1- хав ко-»к ія Дунай,  ска-зав: "Дів-чи - но, про-щай!

1- хав ко-»к ія Дунай,     ска-зав: " Дів-чи - но, про-щай!

 

Р^

ЗЕ

Ти ко - ни - ку во - ро - нень-кий,    не- си та гу - ляй".

 

р р р

 Р р р

" По-стой, по-стой, ко  - за-че, тво-я дів-чи - на    лла-че,

 

. 1'

' |. 1'

як ти мс- не по-ки-да-сш, тіль-ки по - ду - май

Тематика цієї пісні-романсу — розлука козака з дівчиною — при­таманна, як уже відзначалося, й українським селянським ліричним пісням. Вона викладена у вигляді діалогу козака і дівчини.

Пісня-романс «їхав козак за Дунай» має типову для українських селянських ліричних пісень ліричну сексту між VII підв. — V ступенем, а також часто вживаний у цих піснях мелодичний зворот лірично-тужливого настрою, що охоплює зменшену кварту (III—VII підв. ).

Як і у вищерозглянутих піснях-романсах, мелодика пісні-романсу «їхав козак за Дунай» основана на функційно-гармонічному музичному мисленні. Як і попередні пісні-романси, вона має форму з чітко розчленованими й квадратними побудовами. Для цієї пісні-романсу, як і для пісні-романсу «В славнім городі Переяславі», характерне відхилення в паралельну тональність (у пісні-романсі «їхав козак за Дунай» — з ля мінору в до мажор).

Пісня-романс «їхав козак за Дунай» була популярна не тільки в Україні та в Росії, але і в різних країнах Європи (Німеччині, Франції, Польщі, Чехословаччині, Англії). Італійський композитор Томазо Траєтта, який працював при Санкт-Петербурзькому дворі в 1768— 1775 рр., створив на основі цієї пісні-романсу варіації. Пісня—романс «їхав козак за Дунай» стала темою для багатьох інструментальних варіацій (М. Дальвімара, Й. Гуммеля, ГА. Преґера, О. Аляб'євата ін. ).

114

У Німеччині був створений вільний поетичний переклад тексту цієї пісні на німецьку мову, зроблений поетом Х. А. Тідге; вона дістала назву «Прекрасна Мінка» і з цією назвою набула широкого розповсюдження³⁰⁹.

На мелодію пісні-романсу «їхав козак за Дунай», як уже відзна­чалося, написав варіації Л. Бетховен. Існують романтичні фортепіанні варіації на цю тему К. М. Вебера. Ця пісня-романс навіть була видана англійською мовою в Лондоні в 1816 р. ³¹⁰.

У жанрі пісні-романсу творив також Григорій Сковорода. Його учень і приятель М. Ковалинський зазначав, що Г. Сковорода створював багато пісень (за його словами, «пісень у віршах»), а також «приємно і зі смаком» грав на скрипці, флейті, бандурі та гуслях. Біограф Г. Сковороди І. Срезневський у 30-х рр. XIX ст. писав: «Переходячи з міста в місто, з села в село, дорогою він завжди або співав, або, вийнявши з-за пояса свою улюблену флейту, награвав на ній свої сумні фантазії... »³". Г. Сковорода співав створені ним пісні-романси, акомпануючи собі на якомусь інструменті. Його пісні стали популяр­ними і поширювалися як народні пісні. За життя Г. Сковороди вони не друкувалися, але в пам'яті народу збереглися як сковородинські пісні. Історик Д. 1. Яворницький писав, що «простийукраїнський народ високо цінував Сковороду. Народові він здавався не буденною людиною, а праведником, що і своїм словом, і своїми піснями, і чудовою грою на со­пілці „замовляв " душевні й сердечні рани недужих, самотніх, зневажених й убогих. Ще й тепер простий люд, особливо ж сліпі бандуристи, добре знають Сковороду по тих піснях, що їх розспівують і нині по ярмарках, на базарах, вулицях міст, сіл і містечок*¹¹².

Через усне розповсюдження пісень Г. Сковороди дослідникам вдачося розшукати лише невелику їх частину. Деякі з них були в репертуарі лірників, бандуристів, а також увійшли до збірників українських народних пісень. Тематичний зміст пісень-романсів Г. Сковороди пов'язаний з його філософією та етичним вченням.

Яскраві ознаки жанру пісні-романсу мають два твори Г. Сковороди: «Ой ти, пташко жовтобоко» і «Стоїть явір над водою». Тексти цих

¹⁰⁹ Історія української музики. Т. 1. - К., 1989. - С. 249-250.

" ° У збірнику «ТНе Кчхііап ТгоиЬайоиг ог соііесііоп оГ ІІкгаіпіап ап< 1 оіЬег паііопаі МеіоШе:... » (Історія > -країнської музики. Т. 1. — К., 1989. — С. 250).

¹¹¹ Шреєр-Ткаченко О. Григорій Сковорода — музикант. — К., 1972. — С. 12.

¹¹² Зварницкий Д. И. Пояснителькьій текст к рисункам С. И. Васнльковского и Н. С. Самокиша //
Ачьбом «Из украинской стариньї» (пояснення до портрета-картини «Г. С. Сковорода»). — СПб,
1900. — Арк. 19 (Цит. за кн.: Шреєр-Ткаченко О. Григорій Сковорода — музикант. — С. 16—17).

⇐ Предыдущая27282930313233343536Следующая ⇒

Поделиться:

Воспользуйтесь поиском по сайту: