Сто-іть х • вор  над"-^ го - ро-ю, все ки - ва - ст

к*к-№                                                      115

пісень-романсів з деякими відмінами є у збірці Г. Сковороди «Сад божественних пісень»; вони входять до однієї — 18-ї пісні:

Гей ти, пташко жовтобоко, Не клади гнізда високо, А клади лиш на лужку, На зеленім моріжку. Яструб ген над головою Висить, хоче ухопить, Вашою живе він кров'ю, Глянь же! Мазури сталить!

Стоїть явір над горою, . ■ Все киває головою,    _; Буйні вітри повівають, Руки явору ламають. А вербички шумлять низько, Заколишуть мене в снах, Тут тече потічок близько, Видко воду аж до дна.

_;                                  Нащо ж думати-гадати,

Що в селі родила мати?               і  . >

То у тих хай мозок рветься. . >     '   '

....        Хто високо вгору пнеться. ■ , ...

А я буду собі тихо Коротати милий вік,

Так мені мине все лихо —   V ■             ■

і. '   Щасний буду чоловік'".             . . .,.

Текст 18-ї пісні, як і всіх пісень-романсів Г. Сковороди, має але­горичний зміст. Виводячи образи «пташки жовтобокої», якій поет не радить класти гнізда високо, бо яструб хоче поживитися нею, а також явора, що стоїть високо над горою, якому вітер «руки ламає», Г. Сковорода хотів застерегти людину, котра «пнеться високо», прагне слави, багатства, що на неї чекають небезпеки. Філософський висновок дає остання строфа: щаслива та людина, що живе скромно, близько до природи. З цією ж думкою пов'язаний епіграф до 18-ї пісні: «Господь гордим противиться, смиренним же дає благодать».

Обидві пісні-романси є зразками щиросердечної лірики з пластич­ною й лагідною мелодикою. Ніжна мелодика цих пісень-романсів відзначається емоційною почуттєвістю. Вони мають типові для укра­їнських пісень-романсів інтонації та мелодичні звороти. До них нале­жить лірична секста в кадансах між V і VII підв. ступенями в пісні-романсі «Стоїть явір над горою»:

■ 1 '.; ■ ■;.. ■ '■.

'" Сковорода Григорій. Сад пісень: Вибрані твори. — К., 1983. — С. 37. Переклад В. Шевчука.

116

4&

Сто-іть х • вор  над" -^ го - ро-ю, все ки - ва - ст

•по - во- ю, буй-ні  віт- рн по - сі - ва - ют,

 

ла - на-ют. Буй-ні     віт- ри

по - ві - ва • ют, ру • ки  я - во - ру да - ма - ют.

(Хрестоматія української дожовтневої музики. 4. 1. - К., 1974. - С. 35)

У цих піснях-романсах Г. Сковороди є характерні для українських селянських ліричних пісень широкі октавні ходи, які заповнюються низхідним мелодичним рухом. Отже, за своєю музичною образністю, характером лірики, наспівною мелодикою та окремими інтонаціями й мелодичними зворотами ці пісні-романси Г. Сковороди близькі до українських селянських ліричних пісень. Але в них є й ознаки, характерні для професійного романсу. Це — яскраво виражене функ-ційно-гармонічне музичне мислення. У пісні «Ой ти, пташко жовто­боко» мелодія рухається по звуках тоніки й домінанти:

Ой ти,   пташ - ко    жов -то - бо - ко,    не ют -

дн  гніз  да    ви     - оо - ко, кла    - ди ж     По - го

І

низь - ко в їм - ці, хо - вай ді - ток у зе-ле-ній трав-ці  '-                               (Тамже. - С. 34)

Крім того, пісні-романси Г. Сковороди відзначаються чіткістю і розчленованістю форми, а також квадратними побудовами.

З філософією Г. Сковороди пов'язана й пісня «Всякому городу нрав і права» («Сад божественних пісень», пісня 10-та). У тексті цієї пісні набула втілення барокова «театральна» метафора «світ-як-театр»³¹⁴. Г. Сковорода у пісні «Всякому городу нрав і права» сатирично змальовує цей «світ-театр» і небажання брати в ньому участь, тобто прагнення

жити за іншими етичними нормами:

■ і \

«... Петр для чинов угльї панскіи трет,

.. '. ..    Федька-купец при аршин* все лжет.                               ,? Ь\і..

:       ■ '           Тот строит дом свой на новьгй манЬр,                                     . ■ *" '

,., ■...             Тот все в процентах, пожалуй, повір!..

Тот непрестанно стягает грунта.
■ ■ ■ •■.             Сей иностранньї заводит скота.                 -. -■ -•■ *_; -

:,        Ті формируют на ловлю собак,                         '        : ! ■:

Сих шумит дом от гостей, как кабак...                    '■ '■ »        т,

Тіх безпокоит Венерин амур, " ⁵ Всякому голову мучит свой дур, — А мн* одна только в світі дума, Как бьі умерти мні> не без ума... »

¹: -.;     ^: . .. '■ ■, г, ..:. -■    (Сковорода Г. Вірші, пісні, байки... -

К., 1983. - С. 40-41)

Цю пісню Г. Сковороди на початку XIX ст. використав І. Котлярев­ський в опері «Наталка Полтавка», але записів музики опери з цього часу й цієї пісні немає. Як і попередні пісні-романси Г. Сковороди, пісня «Всякому городу нрав і права» вміщена в збірнику С. Карпенка «Васильківський соловей» (СПб., 1864) у такому варіанті з мелодикою пісенного типу:

⇐ Предыдущая28293031323334353637Следующая ⇒

Поделиться:

Воспользуйтесь поиском по сайту: