 |
А(іа£Іо. "її". Тво-ряй. Бла - жен муж, бо - яй. та - ет в жи-ли - щи тво. муж, бо-яй - ся. Гос-по-да. го об-ле-ку сту -
|
|
|
|
А(іа£ Іо
г РР
|
о-би |
Гос - по-ди, кто
та - ет в жи-ли - щи тво
Гос-по-яи ем7
" її"
Е
■ ■ ц „
Ліричною є й друга частина (Ьаг§1іеио — С-сіиг). Тридольний ритм, а також повторність ритмічного малюнка (}. £ }), м'які секундові інтонації у завершенні фраз — усе це надає співучій мелодиці цієї частини граціозності:
■ о®
Хо -
дяй
ро - чен
^^
Радісним і енергійним звучанням сповнена третя частина пюсісгаіо — О-с? иг). Вона привносить темповий, музично-образний і фактурний контрасти, бо фінал написаний у формі фуги. Отже, у цьому тричастинному концерті музично-образний і темповий контрасти спостерігаються між двома першими і третьою частиною:
... 133 г. -,. ^\ '.. '. " ., : '" " ', ': ' Г" 1в,: " '. ''7: '" Мї. " "! 1" ' " 1" в№*и7*\'г
|
Ш=& |
| не по - дай - жит-ся во - вік. |
, & (
ж
і- Л. М і
Тво-ряй
Г 'Г Р Г
У тричастинному концерті № 10 «Пойтпе Богу нашему» — одному з найкращих ліричних концертів — усі частини мають повільний темп (Апсіапіе таезіозо — Ас1а§іо — Апсіапіе) і ліричну образність.
Світло-ліричні концерти досить часто мають і чотиричастинний цикл (№№ 18, 20, 22, 28). Вони починаються з повільної ліричної частини і здебільшого основані на засадах темпового й образного контрастів (повільна — швидка — повільна — швидка). Такий цикл простежується, наприклад, у концерті № 28 «Блажен муж бояйся Господа* (С-сіиг). У першій повільній ліричній частині (Адажіо — С-сіиг) втілено стан душевного спокою:
Бла - жен муж, бо - яй
^
Бла-жен
муж, бо-яй - ся
Гос-по-да
Друга швидка частина (А11е§го — С-< іиг) має також світлий настрій, але тематизм у ній активний і динамічний:
|
|
|
. і;; .. •: ■ ■ „.
Силь-но на зем - ля бу-дет ск - мя є - го
Третя частина
— а-тоіі) — це зосереджений ліричний роздум:
Я - ко клят - ся Гос - подь Да - ви - ду ис - ти - но- ю,
и не от - вер - жет- ся є - я
231
Фінал концерту (АНе^го — О-бит) — життєрадісне завершення циклу. Він написаний у формі фуги, тема якої пов'язана з українськими народнопісенними джерелами:
і
Р2Я
Ш
Вра - ги
т
Вра
ги,
го об-ле-ку сту -
дом, об-ло-ку сту
дом
У І
У ліричних концертах відобразився душевний спокій і душевна
гармонія митця, його оптимістичний світогляд. *і« і
Лірико-драматичні концерти. До цього виду належить найменше концертів. Усі вони мінорні (№№ 21, 24, 25, 27, ЗО, 32, 33). У цих концертах лірика драматизується, вона відзначається скорботністю і сумом. Так, на початку концерту № ЗО «Усльіши, Боже, гдас мой» у пройнятій смутком ламснтозній мелодії композитор втілив виражене в тексті благальне звертання людини до Господа:
. **!. ,; 'О,. , --. ■..,..
II:
|
& «> ' У ■ слм ши Бо же глас мой, вон-мн мо-ЛХ1! І |
ли - твк мо ей
Іноді в лірико-драматичнш музичній образності з'являється яскрава експресія й навіть патетичність.
Початок концерту № 21:
|
|
139, : —, -: г:..,: л
|
Жи- |
вой
Жи- юй
в по - мо - щи Виш- ня - го,
в кро - вї Бо- га
Лірико-скорботна музична образність найглибше виражена у двох з останніх концертів Д. Бортнянського — №№ 32 і 33. У цих високохудожніх творах з щирістю й сердечністю передано суб'єктивні переживання особистості, стан страждання й смутку. Ці та інші концерти продовжують розвивати традиції лірико-драматичних партесних концертів, а також концерту М. Березовського «Не отвержи мене». На відміну від М. Березовського, Д. Бортнянський не втілив того супротиву особистості злим силам, який є в концерті «Не отвержи мене», а також у концертах А. Веделя.
|
|
|
Усі три частини концерту № 32 (с-іпо11) «Скажи ми, Господи, кончину мою» Д. Бортнянського передають моління хворої людини до Господа і мають скорботний настрій. Між частинами концерту майже немає темпового контрасту (Апсіапіе тосіегаю — Ьаг§о — Могіегаіо). Перша частина пройнята жалібними інтонаціями.
|
|
|
