ка - ме - не чест. сил єсть про. сил  єсть у  те. " На це вказують: Протопопе» В. Полифония в русекой музьіке XVII — начала XX века. — М., 1987. — С. 41; Хіврич Л. Фугатні форми в хорових концертах Д. Бортнянського //Українське музико­знавство. Вил.

и

г р р

ка - ме - не чест

 про -

" " [)

$

сил єсть про

сил  єсть у  те

6е

 

 

247

Драматизації образу сприяють і акорди альтерованої субдомінанти. Так, скорботного відтінку першій темі концерту № 32 «Скажи ми, Господи, кончину мою» (перша частина) надали неаполітанський секстакорд, а також хроматизм на відстані в мелодії:

 ом Ч

 

 

		аг
					р^н $
ЧТО                    1		> — ш р—	ша —о'-------------------- —		ґ ГТ ю - ся	^' а аз,

У розспівному фрагменті з другої частини концерту № 10 «Пойте Богу нашему» колористично звучить альтерована субдомінанта (XV₇ #1, #3) і одночасно надає йому елегійного відтінку: оші-зип

У хорових концертах Д. Бортнянського вагоме місце займає також
поліфонія. Д. Бортнянський разом з М. Березовським належить
до класиків хорової поліфонії в українській музиці. Від партесного
концерту він запозичив тісний зв'язок поліфонічної фактури з гармо­
нічною. Імітаційне проведення голосів природно переходить у гармо­
нічне багатоголосся (мотетний принцип побудови частин). У такій
гнучкій поліфонічно-гармонічній фактурі проявляється велика вина­
хідливість і майстерність Д. Бортнянського. Крім того, в його концер­
тах значне місце займають розділи, написані у фугатних формах:
фуги, фугато. У 35-ти концертах є близько 20 фугатних форм. Компо­
зитор звертається до них, починаючи з 17-го концерту. Фуґатні форми
найбільш характерні для фіналів, але в деяких концертах вони трапля­
ються і в одній із середніх частин.           ■ >                       і. »,. „■

248

У фуґах Д. Бортнянський відходить від звичних класичних норм. Його фуги відзначаються самобутністю й позначені національними рисами²⁶. Тема у фугах часто зливається з подальшим музичним роз­витком, що ускладнює визначення її меж. Свобода структури форми фуги виникає внаслідок поєднання поліфонічної та гармонічної фактур. У серединних і заключних частинах фуґ гармонічний чинник відіграє особливо важливу роль, використовується тематичний, а іноді мотив-ний розвиток, що більш характерне для сонатно-симфонічних, аніж поліфонічних форм. Для фугатних форм властива насиченість тема­тизму. Багато фуг мають будову зігеііо. При енергійних темах такі стретні експозиції сприяли створенню в музиці активного динамічного розвитку (концерти №№ 21, 24, 27, ЗО).

Як зазначає Л. Хіврич, інтонаційний склад фугатного тематизму походить в основному від української пісні-романсу. Важливе місце у фугах належить і варіаційному методові розвитку: варіюються теми, змінюються контрапункти. У фугах часто немає протискладнень, а якщо вони й існують, то тільки в експозиціях, а потім варіюються і зникають²⁷. Опора фугатного тематизму на українську пісню-романс, а також використання варіаційного методу розвитку надали полі­фонічним побудовам Бортнянського українських національних рис.

Багатством і різноманітністю відзначається хорова фактура концер­тів, у якій композитор розвиває «концертуючий» стиль, сформований у партесному концерті. Концертам Д. Бортнянського характерний яскравий багатоманітний фактурно-тембровий розвиток. У його кон­цертах існують безперервні контрасти сольно-ансамблешіх епізодів і хорового тутті, антифон ні переклички голосів у різних поєднаннях, включення і виключення голосів, голосові педалі. Тільки деякі по­вільні частини мають переважно сольно-ансамблевий виклад. Духовні концерти Д. Бортнянського відзначаються великою різноманітністю ансамблевих складів (дуети, тріо, квартети). Сольно-ансамблеві епізоди у Д. Бортнянського (як і в партесній музиці та в концертах М. Бере-зовського) втілюють ліричну образність і в концертах композитора відіграють особливо велику роль. Улюбленими ансамблями Д. Борт­нянського є комбінація дитячих високих голосів (дискантів та альтів), які співають паралельними терціями і секстами, з низьким голосом баса.

" На це вказують: Протопопе» В. Полифония в русекой музьіке XVII — начала XX века. — М., 1987. — С. 41; Хіврич Л. Фугатні форми в хорових концертах Д. Бортнянського //Українське музико­знавство. Вил. б. — К., 1971. — С. 201.

27 ХівричЛ. Фугатні форми в хорових концертах Д. Бортнянського. — С. 206, 210.  ! 1 ••" " ■ '" ■

Цей склад Бортнянський запозичив з партесного концерту. Такі ніжні ліричні ансамблі надавали його концертам (як і партесним) сердечності й теплоти.

■ '■ ■ У своїх концертах Д. Бортнянський використовує різноманітні поєднання голосів різних тембрів, що створює багату звукову колористику, ч

Підсумуємо найхарактерніші стильові особливості духовної музики Д. Бортнянського. '■ ■ *№■ ')^ацлїі! ■ •'

Духовні концерти Д. Бортнянського відображають оптимістичний світогляд і душевну гармонію митця. Його концерти мають виразні ознаки класичного стилю. Більша частина концертів Бортнянського написана на тексти рядків псалмів, які мають радісно-гімнічний та світло-ліричний характер. Тільки в деяких пізніх концертах він використовує рядки скорботних благальних псалмів (№№ 32, 33).

У духовних концертах Д. Бортнянського простежується еволюція музично-дбразного змісту від гімнічно-панегіричної та світло-ліричної (іноді з елементами галантності) до драматичної і філософсько заглиб­леної лірики в пізніх концертах.

Духовна музика Д. Бортнянського тісно пов'язана з міськими музич­ними жанрами (кантом, маршем, деякими танцювальними жанрами, українською піснею-романсом).

Відповідно до тематики та музично-образного змісту концерти Д. Бортнянського можна поділити натри види: урочисто-панегіричні, ліричні та лірико-драматичні. Життєрадісний і піднесений тонус його урочисто-панегіричних концертів має схожості з класичною музичною образністю. Ліричні та лірико-драматичні концерти Д. Бортнянського засвідчили його велике ліричне обдарування. У цьому він був подіб­ний до М. Березовського. У ліричних музичних образах концертів Бортнянського проявилися деякі чуттєво-сентиментальні риси.

Концерти Д. Бортнянського мають три- і чотиричастинні цикли. Переважна більшість концертів побудована за принципом контрасту — музично-образного, темпового, тонального та метричного. У всіх трьох видах концертів Д. Бортнянського сформувалися типові струк­тури хорових циклів.

Прекрасно володіючи класичними формами, у духовному концерті Д. Бортнянський ухилявся від класичної нормативності у формо­творенні.

. Побудові частин концертів характерні плинність і безпосередність розвитку (з поділом на декілька розділів), який, на відміну від баро­кового партесного концерту, скерований гармонічним розвитком.

250

⇐ Предыдущая60616263646566676869Следующая ⇒

Поделиться:

Воспользуйтесь поиском по сайту: