ло - серд-ні. Я схви- льо-ва-ний до  кра. не  лиш я  про. Мо - же, * вмрі-ях ба- чив той  об-раз,.' ^ ■■.,„.

Хто ж ме

ні

тут шлях о  - сві

тить.

•'&. ■

(їм

 зір - ни - ця зник-ла пре - ми - ла?

У партії Алкіда при розкритті його сумнівів і переживань значну роль відіграють речитативи ассотра& іаіо. Так, наприклад, у речитативі з II сцени першої дії композитор передає страх героя через драмати­зовану речитативну мелодику та виразові колористичні зіставлення акордів у гармонії партії оркестру:

. НІІ

Суттєві зміни в партії Алкіда відбуваються у VIII та IX сценах другої дії. На зміну лірично-наспівній мелодиці попередніх арій у партії Алкіда переважають декламаційні інтонації:

179                                                                                         ті

 г г. г,

Зо-рі! Я-кажто не- про- гляд • на    гать- мане-жда-но впа-ла?

17. 8-15')

У IX сцені (боротьба Алкіда з силами пекла) інтонації його партії набувають вольового характеру:

180

Хай за-ги - ну в бор - ні — не »ід- ступ- лю - с»:

 . -; КО

шщш

доб-ре вми-рать іабла-город-ну за спра-ву!

Інші персонажі опери Д. Бортнянського є носіями відповідних яко­стей. Як зазначено в партитурі, Фронім є втіленням Премудрості, Едоніда — Насолоди, Аретея — Доброчинності. Кожен з них має відповідну характеристику в музиці, але всі вони статичні й не зазна­ють змін. Наставник Аікіда Фронім (тенор) наділений рішучими інтонаціями, які звучать уже в І сцені першої дії в речитативі з Алкі-дом. Його арії в першій дії («Думай в оцю хвилину») та другій дії («Як швидка стріла із лука») мають героїчний характер:

Як швид-ка сгрі-ла із лу-ка, як ру - чай дзвін-кий у га - ї.

Рішуча інтонаційна сфера характерна і для партії Аретеї (сопрано) зокрема для її ари «Знай, шо доблесть ясна не боїться хвиль» з другої

дії:

Знай, що

 доб

 лестьяс-на

 не бо • їть - а,

 у. ^

Така схожість музичних характеристик Фроніма й Аретеї не випад­кова, бо вони обоє допомагають Алкідові стати мужнім й обрати правильний шлях у житті.

Контрастними до партії Аретеї є ліричні арії Едоніди (сопрано) в першій і третій діях. Центральній розгорнутій арії «Ти не чуєш,

258

коханий друже» притаманні Галантність і м'якість, а також схвильова­ність ліричних почуттів:

1-- А

Ч

и не чу-сш, ко-ха- ний  дру-же, ко-ха - ний  яру-же

В аріях усіх героїв своєї опери Д. Бортнянський лише зрідка викори­стовує віртуозні пасажі. Для нього вокальна віртуозність не була самоціллю. Арії були розраховані не на зовнішній ефект, а на драма­тичну серйозність, розкриття почуттів героя. Це вже було характерне для оновленої опери-серіа другої половини XVIII ст.

В опері Д. Бортнянського «Аікід» переважає речитатив ассотра%паіо. Речитатив хессо використовується переважно в дуетах. Помітна тен­денція до драматизації речитативу і взаємопроникнення речитативних та аріозних елементів.

В опері «Алкід» значну драматургічну функцію виконує хор, виступи якого тісно пов'язані з фабулою опери, її конфліктом між почуттям й обов'язком. У першій дії хор «Вас життєве манить море» оспівує «царство насолоди» й намовляє відійти від бурхливого виру життя. У другій дії хор «Душі славні, як ви щастя знов ждете» закликає до протилежного складного шляху життя, сповненого добрих вчинків, за які людина дістає справжнє щастя. У третій дії перший хор «Йди, Алкіде, в храм великий» прославляє Алкіда, а заключний хор «Добрі душі» має моралізуюче спрямування.

Хори з першої та другої дій і перший хор третьої дії мають схожу музичну образність. Це чудова ніжна лірика з пластичною і пісенною мелодикою. Хор співає у супроводі всього складу оркестру.

Хор з першої дії: ₍.. _? , „.,