!1 Цит. за виданням: Волинський Й. Дмитро Бортнянський і Західна Україна // Українське музико­знавство. Вип. 6. — К., 1971. — С. 195.

і

і

І

В окремих частинах концертів є й деякі ознаки класичної сонатної експозиції.

У концертах Д. Бортнянського зрідка трапляються зв'язки музичного тематизму між частинами циклу, зокрема між першою частиною і фіналом (концерт № 21).

Д. Бортнянський був прекрасним мелодистом. Значне місце в його концертах займає мелодика величаво-гімнічного характеру, якій при­таманні фанфарні мотиви, маршовість, пунктирний ритм, а також танцювальні ритмічні звороти (серед них простежуються й козачкові ритми). На мелодику духовних концертів Д. Бортнянського вплинув і класичний тематизм інструментального типу (у галантних, менуетних темах тощо).

Особливо виразовою й багатоманітною є мелодика ліричного харак­теру. На ній позначилися впливи української ліричної пісні, пісні-романсу, а також західноєвропейської вокальної (перш за все — італійської) та інструментальної класичної музики.

Духовні концерти Д. Бортнянського мають розвинену класичну гармонію. Його гармонічній мові характерні строгість, функційна ясність, некваплива зміна акордів, часте кадансування, зокрема з перерваним кадансом (У₇—VI). У концертах простежується викори­стання гармонії як виразового засобу для створення драматизації образу (із залученням альтерованих акордів та ін. ).

Поряд з М. Березовським Д. Бортнянський належить до класиків хорової поліфонії в українській музиці. Його фуги позначені україн­ськими національними рисами (використання народнопісенних елементів у темах варіаційного методу розвитку).

Концерти Д. Бортнянського відзначаються багатством хорової фак­тури і багатоманітним фактурно-тембровим розвитком. Спираючись на досвід творців партесного концерту та на концерти М. Березов-ського, Д. Бортнянський став одним з найбільших майстрів хорової колористики.

У духовній музиці Д. Бортнянського проявився великий талант композитора. Він досягнув висот художньої й професійної майстерності. Духовна музика Бортнянського захоплює яскравою мелодійністю, ніжністю й глибиною почуттів, класичною урівноваженістю, природною простотою і великою майстерністю та винахідливістю композитора у використанні хорової фактури. Д. Бортнянський, як і М. Березовський, став класиком української духовної музики другої половини XVIII ст.

У розвитку духовної музики Д. Бортнянський пішов шляхом, про­кладеним А. Рачинським та М. Березовським. Як і вони, Д. Бортнян­ський підпорядкував тогочасну західноєвропейську композиторську

251

техніку і стилістику українським традиціям духовної музики, україн­ської пісні-романсу тощо і створив музику з виразними індивідуаль­ними та національними рисами.

Українська національна самобутність музики Д. Бортнянського сприяла тому, що вона мала вплив на розвиток хорової музики в Україні. Такий вплив особливо простежується, починаючи з 20-х років і протягом усього XIX ст., насамперед на хорову музику компо­зиторів Західної України. Один з найвидатніших композиторів цього регіону М. Вербицький у 60-х роках XIX ст. писав, що Бортнянський «є в українців тим, ким у Західній Європі є Моцарт і Гайдн»¹¹. Його музика не тільки впливала на хорову творчість композиторів М. Вер-бицького, І. Лаврівського, але й, як відзначав С. Людкевич, «відгуки Бортнянського в мелодиці або фактурі» спостерігаються і в творах Стсценка. Сочинського. Простежуються вони і в хорових творах самого С. Людкевича, який перший з українських музикознавців дав належну високу оцінку духовним творам Бортнянського і підкреслив українську національну сутність його творчості. Ще в 1925 р. С. Людкевич писав: «... збірник духовних творів Бортнянського — це одна велика скарбниця, в якій невичерпною масою лежать безцінні перли та шедеври вокально-хорової музики а сареііа. Ця скарбниця нам тим дорожча, що вона є заразом найкращим цвітом вікової української вокальної культури»²⁹.

Духовна музика Д. Бортнянського мала вплив і на російську духовну музику О. Львова, О. Кастаіьського. О. Архангельського та ін. У XIX ст., в час активного розвитку російської національної музики на фольк­лорній основі, в Росії духовні твори Бортнянського піддавалися кри­тиці з боку М. Глінки, П. Чайковського за нібито їхню «солодкавість» та італійські впливи. Однак мелодичні відголоски духовних концертів Д. Бортнянського простежуються у вокальних творах О. Варламова, який був його учнем, а також у творах М. Глінки й особливо у П. Чай­ковського. Б. Асаф'єв писав, що Бортнянський «виробив гомофонно-гармоиічний стиль з характерними зворотами, який зберіг свою силу на декілька поколінь наперед. Ці типові звороти (особливо кадансові, з використанням побічних — особливо VI — ступенів) не тільки по­трапили до Глінки, але й далі, до Чайковського, Римського-Корсакова і Бородіна»™.

! 1 Цит. за виданням: Волинський Й. Дмитро Бортнянський і Західна Україна // Українське музико­знавство. Вип. 6. — К., 1971. — С. 195.

⇐ Предыдущая61626364656667686970Следующая ⇒

Поделиться:

Воспользуйтесь поиском по сайту: