 |
Да прий- дет ньі нЬ ра - дость
|
|
|
|
ЗО
Серед кантів «Богогласника» є й зразки просвітленої лірики. До них належить кант Достоєвського «Да прійдет ньін-б радость новая» (№ 215), в якому йдеться про прагнення людини відійти від «гріховних діянь» і прилучитися до Бога. Зміст тексту переданий ліричною, пісенного типу мелодією в тридольному метрі.
Початок канта (повністю цей кант див.: нотний додаток, № 10):
$р^
Да прий- дет ньі нЬ ра - дость
Духовні канти, зафіксовані в «Богогласнику», є бароковим жанром. Але протягом XVII—XVIII ст. відбулася еволюція духовного канта, відображена і в кантах «Богогласника». У ряді кантів уже прояшіяються особливості класичної стилістики. Це помітно в кантах, на мелодіях яких позначилися ознаки функційної гармонії, а також у формі кантів, строфа яких має чітку структуру з симетричними побудовами.
Мелодика духовних кантів з їх простою строфічно-куплетною формою, повторенням мелодично виразових побудов була легкою для запам'ятовування. Цей пласт духовних кантів, зафіксований у «Богогласнику», надовго увійшов у музичний побут не тільки міст, але й, фольклоризуючись, поширився в сільському середовищі й потрапив до репертуару лірників, кобзарів.
Духовний кант впливав на інші галузі професійної музики. Його інтонації відчутні в українській духовній музиці другої половини XVIII ст. " ;: і '■ ■ ■ ■ -' ' ■ '■ " ' = •--■ ■ ■ ■ ■ '■ ■ ' '-■ ■ •:; •' " •■ -■ < ч----
Канти з «Богогласника» використовував на початку XIX ст. І. П. Котляревський у своїх музично-драматичних п'єсах (названих ним операми) «Наталка Полтавка» та «Москаль-чарівник». До духовних кантів, зафіксованих у «Богогласнику», як уже відзначалося, звертався М. Лисенко в своїх духовних творах. Деякі канти з «Богогласника» популярні до нинішнього часу («Нова радость стала», «Дивная новина», «Предвїчньїй родилея под лЬти», «Небо и земля ньші торжествуют», «Пречиста Діво, мати руського краю» та ін. ). Усе це свідчить про вагомість кантового жанру в українській музичній культурі.
|
|
|
109
■; '( і.;... / •<.. -.; ■. ■ ■ ■:. ■ '.. ■, '•. -: ■.. •, -■ 7. 3. ПІСНЯ-рОМаНС •: ' '; . ■ '; {.: ■::., ■ ■ ■ •['
У другій половині XVIII ст. розвивався й жанр пісня-романс. Однак через відсутність в Україні в цей час музичних видань, за винятком «Богогласника» (надрукованого в Західній Україні), багато творів, утому числі й пісень-романсів, що виникли в другій половині XVIII ст., не дійшли до нашого часу. Збереглися в основному ті пісні-романси, що залишилися в пам'яті українського народу й поширювалися в усній формі. Деякі з них потрапили до збірників народних пісень, які включали не тільки сільські, але й міські пісні. Ті пісні-романси, котрі є в нашому розпорядженні, — це тільки невелика частинка того, що було створене в Україні удругій половині XVIII ст. Музичні особливості збережених пісень-романсів засвідчують, що на кінець XVIII ст. припадає розквіт цього жанру. Творці його спир& іися на багаті традиції української селянської ліричної пісні й розвивали їх. Пісні-романси, фольклоризуючись, поширювалися в міському і сільському середовищах.
Серед збережених пісень-романсів виділяються народні пісні-романси і пісні-романси літературного походження.
7. 3. 1. Народні пісні-романси
Пісні-романси були індивідуальною творчістю. Вони виникали в містах і призначалися для виконання з інструментальним супроводом у домашньому побутовому музикуванні. Серед них є пісні-романси, які хоч і були плодом індивідуальної творчості, проте поширювалися усно, фольклоризувалися, і прізвища їхніх авторів забувалися. Деякі з цих пісень потрапили до збірника XVIII ст. Львова — Прача, як наприклад, «В славнім городі Переяславі», «Щука риба в морі гуляє доволі». Ці пісні, як і значна кількість українських пісень-романсів, сумного настрою. Тематика пісні «В славнім городі Переяславі» — про розлуку козака й дівчини, що дуже поширена серед українських селянських ліричних пісень. У пісні «Щука риба в морі гуляє доволі» йдеться про важку долю молодого парубка на чужині. В обох цих піснях-романсах кантиленна мелодика досить виразово втілює стан смутку. У них простежуються мелодичні звороти, характерні для українських народних ліричних пісень. У пісні-романсі «В славнім городі Переяславі» — це низхідний секстовий мелодичний зворот, що починається з III ст. і завершується терцовим ходом VII підв. — V ст. (на терції домінанти); після цього — квартовий стрибок до тоніки ладу (III—II—І—VII підв. - V-! ):
|
|
|
ПО
В слав-ном го-ро-ді Пе-ре-«-сла- ві да по-ко-па-ли тан-ці,
|
|
|
-шовко-іак од дів-чи-ни да не зве • чо - ра вран - ці |
Схожий мелодичний зворот з терцією VII підв. — V ст., але в діапазоні кварти (І—VII підв. — V—! ), і в пісні-романсі «Щука риба в морі гуляє доволі»:
|
Щу-ка ри - 6а вмо-рі гу-ля-с до - ю - лі |
А я мо - лод на чу-жи - ні, да не иа-ю до-лі.
У мелодиці обох пісень-романсів простежуються оспівувальні мелодичні мотиви, які також притаманні українській селянській ліричній пісні.
Ці пісні-романси вже мають й ознаки, характерні для тогочасної професійної музики. їх мелодика основана на функщйно-гармонічному мисленні. У них простежуються мелодичні ходи по звуках домінанти («Щука риба в морі... ») або тоніки (при відхиленні в В-сіиг у пісні-романсі «В славнім городі Переяславі»). Вони мають чітку квадратну структуру.
На професійні риси українських пісень-романсів, що увійшли
до збірника Львова — Прача, звернули увагу автори вступу до цього
збірника. Вони зазначили, що українські пісні складені за певними
правилами й позначені вченістю («єсть некоторьіе правила в сложении
оньіх, некоторая ученость»)ш. , -: -.,.. ■. ... ..,..,... . (,........ .. *.... ;.,.
»*■
|
|
|
