, педагогом, працював у дирекції придворних театрів у Санкт-Петербурзі.

Збірник народних пісень Львова — Прача має передмову, яка є першою спробою фольклористичного осмислення народної пісні.